БАЧИТИ КРАСУ
Ми приходимо у світ для того,
щоб зрозуміти красу…
ВСухомлинський
Поетизація образу природи у вірші
«Про коника і цвіркуна»
коник
цвіркун
Тут мало побачити –
Треба вдивлятися,
Тут мало почути –
Треба вслухатися.
Щоб душу ці звуки
Наповнили дружньо…
М.Рилєнков
- Доброго дня, друзі! Я радий зустрітися з вами і поспілкуватися.
- Народився я 31 жовтня 1795 року у сім’ї типового представника англійського суспільства «середнього класу».
- Нажаль, у підлітковому віці я став круглим сиротою. Невдовзі по-мерли мої старший та молодший брати. Хоча і були опікуни, але мені довелося рано залишити школу й заробляти на прожиття.
- Спочатку навчався у приватній закритій школі священика Джона Кларка в Енфілді.
- Пізніше 4 роки я був учнем лікаря, працював у лікарні, але мріяв лише про літературу.
- З шкільної парти я писав вірші. Перша збірка поезій «Вірші», присвячена природі. Це були наче пейзажні замальовки: річки, ліси, луки, квіти, а над ними в’ються метелики, бджоли, а в небі – жайворонки, ластівки.
Помер Джон Кітс
24 лютого 1821 року.
На його надгробній плиті зображена розбита ліра.
«В цій могилі спочиває все, що було смертного в Молодому Англійському Поеті, який на смертному одрі, в гіркоті свого серця, від злісних підступів ворогів, побажав, щоб слова на його могильному камені свідчили:
«Тут лежить той, чиє ім'я написано на воді » Останньою волею Кітса дійсно було бути похованим під білим каменем без вказівки імені та дат життя
Авторський текст
Пере́клад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми
Поезія землі не вмре ніколи.
Опівдні, як мовчать серед гілок
Птахи в гаю, невтомний голосок
Обнизує покоси й частоколи.
Це коник, він поймає гори й доли,
На стернях довгий ведучи танок,
А стомиться – стихає на часок
У затінку стебла або стодоли.
Поезія землі не оніміє:
Коли зима в мовчання крижане
Поля заковує, цвіркун у хаті
Заводить пісню, що в теплі міцніє,
Нагадуючи всім, хто задрімне,
Спів коника в траві на сіножаті.
(Переклад В.Мисика)
Прекрасному на свете нет конца.
Едва в палящий полдень присмерели
Пернатые – в стогу ли, на стерне ли
Вновь чей-то голос радует косца:
Кузнечик! Он отныне за певца
На летнем торжестве – выводит трели,
Шалит, звенит, пока средь повители
Не усыпит прохладная ленца.
Прекрасному на свете смерти нет.
Едва мороз безропотную тьму
Сковал под ночь, - опять гремит запечек:
Сверчок! Согрелся и поет, сосед;
И дремлющему кажется уму –
Не умолкает на лугу кузнечик.
(Перевод М.Новиковой)
Вовеки не замрёт, не прекратится
Поэзия земли. Когда в листве,
От зноя ослабев, умолкнут птицы,
Мы слышим голос в скошенной траве
Кузнечика. Спешит он насладиться
Своим участьем в летнем торжестве,
То зазвенит, то снова притаится
И помолчит минуту или две.
Поэзия земли не знает смерти.
Пришла зима. В полях метёт метель,
Но вы покою мёртвому не верьте.
Трещит сверчок, забившись где-то в щель,
И в ласковом тепле нагретых печек
Нам кажется: в траве звенит кузнечик.
(перевод С.Маршака)
Повік не вмре поезія землі:
Коли пташки, сховавшись від спекоти,
Знесилено принишкнуть у гіллі –
Прониже спів покоси й живоплоти.
То коник польовий. Його малі
Пісні бринять в розкоші літній поти,
Аж поки, навішавшись, ніби потай,
Хвилинку він спочине на стеблі.
Поезія землі не знає смерти:
Нехай зимові мряки й холоднечі
Скують мовчанням простір неживий, -
Забувшися, подумаєш тепер ти,
Коли в теплі цвіркун озветься з печі,
Що то – на лузі коник польовий.
(переклад Г.Кочур)
– це вірш, що містить
14 рядків. Найчастіше в них ідеться про природу, кохання та роздуми над сенсом життя.
Перекладач
Г.Кочур
Коник
С.Маршак
Цвіркун
«Його малі пісні бринять в розкоші
літній…»
«Прониже спів покоси й живоплоти»
«…В теплі Цвіркун озветься з печі…»
«Ми чуємо голос Коника у скошеній траві»
«Поспішає він насолодитися своєю участю в літній урочистості»
«То задзвенить, то знову причаїться…»
М.Новікова
«Тріщить Цвіркун, забившись десь у щілину…»
В.Мисик
«Знову чийсь голос радує косаря…»
«Коник! Він віднині за співака…»
«На літній урочистості – виводить трелі…»
«Пустує, дзвенить…»
«Знову гримить запічок»
«Зігрівся і співає, сусід…»
«…Невтомний голосок обнизує покоси й частоколи…»
«Це коник, він поймає гори й доли, на стернях довгий ведучи танок…»
«Заводить пісню, що в теплі міцніє…»
- Ми ознайомилися з поетичним жанром - ….
- Сонет має …. рядків.
- Сонет «Про коника та цвіркуна» написав…
- Прочитати статтю в підручнику.
- Підготуватися до виразного читання сонета.