Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності

ДНЗ «Херсонське вище професійне училище сервісу та дизайну»

Засідання МК класних керівників, вихователей та керівників гуртків

Тема: «Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності»

(Форма: брифинг)

Голова МК класних керівників,

вихователей та керівників гуртків

Барвинська О.О.

Херсон

Тема: «Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності» (форма проведення: брифінг)

Мета: вдосконалення знань , умінь і навичок педагогів в області організації роботи по зміцненню здоров'я учнів, вдосконаленню їх фізичного розвитку, оптимізації процесу свідомого ставлення дітей до власного здоров'я.

План проведення

1. Брифінг «Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності».

1.1 «Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності». Вступне слово голови МК.

1.2 «Найголовнішим для людини є життя, а найбільшою цінністю в житті є здоров’я». Виступ класного керівника №1

1.3 «Профілактична діяльність з учнями». Виступ класного керівника №2.

1.4 «Поняття охорони праці за трудовим правом». Виступ класного керівника №3.

2. Проведення практичного заняття психологом з теми «Надання екстреної психологічної допомоги учням в гострій стресовій ситуації».

3. Огляд та анотації матеріалів педагогічних видань з проблем виховання бібліотекаром.

4. «Я просто люблю цей світ». Заключне слово голови МК.

1.1 Вступне слово голови МК .

- Шановні колеги, здрастуйте! Дуже рада вітати вас у повному складі на нашому засіданні.

- Шановні колеги, сьогодні ми з вами проведемо наше засідання у формі брифінгу, на якому викладемо позицію по одному з актуальних питань і опрацюємо по ній в питально-відповідної формі.

- Колеги, пропоную почати наше засідання з перегляду мультфільму з циклу «Смішарики» - «Їжачок і здоров'я». Будь ласка, уважно прослухайте розмова героїв, потім я запрошу вас до бесіди.

- Визначте тему нашого засідання. Про що ми з вами будемо говорити?

(Тема: «Виховання свідомого ставлення до свого здоров'я як найвищої соціальної цінності»)

- Що мається на увазі під терміном «Здоров'я»?

(Здоров'я - стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів (із Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я).

- Як Ви думаєте, яка мораль захована за цим мультфільмом?

(Важливо знати, що таке здоров'я, вчитися грамотно до нього ставитися, прислухатися до свого тіла, до душевного стану, вдивлятися до соціального оточення і не перестаратися в одному напрямку, так це може принести шкоди загальному стану організму.)

Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок та засад здорового способу життя, зміцнення фізичного та психічного здоров’я дитини є одним із пріоритетів освіти.

Турбота про здоров’я учнів є одним із основних показників ставлення держави до проблем підростаючого покоління. Разом з тим стан справ у цій сфері викликає занепокоєння. Упродовж останніх років в Україні зберігається тенденція до погіршення стану здоров’я дітей, зумовлена негативними факторами соціально-економічного, екологічного та психоемоційного характеру. Вплив постійно діючих факторів ризику, в тому числі стресові перевантаження, зокрема у шкільному віці, призводять до порушення механізму саморегуляції фізіологічних функцій.

Більшість чинників, котрі негативно позначаються на стані здоров’я, значною мірою залежить від самої людини. На превеликий жаль, молоді люди не приділяють власному здоров’ю належної уваги: палять, уживають наркотичні речовини та алкоголь, мало займаються фізичними вправами, нераціонально харчуються. Результат один – втрачається здоров’я.

Робота щодо формування здорового способу життя доволі об’ємна і клопітка.

Тому метою напрямку виховної роботи „формування здорового способу життя” є забезпечення охорони і зміцнення здоров’я дітей і молоді, формування фізичних здібностей особистості, гармонії тіла і душі; виховання потреби в регулярних заняттях фізичною культурою і дотриманні режиму дня, в володінні санітарно- гігієнічними знаннями і навичками; утвердження здорового способу життя, формування вміння правильно поводитись у критичних життєвих ситуаціях і надавати необхідну допомогу собі та оточуючим; використання історичного національного досвіду здорового способу життя, самовдосконалення тіла і духу.

Отже, головне у роботі - турбота про здоров’я молоді, адже здоровий вихованець легше сприймає виховні впливи, швидше набуває необхідних умінь та навичок, краще пристосовується до змін навколишньої дійсності.

Проблема здоров’я учнів є важелем виховної роботи, здійснюваної педагогами, а стратегічною метою є виховання і розвиток життєрадісної особистості, збагаченої знаннями про себе, готової до творчої діяльності, поведінка якої відповідає загальнолюдським нормам моралі. А знання, розуміння і втілення в практику основ здорового способу життя – це три ключових моменти, від яких залежатиме повноцінність і тривалість життя кожної особистості, цілого покоління та всіх наступних поколінь людей.

Тому цінність здоров’я – універсальна цінність людства.

Отже, необхідно з перших років життя формувати в учнів основи валеологічної культури, що базується на валеологічних знаннях та їхньому усвідомленні, глибокому інтересі до оздоровлення власного організму, прагненні вести здоровий спосіб життя, оволодінні оздоровчо-поведінковими навичками, відповідальності за власне здоров’я та здоров’я інших людей.

Дуже важливо помічати відхилення у поведінці підлітків і вчасно надавати відповідну психологічну допомогу. Саме від уміння вихователя вчасно підмічати, правильно розуміти та корегувати особливості емоційних проявів дитини і спілкування багато у чому залежить подальший розвиток підростаючої особистості. Цій самій меті мають підпорядковуватися і стратегії виховних та навчальних впливів, розраховані на те, щоб зберегти психічне здоров'я дитини від руйнівної дії негативних емоційних чинників, які становлять серйозну загрозу нормальній життєдіяльності дітей у майбутньому.

1.2 Виступ класного керівника №1 «Найголовнішим для людини є життя, а найбільшою цінністю в житті є здоров’я».

Василь Олександрович Сухомлинський писав у своїй відомій книзі «Серце віддаю дітям»: «Я не боюся ще й ще раз говорити: турбота про здоров’я - це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили».

Актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров'я дітей, позитивна мотивація на здоровий спосіб життя як цінності в учнів та їхніх батьків. Проблема здоров'я дітей нині стоїть настільки гостро, що ми повинні поставити запитання: «Як, гризучи граніт науки, зберегти здоров'я дітей?» Хто з батьків не хоче бачити свою дитину здоровою, фізично розвиненою? Звичайно, всі. Але самого лише бажання замало. Треба вміти організувати здоровий спосіб життя з раннього дитинства.

Тому перед кожним класним керівником стоїть мета: створення умов для формування в учнів свідомого ставлення до здоров’я, зваженого вибору власного способу життя і соціальної компетенції свідомості учнів.

Як класний керівник групи я, вивчивши стан здоровя своїх учнів за різними методиками, поставила перед собою наступні ЗАВДАННЯ:

Формувати в учнів свідомого ставлення до власного здоров’я та навичок здорового способу життя; проводити постійний моніторинг стану здоров’я учасників навчально – виховного процесу.

Залучати фахівців з питань здоров’я і здорового способу життя: психологів, медичних та соціальних працівників, представників правоохоронних органів; використовувати в роботі сучасні методи дослідження здоров’я дитини.

Прищеплювати навички особистої гігієни та санітарії як складових частин загальної культури особистості.

Сформувати у вихованців потребу в заняттях фізичної культурою й спортом, фізичною працею, активним відпочинком, загартовуванням як засобами формування фізичного здоров’я.

Ознайомити учнів з негативним впливом шкідливих звичок на здоров’я та тривалість життя, навчити їх профілактиці та корекції шкідливих звичок.

Здійснювати морально – статеве виховання. Знайомити учнів із засобами профілактики ВІЛ /СНІДу, вживання алкоголю, наркотиків та тютюно паління.

Реалізую поставленні завдання наступним чином: тижні здорового способу життя, дні здоров’я, екскурсії, спортивні гуртки та секції, оздоровлення дітей улітку, бесіди, інструктажі з попередження дитячого травматизму та нещасних випадків, тематичні класні години: «Скажемо СНІДу – ні!»; «Твоє життя – твій вибір»; «Життя без паління», «Шкідливим звичкам скажемо – ні!», «Духовність і здоров’я», «Сучасна молодіжна мода і здоров’я» тощо. Також проводжу тематичні батьківські збори, наприклад, «Здоров’я дитини понад усе!», «Гармонія в родині», тощо.

Виходячи з актуальності даної теми та для поширення досвіду роботи, мною була оформила брошура «Здоров’я – мудрий гонорар», в якій містяться всі матеріали, які я використовую, з даного питання.

«Найголовнішим для людини є життя, а найбільшою цінністю в житті є здоров’я».

1.3 Виступ класного керівника №2 «Профілактична діяльність з учнями»

У сучасних умовах ми реально спостерігаємо зниження духовного потенціалу та здоров’я молоді, особливо підлітків. Формування в учнів духовних потреб ,здорових звичок, фізичного загартування ,у цілому здорового способу життя –один з пріоритетних напрямів діяльності сучасної освіти.

Існує досить логічний алгоритм роботи в цьому напрямку:

1. Виявлення стану питання в сім’ї (діти беруть приклад з батьків!)

2. Виявлення відношення учнів до свого здоров’я (анкетування ,тестування можливе навіть анонімне)

3. Безпосередня робота з учнями:

• Індивідуальна (дозвілля,фізвиховання,інформативність);

• Групова ( бесіди,диспути,ділові ігри);

• Загально училищна (залучення учнів до різних форм).

Дієвою є практика надання статистичної інформації ,відео та інше за допомогою Інтернету.

Сподіваюсь, що наша профілактична діяльність певним чином вплине на вирішення актуальної проблеми- збереження здоров’я неповнолітніх. Вірю, що спільними зусиллями значно підвищиться рівень обізнаності молодих людей стосовно переваг здорового способу життя. Очікую переоцінки системи цінностей самою молоддю, яка на перший план буде ставити своє здоров’я та усвідомлювати, що здоров’я є основним чинником у житті.

1.4 Виступ класного керівника №3 «Поняття охорони праці за трудовим правом»

Загальновідомо, що економічне зростання автоматично ще не веде до збалансованого економічного і соціального розвитку. Зміни, що відбуваються у структурі зайнятості й попиту на робочу силу, як і до становища працівника на робочому місці, умов його праці, ставлять підвищені вимоги до безпеки праці. Особливо потерпають від цього ті групи працюючих, що вже перебувають у невигідному становищі: жінки, працівники похилого віку і некваліфіковані працівники. Ні система освіти і підготовки, ні механізм регулювання ринку праці, ні навіть соціальні кошти не становлять ефективного способу допомоги працюючим при зіткненні їх з цими проблемами.

Тому поряд із намаганням одержувати хоча б невелику, але пристойну заробітну плату, трудящі надають важливого значення такому чинникові, як охорона праці, можливості само-удосконалення, просування по службі. Виробниче становище впливає не тільки на здоров'я працюючих, а й на їх фізичний, соціальний та психологічний стан.

Фізичні аспекти праці полягають у тому, що в більшості виробничих процесів використовуються речовини і матеріали, які виділяють частки, шкідливі для здоров'я. Коли такі речовини, нагромаджуючись у виробничих приміщеннях, досягають певного рівня концентрації і засвоюються організмом людини понад межу її фізіологічних можливостей для очистки, вони негативно впливають на організм, порушують його діяльність і викликають патологічні зміни.

Соціальний аспект умов праці визначений організацією праці та її характером. Вони включають в собі такі чинники, як ритм роботи, її одноманітність, повторюваність, працю вночі тощо. При зростаючій швидкості і складності виробничих процесів збільшується робоче навантаження на кожного працюючого. Саме це навантаження обумовлює необхідність скорочення тривалості робочого часу, збільшення часу відпочинку, поліпшення дозвілля працівника поза його робочим місцем.

Психологічний стан працівника під час виконання роботи обумовлюється функціями праці, яка становить собою джерело засобів для життя і сферу утвердження особи. Зміст праці повинен відповідати внутрішнім потребам працівника. Невдоволеність роботою деякої частини працюючих, що викликана потребою певних видів праці, досить часто суперечить високому рівню освіченості, намаганням працівника до самостійності і відповідальності в організації своєї роботи.

Термін «охорона праці» вживається в двох значеннях: в широкому його розумінні та в більш вузькому, спеціальному розумінні. При вживанні терміну «охорона праці» відповідно до його етимологічного значення, тобто в широкому розумінні, до його поняття відносять ті гарантії для працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства, наприклад норми, що забороняють власнику або уповноваженому ним органу звільняти працівників з роботи тоді, коли немає підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП. Ці норми становлять надзвичайно важливу гарантію, спрямовану на охорону трудових прав працюючих. Або така гарантія, як можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу тільки за попередньою згодою профспілкового комітету (ст. 43 КЗпП).

На охорону праці трудящих спрямовані й передбачені законодавством гарантії можливості оскарження незаконних дій власника або уповноваженого ним органу до комісії по трудових спорах і в районний (міський) суд.

Проте термін «охорона праці» в чинному трудовому законодавстві вживається не в такому широкому, тобто буквальному, значенні цих слів, а в більш вузькому. У вузькому значенні під охороною праці розуміється сукупність заходів щодо створення безпосередньо в процесі роботи нормальних і безпечних технічних і санітарно-гігієнічних умов для всіх працюючих.

Охорона праці пов'язана з різними галузями науки, такими, як медицина, токсикологія, фізіологія, біологія, біохімія, хімія, механіка, електротехніка, фізика, психологія, епідеміологія, правознавство, а в останні десятиріччя з'явилась нова наука — ергономіка, що вивчає методи взаємодії техніки і людей. Традиційно вважалось, що людина повинна пристосуватись до роботи. Використовувався навіть термін «адаптація на робочому місці». Ергономіка розробляє досить ефективні заходи щодо адаптації праці до людини, внаслідок чого працівник ставиться у можливо найсприятливіші умови по виконанню функціональних завдань.

Легальне визначення поняття охорони праці дається в ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці». Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. В поняття охорони праці входять і всі ті заходи, що спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю.

Крім Закону України «Про охорону праці» правове регулювання охорони праці знайшло відображення в нормах глави XI «Охорона праці» (ст. ст. 153-173), глави XII «Праця жінок» (ст. ст. 174-186), глави ХНІ «Праця молоді» (ст. ст. 187-200) КЗпП.

Глава XI ОХОРОНА ПРАЦІ

Стаття 153. Створення безпечних і нешкідливих умов праці

На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів. {Стаття 153 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 8474-10 від 27.02.85; Законами№ 3694-12 від 15.12.93, № 5462-VI від 16.10.2012}

Стаття 158. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо. {Стаття 158 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93}

Стаття 159. Обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці

Працівник зобов'язаний:

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу. {Стаття 159 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 2240-10 від 29.07.81, № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 3694-12 від 15.12.93}

Стаття 160. Контроль за додержанням вимог нормативних актів про охорону праці

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Трудові колективи через обраних ними уповноважених, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників контролюють додержання всіма працівниками нормативних актів про охорону праці на підприємствах, в установах, організаціях. {Стаття 160 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 8474-10 від 27.02.85; Законом№ 3694-12 від 15.12.93}

Стаття 169. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. {Стаття 169 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами№ 3694-12 від 15.12.93, № 5462-VI від 16.10.2012}

2. Проведення практичного заняття психологом з теми «Надання екстреної психологічної допомоги учням в гострій стресовій ситуації»

ПОВІДОМЛЕННЯ №1(вступ)

Перша психологічна поміч (ППП) — це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім (вихованцям), які зазнають страждання і нужди. Вона включає:

• ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;

• оцінку потреб і проблем;

• надання допомоги в задоволенні насущних потреб (наприклад, таких як їжа, вода, інформація);

• вміння вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити;

• вміння втішити і допомогти людині заспокоїтися;

• надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку з відповідними службами та структурами соціальної підтримки;

• захист від подальшої шкоди.

ВПРАВА1. «Критичне мислення»

Мета – впевненість фахівця

ПОВІДОМЛЕННЯ №2

Важливо також розуміти, чим не є ППП. Це не та допомога, яку можуть надавати лише фахівці, це не професійна консультація, ППП не передбачає детальне обговорення подій, які викликали стан дистресу, це не прохання до потерпілого проаналізувати, що з ним відбулося, і встановити точну хронологію і суть подій.

ППП можна надавати у будь-якому достатньо безпечному місці або в місцях надання допомоги постраждалим, зокрема у закладах освіти, медичних закладах, у постраждалої людини вдома тощо. В ідеалі необхідно намагатися надавати ППП там, де за необхідності можна поговорити з людиною без перешкод з боку оточуючих.

Існують етичні правила надання ППП, які мають на увазі захист безпеки, гідності та прав людини.

Для надання ППП необхідно: бути чесним і гідним довіри, поважати право людей самим приймати рішення, усвідомити і відкинути власні упередження та забобони, чітко дати людям зрозуміти, що навіть якщо вони відмовляться від допомоги зараз, вони можуть звернутися за нею в майбутньому, дотримуватися конфіденційності й не допускати необґрунтованого поширення отриманих від людини анкетних даних, вести себе з урахуванням особливостей культури, віку і статі постраждалих.

Людині, що надає допомогу, не можна зловживати своїм становищем, просити гроші або послуги за надання допомоги, давати помилкові обіцянки чи повідомляти недостовірні відомості, перебільшувати свої знання та навички, нав’язувати свою допомогу, вести себе настирливо і безцеремонно, примушувати людей розповідати про те, що з ними відбулося, розповсюджувати отримані відомості особистого характеру, давати оцінку вчинкам і переживанням людей.

При наданні ППП необхідно також бережно ставитися до себе. Відповідальне надання допомоги означає турботу про власне здоров’я і благополуччя, а саме:

• хоча ви надаєте допомогу іншим, на вас може негативно позначитися пережите у кризовій ситуації, або ви і ваша сім’я опинитеся в числі постраждалих;

• важливо звернути особливу увагу на власне благополуччя і бути впевненим, що ви фізично і емоційно в змозі допомогти іншим;

• бережіть себе, щоб краще піклуватися про інших. Якщо ви працюєте в команді, поцікавтеся самопочуттям своїх товаришів.

ВПРАВА 2. «Їжак» (вправа програми «анонімні алкоголіки»)

Мета – уникнути стану безпорадності фахівця, спираючись на його особистий життєвий досвід

ПОВІДОМЛЕННЯ №3

Що необхідно говорити і робити при наданні ППП:

• Постарайтеся знайти для розмови тихе місце, де вас ніщо не відволікатиме.

• Поважайте конфіденційність і по можливості не розголошуйте повідомлені вам особисті відомості.

• Будьте поруч із людиною, але дотримуйтеся необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури.

• Показуйте своїм видом, що уважно слухаєте мовця, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки.

• Будьте терплячим і спокійним.

• Надавайте фактичну інформацію, якщо вона у вас є. Чесно говоріть, що знаєте, а чого не знаєте: «Я не знаю, але постараюся для вас дізнатися».

• Надавайте інформацію так, щоб її легко було зрозуміти, — простими словами.

• Висловлюйте співпереживання, коли люди говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо).

• Дайте людині можливість помовчати.

Що не можна говорити і робити:

• Не змушуйте людину розповідати, що з нею відбулося.

• Не перебивайте і не квапте співрозмовника (наприклад не дивіться на годинник і не говоріть занадто швидко).

• Не торкайтеся до людини, якщо не впевнені, чи прийнято це в її культурному середовищі.

• Не давайте оцінок тому, що людина зробила або не зробила, або її емоціям.

• Не вигадуйте того, чого не знаєте.

• Не використовуйте занадто спеціальні терміни.

• Не давайте помилкових обіцянок.

• Не переказуйте співрозмовнику оповідання, почуті від інших.

• Не кажіть про свої власні труднощі.

• Не думайте і не дійте так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми.

• Не позбавляйте людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе.

• Не кажіть про людей, використовуючи негативні епітети (наприклад не називайте їх «божевільними»).

До оперативних принципів надання ППП належать:

• дивитися;

• слухати;

• спрямовувати.

Ці принципи допоможуть правильно оцінити кризову ситуацію і забезпечити свою безпеку, знайти підхід до постраждалих, зрозуміти, що їм необхідно, і направити їх туди, де вони зможуть отримати практичну допомогу.

І. Приклади реакцій на стресові ситуації. До них відносяться:

• Фізичні симптоми (тремтіння, головний біль, різка слабкість, втрата апетиту, різноманітні больові відчуття тощо).

• Плач, печаль, пригнічений настрій, скорбота.

• Тривога, страх.

• Напруженість і нервозність.

• Неспокійні думки про те, що трапиться щось погане.

• Безсоння, нічні кошмари.

• Дратівливість, злість.

• Почуття провини, сором (наприклад за те, що вижив, або, що не в змозі допомагати чи рятувати інших).

• Втрата орієнтування в ситуації, емоційне заціпеніння, відчуття нереальності того, що відбувається, або перебування «в тумані».

• Замкнутість чи нерухомість.

• Відсутність реакції на інших людей, відмова від спілкування.

• Дезорієнтація (наприклад людина не може сказати, хто вона, звідки, або що сталося).

• Нездатність подбати про себе і про власних дітей (наприклад відмова від їжі та пиття, нездатність приймати прості рішення).

Необхідно пояснити людям, що ви йдете, а якщо хтось інший буде допомагати їм з цього моменту, постарайтеся познайомити їх з новою людиною. Якщо ви направили потерпілого до інших служб, поясніть, чого слід чекати, і переконайтеся, що у нього є необхідна інформація для підтримки подальшого зв’язку. Незалежно від того, яким був ваш досвід спілкування з потерпілим, попрощайтеся на позитивній ноті, побажавши йому благополуччя.

Також важливо розрізняти надзвичайну та екстремальну ситуації. Надзвичайна ситуація — це обстановка на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, іншого лиха. При надзвичайній ситуації суттєво порушуються умови життєдіяльності людей, вона несе загрозу життю та здоров’ю тощо. Екстремальна ситуація — це ситуація, що виходить за межі звичного способу життя конкретної людини.

ЗАКЛЮЧНА ВПРАВА №3. «На самоті»

Мета – розкриття можливостей власної особистості та соціальних ресурсів.

3. Огляд та анотації матеріалів педагогічних видань з проблем виховання бібліотекарєм .

Сьогодні процес модернізації освіти та виховання спрямований на забезпечення умов для якісної освіти шляхом формування покоління, спроможного до толерантного сприяння світу, безконфліктної життєдіяльності в ньому, здатного вчитися протягом життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства.

Головне завдання навчальних закладів різного рівня — не тільки підготовка підлітків до самостійного життя з наданням для цього необхідної освіти, а й збереження і зміцнення здоров'я вихованців.

Здоров'я збережувальна функція закладу освіти проявляється на двох рівнях: змістовному та процесуальному. Перший визначається включенням питань збереження здоров'я в зміст навчальних програм; другий — забезпеченням здоров'я збережувального результату проведення навчально-виховного процесу.

Документи представленні в сьогоднішньому огляді висвітлюють досвід і методику успішного здоров'я збережувального виховного процесу в навчальних закладах.
Основи здоров'я: Науково-метод. журнал. - 2015. - №8; №9 Фестиваль «Молодь обирає здоров’я», як здровозбережувальне середовище для дітей та молоді України//Основи здоров’я.-2015.-№9.-С.3-24

Фестивальний рух «Молодь обирає здоров’я» - унікальне явище в освітньо-виховному просторі. Це ціла система заходів, які пов’язані між собою і тільки в комплексі досягають мети: популяризація серед молоді здорового способу життя, запобігання негативним проявам у молодіжному середовищі, формування і розвиток творчої особистості, здатної жити у середовищі, яке динамічно розвивається, стимулювання творчого саморозвитку особистості готової до самореалізації, як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Системний підхід до створення здоров'язбережувального середовища в загальноосвітньому навчальному закладі // Пед. майстерня. - 2013. - №3. - С.19 — 26.

У статті представлено концепцію Школи сприяння здоров'ю, розробленну з урахуванням основних державних документів, наукових принципів, компетентнісних і культурологічних підходів до впровадження ідеї здорового способу життя, способів досягнення результатів.

Програма реалізації концепції передбачає формування здоров'язбережувального середовища на основі розвитку кожної з подсистем навчального закладу, спрямованої на впровадження інноваційних технологій.

Здоров'я та здоровий спосіб життя: Міні-лекції для учнів // Позаклас. час. - 2013. - №9-10. - С.106-112.

Пропонується досвід роботипедегога С.А.Бузенко з Черкаської області, яка працює над проблемою “Особистісно орієнтований підхід до формування високоморальної здорової особистості”.Світлана Анатоліївна переконана, що один із показників щастя — це здоров'я.

Соціальне здоров'я сучасного підлітка // Відкритий урок. - 2015. - №7-8. - С.54-55.

Однією зі складових здоровья дитини є соціальне здоров'я, яке є запорукою успішності життя дитини в сучасному суспільстві.
В статті розкрито проблеми соціальної адаптації дітей та їх подолання.

Формування здорового способу життя підлітків // Клас.керівнику. Усе для роботи. - 2015. - №7. - С.2-6.

Групові нетрадиційні методи профілактики шкідливіх звичок з метою формування ціннісних орієнтацій молоді на здоровий спосіб життя та запропоновано психологічні педагогічні рекомендації щодо ефективності виховання у студентів здорового способу життя.

За хмарою тютюнового диму: Усний журнал // Позаклас.час. - 2012. - №19-20. - С.69-72.

Шкідливі звички, пкода від тютюнового пління, можливості подолання надані у формі усного журналу.

Алкоголь — это тоже наркотик: Круглый стол // Клас.керівнику. Усе для роботи. - 2015. - №4. - С.15-22

Цель круглого стола — показать, что алкоголь опасный наркотик, который неблагоприятно влияет на организм человека.

Захворювання серцево-судинної системи // Все для вчителя. - 2015. - №8. - С.29-31

Семінар для студентів має на меті познайомити студентів з найпоширенішими захворюваннями серцево-судинної системи, становити основні причини хвороб і шляхи їх запобігання.

Формування основ здорового способу життя засобами шкільних дисциплін: на прикладі хімії // Педагог. майстерня. - 2015. - №5. - С.24-26

Хімія та основи здоров'я — це дві споріднені дисципліни, які значною мірою переплітаються, доповнюючи одна одну, і в результаті формують в учнів основи здорового способу життя.

Досвідом роботи з питань здоров'язбереження учнів ділиться вчитель методист з хімії Лущ Л.В. м.Львова.

Акція “Психологічне здоров'я учнів” // Виховна робота в школі. - 2015. - №3. - С.26-27

Мета акції — озброїти учнів знаннями про психологічне здоров'я; шляхом преведення акції розвивати у підлітків почуття спільності з колективом і навичок співпраці, дружньої атмосфери, в якій діти почуваються в безпеці, що сприяє зміцненню психологічного здоров'я.

Мороз В. Збереження репродуктивного здоров'я підлітків. К.: Шкіл. світ, 2012. - 120 с. (Б-ка “Шкіл. світу”)

У збірнику вміщено методичний матеріал для роботи з учнями зі статевого виховання з метою збереження їхнього репробуктивного здоровья, міжособистісних стосунків молоді, культури здоров'я.

Проект “Збережи здоров'я! Дізнайся про туберкульоз більше” // Виховна робота в школі. - 2015. - №5. - С.53-55

Туберкульоз — це гостра проблема сучасного суспільства. Епідемі. Туберкульозу в Україні зареєстрували в 1995 році. Про це свідчать дані Всесвітньої організації охорони здоров'я. І майже одразу до трійки лідерів за кількістю хворих на туберкульоз потрапила Херсонщина.

Пік захворювання на туберкульоз у Херсонській області припав на 2005 рік. Тоді було зафіксовано 175 випадків на 100 тисяч населення. Сьогодні кількість випадків зменшилась до 111, але Херсонщина і досі лідирує в Україні за цими показниками.

Започатковано проект заступником директора з виховної роботи Степонівської ЗОШ №17 Симинченко О.Ю. Мета проекту — привернути увагу молоді до проблеми поширення захворювання на туберкульоз та інформування про шляхи розповсюдження, попередження та подальшого лікування.

За останніми даними в Херсонській області з 1039 уперше взятих на облік до облтубдиспансеру учнів — 2,6%, студентів — 1,5%.

4.Заключне слово голови МК «Я просто люблю цей світ» .

- Пам'ятайте: «Здоровий педагог - здорові діти!». Відповідно свій відпочинок ми теж повинні вміти організовувати правильно. Відпочивати і душею, і тілом.

- Пам'ятаєте «Хороший старт - запорука успіху!», Головне, взяти правильний курс.

- От і підійшло наше засідання до завершення. Хотілося б подякувати Вам за активну роботу, за цікаві виступи й доповіді, за новизну у вашої діяльності…