Лекція на тему :"Екологія"

ТЕМА 1

ЕКОЛОГІЯ - СУЧАСНА НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ

1 Предмет і завдання екології. Еволюція ставлення людини до природи

2 Структура сучасної екології. Мета соціально-екологічних досліджень

3 Соціальні аспекти природокористування. Катастрофи

1 Предмет і завдання екології. Еволюція ставлення людини до природи

З появою на планеті Земля біологічного виду найвищої організації людини, з її розвитком, розмноженням, міграціями , адаптацією й небезпечною активізацією діяльності в біосфері почали розвиватися процеси особливого антропогенного характеру.

Сотні тисяч років тому , коли кількість людей на Землі була порівняно невеликою, а їхній інтелектуальний і технологічний потенціал – дуже слабким, природа фактично не відчувала на собі тиску людини: вона легко самоочищувалася і самовідновлювалося.

На початку палеоліту вичерпалося основне джерело харчування.

Почалася перша глобальна екологічна криза

• Історія свідчить про наявність сумної закономірності : вибухи чисельності популяцій виду Homo sapiens , що відбувалося періодично у зв’язку з його розселенням на планеті , як правило , супроводжувалося цілковитим винищенням травоїдних тварин і птахів.

• 40-100 тис. років тому зникли мамонти, лісові слони , бегемоти, носороги, гіганські олені, лані, тигри та інші

• У ΧІІ-ΧІ ст. до н. е. у Північній Америці зникли гіганські лінивці, слони, лани, бізони, леви.

Останні 35-40 р. ХХ ст.- це період атомної енергетики й комп’ютеризації , на який припадає активний розвиток другої глобальної екологічної кризи. Вона проявляється в перевиснаженні природних ресурсів, часом – у вичерпанні їх, у перезабруднені довкілля, деградації біосфері, до чого призвели суперіндустріалізація , суперхімізація та суперспоживання.

Екологічна криза другої половини ХХ ст. в історії людства – найбільш глибока й трагічна і подолати її буде надзвичайно важко. Вона призведе до значних міграцій народів, як вважають провідні вчені , інші соціальні потрясіння локального , регіонального й навіть глобального масштабу , передусім через дефіцит прісної питної води й енергоресурсів.

До розвитку глобальної екологічної кризи призвели 2 (два) «вибухи» :

1. Демографічний вибух - різке зростання чисельності населення землі.

1800р - 1мільярд, +130р. - 2 мільярди, +30р. - 3 мільярди, +15р. - 4 мільярди, +12р. - 5мільярдів, 1999р. - 6 мільярдів.

1. Промислово-енергетичний вибух, а також спричинені ним катастрофічні ресурсо - поглинання і продукування відходів.

Причини поглиблення екологічної кризи :

• занепад духовності;

• надзвичайно низька екологічна культура цілих народів і націй;

• низький рівень екологічної освіти більшості керівних працівників та урядових чиновників практично в усіх країнах світу;

• загальне зниження морального рівня людей.

Одна з причин розвитку глобальної екологічної кризи в другій половині ХХ століття -це криза людського духу.

Її прояви :

• список антисуспільних настроїв, егоїзму, локальних і регіональних забруднень;

• деградація особистості в різних її проявах;

• зниження культурного і духовного рівня;

• зростання корупції, проявів некомпетентності й непрофесіоналізму у вирішенні національних і міжнародних питань.

Нова філософія життя

Підвалинами нової моралі,нової екологічної – філософії мають бути :

• ідея коевалюції біосфери і техносфери;

• планетарний, загальнолюдський підхід до вирішення земних соціально - економічних та екологічних проблем;

• ідея необхідності самообмеження;

• ідея оптимального використання всіх земних ресурсів;

• ідея збереження й примноження біорізноманітності;

• тотальна екологізація життя людей.

Нова – екологічна – філософія , на відміну від старої – антиекологічної, має навчити нас поважати природу, Землю , все живе на ній , навчити так співіснувати в біосфері , щоб життя на планеті тривало й розквітало.

Вперше термін екологія запропонував у 1866р. німецький природо - дослідник Теккеш.

Екологія походить від грецького слова ейпос – житло,місце перебування і логос – наука, однак формування екології як науки триває зараз.

Сучасна екологія – це одна із головних фундаментальних наук про взаємовідносини живої і неживої природи :

• це нова філософія людства , що перебуває у стадії формування і відповідає сучасними реаліями у взаємовідносинах населення планети і природи.

• це наука про середовище нашого проживання, його живі та неживі компоненти , їхній взаємозв’язок , що формує умови життя та розвитку всіх екосистем.

• це наука про узгодження стратегії природи і стратегії людини, що може базуватися на ідеях самообмеження, самозбереження, розумної коевалюції техносфери і біосфери.

Нині екологічна діяльність є одною із основних складових будь-якої сфери людської діяльності:

• промислового виробництва;

• енергетики;

• сільського господарства;

• лісового господарства;

• транспорту.

Об’єктами досліджень екології є екосистема планети та їхні елементи залежно від рівня досліджень.

Головним предметом досліджень екології є взаємозв’язки живих організмів, їхніх груп, різних рангів живих і неживих компонентів екосистеми, а також характер впливу природних і антропогенних факторів на функціонування екосистеми і біосфери в цілому.

Завдання екології:

• вивчення сучасного стану біосфери , умов її формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів;

• прогнозування динаміки стану біосфери у просторі і часі.

• розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації відносин людського суспільства і природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання і самовідновлення.

2 Структура сучасної екології. Мета соціально-екологічних досліджень

Останнім десятиріччям почали розвиватися найрізноманітніші напрями екологічних досліджень, мета яких – забезпечити спеціалістів необхідною для прийняття рішень екологічною інформацією в усіх сферах людської діяльності. Уже сформувалося близько 90 напрямів екологічних досліджень з подальшим поділом у кожній галузі пріоритетності , належності до геосфер та їхніх компонентів, взаємопідпорядкованості.

Узагальнювальне поняття в класифікації екологічних напрямів – мегаекологія ( або загальна екологія, панекологія,ноекологія) – наука про тактику й стратегію збереження збалансованого розвитку життя на Землі.

Об’єднує два напрями екологічних наук : теоретичний (класичний) і прикладний.

Класична екологія - найрозвиненіший розділ мегаекології , материнський субстрат екологічних наук, який вбирає в себе всі розділи сучасної біоекології.

Кожна з екологічних груп живих організмів розділяється далі на аутекологію, делекологію, й синекологію.

Крім того , в блоці біоекологічних наук виділяють кілька спеціальних напрямів, як палеоекологія, біосферологія.

Прикладна екологія - вивчає механізми руйнування біосфери, розробляє, методи запобігання йому і способи раціонального природокористування.

3 Соціальні аспекти природокористування. Катастрофи

Економіка природокористування – один з основних узагальнюючих розділів екології.

Усі напрямки екологічних наук мають одне завдання – визначити характер забруднення довкілля, пов’язаних із тим чи іншим видом діяльності людини, об’єм цих забруднень , сутність їхньої небезпечності , можливості нейтралізації завданої природі шкоди, а також вирішити проблеми оптимальної екологізації технології, охорони природи, збереження і відновлення природних ресурсів .

Завершуються екологічні дослідження : узагальненнями усіх добутих матеріалів, для складання планів і програми екополітики і розробки національних і міжнародних програм і законів, угод і договорів у сфері природокористування охорони природних й екологічних освіт, визначення тактики й стратегії збалансованого розвитку людства , збереження біосфери й життя на Землі.

Катастрофи - це надзвичайні екологічні ситуації , що спричиняють поліпшення стану або загибель окремих істот , популяцій, цілих екосистем.

Класифікація катастроф :

1 Залежно від причин виникнення :

• природні (повені, смерчі, падіння астероїдів)

• антропогенні

2 Від масштабів скоєного лиха :

• локальні

• регіональні

• глобальні

3 Від фактора збудника :

• космічні ( спалах нової зірки)

• метеоричні (град, блискавка)

• ендогенні (катастрофи спричинені на землі)

• ензогенні

• фізичні

• хімічні

• комплексного характеру