ТЕМА 2
БІОСФЕРА ТА ЇЇ МЕЖІ
Життя на Землі реалізується у формі живої речовини називається біотою. Поняття «жива речовина» ввів у науку Володимир Іванович Вернадський.
Жива речовина - це сукупність усіх живих організмів планети .
Основні властивості живої речовини:
високоорганізована внутрішня структура;
здатність уловлювати із зовнішнього середовища і трансформувати речовину та енергію, забезпечуючи цими процеси своє життєвої діяльності;
здатність підтримувати сталість внутрішнього середовища не зважаючи на коливання зовнішніх умов, якщо ці коливання сумісні із життям.
здатність до самовідтворення шляхом розмноження.
Перші уявлення про біосферу, як зону життя дав французький біолог
Жан-Батіст Ламарк.
Термін «біосфера» ввів у науку у 1875р австралійський геолог Зюсс.
Цілісне вчення про біосферу створив В.І.Вернадський.
Біосфера – простір нашої планети, у якому існує і працює жива речовина; це відкрита термодинамічна система, що одержує енергію у вигляді променистої енергії Сонця й теплової енергії процесів радіоактивного розпаду речовин у земній корі та ядрі планети.
Біосфера охоплює 3 геологічні сфери:
частину атмосфери (повітря);
біосфера охоплює частину літосфери ( на глибинах понад 10 м породи вже смертельні) але у нафтових родовищах на глибині 2-3 км виявлено свою нафтову мікрофлору;
біосфера охоплює всю гідросферу навіть найглибші океанічні западини до 11 км де існує значна кількість глибоко водних організмів.
Існують різні думки про верхню межу біосфери в атмосфері :
на висоті вершин Гімалаїв (10 км над рівн. моря);
досягає нижніх шарів стратосфери (30 км над рівнем моря), де трапляються спори і навіть клітини бактерій, грибів,водоростей.
озоновий шар (25-30 км над рівнем планети) захищає всі живі організми від ультрафіолетових променів.
Щороку Земля одержує від Сонця енергію, яка становить близько кДж. Більша частина цієї енергії відбивається від хмар , пилу й земної поверхні ( близько 34%) , нагріває атмосферу , літосферу й Світовий океан , після чого розсіюється в космічному просторі у вигляді інфрачервоного випромінювання (42%) витрачається на випаровування води й утворення хмар (23%) на переміщення повітряних мас – утворення вітру ( близько 1%). І лише 0,023% сонячної енергії , що потрапляє на Землю, вловлюється продуцентами – вищими рослинами , водоростями та фототрофними бактеріями – й запасається в процесі фотосинтезу у вигляді енергії хімічних зв’язків органічних сполук.
Кругообіг кисню й водню. Ці елементи входять до складу всіх органічних сполук. Вони поглинаються продуцентами в складі води та вуглекислого газу , а всіма іншими – з органічною речовиною й питною водою. В кінці кругообігу водень і частина кисню повертаються в неживе середовище у вигляді води.
Кругообіг вуглецю. Вуглець – це основа органічних речовин. Джерелом вуглецю в біосфері є вуглекислий газ, що становить 0,036% загального об’єму тропосфери . Вуглець поглинається продуцентами - фото й хемосинтез - молекули сахарів - інші органічні сполуки - (якщо людина їх не використовує) торф, вугілля , нафта.
Кругообіг азоту. Атмосферний азот , що перебуває в молекулярній формі, доступний тільки для начисленої групи азотфіксувальних бактерій і синьоземних водоростей. Вони переводять азот, він транспортується в мінеральну форму – його поглинають лише рослини . Після відмирання рослин він стає органічним азотом – доступними для тварин і грибів. Після їх відмирання азот повертається в атмосферу.
Отже, існування життя на Землі залежить не лише від потоку енергії , а й від кругообігу речовин у біосфері.
Біогеценозом називають однорідну ділянку земної поверхні з повним складом організмів, що населяють її ( бактерії, рослини, тварини, гриби) і комплексам абіотичних компонентів (грунтом, повітрям, сонячною енергією) , які пов’язуються обмінам речовин й енергії в єдину природну систему.
Складові біогеоценозу:
Біотор – однорідний за абіотичний факторами середовища простір;
Біоценоз – сукупність всіх представлених у межах даного біотопу організмів;
Функціональні складові біоценозу:
Фітоценоз – сукупність всіх продуцентів даного біотопу.
Геоценоз – сукупність всіх тварин –констументів.
Мікробоценоз – сукупність бактерій і грибів – сапротрофів.
Сукупність біогеоценозів із відносно схожими характеристиками ( передусім – рослинністю), які займають значну територію й розвиваються в схожих кліматичних умовах називаються біомасами.
Літосфера – це зовнішня тверда оболонка Землі, що займає всю земну кору й частину верхньої матерії, вона складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід.
Функції літосфери:
на її поверхні живе більшість рослин і тварин, у тому числі і людина;
верхня тонка оболонка літосфери на материках – це ґрунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основним джерелом отримання продуктів харчування для людей.
Літосфера – це й «комора» корисних копалин – енергетичної сировини , руд металів, мінеральних добрив, будівельних матеріалів.
Товщина літосфери на континентах і під океанами різна й становить відповідно 25-200 то 5-100 км. Найглибшою у світі свердловиною є свердловина на Кольському півострові трохи більше 12 км. Про склад і будову глибинних зон літосфери нам відомо лише на основі непрямих методів.