Факультативний курс "Орфографічний практикум"

Факультативний курс "Орфографічний практикум" для вчителів які ведуть факультативний курс у 10 класі. У посібнику наводяться розробки 17 занять.

Факультативний курс

«Орфографічний практикум»

Плани – конспекти факультативних занять

10 клас

Автор-укладач:

Кононихіна Надія Володимирівна, вчитель української мови та літератури Харківської гімназії №116, спеціаліст вищої категорії, учитель-методист.

Посібник складено за програмою факультативного курсу «Орфографічний практикум», створено Л. М. Кочергіною, вчителем-методистом НВК №1 м. Шепетівки Хмельницької області. Він містить розробки 17 занять за курс 10 класу. В ньому пропонується, крім теоретичних відомостей, система практичних вправ, тестів, творчих і контрольних робіт, які спрямовані на удосконалення орфографічної вправності старшокласників.

ПЕРЕДМОВА

Даний навчально-методичний посібник може бути використаний учителями української мови, які викладають у 10-х класах загальноосвітніх навчальних закладів, до робочого навчального плану яких введено факультативний курс «Орфографічний практикум». Програма створена

Л. М. Кочергіною, вчителем-методистом НВК №1 м. Шепетівки Хмельницької області, і розрахована на 34 години (10-11 класи).

Автор даного посібника пропонує розробку факультативних занять, проведених нею з десятикласниками, які виявили бажання вдосконалити свої знання з питань правопису сучасної української літературної мови, якісно підготуватися до державної підсумкової атестації, до зовнішнього незалежного оцінювання.

Запропонована в посібнику система практичних вправ, тестів, творчих і контрольних робіт сприяє поглибленню знань учнів, виробленню навичок грамотного письма , розвитку творчих здібностей особистості.

Програма факультативного курсу «Орфографічний практикум» надрукована в посібнику:

Програми курсів за вибором і факультативів з української мови. 8-11 класи/ За заг. ред. К. В. Таранік – Ткачук. – К.: Грамота, 2011. -272с.

Заняття перше

Тема. Вступ. Орфографія як засіб удосконалення писемної діяльності. Принципи українського правопису. Типи та види орфограм.

Мета: дати визначення поняття «орфографія», познайомити з принципами українського правопису, типами, видами орфограм; розвивати вміння розрізняти принципи українського правопису, визначати типи та види орфограм; сприяти вихованню почуття любові до мови, бажання підвищувати рівень орфографічної грамотності.

Обладнання: картки із завданнями, текст диктанту.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Оголошення теми й мети заняття

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя.

Любі десятикласники!

Відвідування занять факультативного курсу «Орфографічний практикум», активна робота на них дасть можливість вам удосконалити одержані знання із правопису української літературної мови, якісно підготуватися до державної підсумкової атестації, зовнішнього незалежного оцінювання. Тож подорожуймо орфографією української мови.

2. Лекційний виклад навчального матеріалу.

Слова ми спочатку чуємо або вголос чи мовчки промовляємо, далі подумки розчленовуємо їх на звуки, а потім записуємо буквами. Орфографія - це система правил передавання звукової мови на письмі.

Українська орфографія ґрунтується на таких принципах: фонетичному, морфологічному, історичному, або традиційному, смисловому, або диференціюючому.

Суть фонетичного принципу в тому, що слова пишуться так, як вимовляються за нормами орфоепії – правильної вимови, властивої літературній мові. Наприклад, школа –[школа], гайок – [гайок], бульйон –[бул′йон]. За фонетичним принципом пишуться:

- префікс с- перед к, п, т, х, ф;

- прикметниковий суфікс -ськ-(-зьк-, -цьк-);

- іменниковий суфікс - ств -(-цтв-, -зтв-).

За фонетичним принципом позначаються:

- групи приголосних, утворені внаслідок спрощення;

- чергування приголосних [г], [к],[х]- [ж],[ч],[ш]-[з′],[ц′],[с′].

Морфологічний принцип вимагає, щоб морфеми (префікси, корені, суфікси, закінчення) в усіх словах передавалися однаково незалежно від вимови: вимовляємо [брацтво], а пишемо [братство], бо брат; [ве^иселий]-веселий, бо ве́село; [книз′ц′і]-книжці, бо книжка.

Історичний, або традиційний, принцип правопису виявляється в тому, що написання пов’язані з усталеною традицією і не залежить ні від вимови, ні від морфемної будови слова.

Саме традицією пояснюється вживання в українському письмі:

- м’якого знака ( приходьте, льотчик);

- літери щ ( щезнути, нещасний);

- літери ї ( їхати, хазяїн);

- букв я,ю,є ( роблю, синє, лазня);

- подвоєння літер в іншомовних словах ( ванна, вілла) і т. ін.

Крім того, трапляються і смислові, або диференціюючі, написання однозвучних слів, пов’язані з їх різним значенням ( піднятися в гору і підвести очі вгору; обробляти землю і планета Земля).

3. Робота з картками. З наведених у звуковому і буквеному написанні слів дібрати по три приклади до кожного принципу українського правопису.

[йуний], юний, [молодий], молодий, [солдац′кий], солдатський, [нагору], на гору, [прапор], прапор, [шчогла], щогла, [марс], Марс, [рожжарений], розжарений, [стежка], стежка, [проз′ба], просьба, [ понашому], по-нашому, [йама], яма.

4. Проблемні запитання.

- Що таке орфограма?

- Які типи та види орфограм вам відомі? ( Учні висловлюють власні думки).

5. Підсумкове слово вчителя, узагальнення знань.

Орфограма – це правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати з кількох можливих варіантів. Орфограми – це насамперед букви, для написання яких треба застосувати певне правило (наприклад, буква Е у слові весна, бо ве́сни; префікс пре- у слові предобрий, бо вказує на збільшену міру ознаки).

Види орфограм: буквені (літерні) та небуквені (нелітерні).

Буквені орфограми:

1. ненаголошені голосні[ е], [и] в корені слова;

2. велика чи мала буква;

3. написання сумнівних приголосних;

4. подовження і подвоєння приголосних;

5. наявність чи відсутність літери.

Небуквені орфограми:

1. дефіс;

2. апостроф;

3. перенос слова;

4. пропуск між словами;

5. написання разом.

Типи орфограм за графічним вираженням:

1. орфограма-буква;

2. орфограма-дефіс;

3. орфограма-риска (знак переносу);

4. орфограма-контакт (написання слів разом);

5. орфограма-пропуск (написання слів окремо);

6. орфограма-апостроф.

Орфографічне правило – це особлива коротка, чітка рекомендація, в якій перераховано умови вибору тих чи інших єдино прийнятих написань.

6. Перевірте свою орфографічну вправність. ( Написання диктанту в класі, співставлення з оригіналом , аналіз типів та видів орфограм удома).

Спочатку було Слово

Слово - Бог і слово людське одвічно, повсякчас і повік-віки передує всьому, що творить людина у світі. А це значить, що, поки є у нас слово, перед нами є майбутнє, є надія.

У нас не було ні правди, ні волі, у нас одбирали віру. Але крізь мури, крізь ґрати і дріт пробивалося слово, і попри все, навіть коли розум вже не бачив перспективи, серце сподівалось.

Бо вільне слово поета переконувало: є у світі любов, яка не боїться нічого, є творчість, що у злетах своїх не знає меж, є готовність зробити вибір, є відвага здійснити вчинок, взяти на себе відповідальність, чинити спротив, тобто є можливість свободи. А саме тим людина і виконує призначення, що дав їй Бог, бо лише вільна людина може бути образом і подобою Божою.

(За В. Маринчаком)

V. Підбиття підсумків заняття

Запитання до учнів:

- Що таке орфографія?

- Які принципи українського правопису запам’ятали?

- У чому суть кожного принципу?

- Які типи та види орфограм будемо повторювати на факультативних заняттях?

VI. Домашнє завдання

Аналіз типів та видів орфограм диктанту, написаного у класі (усно).

Заняття друге

Тема. Літерні написання звуків.

Мета: повторити і систематизувати знання учнів про передачу звуків мовлення на письмі; розвивати вміння запису слів фонетичною транскрипцією, писемне мовлення учнів; сприяти вихованню почуття краси та своєрідності української мови.

Обладнання: картки з тестовими завданнями.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань учнів

1. Робота над аналізом типів та видів орфограм у диктанті "Спочатку було Слово ".

2. Бесіда.

- Що таке орфографія?

- За якими принципами правопису пишуться слова української мови?

- Які типи та види орфограм ви знаєте?

- Чим розрізняються буква і звук?

- Що таке алфавіт? Скільки у ньому букв? Розповісти український алфавіт.

- Скільки звуків в українській мові?

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєнння учнями навчального матеріалу

1. Проблемні запитання .

- Чому в українському алфавіті 33 букви, а звуків 38?

- Які ви знаєте невідповідності між буквами і звуками?

2. Слово вчителя.

Письмо, яким ми користуємося, було створено понад 1100 років тому для старослов'янської мови. З часом воно змінювалося, удосконалювалося, а українські вчені пристосовували його до звукової системи нашої мови. Але не повністю: деякі способи позначення звуків залишилися такими, якими вони були в давнину (традиційний принцип правопису). Через те букви в українській мові не завжди відповідають певним звукам.

Одна літера (ь) позначає не самостійний звук, а м'якість попереднього приголосного. 9 букв ( а,о,у,е,и,і,я,ю,є ) передають на письмі голосні звуки, літера ї передає два звуки - голосний і приголосний, а 22 букви (б,в,г,ґ,д,ж,з,й,к,л,м,н,п,р,с,т,ф,х,ц,ч,ш,щ )- приголосні звуки.

Для звуків [дж], [дз] немає окремих букв, їх позначаємо буквосполученнями дж і дз: ходжу, дзвоник. Такі буквосполучення треба читати, як один нероздільний звук: [ход͡жу], [д͡звоник]. Як два звуки буквосполучення дж і дз читаються лише тоді, коли Д належить до префікса, а Ж і З до кореня: підживляти, відзначати.

Буква щ позначає завжди два звуки -[шч]: щука [шчука]. Буквосполучення шч в українській мові не вживається, замість нього пишеться буква щ: блиск - блищати.

Букви я,ю,є безпосередньо після приголосного позначають один звук: лякати [л'акати], люк [л'ук], ллє [л':е]. В інших випадках я, ю, є позначають два звуки - [йа], [йу], [йе]: яр [йар], портьєра [порт'йера], бють [бйут'].

3. Користуючись повтореним матеріалом про співвідношення букв і звуків в українській мові, записати фонетичною транскрипцією слова, пояснити випадки невідповідності.

Розв'язка, ательє, під'їзд, щілина, віддзеркалити, день, змія, рясно, майбутнє, джміль, кукурудза.

4. Повторення українського алфавіту.

5. Виконання завдань, аналогічних до завдань зовнішнього незалежного оцінювання.

- Визначити рядок, у якому слова записані в алфавітному порядку

А легко, легкоатлет, лідерство, лицемірство;

Б лотерея, лоцман, лупнути, лупа;

В лижник, лимонка, листоноша, ліворуч;

Г лісовий, лимонний, листування, лісник.

- Визначити рядок, у якому кількість букв і звуків співпадає в кожному слові

А заїжджати, щирість, їстоньки;

Б дзвонити, п'ятниць, український;

В йодистий, з'єднування, сьогодення;

Г сприйнятний, щебечуть, джміль;

Д висаджують, зозулястий, перемивають.

VI. Підбиття підсумків заняття

Визначити кількість букв і звуків у словах: заєць, бюджет, Японія, рюкзак, бджола.

VII. Домашнє завдання

Знати матеріал, засвоєний на занятті, повторити за будь-яким посібником знання про голосні звуки української мови.

Заняття третє

Тема. Голосні. Правопис ненаголошених голосних.

Мета: проаналізувати систему голосних звуків української мови, повторити орфограму про правопис ненаголошених голосних; виробляти й удосконалювати навички запису слів фонетичною транскрипцією, правопису ненаголошених голосних, розвивати усне й писемне мовлення; виховувати любов до художнього слова.

Обладнання: картки із записаними реченнями, записані слова на дошці.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань учнів

1. Подані на дошці слова записати буквами, пояснити розбіжність між вимовою і написанням.

[надзижчати], [надзвичайний], [ґудзик], [голос], [крайіна], [зайду], [мурашчин], [йасно], [кр'ук], [крук], [л'ул'ка].

2. Бесіда.

- Які розбіжності між вимовою звуків і написанням букв характерні для української мови?

- Назвати голосні звуки української мови.

- Що вам відомо про ненаголошені голосні?

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Узагальнення знань про голосні звуки української мови.

В українській мові 6 голосних звуків: [а,о,у,е,и,і] та 10 букв для позначення їх на письмі: а,о,у,е,и,і,я,ю,є,ї. Букви я, ю, є позначають у вимові два звуки на початку слова, після голосного, м'якого знака, апострофа, буква ї завжди позначає два звуки.

2. Затранскрибувати подані слова, зробити відповідні висновки.

Олія, життєвий, малюнок, сім'я, з'їзд, любов, вічність, історія, віньєтка.

3. Запитання до учнів.

- Що таке наголос?

- Який наголос в українській мові?

- Як вимовляються голосні звуки в наголошених складах, а як - у ненаголошених?

- Які голосні української мови в ненаголошеній позиції вимовляються нечітко? ([е^и], [и^е],[о^у])

- Що ви знаєте про правопис наголошених і ненаголошених голосних у коренях слів?

4. Узагальнення знань про наголошені та ненаголошені голосні.

Голосні звуки під наголосом вимовляються завжди чітко: великий -ве́лич, зелений - зе́лень, дивитися - ди́во, голубка - го́луб. Чітко вимовляються також голосні в кінці слова: зелене, поле, щебече, випиши. В інших випадках голосні можуть сплутуватися: [е]з[и]: [ве^исна],[зи^ема]; [о] з [у]: [ко^ужух], [зо^узул'a]; [o] з [a]: [пагон] замість [погон].

Написання ненаголошених е та и перевіряється наголосом ( підбиранням споріднених слів або зміною форми слова): далеч - дале́кий, непримиренний - ми́р, верба - ве́рби. Крім того,

- пишеться е:

а) у сполученнях - ере -, - еле -: дерево, очерет, шелестіти;

б) коли е випадний або вставний: справедливий ( правда), шевця (швець), вересень ( вересня);

в) при чергуванні з і: лебедя, бо лебідь, осені, бо осінь, гребенястий, бо гребінь, погреба, бо погріб;

- пишеться и:

а) у відкритих складах - ри -, - ли -: тривога, дрижати, криниця, глитати, але : дрімати, тріщати; у деяких словах перевіряється наголосом: гриміти - гри́мнути, блищати - бли́ск;

б) у тих випадках, коли в російській мові пишеться и або ы: читати (рос. читать), кипіти (рос. кипеть), тичинка ( рос. тычинка), але діра ( хоч рос. дыра);

- пишеться о:

а) у коренях слів перед наступним наголошеним складом з у або і [по^уд'і́л':а] - Поділля, [ро^узу́мний] - розумний.

У деяких словах написання е та и не перевіряється правилами, правопис таких слів треба запам'ятати: левада, кишеня, чекати, лимон, минуле, пиріг і т. ін.

5. У поданих реченнях на місці пропусків уставити ненаголошені голосні е або и, пояснити їх правопис.

Брязне кл...нок об залізо кайданів, піде луна по тв...рдинях т...ранів. Вже сонечко в море сіда; у тихому морі т...мніє; прозора гл...бока вода, немов оксамит, з...л...ніє. Росла в саду конвалія під дубом в...соким, зах...щалась від негоди під віттям ш...роким. Чули ви, як напров...сні рано жайворонкова пісня бр...ніла. Сонечко встало, прокинулось ясне, грає вогнем, пром...ніє. Часом то за мрію річки кр...ваві люди прол...вають.

( Із творів Лесі Українки)

VI. Підбиття підсумків заняття

1. Перевірити правильність запису слів у транскрипції ( слова записані на дошці). Виправити помилки, записати правильно .

[блещати], [ве^ите^иран], [зате^ишок], [ме^итушня],[уве^иче^ир'і],[бе^иреза].

VII. Домашнє завдання

Записати невеликий текст (40 - 50 слів) із ненаголошеними голосними у словах ( 4 - 5 випадків), повторити правила вживання апострофа.

Заняття четверте

Тема. Апостроф. Буквосполучення ьо, йо. Вправи на закріплення.

Мета: повторити знання учнів про таку особливість українського правопису як апостроф, про правила вживання його, про буквосполучення ьо, йо; розвивати орфографічну грамотність учнів, логічне мислення; прищеплювати повагу та любов до української мови.

Обладнання: картки з тестовими завданнями, із завданнями для роботи за варіантами.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань учнів

1. Учні зачитують із записаних удома текстів слова з ненаголошеними е та и, пояснюють їх написання правилами ( 4 - 5 слів ).

2. Узагальнення вчителя щодо виконаного завдання.

3. Учням пропонується завдання: пояснити вживання апострофа у словах: б’ють, верф’ю, в’язати, м’ята; з’їзд, від’ємний; Лук’янович, Лук’янівка; двох’ярусний, пан’європейський; п’єдестал, миш’як, ін’єкція. ( Слова записуються у формі словникового диктанту ).

4. Узагальнення вчителя про відповіді учнів.

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Систематизація знань учнів про вживання апострофа в українській мові.

Апостроф - графічний знак, яким передають на письмі тверду вимову приголосних перед [ йа], [йу], [ йе ], [ йі], що на письмі позначаються літерами я, ю, є, ї: м'яч (мйач), в'юн (вйун), кур'єр (курйер), солов'ї (соловйі).

Апостроф уживається перед я, ю, є, ї:

а) після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає інших літер на позначення приголосних ( крім р ), які б належали до кореня: розм'якнути, арф'яр, у верхів'ї, вп'ятьох, В'ячеслав, черв'як;

б) після р у кінці складу: матір'ю, сузір'я, кар'єр;

в) після к у слові Лук'ян і похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янівка;

г) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються літерами на позначення приголосних: роз'їзд, Мін'юст, пів'ящика, без'ядерний, пед'ярмарок;

д) у словах іншомовного походження після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, а також р у кінці складу: комп'ютер, бар'єр, інтерв'ю, Руж'є, миш'як, як виняток у таких словах: ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктивіт, кон'юнктура.

2. Провести спостереження, прийти до висновку про вживання буквосполучень ьо, йо шляхом написання словникового диктанту-перекладу з російської мови.

Соловьев, район, Иосиф, летчик, полеты, майор, батальон, синего, медальон, сегодня, подъем, Муравьев, подъемний, раннего, серьезний, йод, по-осеннему.

Висновок: Буквосполучення йо пишеться на початку слова та складу, а ьо - в середині складу.

3. Робота за варіантами: учні першого варіанту виписують слова з апострофом, а другого - без апострофа, ( Слова надруковані на картці).

Дев...ятсот, хутор...янин, зв…язок, духм...яне, пор...ядок, бур...ян, цв...ях, без...язикі, тьм...яно, присв...ята, реп...ях, з...ясовано, св...ято, вар...яг, харків...янин, роз...ятрити.

VI. Підбиття підсумків заняття

1. Виконання завдань, аналогічних до завдань зовнішнього незалежного оцінювання.

а) Апостроф треба писати на місці обох пропусків рядка

А рел..єф міжгір..я;

Б присв..тити сім..ї;

В з..їсти пів..яблука;

Г сер..йозний об..єкт;

Д люб..язна конс..єржка.

б) Апостроф пишеться в усіх словах рядка

А к..юрі, інтерв..ю, пів..Єгипту, з.явитися;

Б відв..язати, п..юре, Лук..яненко, м..ята;

В тім..я, пів..ягняти, возз..єднання, ін..єкція;

Г М..юнхен, під..юджувати, верб..я, подвір..я;

Д верф..ю, транс..європейський, кон..юнктура, дзв..якати.

2. Записати фонетичною транскрипцією слова:

п'ятниця, В'єтнам, нав'ючити, стерв'ятник.

VII. Домашнє завдання

Повторити знання про приголосні звуки української мови.

Заняття п'яте

Тема. Приголосні. Позначення м'якості приголосних. М'який знак.

Мета: повторити відомості про приголосні звуки української мови (дзвінкі та глухі, тверді, м'які та пом'якшені), про позначення м'якості приголосних на письмі, про вживання м'якого знака; розвивати усне та писемне мовлення учнів, обґрунтовувати вживання м'якого знака; сприяти вихованню наполегливості в навчанні.

Обладнання: таблиця «Приголосні звуки», картки з тестовими завданнями.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань

1. Словниковий диктант

Пів’ящика, без’ядерний, Лук’янець, під’їзд, р’яний, перед’ювілейний, дзвякнути, прив’ялений, зоряний, перемир’я, торф’яний, Святополк.

2. Записати фонетичною транскрипцією, пояснити передачу окремих звуків.

Пів’ящика, дзвякнути, Лук’янець.

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Бесіда з учнями.

- Які звуки називаються приголосними?

- Скільки приголосних звуків в українській мові?

- На які групи вони поділяються?

- Як позначаються приголосні звуки на письмі?

- Які невідповідності між буквами і приголосними звуками спостерігаються в українській мові?

- Які букви служать для пом'якшення приголосних?

2. Робота з таблицею. Опрацювати дані таблиці, зробити висновки про приголосні звуки української мови.

Приголосні звуки

Дзвінкі			Глухі
Тверді	М'які	Пом'якшені	Тверді	М'які	Пом'якшені
[б]		[б’]	[п]		[п’]
[в]		[в’]
[г]		[г’]	[х]		[х’]
[ґ]		[ґ’]	[к]		[к’]
[д]	[д′]		[т]	[т′]
[ж]		[ж’]	[ш]		[ш’]
[з]	[з′]		[с]	[с′]
	[й′]
[л]	[л′]
[м]		[м’]
[н]	[н′]
[р]	[р’]
[д͡з]	[д͡з′]		[ц]	[ц′]
[д͡ж]		[д͡жʹ]	[ч]		[ч’]
			[ф]		[ф’]

Орієнтовний висновок. Приголосні звуки розрізняють за наявністю голосу й шуму, вони поділяються на дзвінкі (в них голос переважає над шумом) та глухі (утворені тільки з шуму), деякі з них парні [б - п, д - т, ж - ш, д͡ж – ч, з - с, г - х, ґ - к, д͡з – ц]. Приголосні звуки поділяються на тверді, м'які та пом'якшені.

3. Записати фонетичною транскрипцією слова.

Джміль, земля, ящірка, горобець, чебрець (5 учнів одночасно на дошці).

4. За допомогою запропонованих прикладів з'ясувати правила написання м'якого знака:

а) мідь, батько, злазь, колись, міць, учитель, скинь, ґудзь ( після д, т, з, с, ц, л, н ( "де ти з'їси ці лини ") та дз у кінці слова і складу);

б) близький, галицький, сільський (усередині складу в суфіксах -зьк-, -ськ-,

-цьк-);

в) зіронька, гарнесенький, маленький, дрібнісінький ( у суфіксах -оньк-,

-еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-);

г) кільце, їдальня, ковальський ( після л перед наступним приголосним );

ґ) Гальці, Гальчин, бо Галька, неньці, неньчин, бо ненька ( у буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, що утворені від буквосполучень

-льк-, -ньк-);

д) сьогодні, льон, льотчик ( у буквосполученні ьо всередині слова );

е) змагаються, роблять, сидить ( у дієсловах на -ть, -ться );

є) ательє, портьєра, медальйон ( після д, т, з, л, н у словах іншомовного походження перед я, ю, є, ї ).

5. Виконати завдання, пояснити вживання м'якого знака.

а) Утворити від іменників присвійні прикметники :Оленка, Васька, донька, Наталка, дочка, лялька, Валька.

б) Поставити в давальному відмінку однини іменники: бджілка, яблунька, галька, галка, синька, брунька, гілка.

в) Перекласти з російської мови, порівняти написання слів в обох мовах: смеешься, Сибирь, гордостью, девятьсот, бежит, четырьмя, смеются.

VI. Підбиття підсумків заняття

1. Виконати завдання, аналогічні до завдань зовнішнього незалежного оцінювання.

а) М’який знак на місці пропуску НЕ треба писати в усіх словах рядка

А лял..чин, кін..чик, щас..тя;

Б совіс..тю, близ..ко, американ..ський;

В ковз..кий, камін..чик, сер..йозний;

Г познач..мо, кин..мо, ріж..мо.

б) М’який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

А малесен..кий, по-угорс..кому, базікаєш..;

Б п’ятнадцят., лан..цюг, сіл..ський;

В близ..ко, болгарс..кий, нян..ці;

Г л..лється, їдал..ня, волинс..кий.

2. Виправити помилки у фонетичному записі слів.

[т'ін'], [сам'іс'ін'ке], [рибал'ське], [мен'ший].

VII. Домашнє завдання

Зробити запис фонетичною транскрипцією 6 - 7 слів із м'якими приголосними, знати характеристику приголосних звуків.

Заняття шосте

Тема. Зміни приголосних при їх збігу.

Мета: повторити й систематизувати знання учнів про зміни приголосних при їх збігу, зокрема при слово - та формотворенні, удосконалювати орфографічні вміння та навички; розвивати логічне мислення, пам'ять; прищеплювати любов до рідної мови.

Обладнання: завдання для вхідного та вихідного тестування, картки із завданнями для роботи в парах.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань учнів

1. Перевірка фонетичного запису слів, виконаного вдома.

2. Вхідне тестування.

Помилку в написанні суфіксів допущено в рядку

а) А людський, ризький;

Б празький, кріпацький;

В молодецький, парубоцький;

Г товариський, боягузький;

Д гірницький, казаський;

б) А таджицький, козацтво;

Б братський, письменство;

В паризький, опікунство;

Г гуртожитський, паруботство;

Д тюркський, дитинство.

3. Підсумкове слово вчителя щодо тестування.

4.Запитання до учнів.

- Які зміни приголосних при творенні слів ви пам'ятаєте?

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи й суфікса можуть зазнавати різних змін. Яких же конкретно?

а) Два приголосних звуки зливаються в один звук, а саме: - г, ж, з +

-ськ(ий), -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Кривий Ріг - криворізький, Кавказ - кавказький, Запоріжжя - запорізький, убогий - убозтво, боягуз - боягузтво, але Льєж - льєжський; - к, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о): Кременчук - кременчуцький, Вінниця - вінницький, Гадяч - гадяцький, козак - козацтво, молодець –молодецький, ткач - ткацький, але тюрки - тюркський, Монако - монакський, баски - баскський, Мекка - меккський, Малакка - малаккський, Нью-Йорк - нью-йоркський, Ірак - іракський, Дамаск – дамаскський; - х, ш, с +

-ськ(ий), ств(о) = -ськ(ий), -ств(о): чех - чеський, Черкаси - черкаський, Сиваш - сиваський, птах - птаство, товариш - товариство, але шах - шахський, казах - казахський, Цюрих - цюрихський.

б) Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметників на -ськ(ий) -к- випадає: П'ятихатки - п'ятихатський, Чукотка - чукотський.

в) При творенні іменників з суфіксом -ин(а) -цьк- змінюється на -чч(ина): козацький - козаччина, донецький - Донеччина, але галицький - Галичина, а -ськ-, -ск- змінюється на -щ (ина): львівський - Львівщина, віск - вощина, луганський - Луганщина.

г) Перед суфіксом -ш(ий, е, ати, ання) г, ж, з змінюється на -жч(ий, е, ати, ання): дорогий - дорожчий, дорожче, дорожчати, подорожчання, але легкий - легший, легше, легшати, полегшення, а с - на -щ(ий, е, ати, ання): високий - вищий, вище, підвищити, підвищення.

д) Перед суфіксом –н (ик, ий) к, ц змінюються на -чн(ик, ий): рука - ручний, серце - сердечний, але сердешний (= бідолашний), рушник, дворушник, мірошник, соняшник, торішній.

При збігові двох однакових приголосних відбувається:

а) подвоєння приголосних на межі морфем: префікса і кореня, префікса і префікса, кореня і суфікса, кореня дієслова на -с і постфікса ( від-даль, воз'-з-єднання, годин-ник, проніс-ся) та основ (міськ-ком);

б) подовження м'яких приголосних [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'] та пом'якшених шиплячих [ж'], [ч'], [ш'], якщо вони стоять між голосними

(колосся, стаття, розкішшю, навчання, ллємо).

2. Утворити від власних географічних назв прикметники за допомогою суфікса -ськ(ий).

Новоселиця, Овруч, Житомир, Лохвиця, Карабах, Одеса, Воронеж, Ладога, Черкаси, Норвегія, Санкт-Петербург, Чехія, Іртиш. (Завдання виконується колективно).

3. Робота в парах. Від поданих прикметників утворити іменники за допомогою суфікса -ин(а): в одну колонку записати слова, в яких відбулися зміни в буквах на позначення приголосних, а в другу - в яких змін не відбулося. (Слова надруковані на картці).

Уманський, одеський, вінницький, галицький, солдатський, слобожанський, турецький, волинський, луганський, житомирський, кріпацький, вояцький, хмельницький, панський, гайдамацький, гуцульський, черкаський, німецький. (Учні проводять взаємну перевірку виконаного завдання).

VI. Підбиття підсумків заняття

Вихідне тестування.

а) В якому рядку НЕ допущено помилок у написанні слів

А киргизький, калужський;

Б карпацький, волновахський;

В овруцький, іракський;

Г солдатський, словакський;

Д лохвицький, рижський.

б) В якому рядку допущено помилки у написанні слів

А Звенигородщина, Слобожанщина;

Б Галиччина, Донещина;

В Київщина, Вовчанщина;

Г Полтавщина, Вінниччина;

Д Воронежчина, Сумщина.

в) В якому рядку допущено помилку у написанні слова

А студентство, ткацтво;

Б юнацтво, селянство;

В робітництво, чумацтво;

Г панство, кріпатство;

Д людство, дитинство.

VII. Домашнє завдання

Повторити знання про спрощення у групах приголосних, скласти зв'язний текст на будь-яку тему, використавши 5-6 прикметників на -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий) та 5-6 слів із подовженими приголосними.

Заняття сьоме

Тема. Спрощення у групах приголосних.

Мета: повторити та удосконалити знання учнів про одну з

найважливіших орфограм української мови - спрощення у групах приголосних, удосконалювати орфографічні вміння та навички учнів; розвивати усне й писемне мовлення, логічне мислення; виховувати почуття захоплення красою рідної мови.

Обладнання: картки для виконання завдань на закріплення матеріалу.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань учнів

1. Кілька учнів (2-3) читають складені вдома зв'язні тексти, виділяючи прикметники з суфіксами -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий), пояснюють, чи відбулися зміни при їх утворенні, називають слова з подвоєнням і подовженням приголосних.

2. Бліц-опитування щодо змін приголосних при творенні прикметників із суфіксом -ськ- та іменників із суфіксами -ин-, -ств-.

3. Словниковий диктант- переклад із російської мови. Порівняти написання слів в обох мовах, зробити висновок щодо орфограми, яка буде повторена на занятті.

Радостный, проездной, счастливый, лестный, честный, жалостливый, ненавистный, доблестный, устный.

Висновок. На відміну від російської мови у словах української мови відбувається випадання одного із приголосних на письмі при їх збігові.

4. Запитання до учнів.

- Пригадайте, як називається процес випадання приголосного.

- Чому відбувається цей процес?

- Нагадайте, в яких групах відбувається спрощення

- У яких словах спрощення на письмі не відбувається?

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

Іноді при творенні та змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних. Щоб мовлення було мелодійнішим, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди. На письмі спрощення фіксується:

а) у групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- випадають д і т:

тиждень - тижневий, виїзд - виїзний, користь - безкорисливий, перстень - персня; винятки: шістнадцять, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, зап'ястний, хворостняк;

б) групи приголосних -скн-, -зкн- і -шчк- спрощуються на -сн-, -зн- і -шн-:

тиск - тиснути, блиск - блиснути, брязк - брязнути, але випуск - випускний, вереск -верескнути;

в) у групі приголосних -слн- випадає л: ремесло - ремісник.

Лише у вимові відбувається спрощення:

а) у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження на -ст: контрастний, баластний, форпостний, компостний;

б) у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду і відміни: артистці, невістці, у хустці;

в) у групах приголосних -стськ-, -нтськ-, -нтств-:

турист - туристський, студент - студентський, студентство.

2. Виконання завдань на закріплення.

а) Від наведених слів утворити прикметники, записати у три колонки:

1) ті, в яких спрощення відбувається лише у вимові;

2) ті, в яких спрощення відбувається у вимові і на письмі;

3) ті, в яких не відбувається спрощення.

Агент, захист, кар'єрист, цілість, хвастати, пестити, комендант, кості, кількість, диригент, журналіст, перехрестя, якість, злість, пропагандист, пристрасть, аспірант, гігант.

б) Запис речень, в яких треба відшукати повторену орфограму і пояснити правопис слова.

Зимове сонце як удовине серце. Буде й на нашому тижні свято. Усі в сім'ї сплять, а невістці молоти велять. Щасливому щастя.

- Що нагадують записані речення? Пояснити їх зміст.

VI. Підбиття підсумків заняття

Робота в парах. Учням пропонується перевірити знання про спрощення у групах приголосних (учні самостійно розподіляють ролі вчителя та учня).

VII. Домашнє завдання

Підготувати доповідь у науковому стилі (усно) про спрощення у групах приголосних, записати відомі учням слова з буквою ґ.

.

Заняття восьме

Тема. Правопис слів з буквою Ґ. Вправи на закріплення.

Мета: повторити та узагальнити знання учнів про правопис слів з буквою ґ, розрізняти правопис слів з літерами г - ґ, поширити словниковий запас учнів, практично закріпити знання про орфограми в основі слова; розвивати логічне мислення, усне та писемне мовлення учнів; виховувати захоплення багатством рідної мови.

Обладнання: список найуживаніших слів з буквою ґ, текст диктанту.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань

1. За бажанням 1-2 учні роблять доповідь у науковому стилі про спрощення у групах приголосних, решта учнів аналізують доповіді за змістом та ораторськими здібностями доповідачів.

2. Перевірка запису відомих учням слів з буквою r. ( Можливі слова: аґрус, ґава, ґанок,ґrедзь,ґрунт,ґудзик, ґазда, дзиґа та ін.).

3. Підсумкове слово вчителя про виконані завдання, подяка учням.

III. Оголошення теми й мети заняття

VI. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Бесіда з учнями.

- Що вам відомо про літеру ґ в українському алфавіті?

- Яке місце вона займає?

- Хто розповість український алфавіт?

- Яка кількість слів, на вашу думку, в українському алфавіті, які пишуться з буквою ґ?

2. Узагальнення вчителя.

Не завжди в українському алфавіті була буква на позначення проривного звука [ґ]. Лише із введенням нового українського правопису цій букві відвели п'яте місце в ньому після букви Г. На сьогодні досить багато слів, у яких уживається літера ґ. ( Учні одержують список слів з літерою ґ, поданий у посібнику "Український правопис. Правила і таблиці + практикум" авторів Л. А. Шевелєвої, О. О. Дудки). Перед вами найуживаніші слова з буквою ґ, а похідних та менш уживаних набагато більше. Крім загальновживаних слів, серед них є діалектні ( габлі - вила, ґаджело - дзиґа, ґивтати - ковтати), власні географічні назви (Ґамбург - місто, Анґара - річка, Берінґове море), імена та прізвища людей (Верґілій, Бурґарт, Ґаватович, Еґмонт). Тим, кого зацікавила тема про слова з літерою ґ, раджу звертатися до словників, зокрема:

Українська мова. Словник-довідник. Правила написання слів. Пунктуаційні правила.

Словники української мови. / Укладач О. В. Підгайна. - Х.: Країна мрій, 2007. - с.137 - 146.

3. Закріплення знань учнів про орфограми в основі слова, зокрема написання слів з ненаголошеними голосними, подовженими приголосними, вживання апострофа, м'якого знака, буквосполучень йо, ьо, спрощення у групах приголосних, на прикладі пояснювального диктанту та завдань до нього.

Стара хата

На краю села на пласкому горбі, над схованою в очеретах та пожухлих осоках річечкою стояла стара розсадиста, перекрита свіжою соломою хата з новеньким дерев'яним півнем на димарі, вже закутана на зиму в загату з просяної соломи, так що з чотирьох круглих шибок двох її вікон виднілося по дві. Коли в них заглядав місяць, то бачив убоге хатнє начиння, дві шаблі, дві рушниці на кілочку біля дверей, червоних павичів на білому комині й рядок дитячих голівок - більших, менших, ще менших - на довгому полу під жердкою, а біля них чорняву, у важких косах голову матері.

(За Ю. Мушкетиком)

а) Під час перевірки диктанту учні пояснюють повторені орфограми.

б) Записати фонетичною транскрипцією слова: дерев'яним, начиння.

в) З'ясувати, на яку з повторених орфограм немає слів у тексті.

VI. Підбиття підсумків заняття

1. Запитання до учнів.

- Пригадайте, які орфограми в основі слова ми повторювали.

- Які правила написання ненаголошених голосних запам'ятали?

- Які орфограми нагадують вислови "Мавпа Буф", "Де ти з'їси ці лини?"?

- Винятком з якого правила є числівник 16?

- Які помилки є у фонетичному записі слів: [узбереж'а], [роззбройен:а]?

VII. Домашнє завдання

Готуючись до тестової контрольної роботи "Правопис основи слова", повторити орфограми за конспектом або за будь-яким посібником.

Заняття дев'яте

Тема. Узагальнення вивченого. Контрольна робота. Тестування.

Мета: перевірити рівень засвоєння знань та вмінь учнів щодо орфограм в основі слова, застосування на практиці правил правопису ненаголошених голосних, м'якого знака, апострофа, буквосполучень йо, ьо, позначення м'якості приголосних, змін приголосних при збігу, розрізнення правопису слів з літерами г – ґ; розвивати пам'ять, увагу, логічне мислення; виховувати старанність і наполегливість у навчанні.

Обладнання: два варіанти тестових завдань для контрольної роботи.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Оголошення теми й мети заняття

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Основний зміст роботи

1. Проведення тестування.

I варіант

1. М'який знак пишеться в усіх словах рядка

А розвін..чати, біл..шість, ател..є, козац..кий

Б голівон..ка, лял..чин, кан..йон, різ..бяр

В брен..кати, єгипетс..кий, Натал..чин, мол..берт

Г дос..є, паморз.., поділ..ський, мен..ший

Д медал..йон, знан.., перелаз..мо, нехворощ..

2. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка

А наддністрянський, щирісінький, юнацтво

Б джерельний, український, безмежжя

В восьмитонний, щавель, їжджу

Г їстоньки, плямистий, щуплявенький

Д хом'ячисько, дзенькіт, зшиток

3. Виділена буква позначає однаковий звук у кожному слові рядка

А меЖувати, Жалюгідний, крутіЖ

Б хаРків'янин, забРьоха, Різний

В привоКзальний, Красень, мороК

Г дЗеленькати, мороЗ, зобов'яЗати

Д шісТсот, майсТрувати, миТець

4. Апостроф треба писати на місці обох пропусків у рядку

А п..ять відсотків, б..юджетний кодекс

Б розпочинати кар..єру, св..ткові заходи

В кишеньковий комп..ютер, розв..язати рівняння

Г зар..яджати батарею, громадянське об..єднання

Д опинитися в міжгір..ї, поширити на пів..Європи

5. Подвоєні букви треба писати на місці обох пропусків у рядку

А записати до щоден..ика, лебедин..ий пух

Б від..зеркалене зображення, кілька стат..ей

В пісен..а спадщина, зав..ишки з будинок

Г чавун..і вироби, поро..саджувати квіти

Д суцвіт..я черемхи, раннє надвечір..я

6. Літеру И на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

А ш..л..стіти, ш..рокий, ст..пи, оч..р..т

Б с..ниця, ож..л..дь, р..балка, справ..дливий

В др..жати, вист..лати, тр..вога, зд..рати

Г заст..лити, бр..ніти, гл..тати, кр..ниця

Д вист..лити, об..рати, л..вада, к..шеня

7. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка

А любисток, футляр, життєдайний

Б м'якість, щиросердний, співають

В вуджений, людина, роз'єднання

Г щебетання, мільярд, хвилястий

Д заощаджений, з'ясовування, явір

8. Звук [ґ] треба вимовляти в обох словах

А об..рунтувати,во..зальний

Б за..ратований, перемо..ти

В ..удзичок, нама..атися

Г а..русовий, домо..тися

Д по.. ратися, ..атунок

9. Помилки допущено в рядку

А пестливо, тиждневий, студентський, без перстня

Б невістці, улесливий, кістлявий, форпостний

В хворостняк, проїзний, серце, баластний

Г пристрасний, щасливий, кістлявий шістсот

Д гігантський, очисний, хвастливий, випускний

10. Подвоєння літер відбувається в усіх словах рядка

А числен..ість, розріс..я, священ..ик

Б від..аль, старан..ий, нал..ю

В стат..ею, безсон..ий, вирощен..й

Г бов..аніти, нескінчен..й, ..вічливий

Д узбереж..я, розкіш..ю, ніжніст..ю

11. Правильну вимову відображено в рядку

А ллється [л':ец':а], розпитати [розпи^етати], [с'омий]

Б кар'єра [карйера], берізка [бе^ир'ізка], кігті [к'ігт'і]

В ґрати [ґрати], дев'ять [ девйат'], джміль [ джм'іл']

Г беззаконня [ бе^из:акон':а], щука [ щчука], ніч [ н'іч]

Д сміється [ см'ійес':а], рядно [рйадно], діжка [д'іжка]

12. М'який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

А малесен..кий, по-угорс..кому, базікаєш..

Б п'ятнадцят..ох, лан..цюг, сіл..ський

В радіс..ть, нен..чин, розливаєт..ся

Г л..лється, їдал..ня, волинс..кий

Д близ..ко, болгарс..кий, нян..ці

13. Помилку в написанні суфікса допущено в рядку

А людський, ризький

Б молодецький, парубоцький

В празький, кріпацький

Г товариський, боягузький

Д гірницький, казаський

14. Помилку в написанні суфікса допущено в рядку

А піщина, Полтавщина

Б Хмельниччина, Галичина

В ліщина, козатчина

Г Львівщина, Одещина

Д вощина, солдатчина

15. Букву ґ треба писати в усіх словах рядка

А на(г,ґ)лухо, до сна(г,ґ)и, до(г,ґ)ори, (г,ґ)ніт (у лампі)

Б без у(г,ґ)аву, ба(г,ґ)атий, (г,ґ)рати (ім.), (г,ґ)рати (дієсл.)

В (г,ґ)аразд, (г,ґ)авеня, (г,ґ)речний, (г,ґ)уля

Г (г,ґ)левкий, абори(г,ґ)ен, (г,ґ)рунтець, (г,ґ)роно

Д (г,ґ)аздиня, (г,ґ) руша, об(г,ґ)рунтувати, (г,ґ)етьман

16. Літеру Е треба писати в усіх словах рядка

А з..л..ний, л..міш, с..л..зень, заст..лити

Б п..ріг, к..шеня, бр..ніти, ш..л..стіти

В стр..міти, гр..міти,б..р..гти, с..діти

Г вил..тіти, с..лянин, зд..рати, з..рно

Д ст..рати, підп..рати, кр..ниця, в..с..лка

17. НЕ пишеться м'який знак в усіх словах рядка

А Хар..ків, шприц.., майбут..нє, жін..ці

Б в..юн, кіл..це, козачен..ко, л..одяний

В жит..тєлюб, заздриш.., живопис.., радіст..

Г ніч.., в'язал..ник, яблун..ці, тонюсін..кий

Д ріж.., низ..ко, узгір..я, тон..ше

18. Помилки допущено в рядку

А шістнадцять, шістсот, контрастний, баластний

Б провісник, обласний, випускник, пестливий

В кількатижневий, буревісник, заїзний, артистці

Г проїздний, компосний, сонце, щасливий

Д навмисний, зап'ястний, студентці, хвастнути

II варіант

1. М'який знак НЕ пишеться в усіх словах рядка

А Хар..ків, шприц.., майбут..нє, жін..ці

Б в..юн, кіл..це, козачен..ко, л..одяний

В жит..тєлюб, заздриш.., живопис.., радіст..

Г ніч.., в'язал..ник, яблун..ці, тонюсін..кий

Д ріж.., низ..ко, узгір..я, тон..ше

2. Апостроф треба писати на місці обох пропусків у рядку

А п..ять відсотків, б..юджетний кодекс

Б розпочинати кар..єру, св..яткові заходи

В кишеньковий комп..ютер, розв..язати рівняння

Г зар..яджати батарею, громадянське об..єднання

Д опинитися в міжгір..ї, поширити на пів..Європи

3. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка

А любисток, футляр, життєдайний

Б м'якість, щиросердний, співають

В вуджений, людина, роз'єднання

Г щебетання, мільярд, хвилястий

Д заощаджений, з'ясовування, явір

4. Звук [ґ] треба вимовляти в обох словах рядка

А об..рунтувати, во..зальний

Б за..ратований, нама..атися

В ..удзичок, перемо..ти

Г а..русовий, домо..тися

Д по..ратися, ..атунок

5. Подовження приголосного відбувається у формі О. в. іменника

А нежить

Б гордість

В кошеня

Г подорож

Д праматір

6. М'який знак треба писати на місці обох пропусків у рядку

А виставковий павіл..йон, шановне пан..ство

Б громадянс..ка позиція, здаєт..ся в оренду

В п'ят..сот гривень, пол..ське посольство

Г абсолютна мен..шість, перевірка знан..

Д підійти близ..ко, гетьманс..кий палац

7. Літеру Е треба писати в усіх словах рядка

А з..л..ний, л..міш, с..л..зень, заст..лити

Б ст..рати, підп..рати, кр..ниця, в..с..лка

В вил..тіти, с..лянин, зд..рати, з..рно

Г п..ріг, к..шеня, бр..ніти, ш..л..стіти

Д стр..міти, гр..міти, б..р..гти, с..діти

8. Подвоєні літери треба писати на місці всіх цифр, окрім

І радісн(1)і, що Київ наш осін(2)ій,

Хоч довгу путь у світі перейшов,

Весь у труді, в натхнен(3)і, у горін(4)і,

Весь на риштован(5)ях нових будов!

А 1; Б 2; В 3; Г 4; Д 5;

9. Помилки допущено в рядку

А провісник, обласний, випускний, пестливий

Б навмисний, зап'ястний,студентці, щасливий

В проїздний, компосний, сонце, радісний

Г шістнадцять, контрастний, баластний, шістсот

Д кількатижневий, буревісник, заїзний, совісний

10. Апостроф пишеться в усіх словах рядка

А к..юрі, інтерв..ю, пів..Єгипту, з..явитися

Б відв..язати, п..юре, Лук..яненко, м..ята

В тім..я, пів..ягняти, возз..єднання, ін..єкція

Г М..юнхен, під..юджувати, верб..я, подвір..я

Д верф..ю, транс..європейський, кон..юнктура, дзв..якати

11. Подвоєні літери слід писати на місці всіх цифр, окрім

І трудний хліб черствий щоден(1)о, і темні многотрудні дні,

І в снах - Ел(2)ади і Афіни та хмурі степові вогні.

А поруч, як весталка сон(3)а, вартує жертовн(4)ик вона,

Проста, земна моя Мадон(5)а, проста, земна моя жона.

А 1; Б 2; В 3; Г 4; Д 5;

12. Звук [д] на місці пропуску в обох словах рядка

А ві..бити, проїз..ний

Б фу..бол, зорепа..

В б..жола, з..авна

Г по..якував, ..ружба

Д сві..чити, про..аж

13. Подовження приголосних НЕ відбувається в географічній назві

А Закарпа(тт,т)я

Б Поді(лл,л)я

В Берес(тт,т)я

Г Побу(жж,ж)я

Д Полі(сс,с)я

14. Помилку в написанні суфікса допущено в рядку

А людський, ризький

Б молодецький, парубоцький

В празький, кріпацький

Г товариський, боягузький

Д цюриський, гірницький

15. Помилки допущено в рядку

А гігантський, очисний, хвастливий, пропускний

Б хворостняк, тижневий, серце, аванпостний

В невістці, улесливий, кістлявий, ремісник

Г пестливо, тиждневий, студентський, без перстня

Д пристрасний, кількісний, аспірантський, чесний

16. Літеру И треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка

А заст..лити, бр..ніти, гл..тати, вм..рати

Б вист..лити, об..рати, л..вада, п..сати

В др..жати, вист..лати, тр..вога, ш..рокий

Г с..ниця, ож..л..дь, р..балка, справ..дливий

Д ш..л..стіти, в..сіти, ст..повий, оч..р..т

17. М'який знак пишеться в усіх словах рядка

А розвін..чати, біл..шість, ател..є, козац..кий

Б голівон..ка, лял..чин, кан..йон, різ..бяр

В брен..кати, європейс..кий, Натал..чин, мол..берт

Г медал..йон, знан.., перелаз..мо, нехворощ..

Д дос..є, памороз.., поділ..ський, мен..ший

18. Букву ґ треба писати в усіх словах рядка

А (г,ґ)аздиня, (г,ґ)руша, об(г,ґ)рунтувати, (г,ґ)етьман

Б (г,ґ)левкий, абори(г,ґ)ен, (г,ґ)рунтець, (г,ґ)роно

В (г,ґ)аразд, (г,ґ)ероїзм, мамали(г,ґ)а, дзи(г,ґ)а

Г (г,ґ)лей, (г,ґ)авеня. (г,ґ)речний, (г,ґ)уля

Д на(г,ґ)лухо,ба(г,ґ)атий, до(г,ґ)ори, (г,ґ)рати (ім.)

2.Перевірка виконаної контрольної тестової роботи

V. Підбиття підсумків заняття

1. Учням повідомляються правильні відповіді, вони роблять певні висновки про рівень засвоєння повторених орфограм в основі слова.

2. Учитель повідомляє, що аналіз тематичної контрольної роботи буде зроблений на наступному занятті.

VI. Домашнє завдання

Повторити правила правопису закінчень іменників чоловічого роду II відміни в родовому відмінку однини (бажано мати посібник).

Заняття десяте

Тема. Правопис закінчення відмінюваних слів. Іменник. Правопис закінчень окремих відмінків.

Мета: приступити до повторення орфограм, пов'язаних із закінченнями відмінюваних слів, повторити знання про правопис закінчень окремих відмінків; розвивати вміння учнів умотивовувати написання, правильно вживати відмінкові форми іменників; сприяти вихованню і розвитку уваги, спостережливості, пам'яті.

Обладнання: таблиця-схема закінчень іменників чоловічого роду II відміни в родовому відмінку однини.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань учнів

1.Проводиться аналіз результатів тестової контрольної роботи, пропонуються завдання щодо орфограм, в яких більшість учнів допустили помилки.

2. Повідомлення вчителя про завершення повторення теми про орфограми в основі слова.

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

Закінчення іменника залежить не лише від того, в якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді - і від значення. Тому в іменниках української мови багато різних закінчень. Щодо правопису, то особливої уваги потребують такі відмінки:

орудний однини іменників I відміни мішаної групи;

родовий однини іменників II відміни чоловічого роду;

орудний однини іменників III відміни;

кличний однини іменників усіх відмін.

2. Повторення знань про поділ іменників I відміни на групи.

Поставити у формі орудного відмінка однини такі іменники мішаної групи: площа, груша, задача, межа, круча, вежа, їжа, каша, тиша.

Висновок: закінчення –ею (як у м'якій групі).

3. Учні звертаються до своїх посібників, додатково отримують табличку, на якій схематично за допомогою малюнків та прикладів слів пояснюється правопис закінчень –а (-я) та –у (-ю) в родовому відмінку однини іменників чоловічого роду II відміни. Користуючись посібниками і табличкою, учні з'ясовують, які закінчення треба писати у запропонованих іменниках:

Житомир, Тернопіль, Ельбрус, Памір, майдан, байрак, синус, журнал, баскетбол, вальс, колектив, трамвай, Широкий Яр, порох, стид.

Висновок. Правил щодо написання закінчень -а(я) та -у(ю) досить багато, але їх треба запам'ятати, за допомогою слід звертатися до орфографічного словника, де подається форма родового відмінка.

4. Повторення знань про іменники III відміни. Поставити у формі орудного відмінка однини такі іменники: медаль, розкіш, любов, мати, верф, кров, суміш, радість, мужність.

Висновок. В орудному відмінку відбувається подвоєння приголосних між голосними, відсутнє подвоєння між приголосним і голосним, вживається апостроф згідно з правилами його правопису.

5. - Коли вживається форма кличного відмінка іменників?

Найчастіше для звертання вживається кличний відмінок іменників I, II, IV відмін, рідко – III. Закінчення кличного відмінка однини іменників I відміни:

- о - твердої групи: сестро;

- е - м'якої, мішаної груп: земле, душе;

- є - м'якої після голосного та апострофа: Маріє, сім'є;

- ю - пестливої форми: матусю.

Закінчення кличного відмінка однини іменників II відміни чоловічого роду:

- у(ю) - без суфіксів: діду, з суфіксами -ик-, -ок-, -к-: конику, синку, іншомовного походження на г, к, х: Фрідріху;

-е- твердої групи: Іване, голубе, м'якої групи з суфіксом - ець: отче, мішаної групи: гусляре, стороже, у географічних назвах: Києве, Харкове.

Закінчення кличного відмінка однини іменників II відміни середнього роду та іменників IV відміни співпадає з називним.

Закінчення кличного відмінка однини іменників III відміни -е: зустріче, радосте, а також мати.

6. Поставити у формі кличного відмінка однини такі іменники:

батько, донька, Галя, Галина, Іван Олексійович, Софія Андріївна, пан полковник, кінь, Львів, Дід Мороз, Снігуронька.

VI. Підбиття підсумків заняття

Взаємоперевірка знань про відмінкові закінчення в парах.

VII. Домашнє завдання

Засвоїти повторені відмінкові закінчення іменників.

Заняття одинадцяте

Тема. Правопис закінчень окремих відмінків іменників.

Мета: повторити знання учнів про правопис закінчень окремих відмінків іменників у множині, пояснювати написання закінчень, правильно вживати відмінкові форми іменників у множині; сприяти вихованню пам'яті, уваги.

Обладнання: таблиця відмінкових закінчень іменників у родовому відмінку множини, картки із тестовими завданнями.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізаація опорних знань учнів

1. Перевірка засвоєння знань учнями щодо правопису закінчень іменників у однині.

а) Поставити в родовому відмінку однини подані іменники чоловічого роду II відміни, пояснити написання закінчень.

Ужгород, ураган, туризм, Дніпрогес, листопад, міліметр, стіл, алюміній, електрон, каменяр, клен, альманах, хокей, ступінь, садок, атестат, бузок, четвер.

б) Утворити форму кличного відмінка однини від поданих іменників.

Хлопець, дружина, бабуся, Ілля, доня, татко, молодець, Андрій, ведмідь, Тарас Григорович Шевченко, Марія Олександрівна Вілінська.

2. Узагальнення вчителя щодо якості виконання завдань, акцентування уваги на орфограмах, які досить часто трапляються в письмових творчих роботах (переказах, творах та ін.), пропонуються в тестових завданнях зовнішнього незалежного оцінювання.

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Спільна робота вчителя та учнів за таблицею відмінкових закінчень іменників у родовому відмінку множини.

Тверда група	М'яка група	Мішана група
I відміна
нульове	нульове	нульове
(-ів)	-ей, -ів	-ей
бджіл	земель	круч
гайдамаків	статей	мишей
	суддів
II відміна
нульове	-ів, -їв	-ів
-ів	(-ей)
вікон	димарів	кущів
вимпелів	гаїв	піснярів
	коней
III відміна - закінчення -ей, (-ів): подорожей, матерів
IV відміна - закінчення нульове, -їв: телят, тім'їв

2. Орієнтуючись на відміну та групу (I-II відміни), поставити іменники в родовому відмінку множини.

Батько, метр, герой, солдат (солдат і солдатів), ват (ват і ватів), киянин, подвір'я, чудо (чудес і чуд), верховіття, дно, левеня, роздоріжжя, суміш, ім'я, яблуня.

VI. Підбиття підсумків заняття

Виконання завдань формату зовнішнього незалежного оцінювання.

а) Неправильно утворено форму кличного відмінка у варіанті

А Високоповажна пані Соломіє!

Б Вельмишановний пане Андріє!

В Дорогенька бабусю Ганно!

Г Шановний пане полковнику!

Д Милий мій синку Максиме!

б) Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку

А продукт, характер, сік

Б Крим, зошит, театр

В Тернопіль, вид, вишняк

Г ромб, Казахстан, президент

Д Байкал, університет, понеділок

в) Закінчення -а (-я)у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку

А степ, спокій, стиль, гіпс

Б директор, шлях, поверх, пенал

В відмінок, карниз, паркан, осокір

Г жаль, завод, додаток, Дунай

Д звіробій, синтез, принтер, гопак

г) Неправильно утворено форму слова у варіанті

А кілограм помідор

Б недбале ставлення

В тритомне зібрання

Г з усякого приводу

Д зробити навпаки

VII. Домашнє завдання

Повторити знання про творення ступенів порівняння прикметників.

Заняття дванадцяте

Тема. Прикметник. Тверда і м'яка групи прикметника. Ступені порівняння прикметника, зразки відмінювання прикметників.

Мета: повторити знання учнів про прикметник, зокрема про м'яку та тверду групи, просту і складену форми ступенів порівняння; розвивати вміння відмінювати прикметники, вживати в усному й писемному мовленні, удосконалювати орфографічні вміння і навички учнів, запобігати помилкам у вживанні ступенів порівняння; виховувати почуття багатства і краси рідної мови.

Обладнання: картки із завданнями для виконання вправ.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань учнів

1. Підібрати прикметники до поданих іменників, утворені словосполучення поставити в родовому та орудному відмінках однини.

Біль, путь, ступінь, Сибір, дріб, тюль, туш.

2. Зробити висновки щодо відмінкових закінчень та роду іменників.

3. Записати прикметники у два стовпчики, пояснити, за яким принципом вони розподілені, зробити висновок.

Осінній зимовий

вечірній весняний

пізній конкретний

вчорашній ранковий

4. Записати прикметники у три стовпчики, пояснити, за яким принципом вони розподілені, зробити висновок.

Синій срібний материн

веселий лісовий вовчий

розумний український Наталчин

5. Узагальнення повтореного про тверду та м'яку групи, про розряди прикметників за значенням.

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя про поділ прикметників на тверду і м'яку групи, про їх правопис (м'яка група - основа на [н'] та прикметники безкраїй, довговіїй, довгошиїй; тверда - основа на будь-який твердий приголосний).

Прикметники і твердої, і м'якої груп мають однакові закінчення -ого, -ому, -ої, -ою з тією лише різницею, що у прикметниках м'якої групи перед о пишеться м'який знак. За зразком м'якої групи відмінюється прикметник яснолиций.

2. Провідміняти словосполучення в однині та множині, зробити висновки.

Осінній дощ, легка задача.

3. Запитання до учнів щодо ступенів порівняння прикметників:

- Які ступені порівняння мають прикметники?

- З якою метою вживаються прикметники вищого та найвищого ступенів порівняння?

- Від прикметників якого розряду можна утворити ступені порівняння?

- Як утворюються проста і складена форми вищого і найвищого ступенів порівняння?

4. Утворити і пояснити творення форм ступенів порівняння на прикладі прикметників: веселий, дорогий, поганий.

5. Повторення знань про якісні прикметники, від яких ступені порівняння не утворюються.

Це прикметники:

- які мають абсолютну ознаку: босий, голий, жонатий;

- які означають колір від предмета: бузковий, салатовий;

- які означають породу, масть: вороний, гнідий;

- які мають пестливе значення: маленький, ріднесенький;

- які означають збільшену міру ознаки: широченний, силенний;

- які означають певний вияв ознаки: білуватий, синюватий;

- складні: темно - синій, світло - червоний.

VI. Підбиття підсумків заняття

1. Відшукати помилки, допущені при утворенні ступенів порівняння прикметників, виправити їх.

Найбільш помітний, більш поважний, якнайуважніший, самий великий, більш щиріший, найбільш мудрий, найменш близький, найменш уживаніший.

2. Скласти два речення із власними назвами та якісними прикметниками вищого або найвищого ступенів порівняння.

VII. Домашнє завдання

Повторити знання про способи, дієвідміни дієслів.

Заняття тринадцяте

Тема. Правопис дієслів. Правопис безособових форм дієслова.

Мета: повторити знання учнів про дієслово, зокрема про поділ дієслів на дієвідміни, про способи та часи дієслова, про безособові дієслова, про правопис закінчень дієслів; розвивати орфографічні вміння та навички, пов'язані з написанням закінчень дієслів; виховувати увагу, любов до рідної мови.

Обладнання: тестові завдання, таблиця закінчень дієслів наказового способу.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань

1. Готуємось до зовнішнього незалежного оцінювання.

а) Форми ступенів порівняння прикметників можна утворити від усіх прикметників рядка

А кругленький, смачний, щирий

Б красивий, яскравий, лисий

В широкий, гнідий, бадьорий

Г скромний, малий, солодкий

Д здоровенький, вигідний злий

б) Помилку у творенні ступеня порівняння прикметників допущено в рядку

А коротший, щонайкращий

Б ближчий, більш гарячіший

В добріший, найменш удалий

Г цікавіший, якнайдорожчий

Д вужчий, найменш потрібний

в) Граматичну помилку допущено в рядку

А найвідоміші скульптори

Б найбільш вищий пагорб

В тонший від паперу

Г найменш привабливі ціни

Д зрозуміліше пояснення

2. Повторення знань про дієслово за запитаннями:

- Яка частина мови називається дієсловом?

- Як називається початкова форма?

- Скільки і які способи має дієслово?

- Скільки і які часи мають дієслова дійсного способу?

- Як поділяються дієслова на дієвідміни?

- За чим змінюються дієслова теперішнього, майбутнього і минулого часів?

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

Що стосується написання дієслів, то варто звернути увагу на правопис закінчень дієслів у теперішньому та простому майбутньому часах, у наказовому способі. Знання дієвідміни допоможе правильно писати особові закінчення в дієсловах теперішнього і простого майбутнього часів, а саме:

-е (-є) пишемо в дієсловах I дієвідміни: -еш(-єш), -е(-є), -емо

(-ємо), -ете (-єте);

-и (-ї) - в дієсловах II дієвідміни: -иш(-їш), -ить(-їть), -имо(-їмо),

-ите (-їте).

Іноді важко визначити дієвідміну за особовими закінченнями, в такому разі дієвідміну визначити можна за неозначеною формою. Якщо в інфінітиві перед -ти дієслово має суфікс -і-, (-ї-), -и- або після шиплячих -а- і цей суфікс у 1особі однини випадає, то це дієслово належить до II дієвідміни. Інші дієслова належать до I дієвідміни.

Наприклад, стукотіти - стукочу - стукотять (II дієвідміна), радіти - радію - радіють.

Винятки: а) дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати і похідні належать до I дієвідміни; б) дієслова бігти, боятися, спати, стояти і похідні належать до II дієвідміни;

в) дієслово сукати може належати і до I, і до II дієвідміни: сукаю, сукаєш і сучу, сучиш.

Чотири дієслова дати, їсти, вісти (сучасне розповісти, відповісти) і бути та похідні від них становлять окрему групу.

Однина Множина

1ос. дам їм відповім дамо їмо відповімо

2ос. даси їси відповіси даєте їсте відповісте

3 ос. дасть їсть відповість дадуть їдять відповідять

Від дієслова бути вживається тільки форма є ( інколи в поетичній мові єсть ), зрідка вживається архаїчна форма єси (2 особа однини), суть (3 особа множини).

2. Визначити дієвідміну дієслів і провідміняти в теперішньому часі: доїти, полоти.

3. Повторення знань про вживання м'якого знака в дієсловах на -ть, -ться, про відсутність його в дієсловах 2 особи однини ( на відміну від російської мови).

4. Поставити е(є), и(ї), м'який знак на місці пропусків у дієсловах.

Кос..ш, дзвон..те, мар..мо, благают.., го..мо, видужуєш.., мил..ть, відбувают..ся, бач..ть, бор..т..ся.

1. Розповісти за таблицею про закінчення дієслів у наказовому способі

Число	Особа	Під наголосом та після збігу приголосних	В інших випадках
однина	2	-и	нульове, -ь
множина	1	-імо	-мо, -ьмо
множина	2	-іть	-те, -ьте

6. Утворити всі форми наказового способу від дієслів: лізти, кричати.

7. Слово вчителя про безособові дієслова.

Крім особових форм дієслів, є безособові дієслова, які не мають граматичних значень особи,числа, роду, однак мають форму 3 особи однини або середнього роду однини, мають відповідні закінчення. Що ж означають такі дієслова? ( Учні визначають на підставі прикладів).

Приклади Тематичні групи

Дощить, мрячить назви явищ природи;

нудить, віриться назви фізичних і психічних станів людини;

хочеться, належить (їхати) дієслова зі значенням бажаності, небажаності,

можливості;

щастить, таланить позначення стану речей;

бракує, вистачає позначення міри наявності.

VI. Підбиття підсумків заняття

Ланцюжкова відповідь на запитання "Що запам'ятав(-ла) про правопис особових закінчень дієслів?"

VII. Домашнє завдання

Повторити за конспектом знання про орфограми в закінченнях змінюваних слів (іменників, прикметників, дієслів).

Заняття чотирнадцяте

Тема. Вправи на закріплення знань правопису закінчень відмінюваних слів.

Мета: закріпити знання учнів щодо правопису відмінкових форм іменників і правопису дієслів та їх безособових форм, розрізнення прикметників твердої і м'якої груп, утворення ступенів порівняння прикметників; розвивати вміння застосовувати знання в усному та писемному мовленні; виховувати бажання оволодіти мовними скарбами.

Обладнання: тестові завдання, картки із завданнями для виконання вправ.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Оголошення теми й мети заняття

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Закріплення знань, умінь і навичок учнів

1. Виконання й перевірка тестових завдань.

а) Правильно утворено форму третьої особи від інфінітива

А плавати - пливуть

Б возити - везуть

В водити - водють

Г сипати - сиплють

Д бігти - біжуть

б) Закінчення -ий має прикметник, утворений від слова

А дорога

Б торік

В зовні

Г учора

Д тривога

в) Граматичну помилку допущено в реченні

А яскравіші декорації

Б краща інсценізація

В найвиразніший монолог

Г якнайкраща постановка

Д щонайсучасне трактування

г) Форму наказового способу має дієслово у словосполученні

А терміново подаймо звіт

Б терміново подають звіт

В терміново подаємо звіт

Г треба подати звіт

Д треба терміново подати звіт

д) Помилку в написанні особових закінчень дієслів допущено в рядку

А прочитаєте, змелете

Б створимо, розв'яжете

В розгорнимо, клеєте

Г кричить, полють

Д скажемо, напишемо

е) Неправильно утворено форму слова у варіанті

А їздити по понеділкам

Б вісім десятих кілограма

В виголосити промову

Г задля спільної вигоди

є) Правильно вжито дієслівну форму в реченні

А Чи ти дасиш мені олівець?

Б Стань у центрі кімнати.

В Парламент ухвале рішення.

Г Давай зустрінемся о шостій.

Д Ходімте на вулицю.

2. Виконання і перевірка завдань.

а) Поставити іменники в родовому відмінку однини.

1варіант. Текст, параграф, абзац, диплом, плюш, атлас, папір (документ), овес, чагарник.

2 варіант. Карниз, бузок, берест, пояс (пасок), пластир, загін, предмет, Донецьк, Кривий Ріг.

б) Вставити на місці пропуску е(є), и(ї) в особових закінченнях дієслів.

1 варіант. Бор..шся, соп..те, го..те, хова..ш, губ..шся, ми..те, кроп..те, залиш..те, підмін..ш, кол..ш.

2 варіант. Вбер..те, устав..мо, втеч..те, город..ш, довод..шся, колиш..ш, лопот..те, підбер..те, смаж..ш, уздр..те,зреч..теся.

3. Записати словосполучення у дві колонки:

1) зі вставленою буквою и;

2) зі вставленою буквою і.

Джерельн.. води, глух..й кут, сторонн..м людям, тьмян..ми очима, струнк..х юнаків, найближч.. береги, спостережлив..м оком, дрімуч.. ліси, скрипуч..м голосом, якнайширш.. зв’язки, чітк..ми розпорядженнями, (в) широк..м просторі.

4. Скласти текст-мініатюру, використавши 2-3 безособових дієслова (про стан природи або стан людини), визначити їхню форму.

V. Підбиття підсумків заняття

Повідомлення учнів про результати виконання завдань, з’ясування характеру допущених помилок, індивідуальне оцінювання.

VI. Домашнє завдання

Повторити знання про правопис прислівників.

Заняття п’ятнадцяте

Тема. Правопис незмінних частин мови. Правопис прислівників, утворених від прикметників. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником. Правопис складних і складених прислівників.

Мета: повторити знання учнів про правопис прислівників, формувати та вдосконалювати уміння й навички правильного написання складних і складених прислівників; розвивати логічне мислення, пам’ять; виховувати інтерес до орфографії української мови.

Обладнання: таблиця з матеріалом про правопис прислівників, тестові завдання.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань учнів

1. Бесіда з учнями.

- Які ви знаєте незмінні частини мови?

- Яка частина мови називається прислівником?

- Якими способами творяться прислівники?

- Якими способами утворено прислівники: старанно, назавжди, допізна?

2. Узагальнення вчителя.

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Робота з таблицями про правопис прислівників.

Правило	Приклади
а) Правопис прислівників, утворених від прикметників.
- Прислівники, утворені від прикметників за допомогою суфіксів –о, - е, зберігають правопис цих прикметників:	туманний – туманно, гарячий – гаряче.
- Прислівники, утворені злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках, пишуться разом:	віддавна, дочиста, насухо.
- Прислівники, утворені злиттям прийменника ПО з прикметниками на – ому, -и, пишуться через дефіс:	по-батьківському, по-вовчи.
- Три прислівники, утворені за допомогою прийменника В, пишуться окремо:	в основному, в цілому, в середньому.
б) Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником.
- Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається, пишуться разом:	влітку, дощенту, ущерть.
- Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається, пишуться разом, але їх треба відрізняти від однозвучних сполучень:	надворі (на дворі ), насміх ( на сміх ), згори ( з гори ).
- Частина прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо ( ще не втратили своє іменникове значення ):	без відома, на жаль, до речі, але по-латині, на-гора.
в) Правопис складних і складених прислівників.
- Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом:	обіруч – обома руками, мимохідь – мимо ходити.
- Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс:	ген-ген, геть-чисто, тишком-нишком.
- Через два дефіси пишуться прислівники:	пліч-о-пліч, віч-на- віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли.
-Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого змінюваного слова в різних відмінках, пишуться окремо:	кінець кінцем, сам на сам, час від часу, раз у раз.

1. Знайти в записаних реченнях прислівники, пояснити їхній правопис.

Через кілька хвилин ми з Явою вже щодуху лопотіли п’ятами по баштану. Нашвидку вмившись, я побіг до хліва. Наввимашки до села пливти далеко. Нарешті помітив острівець якийсь і чимдуж до нього. Ледь-ледь устиг. Ми з розгону влетіли у ставок. Мабуть, таке відчувають друзі-солдати, коли плече в плече йдуть в атаку.

( За В. Нестайком )

- Чи впізнали ви автора цих речень?

3. Скласти і записати речення зі словами: востаннє, в останнє; догори, до гори; набік, на бік.

VI. Підбиття підсумків заняття

1. Вибрати правильну відповідь.

а) Разом треба писати всі прислівники рядка

А на/вмисне,чим/скоріш, на/жаль

Б на/пам’ять, на/відмінно, на/завжди

В до/віку, по/друге, що/найвище

Г мимо/волі, на/двоє, в/основному

Д без/вісти, о/півночі,с/пересердя

б) Помилку в написанні прислівників допущено в рядку

А Раджу вам час від часу перевіряти стан поточного рахунку.

Б Гонорар за надруковану статтю виплатять не сьогодні-завтра.

В Банки часто густо принаджують клієнтів високими відсотками.

Г Почасти курс долара стосовно євро залежить від ціни нафти.

Д Ціни на столичну нерухомість цього року зменшилися втричі.

VII. Домашнє завдання

Повторити знання про службові частини мови ( прийменник, сполучник, частку) та вигук.

Заняття шістнадцяте

Тема. Правопис службових частин мови.

Мета: повторити знання учнів про службові частини мови взагалі та правопис їх зокрема; розвивати вміння застосовувати правила щодо правопису прийменників, сполучників, часток, вигуків практично, усне і писемне мовлення, заохочувати учнів до оволодіння орфографічними нормами української мови; виховувати повагу до народної творчості.

Обладнання: завдання для вхідного та вихідного тестування, таблиця правопису службових частин мови та вигука.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Актуалізація опорних знань учнів

1. Бесіда з учнями.

- Які службові частини мови ви знаєте?

- Яка роль кожної службової частини мови та вигука?

2. Вхідне тестування.

а) До службових частин мови належать усі слова рядка

А проте, дещо, у зв’язку, та;

Б як тільки, не, де-небудь, коло;

В серед, про те, годі, невже;

Г мов, усупереч, заради, же;

Д через те що, еге, ото, незважаючи на.

б) Прийменниками є обидва слова, виділені в рядку

А ХАЙ пишуть, НАВКОЛО світу;

Б НАЗУСТРІЧ радості, ПОМІЖ людей;

В НЕ зрозуміли, З-ПОМІЖ квітів;

Г ПОБІЛЯ хати, розташувався НЕПОДАЛІК;

Д НА світанку, НЕХАЙ зазначать.

в) Виділене слово є сполучником і пишеться разом у реченні

А ЯК/БИ був білий, не чорнив би іншого.

Б Батьківщино-мати, ти як день, ЯК/ЖЕ не співати радісних пісень!

В І все йому як Богу розповім ПРО/ТЕ, що буду я йому молитись.

Г Умій дякувати старшим ЗА/ТЕ, що вони повчають тебе.

Д ЩО/Б у серці не таїлось, на лиці усе б відбилось.

г) Частками є всі слова рядка

А атож, еге ж, де, чи;

Б аби, саме, вже, аж;

В он, так, поміж, ні;

Г не, годі, б, понад;

Д хай, бодай, бину.

д) Усі слова – вигуки в рядку

А ґвалт!, тю, аби, алло;

Б агов, ех, щасливо, ото;

В тьху, боронь Боже, дякую, но!

Г овва, пробі, до побачення, майже;

Д онде, прошу!, геть, тсс.

3. Узагальнення вчителя щодо повторення .

III. Оголошення теми й мети заняття

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Повторення знань про правопис службових частин мови та вигука за таблицею.

Правило	Приклади
РАЗОМ пишуться:
- складні ПРИЙМЕННИКИ:	понад, навпроти, поміж;
- похідні ПРИЙМЕННИКИ прислівникового походження:	наперекір долі, назустріч сонцю;
- складні СПОЛУЧНИКИ, утворені поєднанням колишніх займенників із прийменниками або частками, чи сполучників із частками:	зате, ніби, якби, неначебто, щоб;
- формотворчі що-, -ся (-сь ), як- та словотворчі ЧАСТКИ аби-, де-, ні-,-що,-ся (-сь ):	щось, будуватися, абихто, якнайкращий, деякі, ніскільки;
- ВИГУКИ, які не передають повторюваних звуків:	цитьте,овва, агов, цабе, кудкудак, агов.
ОКРЕМО пишуться:
- складні похідні ПРИЙМЕННИКИ, утворені з іменників та прийменників і прислівників з прийменниками:	згідно з, на чолі, залежно від, але внаслідок;
- складні СПОЛУЧНИКИ:	через те що, з тим щоб, та й, дарма що, з тих пір як, тому що, але тимчасом як, та й, незважаючи на те що;
- більшість ЧАСТОК, що надають слову різних смислових, емоційних, модальних відтінків:	ну, хоч, ось, казна в чому, таки знав, дарма що;
- складові частини у ВИГУКАХ:	будь ласка, до побачення, на добраніч, отим то, оце так, от тобі й на.
ЧЕРЕЗ ДЕФІС пишуться:
- ПРИЙМЕННИКИ, першою частиною яких є з (із):	із-за, з-поміж, з-під;
- СПОЛУЧНИКИ з підсилювальними частками:	отож-бо, тож-то, тому-то, якби-то, тим-то;
- ЧАСТКИ казна-, хтозна-, будь-, -небудь, -бо, -но, -то, -от, -таки, іншомовна екс-:	казна-який, скажи-бо, навчив-таки, екс-чемпіон;
- ВИГУКИ, що передають повторювані або протяжні звуки, у випадках їй-Богу, їй –бо, Їй-право:	ай-ай-ай, о-го-го, ня-а-ав, киць- киць.

1. Повторення правил про вживання прийменників у – в, з – зі – із, сполучників і – й, часток не, ні.

2. Словниковий диктант. Записати слова разом, окремо або через дефіс (24 сполуки слів).

Той-таки, що ж до, а все ж таки, будь-що, хіба що, але ж, тобто, де в кого, анікогісінько, ніскільки, тоді-то, будь-чийого, ходи-но, коли ж то, де б то не було, все -таки, абиколи, адже ж, казна з ким, де в чому, дарма що, начебто, ані мур - мур, звідки-небудь.

1. У записаних реченнях знайти службові частини мови, в разі необхідності пояснити написання.

На те коня кують, щоб не спотикався. Дечому учимся, та дещо й знаєм. Не штука вбити крука, злови-но живого. Не поговоривши з головою, не бери руками. Кудкудак за п’ятак, кукуріку за копійку.

- Що нагадують вам записані речення?

- Пояснити зміст одного з них ( за власним вибором).

VI. Підбиття підсумків заняття

Вихідне тестування.

а) Помилку в написанні прийменника допущено в реченні

А Тече вода із-під гаю та по-під горою.

Б Із-за лісу, з-за туману місяць випливає.

В Наді мною шепотілись віковічні сосни.

Г Поїзд іде з заходу на схід, назустріч сонцю.

Д Знов тумани густі понад морем пливуть.

б) Неправильно написано всі сполуки в рядку

А дармащо, якщо, такщо, через тещо

Б для того щоб, затим щоб, після того як, тому що

В так що, в міру того як, якби, унаслідок того що

Г для того щоб, дарма що, немовби, тимчасом як

Д через те що, аніж, незважаючи на те що, щоб

в) Помилку в написанні вигука допущено в реченні

А Добридень,- кажу, сестрице!

Б Ах ви, серця струни, грайте, грайте, грайте!

В Людей і долю проклинать не варт, їй Богу.

Г Овва! Значить, ти тепер прудкіший зробився.

Д Дзвонить, дзвонить в усі кінці!

Ну хоч «алло» почути сонне.

г) Правильно написано частку в реченні

А Сонце тільки но сіло десь за лісовими хащами.

Б Чи-то так сонечко сіяло, чи так мені чого було.

В Зростай-же, добрий, пречудовий світе!

Г Вже хтозна- скільки часу минуло з тої пори.

Д На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались.

д) Прийменник У на місці пропуску слід писати в усіх словах рядка

А побувати…Львові, квітник…садку, залишитися…спогадах, купити …аптеці;

Б висновок…статті, експонат…музеї, птах…небі, участь…форумі;

В вишня…цвіту, мешкала…Індії, оселя…рушниках, віра…безсмертя;

Г перебував…Ватикані, запевнили…добросусідстві, приведення… відповідність;

Д поїхати…відрядження, наймиліше…світі, покласти…узголів’я,

здати…архів.

е) Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у реченні

А Вибач мені ЗА/ТЕ, що була неввічлива.

Б Ранні птахи сповістили ПРО/ТЕ, що займається новий день.

В ЯК/ЩО не підеш, на зло зостанусь.

Г ЯК/БИ не переймався, балачками визнання не здобудеш.

Д ЩО/Б не робив і ЯК/БИ не блукав, завжди мети доходить Ярослав.

VII. Домашнє завдання

Повторити за конспектом матеріал про орфограми в основі слів, закінченнях змінних слів, незмінюваних словах.

Заняття сімнадцяте

Тема. Узагальнення та систематизація знань.

Мета: повторити й узагальнити знання щодо правопису основи слова, закінчень змінюваних слів, правопису незмінюваних частин мови; розвивати усне і писемне мовлення учнів, уміння аналізувати, узагальнювати, повідомляти відповідний матеріал; заохочувати учнів до оволодіння орфографічними нормами української мови.

Обладнання: картки із завданнями для виконання вправ, підсумкові тестові завдання.

Хід заняття

I. Організація заняття. Психологічна підтримка учнів

II. Оголошення теми й мети заняття

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Узагальнення та систематизація знань учнів

1. Поділ учнів на три групи. Кожна група одержує завдання: стисло, системно повідомити про найважливіші орфограми:

1) в основі слова,

2) в закінченнях змінюваних слів,

3) у незмінних частинах мови.

1. Після підготовки представники груп в обраній формі доповідають матеріал за запропонованою темою. Члени інших груп доповнюють, аналізують повідомлення.

2. Виконання і взаємоперевірка практичних вправ.

а) Уставити, де потрібно, пропущені літери, з дужок вибрати правильний варіант написання.

Капус…няк, шіс…надцять, студен…ський, ду(щ, жч)ий, Магдебург – магдебур…кий, Цюрих – цюри…кий, Запоріжжя – запорі…кий, запоро(жц, зц)і, бра( ц, тст)во, пісок – пі(сч, щ)аний, Черкаси –Черка…ина, Хмельницький – Хмельни…ина.

б) Поставити іменники у формі родового відмінка однини.

Домкрат, букет, корм, магніт, ліфт, сенс, зошит, вокзал, кінескоп, Багдад.

в) Записати прислівники та прислівникові сполуки разом, окремо чи через дефіс

Честь/честю, мало/помалу, до/віку, аби/як, де/небудь, за/пані/брата, в/нічию, по/шестеро, на/шестеро, по/шосте, при/вселюдно, на/радощах, коли/не/коли, рік/у/рік, (з,с)/прожогу.

1. Узагальнення вчителя щодо якості виконаних завдань.

V. Підбиття підсумків заняття

1. Слово вчителя щодо важливості знань, повторених, узагальнених і систематизованих на заняттях факультативного курсу «Орфографічний практикум». Вони необхідні при виконанні будь-яких завдань, у тому числі при написанні докладного переказу на державній підсумковій атестації, при виконанні тестових завдань зовнішнього незалежного оцінювання.

1. Виконання тестових завдань, узятих із матеріалів УЦОЯО ЗНО 2008 -2012 років.

1. Помилку в написанні особових закінчень дієслів допущено в рядку

А прочитаєте, змелете

Б створимо, розв’яжемо

В розгорнемо, клеєте

Г кричите, полють

Д скажемо, напишемо

1. М’який знак на місці пропусків НЕ треба писати в усіх словах рядка

А лял..чин, кін..чик, щас..тя

Б совіс..тю, близ..ко, американс..кий

В ковз..кий, камін..чик, сер..йозний

Г познач..мо, кин..мо, ріж..мо

Д л..лється, секретар.., пол..ський

1. Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка

А кругленький, смачний, щирий

Б красивий, яскравий, лисий

В широкий, гнідий, бадьорий

Г скромний, малий, солодкий

Д здоровенний, вигідний, злий

1. Подвоєння літер відбувається в усіх словах рядка

А числен..ість, розріс..я, священ..ик

Б від..аль, старан..ий, нал..ю

В стат..ею, безсон..ий, вирощен..ий

Г бов..аніти, нескінчен..ий, ..вічливий

Д узбереж..я, розкіш..ю, ніжніст..ю

1. Частка НЕ пишеться разом у варіанті

А не/зовсім зрозумілий

Б зошит не/підписано

В не/розмовляю італійською

Г не/всі з цим згодні

Д не/забутня зустріч

1. Граматичну помилку допущено в рядку

А порада вчителя

Б посада керівника

В нові паспорта

Г сьоме грудня

Д давній сусіда

1. Подовження приголосних відбувається у формі орудного відмінка

А гордість

Б кошеня

В нежить

Г подорож

Д праматір

1. Правильно утворено форму третьої особи множини від інфінітива

А бігти – біжуть

Б свистати – свистають

В хотіти – хотять

Г сідати – сидять

Д губити – гублять

1. Частка НЕ пишеться окремо у варіанті

А стало не/переливки

Б не/здужати всіх завдань

В не/покоїтися через погоду

Г не/дооцінювати друзів

Д говорити не/правду

1. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка

А надзьобувати, юшечка, щасливець

Б бджолосім’я, розмаїтість, узбережжя

В єднання, сором’язливість, щирість

Г джерельце, льодовий, щільний

Д зшивати, рум’янець, дзеркальце

1. Граматичну помилку допущено в рядку

А найвірогідніше тлумачення

Б найбільш вищий пагорб

В менш доцільний спосіб

Г щонайвигідніші умови

Д якнайкращий підручник

1. Апостроф пишеться в усіх словах рядка

А к..юрі, інтерв..ю, пів..Єгипту, з..явитися

Б відв..язати, п..юре, Лук..яненко, м..ята

В тім..я, пів..ягняти, возз..єднання, ін…єкція

Г М..юнхен, під..юджувати, верб..я, подвір..я

Д верф..ю, тронс..європейський, кон..юнктура, дзв..якати

Після виконання дванадцяти тестових завдань протягом визначеного часу вчитель повідомляє варіанти правильних відповідей, учні оцінюють себе, роблять висновки. Учитель робить загальний висновок про роботу учнів на факультативних заняттях протягом навчального року, дає рекомендації.

Література

1. Авраменко О. М., Блажко М. Б., Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч. -2-е видання, виправл. доповн. – К.: Грамота, 2012. - 560с.

2. Бондаренко Н. В. Українська мова: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. з рос. мовою навч. – К.: Грамота, 2010. – 288 сл.: іл.

3. Орфографічний словник української мови. – К.: Довіра, 1994.

4. Програми курсів за вибором і факультативів з української мови. 8-11 класи. / За заг. ред. К. В. Таранік – Ткачук. – К.: Грамота, 2011 -272с.

5. Український правопис. 4-е видання, виправлене й доповнене. – К.: Наукова думка, 1993.

6. Шевелєва Л. А., Дудка О. О. Український правопис. Практикум. Навч. посібник / За ред.. проф. А. О. Свашенко. – 2-е вид., доп. – Х.:Парус, 2004. – 464с.

7. Ющук І. П. Практикум з правопису укр. мови. – К.: Освіта, 2000. – 254с.

ЗМІСТ

Передмова 1

Заняття перше Вступ. Орфографія як засіб удосконалення писемної

діяльності. Принципи українського правопису. Типи та види орфограм. 2

Заняття друге Літерні написання звуків. 4

Заняття третє Голосні. Правопис ненаголошених голосних. 6

Заняття четверте Апостроф. Буквосполучення ьо,йо. Вправи на

закріплення. 8

Заняття п’яте Приголосні. Позначення м’якості приголосних.

М’який знак. 10

Заняття шосте Зміни приголосних при їх збігу. 12

Заняття сьоме Спрощення у групах приголосних. 15

Заняття восьме Правопис слів з буквою Ґ. Вправи на закріплення. 17

Заняття дев’яте Узагальнення вивченого. Контрольна робота.

Тестування. 18

Заняття десяте Правопис закінчення відмінюваних слів. Іменник.

Правопис закінчень окремих відмінків. 24

Заняття одинадцяте Правопис закінчень окремих відмінків іменників. 26

Заняття дванадцяте Прикметник. Тверда і м’яка групи прикметників.

Ступені порівняння прикметника, зразки

відмінювання прикметників. 28

Заняття тринадцяте Правопис дієслів. Правопис безособових форм

дієслів. 29

Заняття чотирнадцяте Вправи на закріплення знань правопису закінчень

відмінюваних слів. 32

Заняття п’ятнадцяте Правопис незмінних частин мови. Правопис

прислівників, утворених від прикметників.

Правопис прислівників, утворених поєднанням

прийменника з іменником.

Правопис складних і складених прислівників. 34

Заняття шістнадцяте Правопис службових частин мови. 36

Заняття сімнадцяте Узагальнення та систематизація знань. 40

Література 44

Зміст 45