Відкритий захід "Мова-душа народу"

Новокаховський приладобудівний технікум

СЦЕНАРІЙ СВЯТА,

ПРИСВЯЧЕННОГО ДНЮ УКРАЇНСЬКОЇ

ПИСЕМНОСТІ І МОВИ

Мова-душа народу

Виконала :

викладач української мови та літератури

Тимофієнко Віта Олександрівна

Нова Каховка 2017 рік

СЦЕНАРІЙ СВЯТА, ПРИСВЯЧЕНОГО ДНЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І МОВИ

"Мова-душа народу"

Святково прибраний зал. Розвішані вислови про мову,портрети відомих письменників

Ведучий І: Доброго дня, дорогі друзі! Ми раді вітати вас у нашому родинному колі.

Ведучий ІІ: Дозвольте розпочати свято, присвячене Дню української писемності і мови.

Ведучий ІІІ:

О слово рідне! України слово!

Богдана мудрість і Тараса заповіт,

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як дужий моноліт.

Ведучий І:

О слово рідне! Мудре і прадавнє!

Ти виросло з могутньої землі.

Тебе Валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось - ні!

Ведучий ІІ:

О слово рідне! Пращура молитво,

Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська - творіння Ярослава –

Слов'яномовна праведна земля.

Ведучий ІІІ:

О слово рідне! Подарунок мами,

І пісня ніжна, і розрада нам.

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам!

Вірш: студент гр. П13-1Д Віктор Кудлай «Коли забув ти рідну мову»

Коли забув ти рідну мову —
яка б та мова не була —
ти втратив корінь і основу,
ти обчухрав себе дотла.

Коли в дорогу ти збирався,
казала мати, як прощавсь,
щоб і чужого научався,,
й свого ніколи не цуравсь.

Ти ж повернувсь душею бідний,
не просто розгубив слова,
немов якийсь Іван безрідний,
Іван, непомнящий родства.

Не раді родичі обновам.
Чи ти об´ївся блекоти,
що не своїм, не рідним словом
із матір´ю говориш ти?

Ти втратив корінь і основу,
ти обчухрав себе дотла,
бо ти зневажив рідну мову,
ту, що земля тобі дала,

ту, що не вбили царські трони,
ту, що пройшла крізь бурі всі,
крізь глузи й дикі заборони
й постала нам у всій красі.

Сяйних перлин тобі не шкода,
адже, набувши вищих прав,
те, що дала сама природа,
ти добровільно занедбав.

В пальті строкатім, як афіша,
крикливі модні кеди взув.
А мати? Де ще є рідніша
за рідну, котру ти забув?

Для тебе й Київ — напіврідний,
і Мінськ піврідний, і Москва...
Бо хто ти є? Іван безрідний,
Іван, не помнящий родства!

Ведучий І:

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м'яти, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Ведучий ІІ:

Мово! Мудра берегине! Ти не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Ведучий ІІІ:

Мово! Ти висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами, давала силу і здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, хто молився за тебе.

Ведучий І :

Ти множила край веселий і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень, наповнювала душі Божим сяйвом.

Ведучий ІІ:

Мово рідна! Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом, возвелич і порятуй народ навіки!Упродовж віків українське слово живило душу, вчило бути чесним, любити свій край. Перші слова рідною мовою ми почули від мами

Поезію читає ст. гр. П13-1Д Тарасенко Регіна «Пісня про маму»

Ведучий ІІІ: Звуки рідної мови пов'язані з тим, що закарбувалося в пам'яті наших предків, увіковічено в пісні і передано нам у спадщину.

Ведучий І:

Нашою мовою Маруся Чурай складала пісні, адже мова - це і є наша пісня, а народ, котрий має таку гучну пісню, не може померти.

Звучить пісня у виконанні ст. групи П11-1Д Юлії Решетової «Вольная воля»

Цвітуть небеса барвінково у вольної волі,

І місячна барва з високих небес струменить,

І після єднання збирає у дружньому колі

Народ, що покликаний вольную волю любить.

Збираймося, друзі до гурту не раз і не двічі,

Єднаймося, друзі, бо є нас чому поєднать

Запалим серця від вогню Великодної свічі,

До поки ми є Україна не буде одна.

Приспів:

Вольная воля, така наша доля,

З Карпатських вершин до козацьких степів,

Вольная воля, така наша доля

І нашої пісні співучий мотив.

Щоб нас Україна з доріг зустрічала, як мати,

Шануймо світлиці її пресвяті рушники

На них наша доля зоріє хрещато,

Той праведний світ не зів'яне, хоч пройдуть віки.

Збираймося друзі не раз і не двічі,

Єднаймося друзі, бо є нас чому поєднать,

Запалим серця від вогню Великодної свічі,

До поки ми є - Україна не буде одна.

Ведучий ІІ :

У слові мудрість і душа народу,

Ще ж, як у пісні забринить воно,

Чи золоте відерце коло броду,

Чи золоте козацьке стремено.

Ведучий ІІІ:

Райдуга в небі висне,

Виграючи у плесах вод.

Доки житиме мова і пісня –

Доти житиме народ!

(Звучить українська мелодія у виконанні студентів гр.. П12-1ДПуляєва Миколи, Постнікова Ігоря «Їхав козак за Дунай», «Ой, Марічко…»

Ведучий І:

Століттями гнана і переслідувана, вона все ж таки існувала в піснях і думах, казках і переказах, прислів'ях і приказках, самобутніх піснях і зворотах. А найчастіше для неї притулком була українська хата.

Ведучий ІІ:

Яке ж українська хата обходиться без гостей! І до нас сьогодні завітали учасники танцювального ансамблю. Вони також люблять рідну мову, старанно вивчають її, лагідно розмовляють, весело співають, а ще краще танцюють. Зустрічайте!

Номер самодіяльності, український народний танець «Українські хлопці-козаки»

Виконують наші студенти, учасники ансамблю «Таврія»: Гомен Олег, Резніков Клим, Баранов Олександр, Чернявський Олександр.

Ведучий ІІІ:

Український народ дуже талановитий і веселий, з великим почуттям гумору.

Ведучий І:

Його усмішки та гуморески ніжні, запашні, смішні і водночас іноді сумні. А жарт дотепний! А сміх іскрометний. Вони оптимізують душу, вселяють у людину живлющу силу, наснагу.

Виразне читання гуморески Павло Глазового «Кухлик»

Виконує ст. гр. П13-2Д Кудлай Віктор

Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він: — Покажіть кухлик той, що з краю.

– Продавщиця: — Что? Чево? Я нє панімаю. Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. — Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.- Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: — На Вкраїні живете й не знаєте мови.- Продавщиця теж була гостра та бідова. — У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.- І сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови.

Ведучий ІІ:

Мова, пісня, батьківська хата, дідусева казка, вишиванка, калина біля вікна - все це те, без чого не може жити жоден українець. Це наші прадавні обереги.

Вірш В. Симоненка «Моя мова». Виконує ст. гр. П13-1Д Грінюк Владислав

Все в тобі з'єдналося, злилося —
Як і поміститися в одній! —
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.

Пісню виконує ст. гр. Ф11-1Д Мігович Катерина «Одна калина»

Сумно, сумно аж за край...
Не дивись на мене, грай, музико, грай!
Зимно, зимно на душі...
Забирай, що хочеш, тількі залиши

Припев:
Одну калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!

Одну калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!

Cумно, сумно аж за край...
Так чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай!
Крапля горя не зальє,
Наливай, козаче, бо у нас ще є

Припев:
Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб до дому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!

Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб до дому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!

Програш

Сумно, так і не засну,
Краще буду думать про свою весну
Та й ввійду за небокрай...
Вперше, як в останнє, грай, музико, грай

Припев:
Про ту калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!

Про ту калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!

Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб до дому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!

(Виходить студентка в національному одязі, віночку і виконує роль Мови)

Виконує Литвиненко Ірина ст. гр. П13-1Д

Я - мова рідна, та зимова казка,

Та ніжна материнська ласка,

Міцне те батьківське плече,

Але сьогодні щось пече.

Пече душа, бо забуваєм,

Бо вже не чуєм і не знаєм

Свої пісні, свої вірші,

Та ще бринять вони в душі.

Бо слово рідне - то скарбниця,

Тож хай не меркне, хай іскриться!

Це ж мої корені святі!

Без них не можу я зростати,

І щоб з колін повстати,

Ми мусим чути ці слова.

За них дорожчого нема.

І запитати хочу я:

Чи українська ми сім'я?

Коли не ціним рідну мову,

Й таке вживаємо в розмову,

Що хочу крикнуть на весь світ:

Як врятувати весь наш рід?

Невже не соромно нам всім?

Наша Україна — це наш рідний дім!

Виконується хореографічний номер

Виконує Олена Савоськіна і її друзі.

Ведучий ІІІ:

В словах ні іржі, ні олжі

Не любить мова жива,

• Бо мова — це пісня душі,

• Покладена на слова.

• (Д. Білоус)

Ведучий І:

• О місячне сяйво і спів солов’я,

• Півонії, мальви, жоржини!

• Море брильянтів, це мова моя,

• Це — мова моєї Вкраїни!

• (В. Сосюра)

Ведучий ІІ:

• Все в тобі з’єдналося, злилося

• Як і поміститися в одній!

• Шепіт зачарований колосся,

• Поклик із катами на двобій.

• Ти даєш поету дужі крила,

• Що підносять правду в вишину,

• Вченому ти лагідно відкрила

• Мудрості людської глибину.

• (В. Симоненко)

Ведучий ІІІ:

• На все впливає мови чистота:

• Зір глибшає, і кращають уста,

• Стає точнішим слух, а думка гнеться,

• Як вітром розколихані жита.

• (Д. Павличко)

ДО НОВИХ ЗУСТРІЧЕЙ !