Формування і розвиток педагогічної майстерності вчителя

УДК 37.01

Корнєва Д.М.,

практичний психолог,

м. Дніпрорудне

ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК
ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Анотація. У статті розглядається поняття, процес формування, особливості та напрямки розвитку педагогічної майстерності вчителя. З метою визначення рівня професіоналізму педагогічного колективу школи-інтернату було проведено дослідження та розроблено методичні рекомендації щодо підвищення рівня професійної компетентності педагогів.

Ключові слова: педагогічна майстерність, формування, професійний розвиток вчителя, здібності, самоосвіта.

Аннотация: В статье рассматривается понятие, процесс формирования, особенности и направления развития педагогического мастерства учителя. С целью определения уровня профессионализма педагогического коллектива школы-интерната было проведено исследование и разработаны методические рекомендации по повышению уровня профессиональной компетентности педагогов.

Ключевые слова: педагогическое мастерство, формирование, профессиональное развитие учителя, способности, самообразование.

Abstract. The article regards the concept, the process of formation, characteristics and trends of pedagogical skill of the teacher’s development. In order to determine the level of professionalism of the teaching staff of the boarding school the research was carried. As a result, the recommendations of improving the level of teacher’s professional competence were developed.

Keywords: pedagogical skill, formation, professional development of teachers, skills, self-education.

Проблеми розвитку і вдосконалення педагогічної майстерності широко вивчаються в роботах О.О. Леонтьєва, Ю.А. Азарова, Н.В. Александрової, Є.С. Барбіної, Ф.М. Гоноболіна, А.Й. Щербакової, І.А. Зязюна, Н.В. Кузьміної, Л.І. Рувинського, О.М. Спирина, Н.В. Тарасевич та ін. Уміння педагога безпосередньо пов’язані з його роботою, де велику роль грає талант педагога, його інтуїція та натхнення. Однією з умов зростання майстерності вчителя є творча педагогічна діяльність, яка базується на постійному її удосконаленні.

Велике значення для розвитку майстерності мають такі фактори: найближче середовище, до якого потрапляє вчитель, мікроклімат колективу, в якому він працює, традиції та ідеї, якими він живе. Найбільш точне визначення цього поняття описано в педагогічній енциклопедії. Педагогічна майстерність – це мистецтво навчання і виховання, яке завжди повинно вдосконалюватись, бути доступним кожному вчителю, який любить дітей та працює за покликанням [4, с. 20-26]. Це визначення характеризує якість педагогічної діяльності. Багато дослідників визначають педагогічну майстерність через її структурні компоненти, а саме: навички, знання і вміння, особистісні якості. Наприклад, Сластеніна В.А. стверджувала, що «теоретичні знання і засновані на них вміння – це головний, об’єктивний зміст педагогічної майстерності, єдиний і загальний для всіх вчителів» [1, с. 87]. Щербаков А.І. писав, що «педагогічна майстерність вчителя – це синтез наукових навичок, знань і вмінь, методичного мистецтва та особистісних якостей вчителя» [2, с. 10-75]. Є чимало визначень педагогічної майстерності, в яких дослідники намагаються описати лише деякі, але на їхню думку провідні характеристики цього поняття. Наприклад Скопилатова І.А. та Мардахаєва Л.В. описували педагогічну майстерність, як професійно-педагогічну підготовку вчителя, яка забезпечує високу результативну діяльність [3, с. 74-78]. Всі перераховані вище автори виділяють у визначеннях в цілому чотири відносно самостійні, але пов’язані між собою блоки в структурі педагогічної майстерності:

• професійно-педагогічні знання;

• особистісні і професійно-важливі якості;

• педагогічні здібності;

• навички і здатність будувати навчально-виховний процес, мистецтво здійснення педагогічної діяльності.

Якушева С.Д. вважає, що «Вчитель стає майстром своєї справи, професіоналом відповідно до того, як він освоює і розвиває свою педагогічну діяльність» [6, с. 5-9]. Як відомо, щоб бути професіоналом, необхідно постійно розвиватися, отже вчитель повинен безперервно займатись самоосвітою та саморозвитком. Макаренко А.С. вважав, що «майстерність – це те, чого можна домогтись, і як можуть бути відомими майстер – токар, прекрасний майстер – лікар, так може і повинен бути відмінним майстром педагог. Основу педагогічної майстерності складає ідеологічна орієнтація, благородний моральний вигляд учителя, свідоме і в той же час пристрасне ставлення до своєї роботи, глибоке знання своєї справи та оволодіння педагогічною технікою» [5]. Таким чином, поняття «педагогічна майстерність» є багатогранним. І тому кожен дослідник розглядає конкретний аспект діяльності вчителя, котрий на його думку найкраще розкриває сутнісні характеристики педагогічної майстерності.

Процес формування і розвитку майстерності вчителя дозволяє прогнозувати, пізнавати і перетворювати діяльність, удосконалювати свою професійну компетентність протягом усього життя, мобілізуючи набуті вчителем знання і формуючи вміння шукати нові завдання, які виникають, приймати обґрунтовані професійні рішення, формувати суб’єктивну позицію учня. У процесі становлення педагогічної майстерності розкриваються резерви особистісного розвитку вчителя та можливості оптимізації її педагогічного впливу, що дає змогу реагувати на «виклик» освітнього середовища.

Макаренко А.С. стверджував, що педагогічна майстерність є властивістю не лише талановитих людей. Вчитель досягає досконалості протягом декількох років. Прискорити процес підвищення педагогічної майстерності можна тільки освоївши системи необхідних знань, умінь, навичок, формування професійно важливих якостей, здібностей і готовність до педагогічної діяльності [5].

Педагогічні здібності – це сукупність індивідуально-психологічних якостей особистості вчителя, які відповідають вимогам педагогічної діяльності і визначають успіх в опануванні цієї діяльності. Відмінність педагогічних вмінь від педагогічних здібностей у тому, що педагогічні вміння – це окремі частини педагогічної діяльності, які на високому рівні здійснюються людиною, а педагогічні здібності – це особливості цієї людини. Також вчені вважають, що педагогічні здібності – це каталізатор майстерності, який забезпечує швидкість її удосконалення. Техніка, яка спирається на знання і здібності, дозволяє всім засобам впливу об’єднатися спільною метою, гармонуючи структуру педагогічної діяльності.

Гоноболін Ф.Н. розкриває список здібностей, необхідних вчителю:

• здібність розуміти учня;

• здібність доступно викладати матеріал;

• здібність розвивати зацікавленість учнів;

• організаційні здібності;

• педагогічний такт;

• передбачення результатів своєї роботи та ін.

До групи педагогічних здібностей в першу чергу відносять:

• педагогічну спостережливість;

• педагогічну уяву;

• вимогливість як риса характеру;

• педагогічний такт;

• організаційні здібності;

• ясність, простоту і переконливість мови.

Завдяки таким педагогічним здібностям вчитель може успішно виконувати всі сторони педагогічної діяльності.

Професійне становлення і розвиток вчителя не зупиняється в школі, воно зростає протягом всього періоду професійної діяльності вчителя. Безперервність професійної освіти педагога – важлива умова для розвитку творчих здібностей, інтегративний елемент його життєдіяльності та подальшого розвитку його індивідуального педагогічного досвіду. Підвищення педагогічної майстерності і культури вчителя проходить набагато інтенсивніше, коли особистість займає позицію активного суб’єкту діяльності, якщо практичний індивідуальний досвід обмірковується і поєднується з соціальним та професійним досвідом, а в педагогічному колективі підтримується і заохочується творчий професійний пошук. Одним із важливих напрямків удосконалення і розвитку педагогічної майстерності є самоосвіта вчителя. Саморозвиток кожного вчителя будується з урахуванням індивідуальних особливостей інтелектуальної діяльності та знання техніки розумової праці [5].

Самоосвіта вчителя залежить від його вміння організовувати свій особистий час, складати персональний план самоосвіти і реалізовувати його. Вона є самостійною пізнавальною діяльністю, яка вимагає від людини цілеспрямованого саморозвитку – розвитку психічних властивостей та якостей, організаційних, інтелектуальних вмінь та навичок. Адже тільки на цьому шляху можливе професійне і особистісне зростання.

Таким чином, розвиток педагогічної майстерності йде за двома напрямками, які тісно пов’язані між собою:

1. Розвиток педагогічної майстерності, якою керують зовні:

• організація методичних об’єднань в школі;

• курси підвищення кваліфікації.

1. Розвиток, зростання майстерності, якою керують зсередини, з боку самого вчителя:

• самоосвіта (надбання знань, вмінь та навичок);

• самовиховання (формування досвіду, мотивів діяльності, світогляду та рис особистості);

• саморозвиток (удосконалення здібностей та психічних процесів)

З метою визначення рівня педагогічної майстерності вчителів було проведено дослідження за допомогою комплексу методик, зокрема таких: «Оцінка впливів оточуючого середовища на рівень професійного саморозвитку вчителів», «Виявлення можливостей педагогів до саморозвитку», «Підвищення професійної педагогічної майстерності вчителя».

За анкетою «Оцінка впливів оточуючого середовища на рівень професійного саморозвитку вчителів» отримано такі результати:

Фактори, які можуть впливати на професійний саморозвиток вчителя: засоби масової інформації – 16 осіб, 62%; глобальна мережа Internet – 18 осіб, 69%; розвиток ІКТ – 21 особа, 81%; система заходів (конференції, семінари, пед. ради, тренінги, тощо) - 16 осіб, 62%; державна політика у галузі освіти – 10 осіб, 38%; прогресивний педагогічний досвід – 23 особи, 88%; психологічний клімат в колективі – 19 осіб, 73%; фонд заробітної плати – 10 осіб, 38%; оточення успішних людей – 11 осіб, 42%.

Оберіть декілька чинників, які перешкоджають навчанню, розвитку та саморозвитку вчителя: власна інерція – 7 осіб, 27%; розчарування в результаті наявних раніше невдач – 9 осіб, 35%; ворожість оточуючих (заздрість, ревнощі), погано сприймають у Вас зміни і прагнення до нового – 6 осіб, 23%; неадекватний зворотній зв'язок з членами колективу та керівниками, тобто відсутність об'єктивної інформації про себе – 3 особи, 12%; брак часу – 22 особи, 85%; обмежені ресурси, обмежені життєві обставини – 12 осіб, 46%.

Сучасний учитель повинен бути підготовлений до професійної діяльності в умовах змін і постійного удосконалення фахової майстерності. Щоб сформувати вчителя - професіонала, з інноваційним типом мислення йому треба опанувати культуру самовдосконалення та самоосвіти. Самоосвіта учителя забезпечує підвищення професійної майстерності, а в результаті – безперервний саморозвиток та його вплив на розвиток учня. Самоосвіта педагога – це постійна діяльність, яка цілеспрямована на поглиблення і розширення знань, вмінь і навичок, підвищення ступеня предметної підготовки, розвиток його творчої особистості. Самоосвітня діяльність учителя – це запорука успішної роботи кожного навчального закладу.

З метою виявлення готовності вчителів до самоосвіти та самовдосконалення своєї діяльності була запропонована анкета.

Аналіз відповідей респондентів за анкетою «Виявлення можливостей педагогів до саморозвитку» свідчить про те, що у 0 осіб, 0% - зупинився розвиток; 4 осіб, 15% - відсутня сформована система саморозвитку, орієнтація на розвиток сильно залежить від умов; 22 осіб, 85% - активний розвиток.

Результати за анкетою «Підвищення професійної педагогічної майстерності вчителя»:

Загальний професійний стаж учасників анкетування:до 1 року – 1 особа, 3,85%; від 1 до 3 років – 7 осіб, 26,92%; від 3 до 10 років – 2 особи, 7,69%; від 11 до 20 років – 5 осіб, 19,23%; від 20 до 30 років – 8 осіб, 30,77%; більше 30 років – 3 особи, 11,54%.

Як часто Ви підвищуєте свою професійну педагогічну майстерність:

систематично – 16 осіб, 62%; періодично – 7 осіб, 27%; час від часу – 3 особи; 12%.

Так, з наведеної діаграми ми бачимо як вчитель підвищує свою професійну майстерність: а) отримання ще однієї вищої освіти – 3 особи, 12%;

б) дистанційне навчання – 10 осіб, 38%; в) вивчення методичної та наукової літератури – 77%; г) беру участь у різноманітних конференціях та семінарах – 54%; д) курси підвищення кваліфікації – 62%; є) вивчення передового педагогічного досвіду своїх колег – 69%.

Що на Вашу думку передбачає самоосвітня діяльність: а) вивчення наукової та методичної літератури – 25 осіб, 96,2%; б) вивчення досвіду своїх колег – 23 осіб, 88,5%; в) практична апробація особистих матеріалів – 23 осіб, 88,5%; г) участь у колективних формах методичної роботи – 23 осіб, 88,5%.

Методичні рекомендації щодо підвищення рівня

професійної компетентності вчителів

Сучасна школа потребує радикальних переосмислень парадигм виховання та навчання, освоєння передових технологій, створення умов для самореалізації особистості вчителя в різноманітних видах творчої діяльності.

Учителям школи-інтернату потрібно:

• Розвивати уміння аналізувати власну діяльність.

• Оптимально підбирати зміст, необхідні форми і методи діяльності.

• Планувати, проектувати, прогнозувати і свою роботу.

• Враховуючи актуальність використання ІКТ в навчально-виховному процесі, вчитель може використовувати для свого професійного розвитку нові засоби самоосвіти (онлайн – курси, семінари, вебінари, тренінги тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Альтшуллер Г.С. Творчество как точная наука / Г.С. Альтшуллер. – М.: Наука, 1979. – 287 с.

2. Барабанщиков А.В. Научно-педагогические основы формирования профессионального мастерства преподавателя академии /

А.В. Барабанщиков // Пути совершенствования профессионального мастерства преподавателя. – М. : ВПА, 1975. – С. 10–75.

1. Зязюн И.А. Социальная зрелость и педагогическое мастерство будущего учителя / И.А. Зязюн, Н.П. Лебедик // Советская педагогика. 1991. – № 6. – С. 74-78.

2. Кузьмина Н.В. Педагогическое мастерство учителя как фактор развития способностей учащихся / Н.В. Кузьмина // Сов. педагогика. – 1984. – № 1. – С. 20–26.

3. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8т. / Макаренко А.С. – М., 1983-1986. – 512 с.

4. Якушева С.Д. Основы педагогического мастерства: учебник для студ. проф. учеб. заведений – 2–изд., стер. – М., 2009. – 256 с.