Материал на тему "Логопедична скарбничка для батьків"

Материал на ураинском языке.

Загальний недорозвиток мовлення – це різні складові мовні розлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовної системи, тобто звукової сторони (фонетики) і смислової сторони (лексики, граматики).

Прояви загального недорозвитку мовлення:

- пізній початок мовлення;

- спотворення при вимові слів (пропуск, заміна складів);

- яскраво виражені аграматизми (змішення відмінкових форм, відсутність узгоджень, пропуск сполучників і т.д.);

- порушення звуковимови (всі види);

- порушення ритміко-складової структури слова;

- складнощі в поширенні простих речень і побудови складних.

Причини загального недорозвитку мовлення:

- Негативні чинники в період вагітності і пологів (токсикози, асфіксія родова травма, захворювання ЦНС, куріння та вживання алкоголю під час вагітності);

- Часті хвороби, інфекції та травми до 3-х років;

- Спадкові чинники;

- Зниження слуху;

- Анатомічні особливості щелепо-лицевого апарату;

- Смоктання пальця;

- «Педагогічна занедбаність» - дитина з різних причин не отримує належної уваги до себе.              

Батькам треба замислитись, якщо:

1. Після 3-х років дитина не говорить поширеними реченнями;

2. В три роки дитину ніхто, крім мами, не розуміє;

3. В чотири роки маля не вимовляє свистячі та шиплячі звуки (хоч би навіть якийсь один);

4. У п’ять  років дитина ще не вимовляє звуки Л та Р.

Це означає, що у дитини є проблеми, які треба подолати з допомогою спеціалістів якомога раніше, щоб вони не стали перепоною для її повноцінного розвитку та успішного навчання.

Не треба сподіватися, що всі недоліки виправляться самі по собі. Ви несете відповідальність за долю своєї дитини. Вам необхідно звернутися до логопеда по допомогу.

Як допомогти своїй дитині:

В будь-якому віці діти активно наслідують мовлення дорослого, тому, якщо ви говорите неправильно, ваш малюк засвоюватиме неправильне мовлення. Щоб цього не сталося, важливо памятати:

- Не можна спотворювати слова, наслідуючи дитячій вимові та «сюсюкати»;

Потрібно: Розмовляти з малям, стежити, щоб ваше мовлення було чітким, виразним, грамотним, простим, ясним;

Не можна допускати, щоб дитина позначала навколишні предмети звуконаслідуванням.

Потрібно: Якщо дитина погано говорить, або ще не говорить зовсім, можна скористатися наступною схемою: не запитуйте і не наполягайте, щоб дитина промовила слово → попрохайте дитину показати на той предмет, який ви називаєте → і тільки потім поясніть «як говорити».

Як сформувати грамотне мовлення:

1. Обовязково виправляйте помилки в мовленні дитини, але робіть це тактично. Якщо ви посмієтеся над дитиною, то образите її, і маля може втратити до вас довіру.

2. Для розвитку мовних здібностей дитини дуже важливо грати з дітьми, разом спостерігати за людьми, тваринами, птахами та ін..

3. Включайте дитину в реальну взаємодію з усіма членами родини. Обов’язково давайте дитині корисні доручення. Дякуйте дитині за допомогу.

4. Для розвитку мовлення дуже важливо не тільки розвивати навички вимови, але й навчити дитину розуміти зміст того, про що говорять. По дорозі або прийшовши додому, обговорюйте з малюком те, як пройшов його день у дитячому садку, ваша спільна прогулянка.

5. Розвивайте дрібну моторику рук дитини за допомогою шнурівки, штрихування, вирізування, ігор з дрібними іграшками.

6. Користуйтесь книгами, картинками – дітям важко сприймати слова, відірвані від зображення.

7. І головне: підтримуйте всі починання малюка, хваліть його навіть за незначні успіхи. Не вимагайте від нього правильної вимови слова відразу.

Повноцінне мовлення – неодмінна умова успішного навчання в школі.

Пам’ятки для батьків, які мають дітей з вадами мовлення:

Памятка 1.

Перша ознака недорозвинення мови в дитини – уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.

Слід пам’ятати:  дитина, яка має проблеми, як ніхто потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги.

Рекомендую:

- не вважайте свою дитину хворою, гіршою за її однолітків;

- не карайте її, не насміхайтеся й не дозволяйте іншим принижувати її;

Весь материал - в документе.

Загальний недорозвиток мовлення – це різні складові мовні розлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовної системи, тобто звукової сторони (фонетики) і смислової сторони (лексики, граматики).

Прояви загального недорозвитку мовлення:

• пізній початок мовлення;

• спотворення при вимові слів (пропуск, заміна складів);

• яскраво виражені аграматизми (змішення відмінкових форм, відсутність узгоджень, пропуск сполучників і т.д.);

• порушення звуковимови (всі види);

• порушення ритміко-складової структури слова;

• складнощі в поширенні простих речень і побудови складних.

Причини загального недорозвитку мовлення:

• Негативні чинники в період вагітності і пологів (токсикози, асфіксія родова травма, захворювання ЦНС, куріння та вживання алкоголю під час вагітності);

• Часті хвороби, інфекції та травми до 3-х років;

• Спадкові чинники;

• Зниження слуху;

• Анатомічні особливості щелепо-лицевого апарату;

• Смоктання пальця;

• «Педагогічна занедбаність» - дитина з різних причин не отримує належної уваги до себе.

Батькам треба замислитись, якщо:

1. Після 3-х років дитина не говорить поширеними реченнями;

2. В три роки дитину ніхто, крім мами, не розуміє;

3. В чотири роки маля не вимовляє свистячі та шиплячі звуки (хоч би навіть якийсь один);

4. У п’ять років дитина ще не вимовляє звуки Л та Р.

Це означає, що у дитини є проблеми, які треба подолати з допомогою спеціалістів якомога раніше, щоб вони не стали перепоною для її повноцінного розвитку та успішного навчання.

Не треба сподіватися, що всі недоліки виправляться самі по собі. Ви несете відповідальність за долю своєї дитини. Вам необхідно звернутися до логопеда по допомогу.

Як допомогти своїй дитині:

В будь-якому віці діти активно наслідують мовлення дорослого, тому, якщо ви говорите неправильно, ваш малюк засвоюватиме неправильне мовлення. Щоб цього не сталося, важливо пам’ятати:

- Не можна спотворювати слова, наслідуючи дитячій вимові та «сюсюкати»;

Потрібно: Розмовляти з малям, стежити, щоб ваше мовлення було чітким, виразним, грамотним, простим, ясним;

• Не можна допускати, щоб дитина позначала навколишні предмети звуконаслідуванням.

Потрібно: Якщо дитина погано говорить, або ще не говорить зовсім, можна скористатися наступною схемою: не запитуйте і не наполягайте, щоб дитина промовила слово → попрохайте дитину показати на той предмет, який ви називаєте → і тільки потім поясніть «як говорити».

Як сформувати грамотне мовлення:

1. Обов’язково виправляйте помилки в мовленні дитини, але робіть це тактично. Якщо ви посмієтеся над дитиною, то образите її, і маля може втратити до вас довіру.

2. Для розвитку мовних здібностей дитини дуже важливо грати з дітьми, разом спостерігати за людьми, тваринами, птахами та ін..

3. Включайте дитину в реальну взаємодію з усіма членами родини. Обов’язково давайте дитині корисні доручення. Дякуйте дитині за допомогу.

4. Для розвитку мовлення дуже важливо не тільки розвивати навички вимови, але й навчити дитину розуміти зміст того, про що говорять. По дорозі або прийшовши додому, обговорюйте з малюком те, як пройшов його день у дитячому садку, ваша спільна прогулянка.

5. Розвивайте дрібну моторику рук дитини за допомогою шнурівки, штрихування, вирізування, ігор з дрібними іграшками.

6. Користуйтесь книгами, картинками – дітям важко сприймати слова, відірвані від зображення.

7. І головне: підтримуйте всі починання малюка, хваліть його навіть за незначні успіхи. Не вимагайте від нього правильної вимови слова відразу.

Повноцінне мовлення – неодмінна умова

успішного навчання в школі

Пам’ятки для батьків, які мають дітей з вадами мовлення:

Пам’ятка 1.

Перша ознака недорозвинення мови в дитини – уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.

Слід пам’ятати: дитина, яка має проблеми, як ніхто потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги.

Рекомендую:

• не вважайте свою дитину хворою, гіршою за її однолітків;

• не карайте її, не насміхайтеся й не дозволяйте іншим принижувати її;

• не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;

• вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;

• намагайтесь якомога раніше помітити та зрозуміти проблеми своєї дитини;

• своєчасно звертайтеся до спеціалістів (логопеда, психолога, вихователя, дефектолога);

• якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите та зробите все, щоб ліквідувати недоліки;

• висловлюйтеся чітко і грамотно;

• не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;

• вірте у свої сили і можливості дитини.

• Не гайте часу, і ваші зусилля будуть винагороджені!

Пам’ятка 2.

Рекомендує логопед:

• давайте приклад спокійної поведінки;

• завжди розмовляйте з дитиною розбірливо, правильно;

• не обговорюйте виховний процес у присутності дитини;

• будуйте стосунки з дитиною на взаєморозумінні та взаємодопомозі;

• не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;

• організовуйте чіткий режим дня й занять;

• підтримуйте тісний зв’язок з логопедом, психологом, учителем;

• виконуйте всі інструкції, поради спеціаліста;

• використовуйте систему заохочень, підтримки, винагород;

• проводьте всією родиною якомога більше часу;

• перетворюйте заняття в гру;

• заохочуйте дитину до спілкування з однолітками;

• знайдіть шляхи й методи для допомоги своїй дитині.

Пам’ятка для батьків, у яких заїкаються діти

Рекомендує логопед:

• якщо ви помітили ознаки заїкання в дитини, необхідно звернутися до невролога, логопеда, психолога;

• створіть у родині спокійну, доброзичливу атмосферу взаємної поваги та любові;

• організуйте правильний режим роботи й відпочинку;

• уникайте надто емоційних та фізичних навантажень (сварки близьких людей, заняття спортом та інше);

• слідкуйте за мовним диханням, щоб дитина вимовляла фразу на видиху й до кінця;

• за сильних судом голосового апарату розмовляйте з дитиною пошепки;

• використовуйте елементи музикотерапії (співи улюблених мелодій);

• обмежуйте перегляд телепередач і заняття за комп’ютером;

• будьте активними учасниками корекційного процесу;

• обов’язково виконуйте всі інструкції та поради фахівців.

Пам’ятка для батьків, які виховують дітей з дизартрією

Дизартрія – це порушення темпу, ритму, голосу, зумовлене ураженням центральної нервової системи.

Рекомендує логопед:

• створіть у сім’ї сприятливі умови для навчання й виховання дитини;

• проконсультуйтеся у невролога, психолога;

• відвідуйте заняття логопеда, щоб опанувати прийоми корекції в домашніх умовах;

• вивчіть елементарні прийоми подолання, напруження мовленнєвої мускулатури;

• одночасно з логопедичною корекцією проходьте курс фізіотерапії, ЛФК, медикаментозного лікування за призначенням лікаря;

• корекційну роботу намагайтеся проводити в невимушеній обстановці та з елементами гри;

• використовуйте вірші-забавки, лічилки, скоромовки;

• не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;

• дотримуйтесь системності та послідовності в корекційній роботі.

Пам’ятайте: своєчасно і правильно розпочата корекційна робота – важлива умова успішного подолання мовленнєвих вад вашої дитини!

Пам’ятка для батьків, які виховують

дітей з ринолалією

Ринолалія – це порушення тембру голосу та звуковимови, зумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.

Рекомендує логопед:

• створіть у родині сприятливі умови для навчання та виховання;

• проконсультуйтесь у психолога ( у разі потреби пройдіть курс психотерапії);

• підготуйте дитину до емоційних і душевних негараздів у спілкуванні з однолітками;

• не акцентуйте увагу дитини й довколишніх на дефект;

• відвідуйте заняття логопеда, щоб опанувати прийоми корекції вдома;

• виконуйте дихальні вправи за рекомендацією логопеда;

• не перевантажуйте їх обсяг (не більше двох хвилин);

• без поради логопеда не використовуйте самостійно надувні іграшки, губні гармошки тощо (спричиняє головний біль, запаморочення);

• спонукайте дитину під час вимови широко відкривати рот.

Пам’ятка для батьків, які виховують дітей з алалією

Навіть у дошкільному віці ці діти, яких через дефект мовлення не розуміють оточуючі, звичайно дають негативну поведінкову реакцію (плач, крик, забіякуватість тощо). Це вторинні реакції на свій дефект.

Рекомендує логопед:

• бесіди повинні бути дуже продуманими, заспокійливими, такими, що не травмують дитини;

• слід уникати обставин, що призводять до виникнення негативних реакцій;

• необхідно запобігати появі психічного негативізму;

• слід частіше хвалити й підбадьорювати.

Пам’ятка для батьків, які виховують дітей з дисграфією

Учні отримують незадовільні оцінки з письма. З них кепкують, нерідко вчителі в присутності класу роблять цим дітям серйозні зауваження, що принижує їх гідність. Проте, діти впоратися з недоліками письма не здатні. Вони ображаються, стають вразливими, невпевненими у собі, агресивними. Багато хто з них відмовляється відвідувати школу.

Рекомендує логопед:

- ширше використовувати індивідуальний підхід;

- своєчасно виявити дисграфії, направити учня до логопеда;

• на деякий час утримуватися від негативних оцінок, не розголошувати недоліки всьому класу, підбадьорювати, запевняти в можливості опанувати грамотне письмо.

Лише за стійкої дисграфії, що погано піддається логопедичній корекції в умовах школи, необхідно перевести дитину в мовну школу. Це допоможе запобігти травмуванню особистості й невротичного розвитку.

Пам’ятка для батьків, які виховують дітей з афазією

Такі діти хворобливо реагують на втрату мови, на те, що їх погано розуміють чи взагалі не розуміють. На самому початку логопедичної корекції учні вважають, що під керівництвом логопеда вони швидко й легко зможуть говорити. Тому з особливим бажанням і тривогою вони чекають приходу логопеда, потім – контакту з ним, і втрачають бадьорість, плачуть, не вірять в успіх, коли починають розуміти, що процес відновлення мови складний і тривалий.

Рекомендує логопед:

• виявляти терпіння й чуйність до таких дітей;

• контролювати свої емоції, не виказувати розчарування, невпевненість;

• звертати особливу увагу навіть на найменший успіх і навіювати віру в можливість перемоги над недоліками мови;

• кожне заняття закінчувати емоційним піднесенням.

Пам’ятка для батьків, які виховують дітей зі слабким слухом

Загальні рекомендації:

• звертатися до них необхідно голосно, чітко і правильно артикулюючи;

• не можна підганяти з відповіддю;

• за необхідності повторювати звертання, неодноразово, не виявляючи нетерпіння та знервованості;

• по можливості допомагати випереджати закінчення висловлювання, показавши його розуміння.

Особливо це важливо під час спілкування з дітьми, що водночас страждають на звужений слух чи затримку мовного розвитку в поєднанні із заїканням. Через те, що складний дефект ще більше пригнічує дитину, робить її більш вразливою, невпевненою, дратівливою, розгальмованою, слід постійно зважати на характер психотерапевтичного підходу.

Кожне логопедичне заняття повинне бути психотерапевтичним. Неабияке значення має сталий емоційний настрій логопеда, готовність виявити вольові зусилля задля досягнення поставленої мети, упевненість в собі й віра в учня, який на кожному занятті повинен отримувати від логопеда емоційний і вольовий заряд. Будь-які труднощі, що виникають, необхідно подолати на цьому ж занятті. Наприклад, можна попросити повторити неправильно сказане слово.

Здебільшого, повторити нескладно, але якщо труднощі повторюються, логопед тихо підключається до вимовленої фрази. Логопедові можна не повторювати фрази вголос, а лише рухати губами.

Важливе психотерапевтичне значення відіграє мовлення самого логопеда. У будь-яких ситуаціях воно повинно бути чітким, виразними, емоційним, у стриманому темпі, з урахуванням мовних ланок і логічних пауз. Лише тоді логопед може запевнити логопата, що таке мовлення може бути в кожного. Мовлення логопеда повинне бути плавним, без запинань, емоційно забарвленим, багатим на синоніми, бути зразком.

Щоб логопедичне заняття мало психотерапевтичний ефект, воно має виховувати, навчати, переконувати. Після закінчення заняття учень має відчувати, що збагатився певними знаннями, навичками, що провів час недаремно.

Такими прийомами, як розмова і переконання, можуть скористатися педагоги-дефектологи, психологи, вихователі, які працюють із дітьми, підлітками, які заїкаються, чи учнями з іншими розладами мови. Але підхід до кожної дитини повинен бути індивідуальним. Послідовність, своєчасне і продумане використання тих чи інших прийомів позитивно впливає на нервову систему й особистісні якості дітей, створює сприятливий фон для здійснення логопедичної корекції.

Усунення мовних вад повинно бути комплексним, поетапним, спрямованим на усунення розладів мовлення, негативних емоційних та інших реакцій, а також на оздоровлення всієї особистості.

Кожний спеціаліст, який працює в закладі, де здійснюється корекція мовних розладів, повинен думати про значення вимовленого ним слова, бо воно може мати і позитивний, і згубний ефект. Про це слід пам’ятати завжди!