Уроки 11–12
Тема: Види технологічних процесів. Розмічання. Різання. Розкроювання виробу
Мета: ознайомити учнів зі способом механічного різання на виробництві; поглибити знання та вміння учнів про технологію розкроювання швейного виробу; вдосконалювати уміння правильно розкладати лекала на тканині та виконувати розкроювання, свідомо дотримуючись правил безпечної праці.
Обладнання, матеріали, наочність: ілюстрації, тканина, лекала, електропривод швейної машини, ножиці, кравецькі шпильки.
Хід заняття
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Яке призначення електродвигуна?
Наведіть приклади, де в побуті та на виробництві використовуються електродвигуни. (Електротранспорт, пилосос, холодильники, електрбритва та ін.)
Де в швейному виробництві використовуються електродвигуни?
Який принцип дії електропривода?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів
Одним із найважливіших процесів пошиття виробу є розкроювання. Розглянемо, як цей процес відбувається на виробництві та при індивідуальному пошитті.
IV. Повідомлення теми уроку
V. Постановка завдань уроку перед учнями
Знати: способи настилання тканини, технологію розкроювання та правила безпечної праці.
Вміти: правильно виконати розкрій, перевірити якість виконаної роботи.
VI. Вивчення нового матеріалу
1. Використання електророзкрійних машин на виробництві
У розкрійному цеху за допомогою настильної машини здійснюють настилання тканини. Кількість полотен у настилі може бути від 10 до 200. Деталі виробу вирізають двома прийомами. Спочатку настил розсікають на окремі великі ділянки, а потім остаточно вирізають деталі виробу. Розкроювання – трудомістка операція, виконують її спеціальними пересувними електророзкрійними машинами з вертикальним або дисковим ножем.
Пересувні розкрійні машини з прямим чи дисковим ножем використовують для розтину тканин на частини, а стаціонарні машини зі стрічковим ножем – для викроювання деталей будь-якої конфігурації. Це значно прискорює процес розкроювання і полегшує працю людей.
Електричні ножиці
Електричні розкрійні машини:
а) – пересувна з дисковим ножем; б)– пересувна з прямим ножем;
в) – стаціонарна зі стрічковим ножем.
2. Технологія розкроювання:
а) декатирування тканини (зволоження, сушіння, легке прасування — льняне, шовкове, штапельне полотно);
б) настилання тканини
«у згин» (тканина складена вздовж удвоє, пружок до пружка);
«у розгортку» (тканина розгорнута в ширину);
в) урахування напрямку ворсу, відтінку, малюнка;
Напрямок ворсу | Відтінок | Малюнок |
У виробах з оксамиту, плюшу, велюру, вельвету – ворс уверх, з байки – вниз
| Тканину з парчі, тафти, габардину складають по поперечній нитці і вибирають бажаний відтінок
| Однотонні та з невизначеним малюнком – у різних напрямках, у смужку та клітинку – смужки повинні збігатися за кольором і шириною в бокових швах і в середині ткожної деталі. Розташування деталей викрійки – вздовж, упоперек, по косій нитці |
Розкладання деталей викрійки на тканині залежно від малюнка
а)– порядковий крій; б) – змішаний крій
Розміщення малюнка тканини по лінії бічного шва у виробах
Плаття з тканини з крупним рослинним малюнком
г) послідовність розкладання лекал (економне використання тканини, з урахуванням напрямку поздовжньої нитки);
д) нанесення крейдяних ліній та контрольних точок на тканині;
е) відкладання припусків на шви.
Припуски на шви залежать від здатності тканині сипатися. Під час розкроювання жіночого та дитячого легкого одягу припуски становлять:
плечовий зріз – 1,5–2 см;
боковий – 2,5–3 см;
до низу ліфа – 2,5–3,5 см;
до верху спідниці – 1,5 см;
до вирізу пройми і горловини – 1 см.
3. Техніка безпеки під час розкроювання.
VII. Практична робота
Виконання розкроювання виробу.
VIII. Підбиття підсумків заняття
1. Як підготувати тканину для розкроювання?
2. Які способи розкладання тканини?
3. На що звертати увагу під час розкладання лекал?
4. Яких правил техніки безпеки слід дотримуватись під час розкроювання?
IX. Домашнє завдання
Перевірка якості розкроювання.
X. Оцінювання знань учнів
XI. Прибирання робочого місця і приміщення
Додаток
Інформація для поглибленого вивчення колекторних електродвигунів
Електродвигуни
| ||||
За способом отримання обертового магнітного поля
| За видом використовуваного електричного струму
| За кількістю фаз
| За потужністю
| За іншими ознаками
|
Колекторні безколекторні | Постійний змінний | Одно- або трифазні
|
|
|
В основі роботи колекторних двигунів лежить фізичне явище втягування або виштовхування провідника з електричним струмом у магнітному полі. Щоб провідник зі струмом постійно рухався між полюсами магніту, йому надають форму рамки, на обидва боки якої магніт буде діяти одночасно, але в протилежних напрямках: одну сторону рамки втягувати, а іншу виштовхувати. Через півоберта рамка зупиниться. А щоб вона продовжувала обертатися в тому ж самому напрямку, в цей момент потрібно змінити напрямок струму в рамці. Для автоматичної зміни напрямку електричного струму в рамці встановлений спеціальний перемикач – колектор. Нерухома частина електродвигуна – статор, який утворює постійне магнітне поле.
Принцип дії колекторного двигуна
Колекторний електродвигун постійного току:
а — загальна будова; б — будова коллектора.
Електропривод швейної машини:
1. – з’єднувальні шнури;
2. – шків електродвигуна;
3.– ремінь;
4. – шків махового колеса;
5. – електродвигун;
6. – пускорегулювальна педаль.
Промисловість випускає два види швейних машин з електроприводом: з умонтованим у корпус машини електродвигуном і зйомним електродвигуном, який можна встановлювати на будь-яку ручну або ножну швейну машину.
Швейні машини з електроприводом