Материал по теме "В помощь учителю украинского языка. Украинский язык в таблицах и схемах"

Материал представлен на украинском языке.

ПЕРЕДМОВА

Довідник – це книжка, яка містить короткі відомості з певних питань.

Даний довідник адресований учням та вчителям української мови, які викладають у 7-х класах загальноосвітніх шкіл з російською мовою навчання та працюють за новою програмою для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання «Українська мова. 5-12 класи», затвердженою Міністерством освіти та науки України (лист № 1/11-6611 від 23. 12. 2004 р. ).

Мета вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з російською мовою навчання полягає у створенні оптимальних умов для становлення духовно багатої особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися виражальними засобами української мови, вільно орієнтується у всезростаючому інформаційному потоці, самонавчатись і самовдосконалюватись.

Довідник дає змогу представити українську мову як комплекс взаємозв’язаних елементів, що складають одне гармонійне ціле з тем: «Морфологія. Орфографія. (особливі форми дієслова, прислівник)», «Службові частини мови. Вигук. ».

Навчальний довідник містить правила української морфології, орфографії, а саме систему правил правопису особливих форм дієслова, прислівника, службових частин мови, вигуку, ілюстровані прикладами та розміщені у визначеннях, схемах, таблицях. На завершення як додаток запропоновано схеми мовних частин мови. Такий зміст навчального довідника сприятиме не тільки міцному засвоєнню основних правил, а й виробленню практичних умінь і навичок свідомо засвоювати їх на практиці.

Сподіваюсь, що даний довідник виконає своє призначення і стане у пригоді всім, хто бажає знати українську мову й удосконалювати свої мовні знання.

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ.

Морфологія (від гр. morphe – форма і logos – слово, вчення) – розділ граматики, в якому вивчаються будова слів, їх граматичні властивості і поділ на частини мови.

Орфографія (від гр. orthos і grapho – пишу) – правопис; розділ мовознавчої науки, в якому встановлюється система правил передачі звукової мови (слів та їх форм) на письмі.

Дієприкметник (рос. причастие) – це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які?

Наприклад: темніючий (той, що темніє), потемнілий (той, що потемнів)

Полную информацию смотрите в файле. 

В помощь учителю украинского языка.Украинский язык в таблицах и схемах . 7 класс.

Дьяченко Е.С.

учитель украинского языка и литературы

Донецкой общеобразовательной школы І-ІІІ ступени № 104

МОН ДНР

ПЕРЕДМОВА

Довідник – це книжка, яка містить короткі відомості з певних питань.

Даний довідник адресований учням та вчителям української мови, які викладають у 7-х класах загальноосвітніх шкіл з російською мовою навчання та працюють за новою програмою для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання «Українська мова. 5-12 класи», затвердженою Міністерством освіти та науки України (лист № 1/11-6611 від 23.12.2004 р.).

Мета вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з російською мовою навчання полягає у створенні оптимальних умов для становлення духовно багатої особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися виражальними засобами української мови, вільно орієнтується у всезростаючому інформаційному потоці, самонавчатись і самовдосконалюватись.

Довідник дає змогу представити українську мову як комплекс взаємозв’язаних елементів, що складають одне гармонійне ціле з тем: «Морфологія. Орфографія. (особливі форми дієслова, прислівник)», «Службові частини мови. Вигук.».

Навчальний довідник містить правила української морфології, орфографії, а саме систему правил правопису особливих форм дієслова, прислівника, службових частин мови, вигуку, ілюстровані прикладами та розміщені у визначеннях, схемах, таблицях. На завершення як додаток запропоновано схеми мовних частин мови. Такий зміст навчального довідника сприятиме не тільки міцному засвоєнню основних правил, а й виробленню практичних умінь і навичок свідомо засвоювати їх на практиці.

Сподіваюсь, що даний довідник виконає своє призначення і стане у пригоді всім, хто бажає знати українську мову й удосконалювати свої мовні знання.

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ.

Морфологія (від гр. morphe – форма і logos – слово, вчення) – розділ граматики, в якому вивчаються будова слів, їх граматичні властивості і поділ на частини мови.

ЧАСТИНИ МОВИ

самостійні

іменник

прикметник

числівник

займенник

дієприкметник *

дієслово

дієприслівник *

прислівник *

службові *

прийменник *

сполучник *

частка *

вигук *

Орфографія (від гр. orthos і grapho – пишу) – правопис; розділ мовознавчої науки, в якому встановлюється система правил передачі звукової мови (слів та їх форм) на письмі.

Особливі форми дієслова

Частина мови	Що означає	На які питання відповідає	Приклади	Як змінюється	Синтаксична роль
Дієприкметник	ознаку предмета за дією	Який? Яка? Яке?	співаючий зроблений	за числами, родами (в однині), відмінками	Означення, рідше- присудок
Дієприслівник	додаткову дію	Що роблячи? Що зробивши?	читаючи написавши	незмінна форма	обставина

Дієприкметник (рос. причастие) – це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які?

Наприклад: темніючий (той, що темніє), потемнілий ( той, що потемнів)

ДІЄПРИКМЕТНИК

Ознаки

дієслова прикметника

1. вид: 1. вказує на ознаку предмета і відповідає на

доконаний, недоконаний питання який? яка? яке?

2. час: 2. змінюється за родами, числами й відмінками

теперішній і минулий

3. ті самі залежні слова 3. залежить від іменника

(іменники, займенники,

прислівники)

4. у реченні виступає означенням або присудком

ВІДМІНЮВАННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ

! Дієприкметники відмінюються так само, як і прикметники твердої групи. Щоб визначити відмінкове закінчення дієприкметника, треба знати рід, число і відмінок іменника, від якого залежить дієприкметник.

ДІЄПРИКМЕТНИКОВИЙ ЗВОРОТ

Це дієприкметник із залежними від нього словами.

який?

Наприклад: Мова – це коштовний скарб, набутий віками нашим народом. (П. Панч)

Іменник або займенник, від якого залежить дієприкметниковий зворот, називають означуваним словом.

В реченні увесь дієприкметниковий зворот є означенням.

Пунктограма. Кома при дієприкметниковому звороті.

Пунктограма. Кома при дієприкметниковому звороті.

КОМА

Ставиться Не ставиться

дієприкметниковий зворот, що стоїть

Після означуваного слова Перед означуваним словом

! Не виділяється комами дієприкметниковий зворот, що виступає присудком.

Наприклад: Мій перший вірш написаний в окопі. (Л. Костенко)

! Завжди виділяється комами дієприкметникові звороти, які залежать від особових

займенників.

Наприклад: Стомлені далекою дорогою, ми тільки на світанку добрели до села.

(М. Стельмах)

СТАН ДІЄПРИКМЕТНИКІВ

активні пасивні

ознака предмета за його дією ознака предмета за дією над ним

палаючі степи (степи палають) скошена трава (хтось скосив траву)

ТВОРЕННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ

активні		пасивні тільки Минулого часу
Теперішній час	Минулий час
від перехідних та неперехідних дієслів недоконаного виду (що робити?)+ -уч, -юч, -ач, -яч: правл-ять – правл-яч-ий леж-ать – леж-ач-ий	від неозначеної форми префіксальних неперехідних дієслів доконаного виду (що зробити?)+ -л-: дозрі-ти – дозрі-л-ий ! якщо в основі неозначеної форми є суфікс –ну-, він випадає. засохнути - засохлий	від неозначеної форми перехідних дієслів: + -н-, якщо основа закінчується на -а(я): писа-ти – писа-н-ий + -ен(єн)- від основи інфінітива на -и(і) та на приголосний: вари-ти – вар-ен-ий; принес-ти – принес-ен-ий + -т- від односкладних інфінітивних основ на и(і), а(я), у, ер: ми-ти – ми-т-ий ! у дієслівних основах, що закінчуються на –и, -і прикінцеві суфікси випадають смажити – смажений

! щоб правильно утворити дієприкметник слід звернути увагу на дієслово, визначивши його перехідність та вид.

! активні дієприкметники минулого часу на –л(ий) за своїм значенням відповідають російським активним дієприкметникам минулого часу на –вш(ий): посивілий(укр.) – поседевший (рус.). В українській мові дієприкметники нв –вш(ий) не вживаються. Замість них використовується описовий зворот :

рассказавший – той, хто розповідав.

Є кілька дієприкметників із суфіксом –ш-: помігший, перемігший, допомігший.

! від зворотних дієслів дієприкметники не утворюються.

* Перехідність(неперехідність) дієслів:

- перехідні: у реченні вимагають додатка у знахідному відмінку без прийменника –

доглядати сад

- неперехідні: не вимагають додатка – хвилюватися.

Зворотні дієслова – це дієслова з постфіксом –ся (-сь) :навчилися, помилились

ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПРИ ТВОРЕННІ ПАСИВНИХ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ

Кінцевий приголосний основи	Змінюються при творенні	Приклади
г, з	ж	зберегти – збережений вразити – вражений
с	ш	скосити – скошений
д	дж	посадити – посаджений
к, т	ч	спекти – спечений затовкти - затовчений
в	вл	зловити – зловлений
п	пл	схопити – схоплений
б	бл	зробити – зроблений
Ф	фл	розграфити – розграфлений
м	мл	зломити - зломлений

БУКВИ Н У ДІЄПРИКМЕТНИКАХ ТА

НН У ПРИКМЕТНИКАХ ДІЄПРИКМЕТНИКОВОГО ПОХОДЖЕННЯ

! У дієприкметниках завжди пишеться -н-: вигаданий

! У прикметниках -н- пишеться в суфіксах –ан- (-ян-), -ин- (-їн-), -ен-, -он-;

-нн- - у наголошених суфіксах -енн-. -анн-, -янн-, які вказують на найвищу міру

ознаки, та при збігу приголосних: нескінченний.

НАПИСАННЯ НЕ З ДІЄПРИКМЕТНИКАМИ

Не з дієприкметниками пишеться
разом	окремо
Якщо при дієприкметнику є залежне слово: Не вивчений учнем вірш. Коли є протиставлення: Талант не позичений, а власний. Коли дієприкметник виступає в ролі присудка: Квіти не политі.	Якщо дієприкметник не має при собі залежних слів: Невивчений вірш. Якщо дієприкметник утворений від дієслів, що пишуться з –недо- : недописаний. Коли дієприкметник без не не вживається: нечуваний

БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ НА -НО, -ТО

Дієслівні форми на –но, -то означають процес, який не пов'язується, як і в безособових дієсловах, безпосередньо з певною особою. Вони підкреслюють результат дії, а не саму дію: завдання виконано, сорочку вишито.

Дієслівні форми на –но, -то утворюються від пасивних дієприкметників на -ний, -тий: створений – створено, вимитий – вимито.

У реченні безособові дієслівні форми на –но, -то виступають присудками.

! В українській мові немає коротких форм дієприкметників. При перекладі цих форм українською мовою часто використовуються безособові форми на -но, -то.

рос. проход запрещен укр. прохід заборонено

ДІЄПРИСЛІВНИК

Дієприслівник (рос. деепричастие) – це особлива форма дієслова, що виражає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

Наприклад: кажучи, сказавши

ДІЄПРИПРИСЛІВНИК

Ознаки

дієслова прислівника

1. вид: 1. не змінюється

доконаний, недоконаний

2. час: 2. у реченні виступає обставиною

теперішній і минулий

3.може мати залежні слова

(іменники, займенники,

прислівники)

4. перехідність:

перехідні і неперехідні

Орфограма. Не з дієприслівниками.

Не з дієприслівниками пишеться
разом	окремо
Якщо дієприслівник без не не вживається: ненавидячи У префіксі -недо-, який вказує на неповноту дії: недобачаючи (погано бачачи)	Не прицілившись, не вцілиш.

! З чотирма дієприслівниками не може писатися разом або окремо, залежно від їхнього значення:

Нездужаючи (хворіючи) - не здужаючи (не змігши)

Непокоячись (хвилюючись) – не покоячись (не спочиваючи)

Нестямившись (втративши самовладання) – не стямившись (не прийшовши до тями)

Неславлячи (ганьблячи) – не славлячи (не прославляючи)

ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ ЗВОРОТ

Це дієприслівник із залежними словами.

як?

Наприклад: А в долинці скрадливо воркувала річка, розмиваючи берег. (М. Стельмах)

В реченні увесь дієприкметниковий зворот є обставиною.

Пунктограма. Кома при дієприслівниковому звороті та

одиничному дієприслівнику .

Дієприслівниковий зворот на письмі виділяються комами.

КОМАМИ

Виділяється Не виділяється

одиничні дієприслівники

І я, заплакавши, назад поїхав 1. які стоять одразу ж після присудка

знову на чужину. або в кінці речення, вказують на спосіб

виконання дії і відповідають на питання як?

А я стою похилившись, думаю, гадаю.

2. фразеологічні звороти

Сказати поклавши руку на серце

! Дієприслівник означає додаткову дію щодо основної, вираженої дієсловом-присудком, і стосується того самого предмета.

Наприклад: Хмара сповзла за річку і зупинилася там, розгорнувши над лісом велетенські крила. – хмара сповзла, зупинилася, розгорнула крила.

Не можна сказати: Виходячи з вагона, у моєї валізи відірвалася ручка (бо дія стосується різних предметів)

ВИД ДІЄПРИСЛІВНИКІВ

доконаний недоконаний

вказують на таку додаткову дію, вказують на таку додаткову дію,

що відбувається одночасно з що відбувалася раніше основної,

основною, яку називає способові яку називає способові дієслово.

дієслово.

На дні рівчака палало сонячне проміння, Не зустрівши на вулиці нікого з

відбиваючись від жовтих його стін. товаришів, Ваня швиденько побіг на

гору.

ТВОРЕННЯ ДІЄПРИСЛІВНИКІВ

Вид дієприслівника	Як утворюється	На які питання відповідає	Приклади
недоконаний	від основ дієслів теперішнього часу недоконаного виду + суфікси -учи, -ючи, -ачи, -ячи	Що роблячи?	кажуть - кажучи
доконаний	від основ дієслів інфінітива доконаного виду + суфікси –вши, -ши	Що зробивши?	стрибнути - стрибнувши

! У кінці дієприслівників після ч, ш завжди пишеться и: бажаючи, сказавши

Дієприслівники не слід плутати з дієприкметниками в називному відмінку множини.

Порівняйте

Вируючі, буйні води летять униз, Вируючи і шаленіючи, море

із гуркотом спадають на дно долини розгойдувало човен, намагаючись

його потопити.

Слово вируючі відповідає на Слово вируючи відповідає на

питання які? і виражає ознаку питання що роблячи? і виражає

предмета за дією. Це дієприкметник. додаткову дію. Це дієприслівник.

ПРИСЛІВНИК

Прислівник (рос. наречие) – це незмінювана самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, ознаку іншої ознаки, ознаку предмета.

Наприклад: Старою дорогою легко ходити (ознака дії)

У реченні прислівники можуть виступати обставинами й присудками.

РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Розряд прислівника	Питання, на які відповідають прислівники	Приклади
Місця	Де? Куди? Звідки?	тут, там, поблизу, скрізь, праворуч, вдома, вгору, вниз, далеко
Часу	Коли? Відколи? Доки? Як довго?	учора, сьогодні, зранку, позавчора, нині, іноді, тоді, завжди
Способу дії	Як? Яким способом?	по-батьківськи, начисто, зненацька, бігом, миттю, верхи, тихо, напам’ять
Ступеня або Міри	Скільки? Наскільки? В якій мірі?	натроє, надзвичайно, дуже, трохи, мало, менше, більше
Причини	Через що? Чому? З якої причини?	згарячу, зосліпу, ненароком, спросоння, спересердя
Мети дії	Для чого? З якою метою?	навмисно, наперекір

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники з кінцевими суфіксами -о, -е , утворені від якісних прикметників, мають вищий і найвищий ступені порівняння.

Форми ступенів	Вищий ступінь порівняння	Найвищий ступінь порівняння
проста	від основи прислівника + суфікси -ш, -іш швидко - швидше	прислівник простої форми вищого ступеня + префікс най- швидше - найшвидше
складна	----------	прислівник простої форми найвищого ступеня + префікси як-, що- швидше - якнайшвидше
складена	1. прислівник + додавання більш, менш швидко – більш(менш) швидко 2. прислівник простої форми вищого ступеня + додавання куди (на)багато, значно, трохи, ще, трохи швидше	прислівник + додавання найбільш, найменш найбільш (найменш) швидко

! При творенні простої форми вищого ступеня порівняння суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: широко – ширше

Кінцеві приголосні г, ж, з із суфіксом -ш- змінюються на жч: дорого - дорожче

Кінцевий звук с із суфіксом -ш- чергується на шч (на письмі щ): високо – вище

Вищий ступінь кількох прислівників твориться від інших основ: гарно, добре – краще, ліпше; погано – гірше; багато – більше; мало – менше

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

Способи творення	Приклади
префіксальний	довго → задовго
суфіксальний	привітний → привітно
префіксально - суфіксальний	український → по-українськи
складання основ	права рука → праворуч
повторення однакових, синонімічних або антонімічних слів	довго-довго
шляхом переходу інших частин мови у прислівники	чим? милуватися весною – іменник коли? повернутися весною - прислівник

! У прислівниках, утворених від прислівників за допомогою суфіксів -о, -е, наголос переходить на корінь: важкий - важко

У прислівниках префікс ні- буває наголошеним тоді, коли його можна замінити словом немає: ніколи (немає коли) – ніколи

Орфограма. Букви н і нн у прислівниках .

Н НН

від твірних основ прикметників у прислівниках

та дієприкметників з н спросоння, зрання, навмання,

стривожений → стривожено попідтинню, попідвіконню

Орфограма. Не з прислівниками .

Не з прислівниками пишеться
разом	окремо
Якщо прислівник без не не вживається: ненароком Коли прислівник з не- можна замінити синонімом: недалеко (близько)	Коли є протиставлення: Не голосно, а тихо. Коли прислівник виступає в ролі присудка: А воно й ніяк не смішно.

Орфограма. Ні з прислівниками .

! Частка ні- з прислівниками завжди пишеться разом: ніде, ніколи

! Не слід плутати частку ні з повторюваним сполучником ні…ні, який пишеться окремо:

ні так, ні сяк; ні туди, ні сюди

Орфограма. Букви и, і в кінці прислівників .

И І

1. після г, к, х: решта прислівників після ж, ч

мовчки, верхи, навкруги вночі

2. з префіксом по-, утворених

від прикметників, після к, ч

по-людськи, по-заячи

виняток: по-латині

! У кінці інших прислівників букви и, і пишуться так само, як у подібних відмінкових

формах іменників: вгорі, згори

Винятки: почасти, безвісти, восени

Орфограма. Дефіс у прислівниках .

1. утворені від прикметників та займенників за допомогою префікса по- та суфіксів

-ому, -єму, -и: по-українськи, по-нашому

2. утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по- та суфіксів -е, -є:

по-перше, по-третє

3. із префіксами казна-, хтозна-, бозна-, будь- та суфіксом -небудь:

казна-як, хтозна-де, хто-небудь

4. утворені повторюванням тих самих, синонімічних або антонімічних слів: тихо-тихо

! У прислівниках із префіксом по- зберігається прикметниковий наголос: по новому шляху, по-новому; займенниковий наголос переходить на корінь: по моєму зошиту,

по-моєму вийшло

! Не слід сплутувати прислівники й однозвучні прикметники, числівники і займенники, вжиті з прийменником по.

Прислівники вказують на ознаку дії, відповідають на питання як? і залежать від дієслова.

Прикметники, числівники, займенники, вжиті з прийменником по, вказують на різні ознаки предметів, відповідають на питання по якому? по чийому? по котре? і залежать від іменників:

працюємо (як?) по-старому – прислівник;

(по якому?) по старому шляху – прикметник.

! Прислівники, утворені від іменників, прикметників, числівників, займенників у різних відмінках, пишуться окремо: час від часу

! Прислівники, утворені повторенням різних незмінних слів, здебільшого пишуться через дефіс: давним-давно

! Через два дефіси пишуться прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, коли-не-коли, де-не-де

Орфограма. Написання прислівників разом і окремо .

Прислівники пишуться
разом	окремо
Утворені: за допомогою прийменників від числівників: поодинці, втроє за допомогою прийменників від прикметників: зліва, звисока злиттям прийменника з прислівником: назавжди, відтоді поєднанням прийменника з іменником: влітку, восени сполученням кількох основ: в один час – водночас сполученням часток ані-, аби-, чи-, де-, як-, -сь з прислівником: анітрохи Але: як можна, як коли, як слід, як треба сполученням частки що- з іменником або прислівником: щодня, щодуху Але: дарма що, хіба що, тільки що	Утворені: повторенням одного й того ж слова в різних відмінках: честь честю поєднанням прийменника з іменником, який зберігає свою граматичну форму і не зовсім втратив своє іменникове значення: до останку, на жаль поєднанням двох іменників чи числівників та прийменників: з дня на день, рік у рік поєднанням прийменника по та числівника: по троє поєднанням прийменника з прикметником: в основному

! Слід розрізняти однозвучні прислівники й іменники з прийменниками. Іменники називають конкретні предмети або явища, а прислівники вказують на узагальнені обставини. Між прийменником та іменником можна вставити означення, а між частинами прислівника цього зробити неможливо. Окрім того. Прислівник можна замінити синонімом.

Порівняйте

звідки? з чого?

Сонце всім згори однаково сяє. З гори і сани їдуть, а на гору і віз не хоче.

прислівник іменник

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

Прийменники, сполучники, частки самостійного значення не мають і використовуються для вираження різних відношень між повнозначними словами. Тому вони називаються службовими частинами мови.

ПРИЙМЕННИК

Прийменник (рос. предлог) – це службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника і займенника від інших слів в словосполученні або реченні.

Наприклад, завітайте до нас

Прийменники вказують на такі відношення:

• просторові: вітер з півночі

• часові: приїде в неділю

• причинові: заплакав від образи

• мети: пішов по воду

• способу дії, міри: випив до останньої краплі

• міжпредметні: ключ від квартири

Види прийменників

За будовою

За походженням

Непохідні:

без, в(у), для, з(зі, із), до, за, о(об), від(од), на, над, під, по, при, про

Похідні:

1. поєднання непохідних прийменників:

поміж → по+між

2. перехід з інших частин мови: коло, поблизу, незважаючи на

прості – всі непохідні прийменники та похідні, що мають одну основу:

у, по, протягом, коло

складні – утворюються з кількох частин і пишуться разом або через дефіс:

з-під, посеред, довкола

складені – утворюються з кількох частин і пишуться окремо:

під час, згідно , відповідно до

Орфограма. Правопис прийменників

разом, окремо, через дефіс .

ЧЕРЕЗ ДЕФІС РАЗОМ ОКРЕМО

складні прийменники інші складні прийменники: складені прийменники

з першою частиною поміж, понад з поєднанням іменників,

з (із): прислівників, дієслівних

із-за, з-під форм із простими

прийменниками:

поруч з, за винятком

! Прийменники, що утворилися шляхом переходу з прислівників, зберігають особливості правопису.

Наприклад:

І цвістимуть навколо сади. Навколо хати мовчки сновигали люди.

прислівник прийменник

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ

Прийменник виконує в українській і російській мовах однакову роль – служить для зв’язку іменників, числівників і займенників з іншими словами.

! Одним із засобів милозвучності української мови є чергування прийменників у, в, уживання варіантів прийменників ув, уві; з, із, зі; перед, переді; під, піді; над, наді.

Слід пам’ятати, що українська мова уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних звуків.

Наприклад: вивчав у школі, меркнуть ув імлі

Чергування прийменників з, із, зі (зо)

з	із	зі	зо
уживаємо:
- перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова: іспит з української мови - перед голосним (крім с,ш) або сполукою приголосних після голосного: документи з методики	- між шиплячими й свистячими (з, с, ц, ч, ш) і між приголосними: вийшов із кімнати	- перед сполуками приголосних, коли початковими є з, с, ц, ч, ш, незалежно від закінчення попереднього слова: підійшов зі зброєю	- завжди при числівниках два, три: буду зо два дні - при займеннику мною: зо мною Можливо також форма зі: зі мною

Прийменник по в українській мові

Прийменник по поєднується:
у складних прислівниках з іншими частинами мови: - з іменниками: по суті - з прикметниками: по-господарськи - із займенниками: по-нашому - з числівниками: по троє	з іменниками у М. відмінку і вживається: - зі значенням мети: вирушили по матеріали - зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія: трансляція по телебаченню - зі значенням певних стосунків, взаємин: дядько по батькові - зі значенням місця поширення дії: чеканник по міді - зі значенням роз подільності: жінкам подарувати по букету пролісків	з іменниками у З. відмінку при вказуванні на предмет, простір, місце, що є межею поширення певної дії або ознаки: резервуари були повні по краї і до країв	з прикметниками по зеленій поверхні	з числівниками отримали по десять балів	із займенниками: по їхньому будинку

! В інших випадках треба використовувати прийменники НА, ЗА, З, ІЗ, ДО, ДЛЯ, ВІД, ПІД, У (В), ЯК, ЧЕРЕЗ, ЩОДО та ін. або ж взагалі безприйменникові конструкції залежно від контексту.

Наприклад:

рос. укр.

по собственному желанию за власним бажанням

звонил по многу раз в день телефонував багато разів на день

Прийменник в в українській мові

Російські словосполучення з прийменником В українською мовою передаються за допомогою прийменників НА, ДО, З, ЗА, ПРО, ПРИ, ЯК, О та ін. або ж безприйменниковими конструкціями.

Наприклад:

рос. укр.

в адрес на адресу

в момент миттєво

Прийменник при в українській мові

Прийменник при вживається часто з іншими паралельними прийменниками БІЛЯ, КОЛО, КРАЙ, ПОРУЧ - для позначення близькості до конкретного місця: при виході – коло виходу, біля входу; на позначення епохи, періоду, часу, протягом якого відбувається дія, - прийменники ЗА, ПІД ЧАС: при царюванні Романових – за царювання Романових – під час царювання Романових.

СПОЛУЧНИК

Сполучник (рос. союз) – це службова частина мови, що вживається для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення.

Наприклад, Честь і славу матимеш, якщо добре працюватимеш.

Сполучник і з’єднує однорідні члени речення, сполучник якщо – частини складного речення

! Сполучники до складу членів речення не входять і самі членами речення не виступають.

Види сполучників

За походженням

Непохідні:

і (й), а, та, чи, але

Похідні:

поєднання непохідних прийменників:

щоб, зате, якби

прості:

і (й), а, та, чи, але

складні:

з кількох частин і пишуться разом:

зате (за + те)

складені:

з кількох частин і пишуться окремо:

тому що

За будовою

За значенням

сурядності:

поєднують однорідні члени речення або рівноправні частини складного речення:

і, а, але

підрядності:

поєднують нерівноправні частини складного речення:

тому що, бо

Єднальні: і(й), та (в значенні і), і…і, ні…ні, теж, також, як…так, не тільки…а й

З´ясувальні: що, щоб, як

Причинові: бо, тому що, оскільки, завдяки тому що, через те що, у зв’язку з тим що

Протиставні: а, але, проте, однак, все ж, та (в значенні але)

Мети: щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб, аби

Розділові: або, або…або, то…то, чи то…чи то,

не то…не то

Часові: з того часу як, тимчасом як, після того як, коли, поки, щойно, перш ніж

Порівняльні: як, мов, немов, немовби, немовбито, наче, неначе, неначе, неначебто, ніби, нібито

Умовні: аби, якщо, якби, як, коли б

Допустові: хоч, хоча, незважаючи на те що, дарма що, хай

Наслідку: так що, так що аж, так що й

! Щоб визначити вид підрядного сполучника, необхідно поставити питання від головної частини речення до залежної (на її початку вжито сполучник).

що?

Наприклад. Ви чуєте, як дзвонить колос у вікна повечірніх зір?

з’ясувальний сполучник

За способом уживання в реченні

За способом уживання в реченні сполучники поділяються
одиничні	повторювані	парні
вживаються один раз для зв’язку однорідних членів або частин складного речення: Над селом, над нивами, лугами та долинами велика хмара йшла.	вживаються кілька разів для зв’язку частин складного речення або одного ряду однорідних членів: І виріс я на чужині, і сивію в чужому краї.	Складаються з двох частин, що вживаються при двох різних однорідних членах речення або частин складного речення: Багаття вихопило з темряви як людей, так і ближні дерева.

Пунктограма. Кома при однорідних членах речення,

з’єднаних сполучниками .

! Якщо два однорідні члени речення з’єднані одиничним єднальним або розділовим сполучником, то кома між ними не ставиться.

Наприклад. Шумить вода по листі, по гіллі і спрагу напуває щиро.

! Якщо однорідні члени речення з’єднані одиничним протиставним сполучником, між ними ставиться кома.

Наприклад. Сонечко ще не сіло, але вже хилилося на захід.

! Якщо однорідні члени речення поєднані парним сполучником, кома ставиться перед другою його частиною.

Наприклад. На довгому віку довелося звідати як радості, так і печалі.

! Повторювані сполучники можуть уживатися перед усіма однорідними членами або лише перед їх частиною. Коми при цьому ставляться між усіма однорідними членами.

Наприклад. Як тішать нас озера, гори, квіти, роса, і теплий грім, і шепіт віт.

! Кома при складених підрядних сполучниках тому що, через те що, для того щоб, внаслідок того що, після того як ставиться один раз: або перед усім сполучником, або перед словами що, щоб, як (залежно від інтонації).

Наприклад. Ми були готові на серйозні випробування для того, щоб досягти мети.

Орфограма. Написання сполучників разом і окремо.

разом	окремо
складні сполучники: адже, тож, отож, також, теж, ніж, аніж, якщо, якби, мовби, немовби, немовбито, начеб, начебто, неначеб, неначебто, ніби, нібито, щоб, тобто, зате	- прості та складені сполучники з частками б, би, ж: або ж, адже ж, коли б, хоч би, хоча б - кожна складова частина складених сполучників: так що, тому що, через те що, для тог щоб, з того часу як

! Слід розрізняти складні сполучники таж, теж, тож, якби, щоб, проте, зате (які пишуться разом) і поєднання інших частин мови та ж, те ж, то ж, як би, що б, про те, за те (які пишуться окремо).

Наприклад.

Порівняйте

Сад був невеликий, зате густий. Безстрашно битимусь, безтрепетно

загину за те, що жив.

Сполучник зате можна замінити До займенника те, вжитого із сполучником але. прийменником за, можна поставити

питання за що?

ЧАСТКА

Частка (рос. частица) – це службова частина мови, яка вносить у речення різні додаткові відтінки значення чи служить для творення нових слів або форм слова.

Наприклад, Лиш до доброї криниці йдуть люди пити водиці.

! Частки можуть входити до складу членів речення, але самостійно членами речення не виступають.

Види часток

Формотворчі:

служать для творення форм умовного і наказового способів дієслова:

хай, нехай, най-, як-, що-, би (б)

поплив би

Словотворчі:

служать для творення нових слів і виступають як префікси або суфікси:

будь-, небудь-, казна-, хтозна-, аби-, де-, сь-, не-, ні-, -би, б, же, ж

нічого, як-небудь

Модальні:

виражають різні додаткові смислові відтінки слів, словосполучень або цілих речень

стверджувальні: так, еге, еге ж, авжеж, аякже, гаразд

вказівні: це, то, оце, ото, ось, осьде, онде

заперечні: не, ні ані

спонукальні: годі, бодай, давай, ну, -бо, -но, хай, нехай

окличні: що за, що то за, ну й

питальні: чи, хіба, невже, що за

уточнювальні: саме, якраз, справді, точно, власне, рівно, майже, приблизно, мало не, ледве не, ніби, наче, начебто

Підсилювано-виділені: навіть, тільки, хоч, хоча б, лише (лиш), принаймні, аж, же (ж), -таки, -то, та, о, ой, а

Орфограма. Написання часток разом, окремо

і через дефіс.

окремо	разом	через дефіс
1. частки би(б), же(ж), то, ось, он від інших слів: написав би, ось як 2. якщо між частками та словами, яких вони стосуються, стоїть інше слово: де з ким, хтозна й що	1.частки би(б), же(ж), то, ось, он у складі сполучників та інших часток: теж, немовби 2. частки де-, аби-, чим-, чи, як-, що-, сь-: абиякий, щохвилини	1. частки казна-, хтозна-, бозна-, будь-, небудь-, -бо, -но, -от, -таки: казна-хто, допоможи-но

НЕ І НІ З РІЗНИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ

! Правила написання не з різними частинами мови можна поділити на три групи:

1. з іменниками, прикметниками, прислівниками;

2. з дієсловами і дієприслівниками;

3. з дієприкметниками.

Орфограма. Не з іменниками, прикметниками,

прислівниками.

разом	окремо
1.якщо слово без не не вживається: немовля, немічний, незабаром 2.можна замінити синонімом: нещастя (лихо), невеликий (малий), неважко (легко)	1.якщо є протиставлення сполучниками а, але: не друг, а ворог; не теплий, а холодний; не далеко, а близько 2. якщо є присудком: Кінь свині не товариш.

Орфограма. Не з іменниками, прикметниками,

прислівниками.

Окремо Разом

1. без не- не вживається:

ненавидіти, ненавидячи

2. префіксом недо-, який вказує

на неповноту дії:

недоварити, недоваривши

Дієслова нездужати (хворіти) і не здужати (не змогти), неславити (ганьбити) і не славити (не прославляти), непокоїтися (хвилюватися) і не покоїтися (не спочивати), нестямитися (втратити самовдоволення) і не стямитися (не прийти до тями) пишуться з не- разом чи окремо залежно від їхнього значення.

Орфограма. Ні з частинами мови.

разом	окремо
1. із заперечними займенниками, якщо після ні немає прийменника: ніхто, ніщо Але: ні в кого 2. якщо без ні не вживається: нікчемний, нісенітниця, нівечити, ніяково 3. у заперечних прислівниках: нізвідки, ніде, нітрохи, нінащо	1. у займенникових сполученнях, якщо після ні є займенник з прийменником: ні до кого, ні з ким 2. у стійких словосполученнях без дієслова: ні се ні те, ні туди ні сюди

ВИГУК

Вигук (рос. междометие) – це службова частина мови, що виражає почуття, волевиявлення мовця, але не називає їх.

Наприклад, Ой, чого моя зіронька плаче.

! Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови, тому що не називають предметів, ознак, дій, не відмінюються й не служать для зв’язку слів у реченні. Вигуки не пов’язуються з іншими словами в реченні.

Групи вигуків за значенням

емоційні	спонукальні	етикету	звуконаслідувальні слова
почуття, переживання, настрій людини: о, ой, ах, ай, ух, леле, тьху, цур, овва, от тобі й маєш, слава Богу	наказ, спонукання до дії, привернення уваги: агов, гей, геть, годі, киць-киць, тпру, вйо	привітання, прощання, подяку, побажання: добрий день, привіт, до побачення, бувай, дякую, будь ласка, прошу	звуки природи, тварин, машин: ку-ку, кукуріку, день-дзень, бах

Орфограма. Написання вигуків окремо

і через дефіс.

Окремо Через дефіс

будь ласка, до побачення, на добраніч вигуки, що передають повторювані

або протяжні звуки: ох-ох-ох

Також: їй-богу, їй-право

Пунктограма. Кома, знак оклику при

вигуках.

КОМАМИ або ЗНАКОМ ОКЛИКУ

Виділяються Не виділяються

Годі! Не буде цього! Якщо вигуки виступають у ролі

підмета, присудка, додатка:

Тисячне «ура» грозою сколихнуло

податливі набряклі луги.

! Слід розрізняти вигуки о, ой і однозвучні підсилювальні частки.

Після вигуків робиться відповідна пауза, на письмі вони виділяються комами. Після часток немає паузи, розділовими знаками вони не виділяються.

Порівняйте

О, які були великі зорі. О рідне слово! Хто без тебе я?

вигук підсилювальна частка

СХЕМИ МОВНИХ РОЗБОРІВ

Розбір дієприкметника як особливої форми дієслова

Послідовність розбору

1. Особлива форма дієслова.

2. Початкова форма (дієприкметник у називному відмінку чоловічого роду однини).

3. Постійні ознаки: а) активний чи пасивний; б) вид (доконаний чи недоконаний); в) час (теперішній чи минулий).

4. Змінні ознаки: а) число; б) рід (в однині); в)відмінок.

5. Синтаксична роль.

Зразок письмового розбору

Як небо зорями, той мамин хліб обсипаний був зернятками тмину. (Д. Павличко)

Обсипаний – дієприкм., п.ф. – обсипаний; пасивний, док. вид, мин. ч.; одн., ч. р., Н. в.; присудок.

Розбір дієприслівника як особливої форми дієслова

Послідовність розбору

1. Особлива форма дієслова.

2. Граматичні ознаки: а) вид (доконаний чи недоконаний); в) час (теперішній чи минулий); в) перехідність.

3. Синтаксична роль.

Зразок письмового розбору

Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором.

(М. Коцюбинський)

Хвилюючись – дієприсл., недок. вид, тепер. ч., неперех., обстав.

Розбір прислівника як частини мови

Послідовність розбору

1. Частина мови.

2. Граматичні ознаки: а) розряд за значенням; б) ступінь порівняння (якщо є).

3. Синтаксична роль.

Зразок письмового розбору

Зорі яскравіше засяяли вгорі. (М. Коцюбинський)

Яскравіше – присл., міра і ступінь дії, пр. ф. вищого ст. порівн., обстав.

Вгорі – прися., місце дії, обстав.

Розбір прийменника як частини мови

Послідовність розбору

1. Частина мови.

2. Граматичні ознаки: а) похідний чи непохідний; б) група за будовою – простий, складний, складений; в) на які відношення вказує; г) з яким відмінком ужитий.

Зразок письмового розбору

Поля попід небом прослались безкрайні. (Б. Грінченко)

Попід – прийм., похідн., складн., просторові віднош., з Ор. в..

Вгорі – прися., місце дії, обстав.

Розбір сполучника як частини мови

Послідовність розбору

1. Частина мови.

2. Граматичні ознаки: а) група за значенням – сурядний чи підрядний; б) група за будовою – простий, складний, складений; в) група за вживанням – одиничний повторюваний чи парний; г) що сполучає – однорідні члени речення чи частини складного речення.

Зразок письмового розбору

Чим люди частіше черпають з криниці, тим краща й чистіша в криниці водиця.

(І. Савич)

Чим…тим – сполучн., підрядн., прост., парн., сполучає нерівнопр. част. скл. реч.

Й – сполучн., сурядн., прост., одиничн., сполучає однор. прис.

Розбір сполучника як частини мови

Послідовність розбору

1. Частина мови.

2. Граматичні ознаки: а) група за значенням – модальні, формотворчі чи словотворчі; б) група за значенням модальних часток.

Зразок письмового розбору

Слово – то дивовижний витвір людини. Без нього не було б ні писемності, ні літератури, ні пісні. (І. Цюпа)

То – частка, модальна, вказівн.

Не – частка, модальна, заперечн.

Б – частка, формотворч.

Розбір вигуку як частини мови

Послідовність розбору

1. Частина мови.

2. Група за значенням.

Зразок письмового розбору

Гей, рум’яні мої небокраї... (В. Сосюра)

Гей – вигук, спонукальн.

ЗМІСТ

ВСТУП. МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ -------------------------------------------------------- 3

ОСОБЛИВІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА ----------------------------------------------------------------- 3

ДІЄПРИКМЕТНИК ----------------------------------------------------------------------------------- 3

ВІДМІНЮВАННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ ------------------------------------------------------- 3

ДІЄПРИКМЕТНИКОВИЙ ЗВОРОТ -------------------------------------------------------------- 4

СТАН ДІЄПРИКМЕТНИКІВ ----------------------------------------------------------------------- 5

ТВОРЕННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ --------------------------------------------------------------- 5

ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПРИ ТВОРЕННІ

ПАСИВНИХ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ -------------------------------------------------------------- 6

БУКВИ Н У ДІЄПРИКМЕТНИКАХ ТА

НН У ПРИКМЕТНИКАХ ДІЄПРИКМЕТНИКОВОГО ПОХОДЖЕННЯ ---------------- 6

НАПИСАННЯ НЕ З ДІЄПРИКМЕТНИКАМИ ------------------------------------------------- 6

БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ НА -НО, -ТО --------------------------------------------- 7

ДІЄПРИСЛІВНИК ------------------------------------------------------------------------------------ 7

Не З ДІЄПРИСЛІВНИКАМИ ----------------------------------------------------------------------- 7

ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ ЗВОРОТ ---------------------------------------------------------------- 8

ВИД ДІЄПРИСЛІВНИКІВ --------------------------------------------------------------------------- 8

ТВОРЕННЯ ДІЄПРИСЛІВНИКІВ ----------------------------------------------------------------- 9

ПРИСЛІВНИК ------------------------------------------------------------------------------------------ 9

РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ ------------------------------------------------- 9

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ---------------------------------------------------- 10

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ------------------------------------------------------ 10

БУКВИ Н І НН У ПРИСЛІВНИКАХ -------------------------------------------------------------- 11

НЕ І НІ З ПРИСЛІВНИКАМИ ---------------------------------------------------------------------- 11

БУКВИ И, І В КІНЦІ ПРИСЛІВНИКІВ ----------------------------------------------------------- 11

ДЕФІС У ПРИСЛІВНИКАХ ------------------------------------------------------------------------- 12

НАПИСАННЯ ПРИСЛІВНИКІВ РАЗОМ І ОКРЕМО ----------------------------------------- 13

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ --------------------------------------------------------------------- 13

ПРИЙМЕННИК ----------------------------------------------------------------------------------------- 13

ВИДИ ПРИЙМЕННИКІВ ----------------------------------------------------------------------------- 14

ПРАВОПИС ПРИЙМЕННИКІВ РАЗОМ, ОКРЕМО І ЧЕРЕЗ ДЕФІС ----------------------- 15

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ ------------------------------------ 16

СПОЛУЧНИК ---------------------------------------------------- --------------------------------------- 17

ВИДИ СПОЛУЧНИКІВ -------------------------------------------------------------------------------- 18

КОМА ПРИ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНАХ РЕЧЕННЯ,

ЗЄДНАНИХ СПОЛУЧНИКАМИ -------------------------------------------------------------------- 19

НАПИСАННЯ СПОЛУЧНИКІВ РАЗОМ І ОКРЕМО ------------------------------------------- 19

ЧАСТКА ----------------------------------------------------------- ---------------------------------------- 20

ВИДИ ЧАСТОК ------------------------------------------------------------------------------------------ 20

НАПИСАННЯ ЧАСТОК ОКРЕМО, РАЗОМ І ЧЕРЕЗ ДЕФІС ---------------------------------- 21

ВИГУК ------------------------------------------------------------------------------------------------------ 22

ГРУПИ ВИГУКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ ----------------------------------------------------------------- 22

НАПИСАННЯ ВИГУКІВ ОКРЕМО І ЧЕРЕЗ ДЕФІС --------------------------------------------- 22

КОМА, ЗНАК ОКЛИКУ ПРИ ВИГУКАХ ---------------------------------------------------------- 23

СХЕМИ МОВНИХ РОЗБОРІВ ------------------------------------------------------------------------ 23

Література.

Загнітко А. П., Данилюк І. Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006.

Зубков М. Г. Сучасне ділове мовлення. - Харків: Фоліо; Майдан, 2008.

Копитіна І. В. Українська мова у визначеннях, таблицях і схемах. – 5-те вид., доп.- Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2007.

Плиско К. М. Українська орфографія в таблицях і завданнях: Навчальний посібник. – Харків: «Скорпіон», ХДПУ ім. Г. С. Сковороди, 2003.

Українська мова: Програма для 5-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання / Н. В. Бондаренко, О. М. Бєляєв, Л. М. Паламар,

В. Л. Кононенко. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2005.

Українська мова: Підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання /А. А. Ворон, В. А. Солопенко. - Київ: Освіта, 2007.

28