Лінійка-реквієм "Ціна Великої Перемоги "

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ДО ДНЯ ПЕРЕМОГИ «ВЕЛИКА ЦІНА ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ»

ФОНФАРИ №1

1 учень. Тим, хто йшов у бій за Батьківщину, вистояв та переміг…

2 учень. Тим, хто відлетів разом з димом бухенвальдських печей…

3 учень. Тим, хто навіки канув в фашистському полону…

4 учень. Всім тим, хто відійшов у безсмертя та переміг, присвячується…

1 вед. Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя, нестримну жагу до життя, в один з таких прекрасних днів, 9 травня, ми відзначаємо велике свято – День Перемоги!

Учитель: Шановні учні, вчителі ! Сьогодні ми раді вітати на святі поважних гостей :

Ведуч 2

Шановна громадо!

Ми зустрічаємо свято

На радість і на славу!

Рівняйтесь ! Струнко всі!

Звучить славетний Гімн держави!

ГІМН №2

1 вед. Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

2вед.Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

3 вед.Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

І травень знов і знов нагадає,

Як із життя ішли його сини.

4вед.Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

Учитель : Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу . Не можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Для нашої Батьківщини ця страшна війна розпочалася далекого вересня 1939 року. Якою дорогою ціною далася ця перемога! Скільки життів забрала та страшна війна! Скільки доль зруйнувала вона! Нема жодної сім’ї в Україні, якої не торкалась війна своїм чорним крилом.

(музика- звуки війни № 3)

(На середину сцени виходять два учні : хлопець і дівчина-мати

Хлопчик :Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала:

Мати : Іди!..

Хлопчик :Подивилась у вічі:

Мати :Бо треба...

Хлопчик: Вже на заході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

Причувалися стогони й дзвони,

Що віщують навалу біди.

При дорозі джерельце бездонне

Стукотіло, як серце:

Мати: Іди!..

Хлопчик :На шляху шикувались солдати,

На травиці – сльоза чи роса...

І стояла на вигоні мати,

А за нею – поля й небеса

(Звучить ніжна музика №4 , на середину сцени виходять хлопець і дівчина, діалог)

Хлопець :Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,

Як весна перейшла в тепле літо.

Нам судилось іти на жорстоку війну

І обох нас – убито...

Дівчина :Убито...

І кохання забилось в риданнях й журбі...

Як же так? Не здійснилися мрії...

І мене не обняти ніколи тобі...

Хлопець: І у мене немає надії...

Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,

Бо тепер ми – дерева і квіти.

Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,

Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Дівчина: Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми

Бігли сонечко вранці стрічати?

Хлопець Так... Ми щиро кохали, були ми людьми,

Як же палко ми вміли кохати!

Дівчина : Гілка роду на нас обірвалася враз.

Не судилось зійтися в коханні.

Хлопець : Йти на танки в атаку був даний наказ...

Обірвалось життя на світанні.

Дівчина: А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.

Вечори і погожі світання...

Хлопець :В нас була б пречудова велика сім’я,

Бо було в нас безмежне кохання.

Дівчина:Не судилось, не сталось, міраж просто все...

Хлопець: Не здійснилось... А вітер пелюстки несе...

(Звучить пісня „Степом, степом”№4 - мінус)

1 ведучий . А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

(Входить мати, на голові у неї чорна хустина)

Мати :

Помилуй його, куле, обмини...

Невже тобі так хочеться убити?

Він молодий, не має ще жони,

Лиш Батьківщину вміє він любити

Та батька, матір... Батько на війні –

Обом повоювати довелося...

Ти пролети, свинцева, по стерні,

Зітни при стежці сонях чи колосся.

Ну зачекай... Помилуй... Він іще

Зустріне у житті свою кохану.

Автор:

А куля пролетіла навпрошки,

Не слухала вмовлянь її, проклята,

І в саме серце влучила-таки

Ще юного, безвусого солдата.

(курликання журавлів №5)

Учень

Журавлі летять спокійним клином,

Розрізають синю височінь

І летять, курличуть безупинно

В далечінь, безкрайню далечінь.

Вийде мати одинока в поле;

В самотині піде по ріллі,

Уклоніться жінці сивочолій

Журавлі – солдати – журавлі

Повесні вона вас виглядає,

Як зоря ззоріє над селом,

І чекає, все ж таки чекає.

Може, син торкне її крилом

Звучить пісня «Журавлі» №6 ( танець )

1.Воєнні дії Другої світової війни відбувалися на території України з вересня 1939 року до кінця жовтня 1944 року.

2..Українці боролися проти нацистів та їх союзників у Червоній Армії, арміях Польщі , Канади Франції, Сполучених Штатів Америки та Чехословаччини, на фронтах Європи, Північної Африки та Південно-Східної Азії, на Тихому та Атлантичному океанах. Українець Олексій Берест був одним з тих, хто встановив радянський прапор над Рейхстагом у Берліні

3. У Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті і оцінюються у 8-10 мільйонів життів- це населення сучасної Австрії.

4. У роки війни 52 українця спрямували свої підбиті літаки на ворожі колони з технікою й живою силою, 55 – здійснили повітряні тарани, 25 – закрили своїм тілом амбразури ворожих дотів

5. На українській території було зруйновано понад 700 міст і 28 тис. сіл. Без даху над головою
залишилися близько 10 млн. чоловік. Повністю чи частково були знищені понад 16 тис. промислових підприємств. Загальні втрати економіки України у війні сягнули 40%.

6.Україна дала Червоній Армії 7 командуючих фронтами і арміями, 200 генералів, понад 6 млн. солдатів, сержантів і офіцерів

7. Страшні сліди залишила Друга Світова війна. За ці роки в Україні загинув кожен шостий громадянин. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити, скільки б могли пізнати радісних хвилин... Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.

8. Українці зробили надзвичайно вагомий внесок у перемогу над нацизмом, ставши однією з націй-переможниць. Визнанням внеску українців у перемогу над нацизмом стало включення України до складу держав – засновниць Організації Об»єднаних Націй.

9. За героїзм в роки війни 483 тис. жителів України були нагороджені орденами і медалями , 2069 стали Героями Радянського Союзу, із них - 32 двічі

10.НАШЕ МІСТО ВИХОВАЛО ЧОТИРЬОХ ГЕРОЇВ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ.

(виходять учні 5-а та 5-б класу з портретами)

ШЕПЕТОВ ІВАН МИХАЙЛОВИЧ (11.07.1902-21.05.1943)

ОСТАПЕНКО ПАВЛО АНТОНОВИЧ (07.02.1909-01.01.1944)

МУРАХТОВ ПАВЛО КУЗЬМИЧ (1918-19.09.1943)

ПОЗНЯКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ (16.08.1919-05.10.2004)

16. Працювали в місті до війни

ДВІЧІ ГЕРОЙ СРСР СТЕПАНЕНКО ІВАН НИКИФОРОВИЧ

ГОРОБЕЦЬ СТЕПАН ХРИСТОФОРОВИЧ

СОЛДАТЕНКО СТЕПАН ХРИСТОФОРОВИЧ

17.Випускники Дніпродзержинського аероклубу ім.Молотова- Герої Радянського Союз

ДРИГІН ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ

ЛЕВЧУК СЕМЕН ЛУК’ЯНОВИЧ

ЛОГВІНЕНКО МИКОЛА ПАВЛОВИЧ

САЧКО ІОСИФ КУЗЬМИЧ

ХУДЯКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ

18.4 роки йшла війна – це 1418 день і ночей! 34 тисячі годин і… більше 20 мільйонів загиблих людей! 20 мільйонів, ви тільки уявіть – якщо по кождому із 20 мільйонів оголосити хвилину молчання, світ буде молчати… 32 роки

Пісня

1 ведучий .Як дорого коштує перемога! Але ми все витримали – і перемогли. Перемогли тому, що захищали Батьківщину. Перемогли тому, що відстоювали право на життя.

2 ведучий.Через окопи і партизанські ліси, через підпілля і затінки гестапо, через розпач і віру, через смерть і безсмертя вона все ж таки до нас прийшла – Перемога!

ВИСТУП УЧНІВ 5-А ТА 5-Б КЛАСІВ

Я , Назаренко Ілля, переможець конкурсу проектів «Моя родина в роки Великої Вітчизняної Війни ,знаю про ці страшні роки з розповідей моїх рідних адже мій прадід Константин Степанович Назаренки був учасниками Великої Вітчизняної війни.

Війну він почав в 126 кавалерійському полку , спеціально створеного для захисту міста. Константин Степанович був тяжко поранений серпні в 1941 році ,тут же перебув окупацію, але зразу після визволення Дніпродзержинська пішов на фронт , пройшов роки війни в лавах 294 стрілкового полку та першого окремого Гвардійського Червонопрапорного полку імені Олександра Невського, дійшов до Кінігсбергу, був двічі поранений ,нагороджений орденом Червоної Зірки та орденом Слави. Після війни він довгий час працював в органах внутрішніх справ , займав посаду начальника карного розшуку, товариші по роботі недарма між собою його називали «гроза бандитів».

В нашому сімейному архіві зберігаються пожовклі від часу газети «Версія» - кримінально- правовий спецвипуск та «Знам»я дзержинки», які в свій час на своїх сторінках писали про прадідуся.

Чабан Юля

« Пусть в жизни не оставил я глубокого следа

И памятник себе не заработал

Зато я честно жизнь свою прожил

И детям эстафету эту отдал…»

Ці рядки належать дивовижній людині – учителю за покликанням, досвідченому фахівцю - фізику, поету в душі, новатору - керівнику , ветерану ІІ Світової війни, Великої Вітчизняної війни – Бєлякову Михайлу Єгоровичу,який протягом 1968-1976 років працював директором нашої школи.

До лав Червоної армії був призвоний у Вологодській області в далекому 1943 році,брав участь у ряді визвольних операцій Прибалтиці, за визволення якою був нагороджений Орденом Червоної Зірки.

За бій під с. Підсосоннє в червні 1944 року був представлений до нагородження медаллю «За відвагу» ,котру отримав , перебуваючи у госпіталі після другого поранення .

Його бойовий шлях простягнувся від Великого Новгороду – до Волгограду і Смоленська , він визволяв Прибалтику, Польщу, Чехію, приймав участь у завершальному розгромі японської арміїї до вересня 1945 року .Повернувся додому лише в влітку 1946 рок

У 1965 році доля привела його на Україну, в м. Дніпродзержинськ. Перед цим Михайло Єгорович успішно закінчив Ленінградський педагогічний інститут ім. Герцена, отримав закінчену вищу освіту, довгий час працював за фахом – вчителем фізики, також призначався завучем і директором школи. В 1966 році став працювати завучем нової середньої школи №13,згодом став її директором і займав цю посаду до 1976 року.

Як директор, Бєляков М.Є. бачив майбутнє освіти в модернізації навчальних кабінетів , в нових підходах у методиці навчання. Ще в 1967 році Михайло Єгорович запропонував оцінювати учнів за пройденою темою, тобто ввів тематичний облік знань. Під його керівництвом була започаткована традиція проводити учнівські лінійки, як форма самоврядування, де підводилися підсумки роботи . Ця традиція і донині існує в школі.

Михайла Єгоровича дуже поважали і учні, і батьки як сучасного керівника і досвідченого вчителя фізики. Це була талановита і всебічно освічена людина. Фізик і поет. У його душі великий сумні спогади залишила війна. Вона звучала основною темою в його віршах, де він зі сльозами на очах згадував ті жахливі часи. На жаль, Бєлякова Михайла Єгоровича немає уже серед нас, але пам»ять про нього збереглася в сердяц випускників,вчителів,учнів школи.

Учитель: До слова запрошуємо :

(Виступ гостей)

Вед.1. Сьогодні наш народ відстоює свою незалежність в АТО.Тисячі українців боронять її незалежність в Луганській та Донецькій областях. На жаль,не всі вони повернуться до рідних домівок. 31 кам»янчанин назавжди залишаться на полі бою.Серед них наш випускник Кордабньов Врлодимир Олександрович

(Розповідь про нього)

Учень .Володи́мир Олекса́ндрович Кордабньов народився 10 березня 1964 ,закінчив наш навчальний заклад в 1981 році. Невагаючись вибрав професію військового, пішов в відставку у званні — майор Збройних сил України.

Ветеран-«афганець». Працював майстром на ДМКД в доменному цеху.

По поклику серця вступив 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» ,займав посаду начальника інженерної служби. Знаходився в зоні АТО 3 місяці,але за цей час його побратими полюбили на вид суворого командира, та полюбки називали його

7 серпня 2014 року бійці батальйону отримали завдання встановити блокпост поблизу Мар'янівки (Старобешівський район, Донецька область), та натрапили на угруповання терористів у цьому районі. В бою 7 бійців було поранено, а майор загинув. В результаті операції було зруйновано блокпост і ДОТ супротивника, знищено машину з прибулим підкріпленням бойовиків. Всього було ліквідовано до роти терористів.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою 40-го батальйону "Мужність. Честь. Закон." (посмертно).

Розпорядженням міського голови м. Кам’янське від 11.10.2016 р. нагороджений пам’ятною відзнакою міського голови – нагрудним знаком «Захисник України» (посмертно).

Вед.2 . До слова запрошуються ( виступ учасників АТО)

4 уч. Уклонимось тим, хто поліг у бою,

Хто захищав землю рідну собою.

Усім поіменно, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

(Хвилина мовчання, Метроном №7)

Пісня №8

1. О Боже єдиний, здійсни мою мрію,

Не діли нашу землю на Захід і Схід,

Бо всі ми єдині, усі ми сім я,

В усіх нас одна Батьківщина, одна,

2. Одна і єдина, як вічна любов,

За неї ще пращури лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони,

Щоб в вольній країні ми з вами росли.

3. За неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав,

Писав і благав у свого народу,

Щоб він не проспав України свободу

4. Прожени той туман, що укутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна.

5. Ми всі малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

6..Лиш у єдності, знаємо, треба нам йти,

Щоб нове будувати майбутнє.

Не діліться по вірі і мові, брати!

І тоді буде вдача супутня.

Виступ Джури

Вчитель. Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема, залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім'я Україна. Будьмо ж гідними великої слави героїв України . Нехай не міліє джерело нашої віри,надії і любові до рідної землі.Ми твердо віримо,що цьогорічний День Преремоги слугуватиме гуртуванню та єднанню української нації,додасть нам наснаги в подальшвй розбудові демократичної та заможної держави.

Хай мир і злагода панують у нашому спільному домі. Зі святом вас, із Днем Перемоги!

Гімн

13