Методичні рекомендації щодо проведення практичних занять з дисципліни «регулювальна практика»

Запропонований методичний посібник надає інформацію про основи регулювання радіопристроїв різного призначення, безпечні методи користування радіовимірювальними приладами, конструкторську документацію, що використовують при регулюванні радіопристроїв.

Систематизоване викладення питань налагодження, регулювання і контролю радіопристроїв в умовах одиничного виробництва в даному посібнику переслідує мету в допомозі підготовки до отримання здобувачами освіти робітничої професії регулювальника радіопристроїв.

Може використовуватися як майстрами виробничого навчання так і здобувачами освіти.

ЗМІСТ Передмова………………………………………………...................4 Організація та проведення практичних занять…………6 Техніка безпеки при виконанні регулювальних робіт…6 Технічна документація…………………………………..8 Викладки з основ радіотехніки………………………… 9 Практична робота №1……………………………………13 Практична робота №2……………………………………15 Практична робота №3……………………………………17 Практична робота №4……………………………………19 Додаток №1……………………………………………….21 Додаток №2……………………………………………….21 Додаток №3……………………………………………….22 Додаток №4……………………………………………….22 Інформаційні джерела…………………………………………… 23

ПЕРЕДМОВА Науково – технічний прогрес у всіх галузях господарства, комплексне управління виробництвом, застосування автоматизованих систем проектування (САПР), конструювання, технологічної підготовки (АСУТП) і управління технологічними процесами неможливі без якісної вимірювальної техніки. Про масштаби вимірювальних робіт свідчить той факт, що на регулювання, налагодження, випробовування і контроль виробів припадає в середньому більше 10%, а в деяких галузях господарства, як радіоелектроніка, комп’ютерна техніка, приладобудування, - половину працезатрат.

Від якості регулювання, налагодження і випробовування залежить надійність роботи радіопристроїв в цілому. Тому вивчення методів випробовувань апаратури особливо важливо для практичної діяльності регулювальника радіопристроїв.

Запропонований методичний посібник надає інформацію про основи регулювання радіопристроїв різного призначення, безпечні методи користування радіовимірювальними приладами, конструкторську документацію, що використовують при регулюванні радіопристроїв.

Систематизоване викладення питань налагодження, регулювання і контролю радіопристроїв в умовах одиничного виробництва в даному посібнику переслідує мету в допомозі підготовки до отримання студентами робітничої професії регулювальника радіопристроїв.

Мета методичних рекомендацій - удосконалення практичних навичок в регулюванні простих радіотехнічних одиниць.

Для кваліфікованого виконання регулювальних операцій студент повинен володіти знаннями з основ радіотехніки, знати і уміти користуватись вимірювальними приладами, уявляти процеси, що проходять в тих чи інших вузлах радіопристроїв, дотримуватись правил техніки безпеки при роботі з електрообладнанням.

Для визначення якості засвоєного студентом матеріалу, кожна тема закінчується письмовим звітом про виконану регулювальну роботу з відповідями на контрольні запитання.

Структура кожної практичної роботи: тема, мета, короткі теоретичні відомості, які допоможуть виконати роботу, контрольні запитання та інформаційні джерала.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Практичні заняття з регулювальної практики проводяться на робочих місцях регулювальника. Перед виконанням практичної роботи проводиться інструктаж з техніки безпеки при роботі з електрообладнанням, надається технічна документація на виконання регулювальних робіт того чи іншого радіопристрою.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ РЕГУЛЮВАЛЬНИХ РОБІТ

При виконанні регулювальних робіт необхідно суворо дотримуватись основних правил техніки безпеки. В процесі регулювання нерідко приходиться виконувати і монтажні роботи, при яких категорично заборонено приймати їжу і курити в приміщеннях, де користуються припоями, що містять свинець; перед прийманням їжі і після роботи необхідно ретельно мити руки з милом; спецодяг регулярно прати і зберігати на виробництві.

На робочому місці регулювальника існує небезпека ураження електричним струмом в випадку доторкання до струмопровідних частин обладнання, що знаходяться під напругою; до знеструмлених струмоведучих частин з залишковим електричним зарядом; до металевих не струмоведучих, що з’єднані (внаслідок порушення цілісності ізоляції) з струмоведучими частинами. Дія електричного струму на організм людини залежить від його сили, напруги доторкання, частоти, часу дії, шляху проходження струму та індивідуальних особливостей організму.

Дія електричного струму на організм людини різниться на – теплову (опік), механічну (розрив тканин), хімічну (електроліз) і біологічну (скорочення м’язів, параліч дихання і серця).

Струми високої (радіо) частоти викликають опіки. З зменшенням частоти і збільшенням часу дії небезпека ураження збільшується. Чим більше значення напруги доторкання, тим більша небезпека ураження. Безпечною для життя людини вважається напруга не вище 42В. Напруги 220В і 380В є джерела підвищеної небезпеки ураження електричним струмом. Тому суворе виконання і дотримання правил і вимог правил безпеки суттєво зменшує електротравматизм.

Основні вимоги при проведенні регулювальних робіт:

• всі доступні для доторкання струмонесучі частини обладнання повинні бути загороджені;

• рубильники і вимикачі загального живлення мають бути миттєвої дії;

• все електрообладнання, а також його частини і механізми, котрі можуть знаходитись під напругою, підлягають заземленню.

Основні правила при проведенні регулювальних робіт:

- перед початком роботи необхідно перевірити наявність і якість заземлення вимірювальних приладів; - ніколи не сподівайтесь, що схема або прилади відключені від мережі живлення;

- не вимірюйте напруги і струми приладами з несправними щупами; - тримайте робочий інструмент, обладнання в гарному стані, використовуйте його тільки по прямому призначенню;

- проводьте заміну несправних елементів, виправлення монтажу або інші роботи в схемі тільки при вимкненому живленні;

- при заміні одних елементів іншими, слідкуйте за точною відповідністю між ними, так як деякі радіоелементи несуть вирішальну відповідальність за безпеку функціонування виробу. Дотримання вимог і виконання правил техніки безпеки, регулярне проведення відповідних заходів сприяє підвищенню працевіддачі, якості продукції і зберіганню здоров’я працюючих.

ТЕХНІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ Конструкторська і технологічна документація, що застосовується при монтажно–регулювальних роботах

У всіх галузях промисловості діють державні системи стандартів: ДСС – Державна система стандартизації, ДСЗ – Державна система, що забезпечує спільність змін, ЄСКД – Єдина система конструкторської документації, ЄСТД – Єдина система технологічної документації. Послідовність розробки, оформлення і переміщення конструкторської документації встановлюється ЄСКД, а технологічної документації – ЄСТД. Державний стандарт (ДЕРЖСТ) має силу закону, друкується тільки в якості офіційних документів і обов’язковий для всіх організацій держави.

Стандартизація – це встановлення рівня норм і вимог до фізичних і розмірних величин, сирцю і продукції масового виробництва.

Нормалізація – це різновидність стандартизації, яка встановлює єдині норми і вимоги до однотипних виробів по розмірам, параметрам і методам випробовувань, розповсюджується на пристрої і деталі механізмів, апарати, прилади, засоби автоматизації, інструмент і прилаштування, а також інше технологічне облаштування.

Нормаль – це технічний документ, що має міжгалузеве або заводське призначення. Основна мета стандартизації і нормалізації – створити умови, що сприяють високій якості продукції, що випускається при різкому скороченні праце ємності монтажно–регулювальних робіт і вартості пристрою. Конструкторська документація розробляється на стадії виготовлення нових зразків РЕП і включає в себе різноманітні схеми (принципові, монтажні та ін.), креслення, інструкції, програму і методику випробувань, експлуатаційні, ремонтні і інші документи.

До необхідних при виготовленні приладів документів відносяться: маршрутна карта, операційна карта, технічні умови (ТУ), програма і методика випробувань, інструкція по регулюванню.

ВИКЛАДКИ З ОСНОВ РАДІОТЕХНІКИ КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА

Кола постійного струму. Струм, величина і напрям якого постійні в часі, називають постійним. Струм тече в колі під дією джерела електричної енергії. Його напрям в зовнішньому колі, вважають, від плюса джерела до мінуса, а всередині джерела – від мінуса до плюса.

Кола змінного струму. Змінним називають струм, який змінює свій напрям і значення. Струм, що змінює лише своє значення, називають пульсуючим. Найбільше значення сили струму або напруги при їх періодичних змінах називають амплітудним значенням або просто амплітудою ( Im, Um. ), а значення, що змінюються – миттєвими і позначаються літерами ( i, u ).

До основних параметрів коливань відносяться період і частота коливань. Період коливань Т – це час, за який величина, що змінюється (наприклад, і або u ) проходить повний цикл своєї зміни, після чого ця зміна повторюється в попередній послідовності. Частота коливань f – це кількість періодів за одну секунду. Частота є величиною протилежною періоду: f=1/T, і вимірюється в герцах ( Гц ). Один герц дорівнює одному періоду в секунду.

Діюче (ефективне) значення величини, що змінюється по синусоїдальному закону. Діюче значення змінного струму (І) або змінної напруги (U) вводять для того, щоб порівняти, як діють змінний і постійний струми на якесь активне навантаження (наприклад, резистор). Його значення в √2 рази менше амплітудного значення: I = Im /√2 ≈ 0,7 Im; U = Um/√2 ≈ 0,7 Um.

ПАРАМЕТРИ ПІДСИЛЮВАЧІВ ЗВУКОВОЇ ЧАСТОТИ

Підсилювачі ЗЧ ( звукової частоти ), від яких в значній мірі залежить якість звуковідтворення, характеризуються багатьма параметрами. Найважливішими з них, з практичної точки зору, вважаються номінальна потужність, коефіцієнт гармонік, чутливість і частотна характеристика. З кожним з цих параметрів необхідно познайомити студентів. Під номінальною вихідною потужністю Р ном. розуміють потужність, що виділяється на навантаженні (гучномовці ), при якій нелінійні спотворення відповідають вказаним в технічному описі. При подальшому збільшенні потужності підсилювача нелінійні спотворення активно збільшуються.

В чому сутність нелінійних спотворень сигналу ЗЧ, що підсилюється? Справа в тім, що в процесі підсилення будь-якого сигналу, навіть ідеального синусоїдального, в ньому з-за нелінійних характеристик підсилювальних елементів (транзисторів або електронних ламп) з’являються коливання, частота яких в 2, 3, 4 і більше разів перевищує частоту основного сигналу, тобто в сигналі, що підсилюється, з’являються друга, третя, четверта і т. д. гармоніки. Ці нові коливання, що змішуються з підсиленим сигналом, і є нелінійні, або гармонічні спотворення, котрі збільшуються з збільшенням вихідної потужності підсилювача. Їх визначають коефіцієнтом гармонік. Потужність, при якій коефіцієнт гармонік досягає 10%, називають максимальною Pmax. вихідною потужністю підсилювача ЗЧ. Коефіцієнт гармонік Кг виміряють при синусоїдальному вхідному сигналі і виражають процентним співвідношенням сумарної напруги всіх гармонік Uг до вихідної напруги Uвих: Кг ≈ Uг/Uвих ∙ 100%.

Для підсилювачів ЗЧ різних класів допустимий коефіцієнт гармонік встановлюється відповідними нормами (ГОСТ). Наприклад, для підсилювачів ЗЧ радіоприймачів коефіцієнт Кг може бути 5…7%, для підсилювачів ЗЧ - 5%. Чим вище клас радіопристрою, тим нижчий коефіцієнт гармонік. Чутливість підсилювача ЗЧ – це та напруга сигналу ЗЧ, яку необхідно подати на вхід підсилювача, щоб на навантаженні отримати номінальну вихідну потужність. Чутливість більшості підсилювачів, що використовується для відтворення сигналів з магнітофона, складає 100…250мВ. Частотну характеристику зображають в вигляді кривої, що вказує на залежність напруги вихідного сигналу від частоти при незмінній вхідній напрузі. Кривизна характеристики пояснюється тим, що підсилювач підсилює сигнали різних частот неоднаково. Найгірше він підсилює низькі частоти ( приблизно до 100Гц ) і найбільш високі ( вище 8…10 кГц ) частот звукового діапазона, тому його характеристика нерівномірна і має спади, або, як кажуть, завали по краям діапазона. Крайні ділянки частотного діапазона, на яких спостерігається спад підсилення на 30% ( - 3 дБ ), прийнято вважати границями смуги частот коливань, що підсилюються. Частотна характеристика трактів ЗЧ більшості радіопристроїв простягається від 40…60 до 10000 Гц, а малогабаритних радіоприймачів – від 800 до 3500 Гц. Чим вище клас підсилювача ЗЧ, тим ширша повинна бути смуга частот, що підсилюється. ГЕНЕРАТОРИ Генератори звукових частот ( ГЗЧ ) Генераторами (Г) називають пристрої, що виробляють електричні коливання різної частоти, амплітуди і форми. В діапазоні ЗЧ (20 Гц…20 кГц) найбільше застосування знаходять генератори синусоїдальних сигналів, які в залежності від типу заданого генератора підрозділяються на LC- i RC – генератори. LC – генератор представляє собою пристрій з коливальним контуром, що самозбуджується. Контур складається з котушки індуктивності і конденсатора. Частота особистих коливань f [ Гц ] визначається індуктивністю L [мкГн] і ємністю C [мкФ]: f=159/√LC. Для отримання сигналів ЗЧ необхідно застосовувати великі індуктивності і ємності, що унеможливлює виготовлення малогабаритних генераторів з можливістю лаштування в діапазоні частот. Тому LC генератори зазвичай виготовляють на одну, або декілька фіксованих частот, які встановлюються за допомогою перемикання конденсаторів коливального контура.

RC – генератори мають широке застосування, оскільки достатньо стабільні, невеликий коефіцієнт гармонік і простоту побудови. Основою RC- генератора є підсилювач, що має позитивний зворотній зв’язок (ПЗЗ) через фазозміщуючий ланцюг, що забезпечує генерацію сигналу синусоїдальної форми. Необхідну частоту вихідного сигналу встановлюють зміною опорів резисторів, або ємностей конденсаторів, що входять в склад фазозміщуючого кола.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1 ТЕМА: Підсилювачі. Регулювання та вимірювання параметрів підсилювачів ЗЧ. МЕТА: Отримати практичні навички з регулювання підсилювачів ЗЧ.

КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Підсилювачі звукової частоти (ПЗЧ) використовуються для підсилення напруги і потужності сигналів в діапазоні частот від одиниць герц до 20 кГц, тобто в діапазоні частот, що відчутно людським вухом. Як правило, ПЗЧ має декілька каскадів підсилення. Підсилення повинно проводитись без зміни частоти і форми сигналу. До найбільш важливих параметрів ПЗЧ відносяться: вихідна потужність, коефіцієнт нелінійних спотворень, смуга підсилених частот, чутливість, динамічний діапазон, рівень особистих шумів. Максимальна потужність буде віддаватись в тому випадку, коли опір навантаження Rн дорівнюватиме внутрішньому опору вихідного каскаду. Така потужність є найбільшою при незмінній напрузі сигналу на вході, а максимальна потужність без спотворень утворюється в тому випадку, коли Rн дорівнює двійному внутрішньому опору вихідного каскаду. При монтажі підсилювачів найбільш відповідальними є вхідні кола. Вхідним колом підсилювача називають ту частину схеми, котра знаходиться між гніздами джерела електричних сигналів і базою першого транзистора або вхідним виводом мікросхеми. Всі деталі вхідного кола є джерелами фону і різноманітних наводок. Монтаж цієї частини схеми проводять таким чином, щоб кожний радіоелемент, що підлягає з’єднанню з загальною шиною, мав контакт тільки в одній загальній точці. Структурна схема робочого місця для регулювання ПЗЧ наведена в додатках. Вказівки по проведенню роботи:

1. Перед проведенням регулювальних робіт підсилювача ЗЧ необхідно ознайомитись з технічною документацією на підсилювач, зібрати робоче місце для регулювання підсилювача ЗЧ.

2. До підключення підсилювача до блоку живлення візуально перевір правильність встановлення радіоелементів згідно з електричною схемою і відсутність зайвих електричних контактів.

3. Подай напругу живлення на підсилювач через амперметр і перевір режим роботи напівпровідникових приладів по постійному струму. Напруги на електродах напівпровідникових приладів повинна бути в межах, вказаних на принциповій схемі. При невідповідності режимів, підібрати елементи, позначені зірочкою* до встановлення необхідного режиму.

4. Подати на вхід підсилювача сигнал ЗЧ 1кГц величиною 10 мВ і зафіксувати вихідну напругу. Визначити коефіцієнт підсилення. Він повинен бути не менше 10 дБ.

5. Зняти АЧХ підсилювача на частотах 100 Гц, 500 Гц, 1 кГц, 3кГц, 6кГц, 10 кГц при вхідній напрузі 10 мВ. Скласти таблицю даних замірів і накреслити криву АЧХ. 6. Визначити рівень шуму підсилювача. Він повинен бути не більше 3 мВ. 7. Дані замірів занести в звіт. Зміст звіту. Зміст звіту складається з описання послідовності операцій регулювання підсилювача ЗЧ, згідно з вказівками по проведенню роботи, починаючи з організації робочого місця і закінчуючи висновком. Для кращого засвоєння вивченої теми необхідно письмово відповісти на контрольні запитання. Контрольні запитання

1. Яке призначення ПЗЧ і їх класифікація? 2. Які основні електричні показники ПЗЧ ? 3. Що таке частотні і амплітудні нелінійні спотворення ?

4. Які причини збудження ПЗЧ і як з ними боротись? Рекомендована література:

1. В.М.Городилин, В.В.Городилин. Регулировка радиоаппаратуры - М.: Высшая школа, 1992.

2. Справочная книга радиолюбителя – конструктора. Под редакцией Н.И.Чистякова - М.: Радио и связь, 1990.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №2

ТЕМА: Генератори. Регулювання та вимірювання параметрів генераторів ЗЧ. МЕТА: отримати практичні навички з регулювання генераторів ЗЧ.

КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Генераторами з самозбудженням (автогенератори) називають пристрої, що перетворюють енергію джерела живлення постійного струму в енергію коливань без зовнішньої дії. Таке перетворення в залежності від частоти коливань, що генеруються, отримують за допомогою нелінійного елементу (діода, польового або біполярного транзистора, ІМС, коливального контуру з колом позитивного зворотного зв’язку, за допомогою якого регулюють енергію, що знаходиться в контурі від джерела живлення). Таким чином компенсуються втрати енергії в контурі і підтримуються незатухаючі коливання. Для генерації коливань ЗЧ часто застосовують RC-генератори. Частота RC-генератора визначається опорами резисторів і ємностями конденсаторів, що входять в коло позитивного зворотного зв’язку. Схема робочого місця для регулювання ГЗЧ надається в додатках. Вказівки по проведенню роботи:

1. Перед проведенням регулювання генератора ЗЧ необхідно ознайомитись з технічною документацією на генератор, і зібрати робоче місце для регулювання ГЗЧ. 2. Перевірити правильність монтажу ГЗЧ згідно схеми. При виявленні помилок, виправити їх. 3. Включити ГЗЧ через амперметр до блока живлення і перевірити режими напівпровідникових приладів по постійному струму. При необхідності підбором радіоелементів, позначених*, встановити вказані на схемі режим.

4. Провести замір вихідних параметрів генератора ЗЧ і при необхідності привести їх до потрібних значень за допомогою елементів, позначених *.

5. Дані електричних параметрів занести в звіт.

Зміст звіту. Зміст звіту повинен в письмовій формі відображати послідовність проведення операцій регулювання генераторів, починаючи з описання робочого місця. Складати зміст звіту, дотримуючись вказівок по проведенню роботи. Для кращого засвоєння матеріалу необхідно письмово відповісти на контрольні запитання. Контрольні запитання: 1. Яка технічна документація необхідна для виконання регулювальних робіт ?

2. Яка послідовність проведення регулювальних робіт ?

3. Яких умов техніки безпеки необхідно дотримуватись при проведенні регулювальних робіт ? 4. Який принцип дії автогенератора і де автогенератори застосовуються ?

5. Які типи генераторів Ви знаєте і які їх основні характеристики?

Рекомендована література

1. В.М.Городилин, В.В.Городилин. Регулировка радиоаппаратуры - М.: Высшая школа, 1992.

2. Справочная книга радиолюбителя – конструктора. Под редакцией Н.И.Чистякова - М.: Радио и связь, 1990.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №3

ТЕМА: Генератори. Регулювання генераторів РЧ параметричних та з кварцовою стабілізацією частоти. МЕТА: отримати практичні навички з регулювання генераторів РЧ. КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Автогенератори застосовуються як задавальні генератори радіопередавачів, гетеродинів радіоприймачів, вимірювальних генераторів і ін.

В залежності від стабільності частоти, що генерується, розрізняють схеми заданих генераторів: з плавним налаштуванням частоти, з перемиканням на фіксовані частоти (кварцеві генератори) і з діапазонно – кварцовою стабілізацією частоти. Автогенератор має кола зворотного зв’язку (трансформаторне, автотрансформаторне, ємнісне) між виходом і входом підсилювального приладу.

Генератори з самозбудженням характеризуються частотою і стабільністю контуру, а також рівнем побічних випромінювань і паразитної амплітудної модуляції. Частота і амплітуда коливань залежить від кліматичних і механічних дій на елементи генератора, стабільності джерела живлення і паразитних зв’язків між окремими елементами автогенератора і сусідніми каскадами.

Мультивібратор – це релаксійний генератор з накопичувачем енергії і електронним ключем, переключення якого обумовлене запасом енергії в накопичувачі. Схема робочого місця для регулювання генераторів РЧ надана в додатках.

Вказівки по проведенню роботи: 1. Перед проведенням регулювання генератора РЧ необхідно уважно ознайомитись з технічною документацією на генератор і підготувати робоче місце для регулювання згідно з схемою, наведеною в додатках. 2. Зовнішнім оглядом перевірити правильність монтажу генератора. 3. Підключити генератор до джерела живлення через амперметр і перевірити режими роботи напівпровідникових приладів по постійному струму. Режими вказані на електричній схемі. При невідповідності режиму, провести підбір радіоелементів, позначених*. 4. Провести замір вихідних параметрів генератора РЧ і при необхідності регулювати їх елементами схеми, позначеними*. Вихідні параметри генератора: вихідна напруга Uвих. = 1.5 ± 0.2 В; f = 1000 ± 200 Гц ; Ісп.≤ 5 мА. 5. Дані отриманих параметрів занести в звіт. Зміст звіту. Зміст звіту складається з описання послідовності виконаних регулювальних операцій, починаючи з організації робочого місця регулювальника, дотримуючись вказівок по проведенню роботи. Для кращого засвоєння матеріалу необхідно письмово відповісти на контрольні запитання. Контрольні запитання. 1. Як виглядає технологічний процес регулювання автогенераторів? 2. На яких активних елементах може бути побудований автогенератор? 3. Які загальні принципи знаходження непрацюючих вузлів РЕП? 4. Яка технічна документація необхідна для регулювальних робіт?

5. Опишіть послідовність проведення регулювальних робіт.

Рекомендована література:

1. В.М.Городилин, В.В.Городилин. Регулировка радио-аппаратуры - М.: Высшая школа, 1992.

2. Справочная книга радиолюбителя – конструктора. Под редакцией Н.И.Чистякова - М.: Радио и связь, 1990. ПРАКТИЧНА РОБОТА №4 ТЕМА: Регулювання та вимірювання параметрів комбінованого генератора синусоїдальних сигналів. МЕТА: отримати практичні навички з регулювання комбінованого генератора синусоїдальних коливань.

КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Комбінований генератор синусоїдальних коливань складається з трьох основних частин: автогенератор РЧ на транзисторі VT1; підсилювача РЧ на транзисторі VT3 генератора ЗЧ на транзисторі VT2 і модулятора на транзисторі VT4. Схема для регулювання комбінованого генератора розміщена в додатках. Для досягнення стабільності параметрів генераторів однією з необхідних виконуваних вимог є стабільне живлення. Тому для живлення генераторів застосовують окремі стабілізатори живлення. Другим чинником якісної і стабільної роботи генераторів РЧ є застосування якісних радіоелементів і акуратність в виготовленні друкованої плати і в монтажних роботах.

Вказівки по проведенню роботи.

1. Перед проведенням регулювання комбінованого генератора необхідно уважно ознайомитись з технічною документацією на генератор і підготувати робоче місце для регулювання комбінованого генератора. 2. Підключити комбінований генератор через амперметр до блока живлення. Струм споживання повинен бути не більше 20 мА. 3. Провести регулювання генераторів РЧ і ЗЧ за допомогою підстроювальних елементів і елементів, позначених*. Для зняття параметрів ГЗЧ, необхідно зірвати коливання генератора РЧ за допомогою конденсатора C8. Для зняття параметрів генератора РЧ відновити коливання генератора конденсатором С8 і замкнути вмикач SB2. При невідповідності параметрів зняти режими по постійному струму на електродах транзисторів,визначити несправність і усунути її.

Вихідні параметри комбінованого генератора: частота ГЗЧ, Гц 1000±400; вихідна напруга, В 1 ± 0.3; частота ГРЧ, МГц 13…15; вихідна напруга ГРЧ, В 1 ± 0.3. 4. Дані отриманих параметрів занести в звіт. Зміст звіту. Зміст звіту складається з описання послідовності виконаних операцій регулювання і зняття параметрів комбінованого генератора. Для кращого засвоєння матеріалу необхідно письмово відповісти на контрольні запитання. Контрольні запитання

1. Які загальні методи регулювання РЕП ? 2. Яких вимог необхідно дотримуватись при організації робочого місця регулювальника ? 3. Які завдання і методи регулювальних робіт ? 4. Який принцип дії автогенератора з кварцовою стабілізацією частоти ? 5. Які дестабілізуючі фактори відображаються на роботі 6. Що таке електромагнітна сумісність і чому необхідно брати її до уваги при проектуванні РЕП ?

Рекомендована література

1. В.М.Городилин, В.В.Городилин. Регулировка радио-аппаратуры - М.: Высшая школа, 1992.

2. Справочная книга радиолюбителя – конструктора. Под редакцией Н.И.Чистякова - М.: Радио и связь, 1990.

ДОДАТОК №1

Мал. 1 Схема робочого місця для проведення практичної роботи № 1.

ГЗЧ - генератор звукової частоти; ПЗЧ – підсилювач звукової частоти; БЖ – блок живлення.

ДОДАТОК №2

Мал. 2 Схема робочого місця до практичної роботи №2 ГЗЧ – генератор звукової частоти; БЖ – блок живлення.

ДОДАТОК № 3

Мал. 3 Схема робочого місця до практичної роботи №3

ГРЧ – генератор радіочастоти; БЖ – блок живлення.

ДОДАТОК №4

Мал. 4 Схема робочого місця до практичної роботи № 4

Інформаційні джерела

1. Аналогова схемотехніка та імпульсні пристрої: Підручник / В. І. Бойко, А. М. Гуржій, В. Я. Жуйков та ін. — 2-ге вид., допов. і переробл. — К.: Вища шк., 2004. — 366 с.: іл.

2. З.Ю.Готра, П.П.Паскур. Справочник регулировщика радиоаппаратуры. – Львів.: Каменяр, 2000. 3. Гуржій А. М. Електричні і радіотехнічні вимірювання: Посібник для пед. працівників та учнів професіонально-техн. навч. закладів /А.М. Гуржій, Н.І. Поворознюк. Київ: Навчальна книга, 2002. 287 с.[SYS:000133117]

4. Прищепа М. М., Погребняк В. П. Мікроелектроніка: В 3 ч. Ч. 2. Елементи мікросхемотехніки: Навч. посіб. / За ред. М. М, Прищепи. – К.: Вища шк., 2006. – 503 с.: іл. ISBN 966-642-319-7. 2004. 4.

5. Основи електроніки з елементами мікроелектроніки: навч. посіб. /П.Г. Стахів [та ін.] Львів.: Магнолія 2006, 2007. 225 с. [SYS:000252976].

6. Стахів П. Г., Коруд В. І., Гамола О. Є., Чернівчан В. Я.,. Мусихіна Н. П. Основи електроніки з елементами мікроелектроніки: Навчальний посібник. – Львів.: “Магнолія 2006”, 2010. - 225 с. ІSВN 966-8340-53-1.

7. Електротехніка та електротехнології: дайджест. Вип. 25. [Електронний ресурс] / Нац. ун-т харч. технол., Наук.-техн. б-ка; підгот. О. В. Олабоді. –. Київ, 2017. – 21 с. - Режим доступу: http://library.nuft.edu.ua/inform/ elektr.pdf .

12