Виховна година "День Матері"

Свято до Дня Матері

Зеленеє жито,зелене

Хорошії гості у мене

Зеленеє жито женці жнуть

Хорошії гості в хату йдуть

Зеленеє жито,зелене

Хорошії гості у мене

Зеленіє жито ще й овес

За столом зібрався рід увесь.

День чарівний, справжнє диво,

В школі посмішок багато

В залі людно і красиво

Бо у нас сьогодні свято

Свято сяє квіточками

Гріє сонечко весни

Свято це - є святом мами

Твоє матусю дорога,

Святкуємо сьогодні свято,

Зібралась разом дітвора

Пісень і радості багато

Серце нам живіше б'ється

Очі криються сльозою

Мамо! Це ж бо з привітанням

Стали ми перед тобою

Найрідніша, наймиліша,

Всіх вона нас пестить, тішить,

Завжди скрізь буває з нами

Відгадайте, хто це?

( Мама)

Від дня нашого народження поруч з нами була найкраща, найпотрібніша, найрідніша мама! Це перше слово, яке ви вимовили в своєму житті . Мама! Це вона тримала вашу тремтячу руку, коли ви вперше переступили поріг другої вашої домівки - школи! Це вона єдина і найкраща людина, до якої ми несемо свої радощі і невдачі. І треба бачити її в цю хвилину. На її обличчі всі почуття, як на чистому листочку - і безмежна всепробачаюча любов, радість, хвилювання, віра в вас. Ця віра вселяє в нас надію, робить нас чистішими, справедливішими, людянішими. Немає слів,щоб виразити нашу вдячність нашим мамам і тому сьогодні ми просто кладемо до їх ніг нашу любов.

Ще в колисці немовля

Слово мама вимовля.

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові:

Мати, матінка, матуся,

Мама, мамочка, мамуся!

Рідня ненечка моя!

Мама, мати, матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово бо називає найдорожча, найкраща, наймиліша. ЇЇ очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах. Материнська ласка гріє нас до старості. Мати вчить нас бути добрими, мудрими.

Як добре нам жити і знати,

і вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як мати,

немає у світі для нас.

Воно - ніби сонця усмішка,

неначе дитинства привіт,

Як перші санчата і книжка,

з якої побачили світ.

Те слово - утіха єдина,

Мов сонця ясний промінець.

Його промовляє дитина,

і в дальніх походах боєць.

Радійте за нас, любі мами,

Від вас ми навчаємось жить.

І слава про вас - добра слава,

Нехай птахом по світу летить

Ми вдячні за те, що бувало

Суворо дивились на нас,

Та досить схилити голівку

Суворість проходила враз

Це, мабуть, тому, що матусине серце

Від сонечка брало тепло,

Це мабуть тому, що матусине слово,

Як маківка ніжно цвіло

Отож, пригорнусь я до тебе,

Як серце моє стукотить,

І хочеться вирости швидше

І в щасті з тобою прожить.

(Пісня «Україна – світ»)

З першої миті життя схиляється над нами обличчя матері. Руки матері колихали нас в колисці; коли ми були маленькі, мати зігрівала нас своїм диханням. Колискова - це пісня материнської душі і безмежної любові, ласки і неповторної ніжності. А тому в ній преплетені радість і біль, тривога і надія.

Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до всього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, філософи та мудреці, просто люди. Якби не мамина пісня сказав якось один історик , яким убогим би було наше життя.

Дні дитинства, наче плин води,

Проліта дитинство, та у спадок,

Зостається пісня, повна загадок,

Пам'ять зостається назавжди.

Заглядає в шибку казка

З сивими очима

Материнська добра ласка

В неї за плечима.

Коли м'який, ласкавий, тихий вечір

Лягає спати у траву шовкову

Сон ніжний обійма за плечі -

Тоді я чую неньки колискову.

Біля колиски,плетеної з лози, чи різьбленої з дерева творилась найбільша тайна людського буття - переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів:

Ой, щоб спало, щастя знало,

Ой, щоб росло - не боліло ,

На серденько не кволіло.

Соньки - дрімки в колисоньки,

Добрий розум в голівоньки.

Спи, засни, моя дитино,

Спи,моє маля,

Ніч іде в гаї, долини -

Трави нахиля.

Хай тобі ця ніч насниться,

Що в очах сія.

Будеш завтра в світ дивиться,

Зіронько моя.

На хвилину і на днину

Я - навік твоя.

(Колискова на слова В.Симоненка «Лебеді материнства»)

Мамина пісня. Але ж її не може бути без мами - найдорожчої, найріднішої для кожного з нас людини.

Мама! Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі такий знайомий і рідний. Йог не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплини поту.

Що ж прислів'я мовить не даремно:

" Хто не мав дітей - не мав клопоту"

А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за їхнє кожне діло .

Голова боліла від маленьких

Від дорослих - серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп'явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

Як почуєш ти уперше: " Мамо! "

Як до школи поведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

" Мамонько, вітаю із онуком! "

Добре ж як себе пізнать в дитині,

Знать: вона твої продовжить роки.

Добре дати світові людину,

А людині дати світ широкий.

Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині гори, неспокійні ріки.

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

Мати - трудівниця. Невтомні материнські руки. Не було либонь такого, чого б вони не вміли. І завжди вони пахнуть чимось: чи свіжо випраною і щойно випрасуваною білизною, або пшеничним борошном і гарячим хлібом, або яблуками і медом, або просто вітряним осіннім полем.

Я прокидаюсь рано

І зразу, хоч не встаю,

Тільки спросоння погляну -

Бачу матусю свою.

Мати - досвітня пташина,

З досвіту віч не зімкне.

Ходить по хаті навшпиньки,

Щоб не збудити мене.

Мати - то сонечко рідне.

Сонечко ясне, земне.

Слово її заповітне

Гріє і живить мене.

(Пісня «Рушничок»)

Мама! Прислухайтесь, як гордо звучить це слово! У народі живе багато добрих слів про неї. Вони передаються з покоління в покоління

" Матері ні купити, ні заслужити "

" Який кущ, така й калина, яка мати ,така й дитина "

" На сонці добре сидіти, а біля мами добре жити"

" Нема того краму, щоб купити маму".

Що може бути тепліше, лагідніше ніж голос матері, її руки? Що вперше відчуває дитина? - руки матері і її голос! Ці руки приголублять, зігріють, а мамині колискові втішать, заспокоять і допоможуть знайти нові сили. Знов руки матері притиснуть тебе до свого серця, мамин голос знищить втому, а мамина тиха пісня підніме настрій. І всі біди та сльози будуть стиха відступати. Як добре коли в тебе є мама - добра, ніжна, мила. Крім мами ніхто не розуміє тебе просто без слів.

Немає нічого більшого, як любов материнська. Про це розкаже і народна легенда.

Був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вимивала йому сорочки. Виріс син статний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруха, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: "Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні! "

Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: " Наказала мені дружина вбити вас, мамо! А не послухаю - піде від мене " Заплакала мати й відповідає: " Ну що ж, синку, роби так, як велить серце"

Пішов син з матір'ю в діброву , наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене лице. Стрепенулось серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: " Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське. Потім у вогонь поклади.»

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана . Підвелася мати і притиснула кучеряву голову до грудей.

Осоружною йому стала дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими.

То ж не даремно кажуть,що найсвятіша - любов материнська !

(Пісня « А сорочка мамина – біла,біла»)

Пролине 10, 15, 50 років, зітруться в твоїй пам'яті події, зустрічі, люди. Але що б з тобою не трапилося в житті , ти будеш повертатися у далекий світ свого дитинства, до матері.

Пам'ятаймо , любі діти,

Пам'ятаймо, завжди з вами,

Що для нас в усьому світі

Найдорожчі наші мами !

Нам маленьким і дорослим

Все дають вони з любов'ю:

Ніжне серце, світлий розум,

Силу нашому здоров'ю.

Де сини її та дочки -

Завжди там вона думками.

Пишем в класі ми на дошці

Наше перше слово - мама!

Найдорожчі мамі діти,

Дітям - мама їх так само.

Треба вчитись і робити

Так, щоб радувати маму.

Як ставали ми на ноги

Перший крок наш був - до мами.

Радість маєш, чи тривогу -

Серце мами завжди з нами.

А як вивчитесь з літами

Вдячні мамі за турботу,

І поїдете від мами

В інший край десь на роботу.

Хай усі запам'ятають:

І листи і телеграми

Шліть туди, де їх чекають

Виглядають ваші мами!

Мати піде , в серці лишить рану –

Всохне корінь твій і верховіть.

Заклинаю: бережіть всі маму!

Діти світу, маму – бережіть !