КУПР˜ІН Олександр Іванович

Олександр Купрін

(1870 – 1938)

КУПИІН Олександр Іванович [26 серпня(7 вересня) 1870, Наровчат Пензенської губернії — 25 серпня 1938, Ленінград], російський письменник-реаліст, один з найвідоміших імен першої чверті 20 сторіччя, автор творів, які ввійшли в золотий фонд російської літератури «Молох», «Поединок», «Гранатовый браслет», «Гамбринус» та інших.

Військова кар'єра Народився в родині дрібного чиновника, який помер, коли сину йшов другий рік. Мати з татарського княжого роду, після смерті чоловіка бідувала и вимушена була віддати сина в сиротинське училище для неповнолітніх (1876), потім військова гімназія, пізніше перебудована в кадетський корпус, який закінчив у 1888 р. В 1890 р. закінчив Олександрійське військове училище. Потім служив у 46-му піхотному Дніпровському полку, підготовка до військової кар'єри. Не поступивши до Академії Генштабу, поручик Купрін у 1894 р. подав у відставку.

Стиль життя Фігурою Купрін був надзвичайно колоритною. Він пробував себе у різних професіях — від вантажника до дантиста. Про його бурхливе життя ходили легенди. Купрін жадібно мчав назустріч любому новому життєвому досвіду: спускався під воду у водолазному костюмі, літав на аероплані (політ цей закінчився катастрофою, яка майже не коштувала життя Купріна), організовував атлетичне суспільство... Під час Першої світової війни в його будинку був улаштований ним та його дружиною приватний лазарет. Письменника цікавили люди самих різних професій. Із задоволенням займався Купрін журналістикою, публікуючи статті та репортажі в різних газетах, багато їздив, жив то в Москві, то під Рязанню, то в Балаклаві, то в Гатчині.

Письменник та революція Незадоволення існуючим соціальним порядком тягне письменника до революції, тому Купрін, як і багато інших письменників, віддав дань революційному настрою. Але до більшовицького перевороту и до влади більшовиків віднісся різко негативно. Несподівано перейшов на бік Білого руху, а після його ураження їде спочатку у Фінляндію, а потім у Францію, де поселяється у Парижі (до 1937 р.). Там він активно продовжував літературну діяльність (романи «Колесо часу», 1929; «Юнкера», 1928-32; «Жанета», 1932-33; статті та оповідання). В травні 1937 р. повернувся разом з жінкою до Росії. До цього часу він вже був серйозно хворим.

Радість життя В його творчості була присутня і натуралістична тенденція. Разом з тим, письменник як ніхто вмів зсередини почути течію натурального, природного життя — його оповідання «Барбос и Жулька» (1897), «Изумруд» (1907) увійшли в золотий фонд творів про тварин. Ідеал натурального життя (оповідання «Олеся», 1898) для Купріна дуже важливий як деяка бажана норма, він часто підсвічує ним сучасне життя, знаходячи в ньому сумні відхилення від цього ідеалу. Для багатьох критиків саме таке натуральне, органічне сприйняття життя Купріна, здорова радість існування були головною відмінною якістю його прози з її гармонічним сплавом лірики та романтики, драматизму дій та точності в описах.

Літературна майстерність

Купрін — чудовий майстер не тільки літературного пейзажу та всього, що пов'язане із зовнішнім, візуальним сприянням життя, але і літературного характеру: портрет, психологія, мова — все допрацьоване до найдрібніших нюансів. Розповіді у творах Купріна, як правило, дуже зорові та часто звернуті без нав'язувань саме до екзистенціальної проблеми. Він розмірковує про любов, ненависть, волю до життя, силу та слабкість людини, створює складний духовний світ людини на зломі епох.