Темаурока: Ділова гра "Виборчі системи"

ДОДАТОК 3

КЗ «Лисичанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №8

Лисичанської міської ради Луганської області»

«Виборча система»

Класний керівник 6-В класу Кєрімова І.М.

-2015-

Тема: Виборчі системи.

Мета: ознайомити учнів із загальними засадами виборів та видами виборчих систем; формувати в учнів розуміння необхідності

та доцільності участі кожного в виборах, залежності долі країни від активності кожного громадянина у виборчій компанії.

Обладнання: Коституція України, схема «Прямі та непрямі вибори», хрестоматія з правознавства, схеми, таблиці, матеріали з виборів Президента та до Верховної Ради України, самостійно зроблені протоколи, запрошення, бюлетні, програми кандидатів та інше.

Основні поняття: вибори, виборчі системи, бюлетень.

Тип уроку: ділова гра.

Структура

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

III. Вивчення нового матеріалу

1. Види виборчих систем

2. Порядок проведення виборів

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

1. Рольова гра – вибори президента класу.

V. Підсумки

VI. Домашнє завдання

Хід заняття

I. Організаціний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Охарактеризуйте форми народовладдя (2 учні).

1. Повторення Конституції України Розділу III. Вибори. Реферндум (6 учнів).

2. Принципи проведення виборів (1-2 учнів).

3. Висновки (1 учень).

III. Вивчення нового матеріалу

1. Види виборчих систем.

Слово вчителя

Проведення виборів, наявність легітимних, вільно обраних демократичним шляхом органів влади та самоуправління є обов’язковою ознакою демокра-

тичної держави.

Виборчі посади в нашій державі:

Як правило, Президента України, народних депутатів, рідше – голів села, селища, міста та депутатів місцевих Рад.

Виборча система – це встановленний Конституцією та законами порядок проведення та визначення результатів виборів. Існують три різновиди виборчих систем, кожний з яких має багато конкретних варіантів: мажоритарна, пропорційна та змішана.

Сутність мажоритарної виборчої системи полягає в тому, що для обрання кожному кандидату треба набрати більшість голосів виборців певної території або країни. Зрозуміло це буде на умовному прикладі виборів. Припустимо, що визначено вибори до парламенту. У виборчому окрузі висунуто три кандидати – А., Б., В. Округ налічує 100 000 виборців. Унаслідок голосування виявилося, що за кандидата А. подано 45 000 голосів, кандидата Б. – 20 000, кандидата В. – 25 000. (приклад наводить учень). Щодо причин нестачі голосів: певна частина виборців ігноруї вибори, не бере в них участі, а дехто голосує проти всіх кандидатів, не підтримує жодного кандидата.

Наслідками виборів у наведеному прикладі є обрання кандидата А. Отже, принцип мажоритарності – це обрання того, хто набрав більше голосів.

Слід пояснити різницю між мажоритарною системою абсолютної та відносної більшості. Так, за системи відносної більшості обраним важається той, за кого віддано більше голосів, аніх за його суперників ( більшість відносно інших кандидатів). За такої системи у наведеному вище прикладі буде обраний кандидат А. У випадку використання системи абсолютної більшості для перемоги кандидату необхідно набрати асболютну більшість голосів – більше 50%. За такої системи жоден з кандидатів у наведеному прикладі не буде обраний. Для визначення переможця потрібен другий тур виборів, у якому голосування проводиться лише за двома кандидатами, що набрали відносну більшість у першому турі. (різницюміж мажоритарною системою абсолютної та відносної більшості наводить учень).

При мажоритарній системі буде обраним вважитися кандидат, що в окремому окрузі набрав більшість голосів.

Сутність пропорціїної системи полягає в тому, шо кандидатів висувають партії, виборчі блоки, а місця в органі влади розподіляють пропорційно кількості одержаних партією чи блоком голосів виборців. Доцільно навести такий приклад: припустимо, що в країні живе 10 млн. виборців, а обрати необхідно 100 депутатів. У виборах приймають участь Партія любителів тварин (ЛПТ), Партія незалежних (ПН) і Партія молоді (ПМ). На виборах голоси партій розподілилися таким чином:

Назва виборчої системи – пропорційна, отже дупутатські місця розподілятимуться пропорційно до кількості отриманих голосів Визначте кількість депутатських місць. (приклад наводить учень)

Отже, при пропорціній виборчій системі в боротьбі беруть участь не окремі особи, а партії, виборчі блоки, місця розподіляються пропорційно отриманих голосів.

При змішаній виборчій системі поєднуються елементи мажоритарної і пропорціїної системи: у більшості випадків частина депутатів обирається пропорційною системою, а інша за мажоритарною.

Кожна з розглянутих виборчих систем має свої недоліки та свої переваги. Пропорційна виборча система використовується у Німеччині (для нижньої палати – бундестагу), Ізраїлі, Франції; мажоритарна – у США, Великій Британії; змішана – у Росії, Грузії, Україні.

2. Порядок проведення виборів

Основні етапи проведення виборчої компанії: формування виборчих округів і дільниць, виборчих комісій, складання списків виборців, висунення кандидатів та їх реєстрація, передвиборча агітація, голосування, підведення підсумків та їх оголошення, реєстрація обраних кандидатів.

Основні моменти голосування, які має знати кожен виборець:
1. Кожен виборець має голосувати особисто, голосування за інших (навіть найближчих родичі), за дорученням тощо не допускається.

2. Кожен виборець беру участь у виборах на виборчій дільниці, де його внесено до списку виборців відповідно до місця проживання.

3. Виборчий бюлетень видається членом виборчої комісії на підставі документа, який посвічує особу (паспорта, війскового квитка).

4. При отриманні бюлетня виборець має розписатися у списку виборців та у відривному талоні на виборчому бюлетні.

5. Для того, щоб висловити свою думку, виборець в кабіні (кімнаті) для таємного голосування ставить певну позначку («галочку», хрестик тощо) проти прізвища кандидата, назви партії або варіатнта рішення, яке він підтримує, або проти речення «Не підтримую жодного кандидата (жодної партії)». Виборець має право зробити лише одну позначку, бюлетень, у якому зроблено більше однієї позначки або не зроблено жодної, вважається не дісним.

6. Здійснивши вибір, виборець опускає бюлетеньв скриньку для голосування.

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

1. Підготовчий етап

Кабінет заздалегідь підготовлюється, наближується до обстановки виборчої дільниці (місця членів комісій та спостерігачів, кабінки для голосування та урни та інше).

2. Організаційний момент

Розподіл ролей – голова та члени виборчої комісії, кандидати в депутати, спостерігачі, представники засобів масової інформації, виборці.

Підготовка – виборчих бюлетнів, список виборців, документів, що засвідчують особу( свідоцтво або учнівський квиток).

3. Рольова гра

Діяльність комісі починається з оголшення часу, передбаченого для початку голосування. Члени комісій мають перевірити скриньку для голосування, опечатити (оплебувати її, перевірити кількість бюлетнів і внести її в протокол). Процес голосування – подання документів, що засвідчує особу, підпис виборця у списку виборців проти свого прізвища і у відривному (контрольному) талоні виборчого бюлетня. Повторити основні моменти голосування, які має знати кожен виборець.

Завершення голосування – робота виборчої комісії (знищення не використаних бюлетнів підрахунок кількості бюлетнів і голосів), оголешення результатів виборів.

Можливий розгляд складих ситуацій – намагання отримання бюлетня для родичів, прибуття на дільницю не письменних, інвалідів, спроб «підглядувати» та інші випадки.

• бейджики (голова, члени, спостерігачі, виборець, ЗМІ)

V. Підсумки

У виборах громадяни найчастіше реалізують своє право на участь в укправлінні державою. Тому в інтересах кожного громаднянина бути свідомим виборцем.