Описание педагогического опыта

Опис педагогічного досвіду

учителя української мови та літератури

І кваліфікаційної категорії

Муніципальної загальноосвітньої

установи «Середня школа № 18 міста Макіївки»

Лісаченко Олени Володимирівни

Моє життєве кредо:

Навчаючись сам,

передавай знання іншим!

Моє професійне кредо:

 Мистецтво навчання не в умінні повідомляти,
а в умінні збуджувати, будити, оживляти .
(А.Дистерверг).

 Тема досвіду

Використання інноваційних технологій в процесі вивчення української мови та літератури.

Автор

Лісаченко Олена Володимирівна,

учитель української мови та літератури І кваліфікаційної категорії Муніципальної загальноосвітньої установи «Середня школа № 18 міста Макіївки».

Мета досвіду:

- поєднати ідеї та методи навчання і прийоми організації інноваційної діяльності навчально-виховного процесу;

- спрямувати їх на формування здатності до самореалізації учнів.

Основна ідея досвіду

• проаналізувати теоретичні засади;

• запропонувати впровадження педагогічної системи використання інноваційних технологій на різних етапах уроку української мови та літератури;

• сформувати творчу особистість.

Практична значущість досвіду полягає у поєднанні теоретичних та практичних аспектів інноваційних методів навчання при вивченні української мови в урочній та позаурочній роботі, ефективність їх впливу на розвиток здібностей учнів з метою самореалізації

Актуальність теми

Впровадження інноваційних технологій навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

Суспільству потрібні фахівці вищого творчого потенціалу, здатні проникати в суть ідеї і втілювати її в життя. Для будь-якої творчої діяльності необхідною є наявність у людини таких якостей: нахилів до даного виду діяльності, здібності до швидкого навчання, розумової активності, кмітливості й винахідливості тощо. Найефективніший шлях розвитку особистості – прилучення всіх школярів до продуктивної творчої діяльності, впровадження інноваційних технологій, бо розвинути здібності – це значить озброїти дитину способом діяльності, дати їй до рук ключ, принцип виконання роботи, створити умови для виконання й розквіту її обдарованості.

Обґрунтування вибору теми

Перед учителем словесності стоїть найвідповідальніше завдання - не тільки плекати рідну мову, а й уміти донести кожне слово в тонких барвах, тонах і красі, щоб будило воно дитячу душу до праці, благородних дій і вчинків. Тому, ідучи на урок, ставлю перед собою мету: відновити споконвічну шляхетність українського народу, його національну гідність і самостійність, високу моральність і працелюбність.

Використання інноваційних технологій - актуальна проблема, бо саме завдяки ним творча особистість може бути конкурентоспроможною в сучасному світі, цілісна, духовно багата, творча людина спроможна по-справжньому керувати майбутнім, лише така особистість може впевнено подивитися в обличчя новизні.

Науково-теоретичне обґрунтування досвіду

Наукова основа: інноваційні технології використовувалися ще в перші десятиліття минулого століття й були поширені в педагогіці та в практиці української школи. Але на початку 30-х років ХХ ст. школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з пасивною стандартизацією і уніфікацією засобів, форм і методик навчання. Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В.Сухомлинського, у творчості учителів-новаторів 70-х років (Ш.Амонашвілі, В.Шаталова, Є. Ільїна, С.Лисенкової). Однак за радянських часів впровадження інтерактивних технологій окремих педагогів було скоріше винятком, ніжправилом.
Великий внесок у дослідження інноваційних технологій внесли А. Фурман (модульно-розвиваюча модель навчання), Н.Дайрі (проблемне навчання),Л.Варзацький (технологія інтегрованого уроку), М. Пантелюк, Я. Голант та інші.

Вчені В.Андрєєв, А.Бертон, Л.Виготський, Г.Костюк, В.Рибалка та ін. розглядають творчу діяльність учнів як таку, що сприяє розвитку цілого комплексу якостей творчої особистості: самостійність у виборі знань; працелюбність; вміння бачити головне; бачити спільне в різних і різне в подібних явищах; розумова активність; підбір матеріалу, який необхідний для виконання конкретного завдання і т.д.

Результативність досвіду

• Рівень мотивації учнів до вивчення предмету;

• Якість знань;

• Готовність застосувати набуті знання у реальному житті;

• Самореалізація.

Основні характеристики досвіду

Вважаю, що саме впровадження інноваційних технологій навчання дозволяє людині реалізовувати свій фізичний та духовний потенціал, швидко та адекватно адаптуватися у навколишньому середовищі та змінювати його разом з перетворенням власної особистості.

Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки. Але для розвитку здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

• дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

• відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;

• під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

• на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;

• дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

• проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій викладач повинен попередньо добре підготуватися:

• глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

• старанно планувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття (докладно описуючи хід занять, автори намагалися максимально полегшити підготовку викладача до проведення заняття);

• мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем; оголошувати очікувані результати (мети) заняття й критерії оцінки роботи учнів;

• передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

Передбачається, що оцінювання навчальних досягнень учнів за умов застосування інтерактивних технологій відбуватиметься у формі схвалювання будь-яких, навіть щонайменших успіхів та зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, мають починатися з позитивних зауважень. Коригування неточних, неправильних відповідей та дій можливе лише у формі пропозицій діяти інакше: «Можлива інша відповідь»… , «Існує інша точка зору»…, «Можна сказати (написати, зробити) інакше»…. Передусім необхідно дати право самому учневі переглянути свій початковий варіант дій.

Методика перевірки навчальних досягнень учнів має відповідати меті та методиці викладання предмета. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок потребує набагато більше часу, а переконатися у виховному ефекті навчання безпосередньо на уроці взагалі майже неможливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя – дати учням можливість висловлювати й захищати особисту думку в будь-яких навчальних ситуаціях у класі та поза школою.

Оцінюючи результати інтерактивного навчання, необхідно враховувати такі умови:

• підтримувати баланс перевірки знань, навичок;

• використовувати традиційні та інтерактивні технології оцінювання;

• застосовувати групове, змагальне та індивідуальне оцінювання, самооцінку та взаємооцінку учнів;

• обговорювати з учнями критерії оцінювання;

• враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.

На початковому етапі впровадження інноваційних технологій ефективним засобом є ознайомлення учнів з "творчою лабораторією" письменників (І. Франка, В. Стефаника. В. Симоненка). Це можна робити і на уроках літератури під час вивчення творчості письменника, зачитувати уривки зі спогадів і обговорювати їх і на уроках мови, добираючи для диктантів, переказів, аудіювання чи читання мовчки відповідні тексти. Цікавими є вправи на зіставлення уривків з творів письменників першого і останнього варіанту (чи видання).

На другому (проміжному) етапі пропоную учням на уроках української мови вправи, які розвивають образне мислення, художнє бачення світу, розширюють словниковий запас, сприяють кращому засвоєнню семантики слів:

• дібрати означуване слово, до якого поданий прикметник був би епітетом;
• вибрати найвдаліший варіант слова;

• дописати (відновити) віршовані рядки;

• об'єднати кілька речень в одне;

• розчленувати текст на складові частини, змінити (розширити, згорнути, перебудувати, замінити) мовний матеріал;

• розширити текст, вживаючи якомога більше прислівників, але не додаючи більше ніж два речення; дати заголовок тексту («Осіння ніч. Зривається вітер, шарпає дерева. Дощ періщить у шибки...»)

• перебудувати прості речення на складне речення з різними видами зв'язку, визначити смислові відношення між частинами складних речень;
• вставити пропущені слова;

• замінити поданий текст синонімами:

"Здавна існує велика дружба між людьми і лелеками. Може, як жодна інша птаха, підпускає лелека до себе людину бо вірить, що не буде йому кривди. І не дарма говорять люди:у хаті, на якій поселиться лелечина пара, пануватиме добро і злагода "

-дібрати якнайбільше означень до поданого слова (наприклад, день - похмурий, незабутній,...), чи якомога більше дієслів, які б поєднувались із словом (наприклад, вітер дме, завиває, співає,...). Такі вправи доцільно проводити у формі гри, змагання ("Хто швидше", "Хто більше").

Широке поле для творчої діяльності учнів відкривають завдання, спрямовані на розвиток фантазії, гіпотетичного мислення:

• продовжити художній твір ("Енеїду" І. Котляревського,"Украдене щастя І.Франка);
• змінити (переробити) закінчення художнього твору ("Наталка Полтавка'' І. Котляревського, "Мина Мазайло" М. Куліша).

Дуже полюбляють учні завдання, спрямовані па розвиток уяви, наприклад:
• скласти усну розповідь від імені письменника (Т. Шевченко "Мої інтереси і захоплення", "Моє перше велике кохання"."Жінки у моєму житті", "Моя сім'я", "Моє життя на засланні", "Моя пристрасть - гравюра"):

• взяти "інтерв'ю" у письменника.

Діти звикли до того, що вірші найчастіше організовані в рядки, які слідують один за одним й утворюють вертикальний стовпчик. Але історія віршотворення має багато прикладів, коли поетичні рядки складають незвичний малюнок, тобто не лише мають зміст, а й форму: трикутника, хреста, зірки, дерева, сокири тощо. Це так звані фігурні (курйозні) вірші. Тому робота над такими незвичними поезіями була цікавою і захоплюючою.

На етапі актуалізації знань можна використати асоціювання ("асоціативну павутинку", "ланцюжок асоціацій"), яке спонукає учнів думати, стимулює мислення шукати зв'язки між окремими поняттями . Під час підведення підсумків уроку (рефлексії) можна знову повернути учнів до схеми асоціацій, щоб доповнити її. Такі завдання активізують пам'ять, увагу, вчать самостійно оцінювати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, мотивувати ті чи ті дії.

На етапі написання творчих робіт насамперед виділяються "класичні" твори-роздуми. передбачені навчальною програмою. Саме твори-роздуми є каменем спотикання для багатьох учнів, адже структура "вступ - основна частина - висновки" часто їх відлякує (бо обмежує!). Звичайно, така проблема не виникатиме, якщо пояснити вимоги до творів такого типу, послідовно, системно розвиватити критичне мислення учнів, тобто навчити їх формулювати тезу, добирати аргументи на підтвердження тези, визначати (і розрізняти!) у творі тему, ідею, шукати проблеми, пояснювати роль художніх засобів, вилучати зайву інформацію тощо. Для цього можна запропонувати таку вправу: назвати будь-яку тему майбутнього твору, сформулювати питання, які можна розглядати, розкриваючи тему, і передбачити можливі відповіді, висновки, тобто ідею. Звичайно, спочатку учитель демонструє учням, як це робиться. Наприклад, якщо тема твору "Злочин і кара у "Марусі Чурай" Ліни Костенко", то проблемою, яку слід дослідити, може бути питання: "Чи завжди злочин карається?", а ідеєю (відповіддю) -"Злочин завжди карається" або"Неумисннй злочин не повинен каратися". Аналогічно можна виробляти уміння школярів формулювати тезу до поданої теми, добирати аргументи тощо.

Поруч із традиційними методами (лекція, читання, пояснення, опитування) активно використовую інтерактивні методи: творчі завдання, роботу в малих групах, навчальні ігри, моделювання, роботу з наочними посібниками, практикую прийом “учень у ролі вчителя”, елементи рольової гри, словникову роботу, алгоритми; метод проектів, який передбачає вирішення певної проблеми та орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів; різні форми оцінювання:

взаємоперевірка,самоперевірка, портфоліо тощо.

Звичайно, у процесі викладання літератури, так само як і інших предметів, виникають труднощі. Насамперед, це проблема часу, який не завжди правильно вдається розрахувати. Не задовольняє на сучасному етапі матеріально-технічне забезпечення кабінету, забезпечення підручниками , творами, що не дає змоги учням прочитати твори повністю. Тут на допомогу приходить Інтернет – невичерпна криниця інформації.

Позакласна робота чудово сприяє розвитку творчих можливостей школяра: написання власних сценаріїв (із використанням Інтернет-ресурсів) робить цю роботу захоплюючою, знайомить із чужими зразками і дозволяє порівняти із своєю. Доречним тут є і власний приклад учителя. Використання технічних засобів навчання (кінофільмів, телепередач, звукозаписів тощо) з метою розвитку творчих здібностей учнів збагачує методику викладання української мови, дає можливість розробляти нові методичні прийоми навчально-виховної роботи, приваблює своєю новизною та свіжістю, розширює взаємозв’язки між уроками з мови та інших дисциплін. Переглядаючи фільми або телепередачі, учні одержують емоційну наснагу, що безпосередньо відбивається на якості творчих робіт, бо стимулює мовний процес.

Зростання інтересу до предмету, високий рівень навчальних досягнень учнів сприяють інтенсивному розвитку креативних можливостей та здібностей учнів. Щороку маємо переможців олімпіад з української мови та літератури, конкурсів творчих учнівських робіт.

Отже, завдання вчителя - виявити здібності дитини, розвинути їх якомога повніше, бо у кожній людині природою закладений потужний потенціал.

Список літератури

1. Куварова О.К. Роль культури мовлення у формуванні мовної особистості // Культура професійного мовлення: Матеріали регіональної науково-методичної конференції. – Дніпропетровськ: Пороги, 2006.

2. Наукові записки Луганського національного педагогічного університету: Серія “Філологічні науки”. – Луганськ, 2006.

3. Омельчук С. Формування мовленнєво-комунікативних умінь у процесі вивчення синтаксису: Лінгводидактичні аспекти // Дивослово, 2006. – №9.

4. Колесникова Р. Культура мовлення – складова майстерності вчителя. // Початкова школа, 1991. – № 11, – с. 50 – 52.

5. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – 750 с.