Консультативно-педагогічна підтримка батьків
У чому мудрість батьківської любові
Розпочнемо із спостереження. Його об’єкти – мами, які гуляють зі своїми дітьми на дитячому майданчику. Одні мами починають метушитися біля дитини, що ненароком впала; інші оптимістично скажуть: «Нічого, до весілля заживе». І реакція дітей практично завжди відповідна: одні малята починають голосно і невтішно плакати, інші – тамуючи біль – повторюють мамині слова та намагаються не показати, що їм боляче.
Батьки першого типу кидаються на допомогу, виходячи з власної потреби бути потрібними і не хочуть замислитись про те, що рано чи пізно їхнім чадам доведеться зіткнутися в житті з набагато більшими труднощами. Незагартованій дитині загрожує небезпека зламатися під тягарем сучасного життя. Проте не завжди є виправданою позиція другої групи батьків. Адже спрощене ставлення до дитячих проблем може призвести до виникнення великої дистанції в стосунках. Дитина може втратити потребу в прихильності до близьких людей, її поведінка може стати неконтрольованою, необережною, що може призвести до травмування.
Отже, входження дитини в самостійне життя має бути доцільно організоване, без зайвої авторитарності, але й без потурання. Батьки повинні не тільки любити своїх дітей, а й давати їм право на свої помилки та самостійний вибір. Від самостійного подолання фізичних перешкод діти поступово і природно переходитимуть до самостійного, адекватного та доцільного прийняття рішень, до відповідальності за себе й свої вчинки.
Поради каліведії
Народження здорової дитини залежить від багатьох умов і випадковостей.
Перш ніж брати шлюб, молоді люди мають обов’язково проконсультуватись у лікаря щодо відповідності резусу крові, відсутності спадкової шизофренії тощо, що може стати причиною народження дітей з психофізичними вадами.
Зачаття має бути плановим, а не випадковим.
Найкраще зачинати дитину навесні або на початку осені: адже спека чи мороз негативно впливають на майбутнє потомство.
Не рекомендується зачинати дитину після нервового розладу, перевтоми, фізичних або моральних потрясінь.
Сексуальне виснаження чоловіка негативно позначається на потомстві. Французький король Людовік XIV запитував у свого лікаря, чому діти, яких він мав від своєї дружини, кволі і потворні, тоді як народжені від коханок – гарні та сильні. «Ваша величносте, - відповів лікар,- це тому, що ви віддаєте королеві тільки залишки». Отже, найкращим є дитя кохання.
Нереалізовані можливості дітей – це здебільшого провина батьків, а в результаті – втрата спадкових здібностей.
На момент зачаття здоров’я обох батьків має бути бездоганним. Протягом восьми днів, що передують зачаттю, подружжя має утримуватися від сексуальних контактів.
Хвилини перед сходом сонця найпридатніші для таїнства зачаття: організм відпочив і набрався сил після міцного сну.
Молода мама має відмовитися від поширеної моди – не годувати малюка груддю. Це жорстока мода, яка призводить до психічного й фізичного травмування малюка вже у перші місяці життя.
Найшвидше заспокоїти дитину може мама, взявши її на руки. Пам’ятайте, що ласка – одна з біологічних потреб живого організму і є лікувально-профілактичною процедурою.
Батьки мають завжди дбати про нормальні взаємини в сім’ї. Психічнохворі чи розбещені батьки породжують ще більше психічнохворих дітей. Пам’ятайте: нині серед дошкільнят нервова кожна третя дитина, а серед учнів 5-х класів – кожна друга.
Дай Боже вам здоров’я, щастя кохати і бути коханим, мати здорових та розумних дітей!
«Людина є істота покірлива і божественна, якщо вона буде вгамована справленим вихованням; якщо ж її не виховувати або давати неправильне виховання, то вона буде найдикішою твариною з усіх, кого творить земля» (Платон)
Правила для батька і матері
Не псуй здоров’я дитини;
Навчись бачити душу в очах дитини;
Ніколи не висміюй дитини, не злись і не кричи;
Будь терплячим, вимогливим і розважливим. Завжди будь у доброму гуморі;
Будь завжди правдивим. Постійно підвищуй самооцінку дитини;
Домагайся довіри дитини і бережи її;
Бережи здоров’я дитини і своє власне. Пам’ятай: твоє здоров’я – гарний приклад для дітей;
Будь помірним у похвалі і відмовся від покарань;
Відмовся від наказового тону. Прикуси язика, якщо в твоїй мові з’являться нотки роздратування. І повторюй: «Він усього лише хлопчик (дівчинка)… я вимагаю надто багато…»
Антипоради
Чи замислювалися ви, що своїми діями, вчинками можете виховати погану людину чи, взагалі, штовхнути на злочин? І для цього не так вже й багато треба. Отож…
Змалечку ні в чому не відмовляйте дитині, нехай має все, що хоче. Тоді вона виросте з думкою, що весь світ їй чимось зобов’язаний, а вона нікому нічого не винна.
Якщо малюк говорить грубощі, то лише посмійтеся. Він вважатиме себе дотепним і, певно, розумнішим за вас.
Не нав’язуйте дитині ніяких моральних принципів з тієї причини, що вона сама їх згодом вибере, коли виросте. Але ж потім не нарікайте, що ваш нащадок не знатиме, що таке честь і совість.
Не кажіть малюку «Ти вчинив погано!» під тим приводом, що у нього з’явиться почуття провини. І пізніше, коли його арештують за крадіжку автомобіля, він буде вважати, що суспільство навмисно чогось до нього чіпляється.
Збирайте все, що ваше дитя розкидає. Таким чином, воно завжди матиме певність, що вся відповідальність за його вчинки лежить на інших людях.
Дозволяйте дитині читати все, що потрапить на очі. Добре мийте її посуд, але нехай її розум живиться непотребом.
Давайте дитині стільки грошей, скільки попросить. Щоб їй, не приведи господи, не довелося самій їх заробляти.
Сваріться між собою завжди при дитині. Коли сім’я розпадеться, вона не буде шокованою.
Виконуйте всі бажання малюка. Інакше йому здаватиметься, що його незаконно позбавлено усіх благ.
У сварках і конфліктах завжди беріть його сторону. Вчителі, міліція – всі несправедливі до вашої дитини. А коли дитина виросте й стане негідником, то будете бідкатися, що ви нічого не могли з нею зробити.
Скориставшись цими порадами, приготуйтеся до неспокійного і важкого життя. Воно у вас буде.
Захистити дітей від страху
Численні дослідження показують, що страх у дитинстві – найпоширеніше явище. Вже з раннього віку спрацьовує інстинкт самозбереження, а життєвого досвіду ще немає. Протягом багатьох століть діти в своєму розвиткові зазнають кількох найзагальніших страхів: вони бояться, щоб їх не покинула мати; страшаться темряви, тварин, смерті. З’ясовано і таке: середнє число страхів у дівчаток більше, ніж в однолітків-хлопчиків. Мабуть, це свідчить про більшу вразливість жіночої статі.
Цікаві факти зі своїх багаторічних спостережень наводить А. Захаров. Він встановив, що в дітей, які живуть в ізольованих міських квартирах, страхи спостерігаються частіше, ніж у дітей з комунальних квартир, які мають більше можливості спілкуватися з дорослими, з іншими дітьми, гратися з ними.
Практика показує, що однією з найістотніших причин виникнення неспокою в дітей є нервовий стан матері, її суперечливе та непослідовне ставлення до сина чи доньки. Якщо дитина не оточена любов’ю дорослих, вона занурюється у світ своїх переживань, і її поведінка починає нагадувати поводження мами. І вже старші дошкільнята за таких умов «загартовуються», відгороджуються стіною байдужості та впертості. Деякі влаштовують істерики, щоб привернути до себе увагу, інші – неспокійні та пригнічені.
Психіатри та психологи помітили також, що кількість проявів страхів залежить від складу сім’ї. Особливо чутливі до розриву між батьками 5-7-річні діти. Дуже ефективним прийомом у роботі зі старшими дошкільнятами виявилося звернення до творчості дітей. Найвільнішим проявом їхніх переживань та почуттів є малювання й гра. Малюючи, дитина дає вихід своїм уявленням, так вона ніби перебудовує свої взаємини з однолітками й дорослими, безболісно спілкується з неприємними та травмуючи ми образами.
Включаючись разом із сином чи донькою в будь-яку знайому гру - піжмурки, хованки, у розбійників, різні ігри з м’ячем – дорослі можуть непомітно спостерігати за своєю дитиною та спрямовувати її. Проте, якщо дитина не хоче гратися, - жодного примусу, не наполягайте, а тим більше, не кепкуйте й не смійтеся з неї.
Шановні дорослі! Можливо, прочитане потривожить вашу пам'ять і поверне в дитинство, де все було просто, щиро і радісно. А може, було щось і темне, страшне, навіть при згадці про що перехоплювало подих. І потім на довгі роки у вашому житті оселялися тривога і страх. Озирніться, замисліться, чи все правильно у ваших стосунках з дитиною: який клімат у вашій сім’ї, як ви дивитеся на неї, з якою інтонацією в голосі відповідаєте. Чи відчувають ваші хлопчик чи дівчинка комфорт у дитячому садку, в дорозі, у навчанні.
Агресія, неврози і телеекран
Практично, ніхто сьогодні себе не уявляє без телевізора. Ледве навчившись переступати ніжками, дитя вже маячить біля телеекрана. А то ще й інше можна побачити: молода матір з немовлям на руках уважно дивиться черговий телесеріал.
Але мало хто замислюється, чи так безпечно годинами просиджувати біля телеекрана? З цього приводу є багато проблем у невропатологів, генетиків та психологів.
Телеекран блимає: за секунду в ньому змінюється 24 кадри. Це дуже втомлює очі та негативно впливає на нервову систему, навіть якщо не дивитись телевізор, а знаходитись в кімнаті, де він працює. Результати рівномірні: від капризів, впертості, агресивності, головного болю, безсоння до істеричних припадків та судом. Ось чому невропатологи радять: до 3-х років дітям взагалі не можна дивитися телепередачі.
Здорові діти 3-4 років можуть дивитись його не більше 15 хв., 5-6-річні малюки – максимум 30 хв., молодші школярі – 1-1,5 години 2-3 рази на тиждень.
Знайомство з комп’ютером повинно відбутися не раніше 8 років. Дітям 8-10 років не дозволяйте грати в комп’ютерні ігри більше години, а після 11 років – більше 1,5 годин на день.
У окулістів проблема перегляду телевізора інша. Більшість дітей народжується далекозорими, а нормальний зір стає лише в 6-7 років. Тому дітям важко розглядати дрібні зображення на екрані дисплея чи телевізора, особливо чорно-білого.
Через перевантаження акомодаційних м’язів у маленької дитини можуть виникнути косоокість, близорукість та інші розлади зору.
Ось чому окулісти радять: мінімальна відстань при телеекрані 35-47см – 2 м, а при 50-61см – 3-5м по діагоналі. Висота нижнього краю екрану від підлоги – 80-90см. Екран комп’ютера повинен бути, як мінімум 50-70см від очей дитини за умови, що лінія огляду припадає на його центр.
Через 30 хвилин, проведених біля дисплея комп’ютера, потрібно 10 хвилин перерви, під час якої рекомендується подивитися в далечінь.
А ось твердять генетики та гігієністи: пристрій для вимірювання статичної електрики зашкалює на відстані 0,5м від працюючого телевізора. Інтенсивність же електричного поля в цьому радіусі відносно велика. Але саме це поле за спостереженнями німецького вченого Пресмана, з моменту зачаття і до статевої зрілості вміщується в процесі передачі генетичної інформації.
Результат: у важких випадках – спадкові хвороби, порушення розвитку, затримання росту, порушення роботи внутрішніх органів, в легких – головний біль, безсоння. Все це стосується і комп’ютера, якщо дитина не розлучається з ним тривалий час. Ось тому гігієністи радять не переступати межу небезпечної зони: у телевізора вона починається на відстані, яка дорівнює потрійному діаметру екрана, у комп’ютера – 0,5м від дисплея.
Непрацюючі електроприлади виключайте з мережі з метою зменшення електричного забруднення вашого дому.
Щоденно витирайте пил, який притягує електричне поле.
Загалом, психологи вважають, що західні мультфільми мають високий коефіцієнт прихованої агресії. Це стосується і знаменитих «Білосніжка та сім гномів», «Красуня і чудовисько» і т.п.
«Швидка допомога» при роботі з гіперактивною дитиною
Відволікти дитину від її примх.
Запропонувати вибір (іншу можливу в даний момент діяльність).
Поставити несподіване запитання.
Відреагувати несподіванкою для дитини (пожартувати, повторити дію дитини).
Не забороняти дії дитини в категоричній формі.
Н
е наказувати, а просити (але не підлещуватися).
Вислухати те, що хоче сказати дитина (інакше вона не почує вас).
Автоматично, тими самими словами повторювати багаторазово своє прохання (нейтральним тоном)
Сфотографувати дитину або підвести її до дзеркала в ой момент, коли вона вередує.
Залишити в кімнаті одну (якщо це безпечно для її здоров’я)
Не наполягати на тому, щоб дитина будь-що вибачилася.
Не читати нотацій (дитина все одно їх не чує).
Профілактична робота з гіперактивною дитиною
Заздалегідь домовлятися з дитиною про час гри, про тривалість певної діяльності.
Про закінчення часу дитині повідомляє не дорослий, а заведений заздалегідь будильник, кухонний таймер, що буде сприяти зниженню агресії дитини.
Виробити разом з дитиною систему заохочень і покарань за бажане і небажане поводження.
Виробити і розташувати в зручному для дитини кодекс правил поведінки в класі та вдома.
Попросити дитину вголос промовити ці правила.
Перед початком заняття дитина може сказати, що вона хотіла би побажати сама собі при виконанні завдання.
Получите свидетельство
Вход
Материал на тему "Консультативно-педагогічна підтримка батьків" (0.49 MB)
0
363
2
Нравится
0
