НОВІ СУЧАСНІ ПРОСТОРИ ВИХОВНОГО АСПЕКТУ
НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
Виховання є однією з найважливіших складових освітнього процесу поряд з навчанням. Доповнюючи один одного, навчання і виховання виконують єдину мету: сприяють цілісному розвитку особистості школяра.
Однією з найнеобхідніших умов виховання людини відкритого суспільства є розвиток її унікальності та індивідуальності.
Реалізація цього завдання неможлива без правильної мотивації навчання та розвитку інтересу до нього[3].
Зрозуміло, що більшість людей, які, так чи інакше, стикалися з вивченням математики у школі, вважають цей предмет важким, нудним і нецікавим. Це переконання витікає з того, що намагаючись виконувати державний стандарт математичної освіти, сучасним педагогам доводитися прикладати максимум зусиль, щоб дати всім дітям знання, передбачені шкільною програмою. Та і сам навчальний матеріал, що викладається вчителями математики менш цікавий, ніж матеріал, який викладається на уроках літератури, історії, географії та ін. І для засвоєння математики крім старанності і бажання учня, потрібна ще і наявність відповідних здібностей.
Сьогодні актуально розглядати виховний, розвиваючий і дидактичний потенціали уроку з позицій нових завдань і нового змісту освіти. Проблема дослідження, якою я займалася впродовж п'яти років, полягала у вивченні можливостей реалізації виховного потенціалу уроку математики.
Відповідно до парадигми освіти виховна мета при навчанні математиці – виховання цінностей особистого відношення до знань, яким навчаються, і виділення учнями етичних цінностей з математичних знань. Мета виховання орієнтує на те, які якості проявляє і хоче бачити суб'єкт в інших особистостях – свідомість, людські моральні цінності, переживання, особовий досвід. Тому виховання в процесі навчання в своїй роботі розглядаю як навчання принципам життя.
Звернення до принципів надає вчителеві можливість м'якого і тонкого, здебільш непомітного, регулювання процесів формування всіх видів досвіду: від досвіду стосунків до досвіду умінь і навиків.
Працюючи в школі-інтернаті вчителем математики 20 років і спостерігаючи за учнями досягла висновку, що для багатьох учнів визначальним чинником вивчення математики є її загальновизнана роль у житті та інших науках. Але є учні, які на уроці перестають слухати або, навпаки, тільки роблять вигляд, що слухають, але не чують, якщо новий матеріал їх не зацікавив з самого початку. Запобігаючи байдужості на уроці, появу нового матеріалу потрібно підпорядковувати природній допитливості школяра.
Педагогові, на перший погляд, не вистачає часу для «цікавинок» на уроці, встигнути б дати учням необхідні знання. Але ж, для того, щоб ці знання були не лише отримані учнем, а ще й міцно укорінялися в його свідомості, необхідно знайти такі підходи у викладанні математики, які б викликали стійкий інтерес до цього дуже цікавого предмета, показали красу і багатогранність математики.
Отже, завдання, яке постає перед учителем, — збудити здібності своїх учнів, виховати в них сміливість думки і впевненість у тому, що вони розв'яжуть кожну задачу, в тому числі й творчого характеру, — без особистого захоплення справою, без наявності педагогічного такту і таланту, без умілого вибору форм навчання, методів, прийомів та засобів втілити в життя неможливо.
Особистісно-зорієнтоване навчання передбачає навчальний процес, за якого як учні, так і вчителі почувають себе комфортно. Я, як і, мабуть, кожний педагог, отримую задоволення від роботи, коли бачу позитивні наслідки своєї праці, учні — також. Традиційні форми навчання математики іноді заважають здібному учню повністю проявити себе, тому в своїй роботі хочу приділити увагу використанню нестандартних форм роботи на різних етапах уроку [4].
Застосовування на уроках математики нестандартних форм навчання буде сприяти:
формуванню в учнів таких якостей особистості, як самостійність, колективізм, уміння планувати свою роботу, передбачати результати праці, відповідальності за наслідки своєї діяльності, організаторських і комунікативних здібностей;
мотивації підростаючого покоління до ефективної трудової й навчальної діяльності;
підвищення інтересу школярів до вивчення математики.[1]
Як кожний учитель, я в своїй практиці шукаю свій шлях для вирішення проблем, як:
активізувати суб'єктивний досвід учня, використовувати його в процесі уроку;
досягти гармонії на уроці математики, коли в класі є і лірики, життєвий досвід яких не перетинається з числами і тригонометричними формулами, і логіки, в яких важливо виховувати уміння любити і прощати, формувати інтерес до гуманітарних знань;
створювати ситуації діалогу, що дають змогу кожній дитині проявити ініціативу;
організувати на уроці обмін думками, ідеями, оцінками;
створювати можливості для самовияву учнів;
домагатися глибоких і міцних знань;
збудити і підтримувати інтерес до предмета;
показати застосування отриманих знань у життєдіяльності людини.
Успішне розв'язання цих завдань допомагає мені стати для учня другом, який несе вихованцям свою культуру і бачення життя.
Виховання в процесі навчання розглядається як спільна діяльність вчителя і учня, направлена на розвиток здібностей, на необхідність додавати сенс знанням. Завдяки такій переорієнтації розуміння виховання з'являється можливість звертатися до тих якостей в особистості учня, які представляють для нього найвищу цінність [2].
При реалізації виховної функції при вивченні математики перше, з чим доводиться зіткнутися вчителеві - це висунення виховних завдань до уроку. Спілкування зі своїми колегами показало, що більшість з них на цьому етапі зазнають труднощів. Що конкретно виховувати? Необхідна діагностика рівня вихованості учня і класу в цілому, що дозволяє відразу побачити проблемні крапки у вихованні і цілеспрямовано сформулювати виховні цілі.
Також вважаю обов'язковим обговорення з учнями тих якостей особи, на які буду звертати увагу на уроці при реалізації тих чи інших математичних вправ. Це необхідно для того, щоб учень в цьому процесі не був «сліпий», а розумів, що хоче допомогти виховати в ньому вчитель, і що необхідне йому самому. В цьому випадку учень аналізуватиме свої вчинки і дії, і вчителю буде легше коректувати виховні завдання уроку. Коло виховних завдань визначене, далі йде найскладніший і відповідальніший етап в роботі: як реалізувати задумане?
При складанні плану уроку важливо продумувати види діяльності учня на кожному етапі уроку у зв'язку з поставленими виховними завданнями.
Проаналізую деякі моменти уроку з виховної точки зору.
Початок уроку - це дуже важливий момент з виховної точки зору, оскільки на цьому етапі відбувається вплив на мотиваційну сферу і успіх уроку найчастіше залежить від умілої організації початку уроку. Як можна почати урок, щоб він ніс виховний заряд?
У кожного вчителя є в роботі немало різних способів і прийомів початку уроку.
1. Наприклад, можна почати урок в такий спосіб. Назвемо його «розкручування формулювання теми». На дошці записується тема уроку і вчитель пропонує учням вдумливо вчитатися і висловити свої міркування. Обговорення будується за принципом діалогу учень-вчитель, учень-учень.
У результаті вирішується відразу декілька педагогічних завдань:
• по-перше, учні самі висувають завдання уроку, що дозволяє виховувати творче мислення, сміливість своїх думок, культуру мови;
• по-друге, перед ними виникає проблема, яку їм доведеться вирішувати на уроці, що дозволяє виховувати критичне мислення, відповідальність, вольові якості;
• по-третє, учні самостійно позначають круг питань, які вимагають актуалізації. На цьому етапі відбувається розумове виховання, виховується впевненість в своїх силах;
• по-четверте, ці декілька хвилин міркувань вголос мотивують діяльність учнів на уроці і створюють робочий настрій, тим самим розвивається мотиваційна сфера.
Спостереження показали, що учні активно включаються в обговорення, вони не бояться висловлювати свої думки вголос. Оскільки при «розкручуванні» формулювання теми на поверхню виходять частіше за все поняття, з якими вони вже зустрічалися, активну участь беруть в обговоренні як «сильні» і «середні», так і «слабкі» учні [6].
Такий прийом дозволяє створити ситуацію успіху на уроці, реалізує етичне виховання.
2. Урок можна почати з виконання таких вправ, які виведуть на можливість створити проблемну ситуацію. Наприклад, при вивченні теми «Формули скороченого множення» у 7 класі можна організувати самостійне відкриття формули куба суми (різниці) двох виразів за аналогією із формулою квадрату суми (різниці) двочлена. Який виховний потенціал несе такий прийом?Відбувається розумове виховання, виховується творча самостійність, сила волі, працьовитість, відповідальність. Коли формула відкрита і записана на дошці, робиться акцент на красі формули, аналізується, якими способами її можна отримати, тим самим реалізується естетичне виховання.
Етап актуалізації опорних знань можна організувати теж різними способами.
1. На уроці геометрії це може бути робота по готових кресленнях, складання свого завдання, завдання – загадки «Що приховано?», «Що ти бачиш?». Все це дозволяє виховувати пізнавальну активність, відповідальність, сміливість думок, критичне мислення.
2. Робота в парах для усного рахунку. Використання на уроці вправ дозволяє здійснювати взаємоконтроль і ефективно організовувати усний рахунок. Використання на уроці такої форми роботи з використанням тренажерів дозволяє раціонально використовувати час уроку, перевірити всіх присутніх і виховує у учнів відповідальність, уважність, чесність, самостійність, взаємоповагу.
Доцільно використовувати роботу в парах на уроках корекції знань (після контрольної роботи). Клас ділиться на 3-4 групи, консультантами яких стають учні, які добре написали контрольну роботу. Вони перевіряють знання кожним членом групи, необхідного теоретичного матеріалу по темі. Після цього учні розв’язують вправи, подібні до даних на контрольній роботі. Учень-консультант стежить за процесом, якщо є потреба – допомагає [6].
Як можна виховувати пізнавальну активність, при цьому показуючи зв'язок з історією, з життям, тобто здійснювати естетичне виховання?
На уроках математики ми говоримо з учнями про особливості математики: про досконалість математичної мови, про корисність математики, про цікавість історії, про математику в музиці і живописі, в архітектурі і літературі, про красу її формул, про зв'язок математики з красою природи. На уроках потрібно прагнути занурювати учня в історію розвитку науки.
Наприклад, на уроці геометрії при першому знайомстві з прямокутним трикутником робимо акцент на те, як з'явився прямий кут, і потім вже прямокутний трикутник. Учням пропонується знайти спочатку в навколишньому оточенні прямі кути, замислюємося як за допомогою підручних засобів можна отримати шаблон прямого кута. Застосовуючи мотузок з вузликами, можна побудувати Єгипетський трикутник, таким методом користувались в старовині. Потім будуємо креслення трикутника і підписуємо назви його сторін. Таке знайомство з прямокутним трикутником дозволяє виховувати не лише пізнавальну активність, але і здійснювати естетичне виховання, показуючи зв'язок геометрії з історією і практичне використання в житті - це і є гуманітаризація процесу навчання [2].
Велику роль в реалізації виховного потенціалу відіграють завдання цікаві за змістом, багаті ідеями, завдання, які мають декілька способів розв’язку. Підбираючи спеціальним чином завдання, можна здійснювати і етичне, і економічне, і екологічне виховання.
Різні види контролю на уроках математики дозволяє також вирішувати ряд виховних завдань. Контроль на уроці обов'язково має бути всебічним і здійснюватися диференційовано: контроль з боку вчителя, взаємоконтроль, самоконтроль.
Здійснювати контроль можна різними способами. Це диференційовані картки-тренажери контролюючого характеру, перфокарти, тести, самостійні роботи різного вигляду, заліки, електронні тести та інше.
З точки зору виховання різні види контролю дозволяють здійснювати етичне виховання, виховувати відповідальність, самостійність, критичність, силу волі, комунікабельність, працьовитість.
Виховання творчої самостійності можна здійснювати за допомогою різних творчих домашніх робіт.
Правильно підібрані і добре організовані на уроці дидактичні ігри сприяють всебічному, гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в житті і навчанні навички та якості. Ігри можуть сприяти розвитку у учнів пам'яті, уваги, творчої уяви, вихованню у них спостережливості, звичці до самоперевірки, вчать підпорядковувати свої дії поставленому завданню, доводити почату роботу до кінця [2].
В іграх важливим стимулом є елемент змагання, оскільки тут проявляється активність учня і воля до перемоги. Ігрові сюжети і ситуації найчастіше виникають під час проведення нестандартних уроків: уроків - казок, уроків - подорожей, на уроках - КВК та інше. Але і на різних етапах традиційних уроків – при повторенні, закріпленні, узагальненні вивченого матеріалу – дидактичні ігри допомагають учителеві вирішити педагогічні завдання, що стоять перед ним.
На уроках доцільно застосовувати активні форми роботи, бо вони спонукають кожного учня міркувати, спостерігати, робити висновки, обмінюватися інформацією, вчитися і вчити; забезпечують формування позитивних емоцій; створюють ситуацію успіху.
Наприклад, вправа з елементами ейдетики.
Уявіть собі число 237. Подумки переставте його цифри навпаки і назвіть, яке ви отримали число? Вдалося?
Така вправа дає можливість розвивати уміння уявляти і фантазувати не тільки за допомогою уявлень, а й інших відчуттів.
Завдання на пошук нових способів розв’язання задач
Складання своїх задач, їх розв’язання. Загальновідомо, що самостійно придумана і розв’язана задача запам’ятовується краще і надовго.
Гра «Так – ні»
Їі доцільно застосовувати під час закріплення нового матеріалу. Учні уважно слухають вчителя, запитання повторюються тільки один раз, перепитувати не дозволяється. Під час читання запитання необхідно записати відповіді «так» чи «ні».
«Мої очікування»
Учні на клейкому папері записують свої очікування від уроку і чіпляють на Дерево Знань, розміщене на дошці. В кінці уроку учні підходять до Дерева Знань, знімають «свої очікування» і коментують їх.
«Чомучка»
Використовується на етапі уроку «Мотивація навчальної діяльності». Вчитель ставить запитання, учні відповідають, якщо можуть. Запитання, на які не відповіли, записують на дошці. Відповіді на них дають в кінці уроку [7].
Великий виховний ефект на уроках математики мають математичні казки, тут можна спостерігати політ фантазії в учнів, які мають більш виражені здібності до гуманітарних дисциплін. Таку роботу можна проводити з учнями, починаючи з 5 класу, пропонуючи при вивченні деяких тем вигадати і художньо оформити свою математичну казку. Казка, яку придумав учень, із застосуванням математичних понять дозволяє краще запам'ятати ці поняття. Пропонуючи вигадати математичну казку, ставиться завдання, яке сприяє розвитку математичної творчості, удосконалює вміння виражати свої думки логічно і послідовно.
Казки готують до вивчення курсу геометрії, яка вимагає розвиненої уяви, уміння обдумати запропоновану ситуацію, виявити і використовувати необхідну інформацію для вірного рішення. Казка дозволяє увірватися на урок гумору, фантазії, вигадці, творчості [4]. Діти вчаться бути добрими і справедливими, вигадуючи свою казку.
Вивчення математики - нелегка праця, але математика виховує розсудливість, гнучкість розуму, логічність думки і здатність прогнозувати певні ситуації наперед, а це особливо потрібно кожному з нас у ринкових умовах.
Про те, що математика «суха» наука, думають багато людей. А закохані в неї - бачать поезію в цікавій задачі, лірику в незвичайному доведенні, космічну фантазію в перегинах графіків.
Як навчити дитину, учня бачити все це, як прищепити інтерес до математики? Ті, хто розуміє математику завдяки природним здібностям, якщо хочуть, «лускають» задачі, як горішки. На жаль, таких за статистикою 1%. Навчити ж математики ми повинні всіх, розуміючи великий вплив цієї науки на розвиток загального мислення.
Є думка, що математика є одним із серйозних і «важких» навчальних предметів, вимагає від учнів повсякденної кропіткої і значної за об'ємом самостійної роботи, причому дуже специфічної і різноманітної. У навчальному плані, на жаль, не відводиться достатньої кількості часу для оволодіння не лише методами і прийомами навчальної роботи, але навіть для якісного вивчення деяких тем. Саме тому без систематичної самостійної праці школярів (особливо старшокласників) не обійтися. Необхідно прищеплювати їм уміння самостійно поповнювати свої знання і користуватися ними. Тому пропоную учням завдання: підготуватися самостійно до вивчення нової теми, підготувати повідомлення на урок, користуючись довідковою літературою.
На реалізацію етичного виховання впливає оцінювання роботи учнів на уроці.
Різні способи оцінювання здійснюють позитивний вплив на дитину і в плані успіху, і в разі невдач. На уроках математики обов'язково потрібно застосовувати різні підходи в оцінюванні. Після проведення контрольної роботи і за підсумками семестрів складаємо з учнями «Сходинки наших успіхів». Використовуючи цей прийом багато років можна з упевненістю сказати, що прийом дуже ефективний, оскільки учні, аналізуючи свої успіхи і невдачі, проявляють такі якості як критичність, взаємоповагу, вчаться радіти успіхам інших, вголос висловлюють критику по відношенню до себе і однокласників.
Систематичне використання таких «сходинок» в роботі приводить до того, що при аналізі контрольної роботи тим, хто отримав вищий бал, діти аплодують, щиро радіючи за них, співпереживають невдачам інших.
На деяких уроках доцільно застосовувати оцінні жетони, за допомогою яких кожний учень оцінює сам себе за правильні відповіді.
Використовуючи різні способи оцінювання на уроці, вчитель тим самим заохочує учнів до відповіді, у них знімається напруга, збільшується активність на уроці. В кінці уроку легко підвести підсумок і виставити відповідну оцінку в журнал.
Цей прийом дозволяє виховувати відповідальність, чесність, порядність, взаємоповагу. Звичайно, протягом уроку обов'язково має бути присутня словесна оцінка вчителя - схвальні репліки вчителя, при деяких видах діяльності, оцінювання з боку однокласників. Етап рефлексії в кінці уроку або на проміжних етапах має бути присутнім обов’язково.
Саме на цьому етапі надається можливість оцінити урок разом з учнями з виховної точки зору. Тут присутній аналіз вчителя, учнів і самоаналіз. Робляться акценти на етичних критеріях, трудових успіхах або невдачах, зачіпаються аспекти розумового виховання. Будь-який урок несе величезний виховний потенціал і тому на вчителя покладається велика відповідальність, щоб не нашкодити дитині.
Українська мова, зокрема і математична, досить багата і зручна. Головне - не говорити про мову, а грамотно користуватися нею. На уроках математики учні багато говорять і пишуть. Роблять вони це не завжди грамотно і охайно. Вчитель не може не звертати на це уваги. І зовсім неприпустимо, коли сам учитель неправильно читає або пише математичні терміни.
Зверніть увагу на наголоси в таких словах: аргумент, висловлення, відрізок, дециметр, завдання, запитання, знаменник, кілометр, косинець, міліметр, множина, ознака, площина та інші.
Методично правильно побудований урок виховує кожним своїм моментом.
Важливо, щоб урок відбувався в атмосфері інтелектуальних, етичних, і естетичних переживань, зіткнень різних поглядів і думок, пошуку істини і можливих шляхів рішення задачі або проблеми, творчості вчителя і учнів [5].
Виховання особистості відбувається завдяки стосункам, що встановлюються і розвиваються. Поза волею педагога немає виховання. Переступивши поріг класу, вчитель повинен організовувати не лише навчальну діяльність учнів, але і їх стосунки на уроці. Якщо педагог «бачить» стосунки дітей, в які ті включені в ході уроку, і робить все можливе, щоб ці стосунки відповідали суспільновагомим, тобто не перечили виховним цілям, то урок даного вчителя набуває виховуючого характеру. Якщо ж вчитель звузив кордони своєї уваги дидактичними рамками, то його урок позбавляється виховного впливу.
Великий вплив на етичне виховання учнів надає і особистість вчителя. 40 хвилин вчитель наодинці з класом, зі своїми учнями. Протягом 40 хвилин учень повинен бачити вчителя захопленим, закоханим в свою справу. В цьому випадку він зможе захопити і учнів своїм прикладом, включити всіх до творчого пошуку (при розв’язанні задач, вправ, доказі теорем різними способами, виділяючи найбільш раціональні). На таких уроках головним змістом роботи стає не лише засвоєння теоретичного матеріалу курсу, але і вироблення колективної оцінки методів вирішення математичних завдань.
На уроках напруженої розумової роботи я вважаю доцільним використовувати поезію, прислів'я, які дають хвилинку відпочинку; історичні довідки, що не тільки несуть додаткову інформацію, а й стимулюють пізнавальний інтерес.
Справжній математик - це той, хто не лише розв'язує задачі, але й прагне розв'язати їх красиво, бо саме витонченість, краса, стрункість, лаконізм розв'язку засвідчують найвищий ступінь знання, інтелекту, майстерності математика, його талант і зрілість.
Недарма часто в математичній літературі зустрічаємо вирази: «красива побудова», «стрункий виклад», «чарівна, дивовижна теорема», «нема нічого кращого, гарнішого», «золота формула», «витончена теорія», «елегантний підхід».
Почувши такі слова кожному учневі хочеться і самим бути красивими, гарними, чарівними, стрункими, елегантними, інтелігентними. А як казав видатний математик Фалес Мілетський: «Яка радість особливо велика? Коли вдається досягти бажаного!» [3].
Формування особистості і характеру школяра відбувається в повсякденності шкільних буднів і на кожному уроці. І тут не повинно бути дрібниць, неважливих для вчителя. Жоден вчинок дитини не повинен залишитися не поміченим учителем, не повинен не отримати етичної оцінки.
Адже кожний вчинок – це, може бути, майбутня доля. І учити дітей бути щасливими і морально здоровими – головне завдання і головна проблема уроку. Про це учитель ніколи не повинен забувати. І постійно самому вчитися мистецтву дії впливу на особистість школяра, створення на уроці атмосфери взаєморозуміння і співпраці.
Кожний вчитель прагне, щоб його учні добре вчилися, з цікавістю і бажанням пребували в школі. У цьому зацікавлені і батьки учнів. Але часом і вчителям, і батькам доводиться з жалем констатувати: «не хоче вчитися», «міг би прекрасно навчатися, а бажання немає». У цих випадках ми зустрічаємося з тим, що в учня не сформувалися потреби в знаннях, немає інтересу до навчання.
Працюючи вчителем математики бачу, що існує проблема втрати пізнавального інтересу в учнів до навчання взагалі, і на уроках математики, зокрема, і, як наслідок, відбувається погіршення успішності.
Щоб посилити інтерес учнів до вивчення свого предмету – математики, приділяю увагу позакласній роботі.
Аналізуючи свій досвід, пропоную колегам для використання в роботі рекомендації по реалізації виховного потенціалу уроку математики.
Методичні рекомендації
по реалізації виховного потенціалу уроку математики:
• Проведення систематичної діагностики рівня вихованості учня і класу в цілому, що дозволяє відразу побачити проблемні «дірки» у вихованні і цілеспрямовано сформулювати виховні цілі. Обов'язкове обговорення з учнями тих якостей особистості, які будуть обговорюватись на уроці.
• При написанні плану уроку планувати види діяльності учня на кожному етапі уроку у зв'язку з поставленими виховними завданнями.
• Здійснити вибір оптимальних способів і прийомів для початку уроку оскільки на цьому етапі відбувається вплив на мотиваційну сферу і успіх уроку найчастіше залежить від вдалої організації початку уроку.
• Використовувати на етапі актуалізації опорних знань завдання за готовими кресленнями, тренажери, роботу в парах, застосовувати інтерактивну дошку.
• Використовувати різні засоби гуманітаризації.
• Спеціально підбирати завдання для уроку.
• Використовувати на уроці різні види контролю, що дозволить здійснювати етичне виховання, виховувати відповідальність, самостійність, критичність, силу волі, комунікабельність, працьовитість.
• Виховання творчої самостійності можна здійснювати за допомогою різних творчих домашніх робіт.
• Застосовувати різні способи оцінювання, що позитивно впливають на особистість учня і в разі успіху і невдач.
• Проводити етап рефлексії на кожному уроці, що дозволить коректувати виховні завдання уроку.
Одним із засобів зацікавлення учнів математикою є добре спланована робота, яка має бути спрямована на реалізацію таких навчальних та виховних цілей: збудження і розвиток стійкого інтересу учнів до математики; розширення і поглиблення знань учнів з програмового матеріалу; розвиток математичних здібностей в учнів; вироблення в учнів певних навичок науково-дослідницького характеру; формування математичної культури учнів; виховання високої культури математичного мислення; розвиток в учнів уміння самостійно і творчо працювати з навчальною і науково-популярною літературою; розширення і поглиблення уявлень учнів про практичне значення математики в техніці і практиці; розширення і поглиблення уявлень учнів про культурно-історичну цінність математики, про ведучу роль математичної школи у світовій науці; пропаганда математичних знань серед учнів.
Намагаюсь організувати навчально-виховний процес так, щоб нелегка навчальна праця приносила задоволення, радість, пробуджувала бажання пізнати себе і світ. Кожний урок - це напружена спільна праця вчителя та учнів, аналіз, пошук, дослідження, висновки і знахідки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Антипова О., Рум’янцева Д., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. – 1991. – № 1. – С.65-69.
Коваленко В.Г. Дидактичні ігри на уроках геометрії / К.: Вища школа, 1990. – 242 с.
Маленкова Л.И. Виховання в сучасній школі. – М.: Видавничий Будинок «Моосфера», 1999р. – 300 с.
Овечкіна О.І. Прийоми активізації пізнавальної діяльності // Математика в школі. – 1993. – № 5.
Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. – К.: Рад. школа, 1989. – 164 с.
Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К., 2003. - 192 с.
Прилуцька П.О. Дидактична гра на уроці математики // Математика в школі. – 2000. – № 6.
Получите свидетельство
Вход
Новые современные просторы воспитательного аспекта на уроках математики (87 КB)
0
305
33
Нравится
0
