Психологічні аспекти заняття з Інформатики

Головна відмінність радикальних змін у суспільстві — зміна ставлення до людини.

Це виражається у визнанні прав людини та створенні максимальних умов для її розвитку й самореалізації.

Психологічні аспекти заняття

Гуманізація, гуманітаризація й інформатизація освіти відносяться до глобальних проблем сучасності. Вони визначають певний зміст, суть і мету нової парадиг­ми — соціально-особистісної освіти. Принципова від­мінність концепції сучасної парадигми освіти склада­ється насамперед у тому, що освіта розглядається як діяльність, мета якої — розвиток особистості. Отже, в основі навчально-ви­ховного процесу лежить не абстрактне соціальне замовлення, а програма розвитку особистості підлітка. Особистість підлітка по­винна бути здоровою і фізично, й морально, й емоційно.

Суспільство і навчальні заклади прагнуть до гуманізації. На передній план виходять цінності свободи, ненасильства, терпимості, емпатії, ство­рення людини без руйнування її здоров'я. Однак існує безліч проб­лем у розвитку й навчанні підлітка, що, окрім інших причин, свід­чать також про низький рівень гуманітарної (психологічної, мо­ральної, валеологічної) культури суб'єктів педагогічної взаємодії:

• ослаблення життєвих сил, ріст кількості нервово-психічних і соматичних захворювань;

• зниження генетичного потенціалу як наслідок нездорового способу життя;

• слабка соціалізація особистості, що виражається в агресив­ності (невмотивована жорстокість, насильство, суїцид, жор­стоке ставлення до підлітка);

нетерпиме ставлення до «інших» за етнічними ознаками, по­літичним орієнтаціям тощо;

• неблагополуччя сімейних стосунків, відмовлення від вико­нання батьківських функцій;

• почуття безпорадності, залежності, безвихідності, що вини­кає в результаті індивідуалізму в поведінці людей, особливо в маргінальної частини населення, й ін.

Таким чином, сьогодні стає особливо актуальною проблема підвищення психологічної культури в освітньому процесі.

Навчити дитину гідній поведінці може тільки викладач, для якого гідна поведінка є стилем життя. Поважати достоїнство студента здатний тільки той викладач, який усвідомлює значущість своєї праці, бачить повагу до цієї праці та повагу до себе як до особистості. Особистісний ріст, саморозвиток, орієнтованість на особистість та індивідуальність як студента, так і викладача — ось що визначає гуманістичну спрямованість освіти. Якщо придиви­тись до нашого суспільства, то доведеться визнати, що в пере­важній більшості його представляють люди малоініціативні, котрі остерігаються висловлювати свою думку навіть у тих питаннях, у яких вони є фахівцями. Ці люди живуть за принципом: «Я — людина маленька, начальству видніше, як скажуть, так і зробимо». Звичайно, далеко не всі члени нашого суспільства мають таку рабську філософію, але їх більшість. Саме вони роб­лять «погоду» в державі.

А звідкіля ж беруться ці «маленькі люди»? Батьки не обтя­жують себе обговоренням зі своїми дітьми тих чи інших проб­лем, поважним ставленням до думки своїх дітей, роз'ясненням своїх вимог. У дитячому садку до­шкільник повинен беззаперечно слуха­тись виховательку — такі правила. Най­важливішу роль у вихованні особистості відіграє атмосфера у школі, де фактично формується характер дорослої людини. У школі багато факторів впливає на фор­мування особистості студента, і головні з них — форма проведення занять, шкіль­не оцінювання. Майже всі заняття проходять за схемою: викладач пояснює нову тему, задає домашнє завдання (ви­вчити певний параграф тощо), а на наступному занятті викликає тих чи інших студентів до дошки, і вони відповідають.

Тут ми використовуємо звичайну лексику, але давайте вдумаємось у зміст виділених слів. У них відтінок не­поваги до студента, до його розумових здібностей. Чому викладач пояснює те, що на­писано в підручнику? Може, підручник поганий? Ні, якби підручник був поганий, його не випустили б. Тоді залишається ін­ший варіант: студент занадто тупий, щоби зрозуміти те, що написано в підручнику, і розумний викладач змушений це поясню­вати. Викладач задає що хоче та скільки хо­че. Він розпоряджається. Він пан, він мо­же покарати за неслухняність. А студент? Він зобов'язаний підкоритись волі свого пана, вивчити те, що йому задали. Ніхто не питає в студента, чи хочеться йому вивча­ти те, що йому задали, чи цікаво це йому. Найчастіше він не розуміє, яку вигоду йому принесе це виучування крім хорошої, а не поганої оцінки в журналі. Головна мета — оцінка: чим вище, тим краще.

А знайома всім картина — студент із невивченим чи погано вивченим заняттям бі­ля дошки, поставлений перед групою на осміяння! Можуть сказати: «Не таке вже це й осміяння. Усі до цього давно вже звикли». Так, звикли, тільки це і є чи не найстрашніше лихо! Студенти з перших курсів звикають до ганьби, розуміють, що з їхнім достоїнством ніхто обходитись при­стойно не збирається, що можна не звертати уваги на достоїнство інших, тобто мова йде про формування самооцінки. Усі ці згадані вище й багато не названих проблем змушують нас замислитись про психологічні аспекти заняття. Назвемо тільки деякі з них.

Вплив стилю педагогічного спілку­вання викладача на занятті на успішність на­вчання студентів у цілому, на успішність заняття зокрема. Як показують результати до­сліджень, стиль педагогічного спілкуван­ня викладачів на занятті впливає на навчальні результати та розумовий розвиток студентів, на соматичне та психічне здоров'я їх.

Виховання особистості на занятті, осо­бистості з адекватною самооцінкою, осо­бистості творчої, ініціативної, самостій­ної. Психологічний аспект заняття включає розвиток та врахування якостей особис­тості на занятті (здібності, темперамент, ха­рактер, вольові якості, емоції, мотивація, соціальні установки тощо), урахування особистих особливостей (темперамент тощо), комплексне врахування психоло­гічних типів (аудіал, візуал, кінестетик) — усе це відіграє величезну роль в оптимізації навчального процесу.

Розвиток пізнавальних процесів підлітка на занятті: сприйняття, уваги, пам'яті, уяви, мислення, мови тощо. Педагогу не­обхідно пам'ятати, що існують найбільш сенситивні вікові періоди для розвитку того чи іншого пізнавального процесу.

Особистісні якості викладача, роль, зна­чення особистості викладача в навчанні.

У практиці бували випадки, коли освоєння нової ідеї, пов'язаної з невеликими перетвореннями, що не впли­вають на життя всієї школи, давало набагато більший ефект, ніж очікувалось, як­що цю роботу проводив педагог-майстер. А бувало й так, що яскрава, багатообіцяюча ідея гинула в руках недотепних педаго­гів. Значення, роль особистості викладача в успішності заняття, у взаємодії на занятті особливо актуальні в даний час, коли на­вчання стало досить різноманітним, коли впроваджуються нові системи навчання. На думку О. Хомерікі, М. Поташніка, кожний новий педагогічний засіб має дві сторони: технологічну, пов'язану зі спе­цифікою його використання, й особистісну, що дозволяє вчителю шляхом прояву своїх індивідуальних якостей (професій­ної підготовки, комунікабельності, емо­ційності, чарівності тощо) впливати на ефективність його освоєння. Тому, роз­глядаючи все нове, упроваджуючи нове у практику заняття, нові форми заняття, варто враховувати, якою мірою особистісні характеристики творців і послідовників впливають на його результативність. Са­ме про це пише Ш. Амонашвілі у вступній статті до збірника педагогічних праць Л. Занкова, розповідаючи про впровад­ження системи розвивального навчання Л. Занкова в масову школу: «...були взяті на озброєння зовнішні форми й відкину­те головне — сама нова дидактична сис­тема з її програмами, підручниками, принципами та методами, системою пе­репідготовки викладачів».

Якщо мова йде про психологічні ас­пекти заняття, то це: психоемоційна релак­сація на занятті, її місце в занятті, форма, тривалість з урахуванням вікових та інди­відуальних особливостей студентив класу; урахування відповідності психофізіоло­гічних, вікових психологічних особли­востей формі проведення заняття, вибір дидактичних методів, прийомів, засобів на занятті; розвиток навчальної мотивації на занятті (мотив — потреба — діяльність); культура вбирання, приміщення, культу­ра внутрішня та зовнішня як викладача, так і студента; емоційні аспекти навчального про­цесу на занятті: уміння викладачів трансфор­мувати емоційне в інтелектуальне, що є одним з головних принципів розвитку іні­ціативної та творчої особистості.

Отже, навчальному закладу потрібний знаючий, пси­хологічно грамотний викладач. Для вста­новлення та підтримки оптимальної міжособистісної взаємодії, організації свого спілкування з оточуючими, у нашому ви­падку з студентами, колегами, необхідно во­лодіти певною системою знань і вмінь, що прийнято називати «соціально-психо­логічна або комунікативна компетент­ність» .