Новокаховський приладобудівний технікум
СЦЕНАРІЙ СВЯТА,
ПРИСВЯЧЕННОГО ДНЮ УКРАЇНСЬКОЇ
ПИСЕМНОСТІ І МОВИ
Мова-душа народу
Виконала :
викладач української мови та літератури
Тимофієнко Віта Олександрівна
Нова Каховка 2017 рік
СЦЕНАРІЙ СВЯТА, ПРИСВЯЧЕНОГО ДНЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І МОВИ
"Мова-душа народу"
Святково прибраний зал. Розвішані вислови про мову,портрети відомих письменників
Ведучий І: Доброго дня, дорогі друзі! Ми раді вітати вас у нашому родинному колі.
Ведучий ІІ: Дозвольте розпочати свято, присвячене Дню української писемності і мови.
Ведучий ІІІ:
О слово рідне! України слово!
Богдана мудрість і Тараса заповіт,
І гул століть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як дужий моноліт.
Ведучий І:
О слово рідне! Мудре і прадавнє!
Ти виросло з могутньої землі.
Тебе Валуєви жорстоко розпинали,
А ти возносилось і не корилось - ні!
Ведучий ІІ:
О слово рідне! Пращура молитво,
Громи Перуна, Велеса поля,
Софія Київська - творіння Ярослава –
Слов'яномовна праведна земля.
Ведучий ІІІ:
О слово рідне! Подарунок мами,
І пісня ніжна, і розрада нам.
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слова рідного нікому не віддам!
Вірш: студент гр. П13-1Д Віктор Кудлай «Коли забув ти рідну мову»
Коли забув ти рідну мову —
яка б та мова не була —
ти втратив корінь і основу,
ти обчухрав себе дотла.
Коли в дорогу ти збирався,
казала мати, як прощавсь,
щоб і чужого научався,,
й свого ніколи не цуравсь.
Ти ж повернувсь душею бідний,
не просто розгубив слова,
немов якийсь Іван безрідний,
Іван, непомнящий родства.
Не раді родичі обновам.
Чи ти об´ївся блекоти,
що не своїм, не рідним словом
із матір´ю говориш ти?
Ти втратив корінь і основу,
ти обчухрав себе дотла,
бо ти зневажив рідну мову,
ту, що земля тобі дала,
ту, що не вбили царські трони,
ту, що пройшла крізь бурі всі,
крізь глузи й дикі заборони
й постала нам у всій красі.
Сяйних перлин тобі не шкода,
адже, набувши вищих прав,
те, що дала сама природа,
ти добровільно занедбав.
В пальті строкатім, як афіша,
крикливі модні кеди взув.
А мати? Де ще є рідніша
за рідну, котру ти забув?
Для тебе й Київ — напіврідний,
і Мінськ піврідний, і Москва...
Бо хто ти є? Іван безрідний,
Іван, не помнящий родства!
Ведучий І:
Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м'яти, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.
Ведучий ІІ:
Мово! Мудра берегине! Ти не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
Ведучий ІІІ:
Мово! Ти висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами, давала силу і здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, хто молився за тебе.
Ведучий І :
Ти множила край веселий і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень, наповнювала душі Божим сяйвом.
Ведучий ІІ:
Мово рідна! Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом, возвелич і порятуй народ навіки!Упродовж віків українське слово живило душу, вчило бути чесним, любити свій край. Перші слова рідною мовою ми почули від мами
Поезію читає ст. гр. П13-1Д Тарасенко Регіна «Пісня про маму»
Ведучий ІІІ: Звуки рідної мови пов'язані з тим, що закарбувалося в пам'яті наших предків, увіковічено в пісні і передано нам у спадщину.
Ведучий І:
Нашою мовою Маруся Чурай складала пісні, адже мова - це і є наша пісня, а народ, котрий має таку гучну пісню, не може померти.
Звучить пісня у виконанні ст. групи П11-1Д Юлії Решетової «Вольная воля»
Цвітуть небеса барвінково у вольної волі,
І місячна барва з високих небес струменить,
І після єднання збирає у дружньому колі
Народ, що покликаний вольную волю любить.
Збираймося, друзі до гурту не раз і не двічі,
Єднаймося, друзі, бо є нас чому поєднать
Запалим серця від вогню Великодної свічі,
До поки ми є Україна не буде одна.
Приспів:
Вольная воля, така наша доля,
З Карпатських вершин до козацьких степів,
Вольная воля, така наша доля
І нашої пісні співучий мотив.
Щоб нас Україна з доріг зустрічала, як мати,
Шануймо світлиці її пресвяті рушники
На них наша доля зоріє хрещато,
Той праведний світ не зів'яне, хоч пройдуть віки.
Збираймося друзі не раз і не двічі,
Єднаймося друзі, бо є нас чому поєднать,
Запалим серця від вогню Великодної свічі,
До поки ми є - Україна не буде одна.
Ведучий ІІ :
У слові мудрість і душа народу,
Ще ж, як у пісні забринить воно,
Чи золоте відерце коло броду,
Чи золоте козацьке стремено.
Ведучий ІІІ:
Райдуга в небі висне,
Виграючи у плесах вод.
Доки житиме мова і пісня –
Доти житиме народ!
(Звучить українська мелодія у виконанні студентів гр.. П12-1ДПуляєва Миколи, Постнікова Ігоря «Їхав козак за Дунай», «Ой, Марічко…»
Ведучий І:
Століттями гнана і переслідувана, вона все ж таки існувала в піснях і думах, казках і переказах, прислів'ях і приказках, самобутніх піснях і зворотах. А найчастіше для неї притулком була українська хата.
Ведучий ІІ:
Яке ж українська хата обходиться без гостей! І до нас сьогодні завітали учасники танцювального ансамблю. Вони також люблять рідну мову, старанно вивчають її, лагідно розмовляють, весело співають, а ще краще танцюють. Зустрічайте!
Номер самодіяльності, український народний танець «Українські хлопці-козаки»
Виконують наші студенти, учасники ансамблю «Таврія»: Гомен Олег, Резніков Клим, Баранов Олександр, Чернявський Олександр.
Ведучий ІІІ:
Український народ дуже талановитий і веселий, з великим почуттям гумору.
Ведучий І:
Його усмішки та гуморески ніжні, запашні, смішні і водночас іноді сумні. А жарт дотепний! А сміх іскрометний. Вони оптимізують душу, вселяють у людину живлющу силу, наснагу.
Виразне читання гуморески Павло Глазового «Кухлик»
Виконує ст. гр. П13-2Д Кудлай Віктор
Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він: — Покажіть кухлик той, що з краю.
– Продавщиця: — Что? Чево? Я нє панімаю. Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. — Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.- Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: — На Вкраїні живете й не знаєте мови.- Продавщиця теж була гостра та бідова. — У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.- І сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови.
Ведучий ІІ:
Мова, пісня, батьківська хата, дідусева казка, вишиванка, калина біля вікна - все це те, без чого не може жити жоден українець. Це наші прадавні обереги.
Вірш В. Симоненка «Моя мова». Виконує ст. гр. П13-1Д Грінюк Владислав
Все в тобі з'єдналося, злилося —
Як і поміститися в одній! —
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.
Пісню виконує ст. гр. Ф11-1Д Мігович Катерина «Одна калина»
Сумно, сумно аж за край...
Не дивись на мене, грай, музико, грай!
Зимно, зимно на душі...
Забирай, що хочеш, тількі залиши
Припев:
Одну калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!
Одну калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!
Cумно, сумно аж за край...
Так чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай!
Крапля горя не зальє,
Наливай, козаче, бо у нас ще є
Припев:
Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб до дому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!
Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб до дому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!
Програш
Сумно, так і не засну,
Краще буду думать про свою весну
Та й ввійду за небокрай...
Вперше, як в останнє, грай, музико, грай
Припев:
Про ту калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!
Про ту калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!
Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб до дому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!
(Виходить студентка в національному одязі, віночку і виконує роль Мови)
Виконує Литвиненко Ірина ст. гр. П13-1Д
Я - мова рідна, та зимова казка,
Та ніжна материнська ласка,
Міцне те батьківське плече,
Але сьогодні щось пече.
Пече душа, бо забуваєм,
Бо вже не чуєм і не знаєм
Свої пісні, свої вірші,
Та ще бринять вони в душі.
Бо слово рідне - то скарбниця,
Тож хай не меркне, хай іскриться!
Це ж мої корені святі!
Без них не можу я зростати,
І щоб з колін повстати,
Ми мусим чути ці слова.
За них дорожчого нема.
І запитати хочу я:
Чи українська ми сім'я?
Коли не ціним рідну мову,
Й таке вживаємо в розмову,
Що хочу крикнуть на весь світ:
Як врятувати весь наш рід?
Невже не соромно нам всім?
Наша Україна — це наш рідний дім!
Виконується хореографічний номер
Виконує Олена Савоськіна і її друзі.
Ведучий ІІІ:
В словах ні іржі, ні олжі
Не любить мова жива,
Бо мова — це пісня душі,
Покладена на слова.
(Д. Білоус)
Ведучий І:
О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Море брильянтів, це мова моя,
Це — мова моєї Вкраїни!
(В. Сосюра)
Ведучий ІІ:
Все в тобі з’єдналося, злилося
Як і поміститися в одній!
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
(В. Симоненко)
Ведучий ІІІ:
На все впливає мови чистота:
Зір глибшає, і кращають уста,
Стає точнішим слух, а думка гнеться,
Як вітром розколихані жита.
(Д. Павличко)
ДО НОВИХ ЗУСТРІЧЕЙ !


Відкритий захід "Мова-душа народу" (64.5 KB)

