Материал для учителей физкультуры на тему "Роль фізичного виховання у адаптації студентської молоді до навчальної діяльності у ВНЗ 1-2 рівня акредитації"

Материал на украинском языке.

Актуальність проблеми.

Навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ) 1-2 рівня акредитації для сучасної молодої людини один з найважливіших періодів її життєдіяльності, особистісного зростання та становлення як фахівця з вищою освітою. Пошук шляхів успішної адаптації до змінених соціальних умов та нової діяльності є нагальною проблемою для кожного, хто переступив поріг ВНЗ.

Спроможність адаптуватися, долати труднощі, віднайти своє місце у життєвому просторі є вирішальним чинником вдалого розвитку молодої людини, а в майбутньому - фахівця з вищою освітою. У ВНЗ 1-2 рівня акредитації, процес навчання студентів налагоджується непросто, характеризується великою динамічністю психічних процесів і станів, які зумовлені зміною соціального довкілля. Зокрема, вступ у вищий навчальний заклад у значної частини молоді супроводжується дезадаптацією, що спричинена новизною студентського статусу, відсутністю референтної групи, підвищеними вимогами з боку професорсько-викладацького складу, напруженістю та жорстким режимом навчання, збільшенням обсягу самостійної роботи і самовідповідальності загалом. Усе це вимагає від студента значної мобілізації своїх можливостей для успішного входження в зовсім інше оточення та якісно інший ритм життєдіяльності.

Актуальними проблемами адаптації молоді до нових умов життєдіяльності та взаємин у соціальній групі присвячені праці вітчизняних вчених (В.Л. Кікоть, В.А. Петровський, О.В. Симоненко, Т.В. Середа, О.І. Гончаров, А.Д. Ерднієв, М.І Лісіна, А.В. Фурман) та зарубіжних учених (Е. Еріксон, Д. Клаузен, 3. Фройд та ін.). Увага дослідників в основному зосереджується на вивченні різноманітних факторів, у тому числі й особистісних властивостей, які спричинюють процес адаптації студентів.

Під соціально-психологічною адаптацією більшість учених розуміють пристосування індивіда до нових умов соціального довкілля та його результат. Уміння адаптуватися за різних обставин характеризує процесс становлення і розвитку особистості, її професійного зростання. У випадку ж її дезадаптації порушується не лише особистісно-професійний розвиток, а знижуються психофізіологічні можливості організму. Пристосування організму до психоемоційних навантажень, порушень ритму, умов життя та дії різних економічних чинників відбувається за рахунок зміни регуляції діяльності організму з боку центральної нервової та ендокринної систем.

Саме в період 16-19 років, коли молодь пристосовується до навчання у вищих навчальних закладах, важливо, щоб не відбулося серйозних порушень адаптації організму. Стан здоров'я та проблема оздоровлення студентів турбують багатьох дослідників, що викликано щорічним зростанням кількості студентської молоді, яку виникає потреба зарахувати до спеціальної медичної групи. Така ситуація характерна, без перебільшення, для всіх вузів України, а головними причинами є погіршення якості та прискорення темпів життя, збільшення частоти стресових ситуацій поряд із зниженням рухової активності, відсутність нормальних умов для самостійного відновлення здоров'я. Формування культури здоров'я, використання фізичних методів у лікуванні, організації раціонального харчування, дотримування режиму дня, праці й відпочинку - це можливі шляхи оздоровлення студентів. Однак, захворюваність студентів з кожним роком зростає, а проблема профілактики та оздоровлення залишається актуальною

Виходячи з цього, проблема адаптації студентів вищих навчальних закладів до навчання є актуальною, що потребує пошуку засобів, які сприяють прискоренню процесу адаптації студентів до навчання та знижують вплив на них негативних факторів.

Мета роботи. Метою роботи є вирішення проблеми пошуку ефективних шляхів оптимізації здорового способу життя студентів. Розкрити основні засоби, які спрямовані на формування мотивації дбати про власне здоров'я під час навчання, що підвищує їхню адаптацію до умов життя. Мета дослідницької програми полягає в експериментальному обґрунтуванні застосування засобів фізичного виховання, спрямованих на полегшення негативного впливу факторів навчання на організм студентів ВНЗ 1-2 рівня акредитації.

Методика дослідження. Програма міжнародного соціологічного дослідження здорового способу життя та фізичного виховання студентів є частиною більш широкого дослідницького проекту «Показники і компоненти здорового способу життя та фізичної культури різних особистих груп населення (комплексний соціологічний аналіз) », який розроблений відповідно до плану багатостороннього міжнародного співробітництва вчених різних країн.

Цей план передбачає проведення вченими різних країн філософсько-соціологічних досліджень в галузі фізичної культури та спорту і в першу чергу філософсько-соціологічне обгрунтування шляхів формування активного відношення різних груп населення до фізичної культури, до занять фізичними вправами і спорту. Дослідницький проект включає в себе робочу програму дослідження та базову анкету. Робоча програма містить обгрунтування необхідності розробки і реалізації досліднецького проекту, опис проблемної ситуації, об'єкта, предмета, цілі, завдань, гіпотез і методів дослідження, а також характеристику його основних етапів.

Визначення у дослідницькому проекті жорстко запрограмованної частини, що є умовою порівняльного аналізу, зіставлення даних, не обмежує можливості інших дослідників уточнювати окремі положення, збирати і обробляти інформацію на свій розсуд з урахуванням інтересів і конкретних завдань.

Розробка дослідницького проекту і проведення відповідного дослідження обумовлені в першу чергу тим, що на нинішньому етапі вдосконалення суспільства потрібно не тільки посилення професійної підготовленості людей, але також зміцнення їх здоров'я та суттєве підвищення рівня їх фізичної культури. Важливо, щоб кожна людина правильно ставилася до свого здоров'я і фізичного розвитку, розуміла їх велике соціальне й особистісне значення щоб вона освоїла відповідні знання та засоби, які дозволяють йому цілеспрямовано впливати на наявні у нього дефектів у фізичному розвитку і здоров'я, щоб він це робив не «по принуждению», а в результаті внутрішньої потреби у фізичному вдосконаленні. Необхідно щоб кожна людина змолоду піклувалася про своє фізичне вдосконалення, володіла знаннями в області гігієни та медичної допомоги, вела здоровий спосіб життя.

Вперше конкретно-соціологічні дослідження в галузі фізичної культури та спорту були проведені в різних країнах але єдиною програмою.

Досвід підготовки та проведення згаданих вище досліджень, а також деяких інших, врахований при розробці даного дослідницького проекту. Все зазначене вище і визначило вибір об'єкта, предмета, мети, завдань і методів обговорюваного дослідницького проекту.

Об'єктом дослідження є - навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - роль фізичного виховання в адаптації студентів до навчальної діяльності у ВНЗ 1-2 рівня акредитації.

Головна мета цієї дослідницької програми полягає в експериментальному обґрунтуванні застосування засобів фізичної культури, спрямованих на полегшення негативного впливу факторів навчання на організм студентів ВНЗ.

Для реалізації цієї головної мети вирішуються такі завдання:

1. Провести огляд науково-методичної літератури, з проблеми дослідження.

2. Проаналізувати функціональний, фізичний та емоційний стан студентів під час навчання у вищий школі за результатами анкетування та інтерв’ювання.

3. Розробити рекомендації щодо застосування засобів фізичної культури у навчальної діяльності студентів ВНЗ 1-2 рівня акредитації.

4. Для рішення поставлених завдань були обрані наступні методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; педагогічне спостереження; анкетування; опитування (інтерв’ю) ; методи математичної статистики.

Основним методом дослідження обрано анкетування та опитування (інтерв'ю). Питання базової анкети, розробленої нами і адаптованої до особливостей студентської молоді, за смисловим значенням згруповані в блоки: оціночні судження про основні показники фізичного стану, ролі і значення цих показників; розуміння культури особистості, ії компонентів, їх ролі і значення (в тому числі фізичної культури); інтереси, потреби, установки та ціннісні орієнтації, пов'язані з індивідуальною діяльності щодо збереження та оптимізації свого фізичного стану; ставлення до фізкультурно-спортивної діяльності та інших засобів впливу на фізичний стан людини; загальна система ціннісних орієнтації та поведінки, впливає на фізичну культуру респондентів і здоровий спосіб життя; життєва позиція; оцінка факторів, що впливають на здоров'я.

Весь материал - в документе.

ЗАЯВКА УЧАСНИКА

1. Міщенко Вікторія Леонідівна

2. Гірничий технікум Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет», викладач фізичного виховання, спеціаліст першої кваліфікаційної категорії, магістр фізичного виховання

1. viktoria1876@mail.ru

2. Міщенко Вікторія Леонідівна, вул. Ватутіна буд.59, кв.91, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., індекс 50096

3. (067) 7579307, (066) 5055251, (095) 9075043

4. «Роль фізичного виховання у адаптації студентської молоді до навчальної діяльності у ВНЗ 1-2 рівня акредитації»

В.Л. Міщенко

викладач фізичного виховання,

спеціаліст першої кваліфікаційної категорії,

магістр фізичного виховання,

(Гірничий технікум ДВНЗ

«Криворізький національний університет»)

РОЛЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВНЗ 1-2 РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ

Актуальність проблеми. Навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ) 1-2 рівня акредитації для сучасної молодої людини один з найважливіших періодів її життєдіяльності, особистісного зростання та становлення як фахівця з вищою освітою. Пошук шляхів успішної адаптації до змінених соціальних умов та нової діяльності є нагальною проблемою для кожного, хто переступив поріг ВНЗ.

Спроможність адаптуватися, долати труднощі, віднайти своє місце у життєвому просторі є вирішальним чинником вдалого розвитку молодої людини, а в майбутньому - фахівця з вищою освітою. У ВНЗ 1-2 рівня акредитації, процес навчання студентів налагоджується непросто, характеризується великою динамічністю психічних процесів і станів, які зумовлені зміною соціального довкілля. Зокрема, вступ у вищий навчальний заклад у значної частини молоді супроводжується дезадаптацією, що спричинена новизною студентського статусу, відсутністю референтної групи, підвищеними вимогами з боку професорсько-викладацького складу, напруженістю та жорстким режимом навчання, збільшенням обсягу самостійної роботи і самовідповідальності загалом. Усе це вимагає від студента значної мобілізації своїх можливостей для успішного входження в зовсім інше оточення та якісно інший ритм життєдіяльності.

Актуальними проблемами адаптації молоді до нових умов життєдіяльності та взаємин у соціальній групі присвячені праці вітчизняних вчених (В.Л. Кікоть, В.А. Петровський, О.В. Симоненко, Т.В. Середа, О.І. Гончаров, А.Д. Ерднієв, М.І Лісіна, А.В. Фурман) та зарубіжних учених (Е. Еріксон, Д. Клаузен, 3. Фройд та ін.). Увага дослідників в основному зосереджується на вивченні різноманітних факторів, у тому числі й особистісних властивостей, які спричинюють процес адаптації студентів. Під соціально-психологічною адаптацією більшість учених розуміють пристосування індивіда до нових умов соціального довкілля та його результат. Уміння адаптуватися за різних обставин характеризує процесс становлення і розвитку особистості, її професійного зростання. У випадку ж її дезадаптації порушується не лише особистісно-професійний розвиток, а знижуються психофізіологічні можливості організму. Пристосування організму до психоемоційних навантажень, порушень ритму, умов життя та дії різних економічних чинників відбувається за рахунок зміни регуляції діяльності організму з боку центральної нервової та ендокринної систем.

Саме в період 16-19 років, коли молодь пристосовується до навчання у вищих навчальних закладах, важливо, щоб не відбулося серйозних порушень адаптації організму. Стан здоров'я та проблема оздоровлення студентів турбують багатьох дослідників, що викликано щорічним зростанням кількості студентської молоді, яку виникає потреба зарахувати до спеціальної медичної групи. Така ситуація характерна, без перебільшення, для всіх вузів України, а головними причинами є погіршення якості та прискорення темпів життя, збільшення частоти стресових ситуацій поряд із зниженням рухової активності, відсутність нормальних умов для самостійного відновлення здоров'я. Формування культури здоров'я, використання фізичних методів у лікуванні, організації раціонального харчування, дотримування режиму дня, праці й відпочинку - це можливі шляхи оздоровлення студентів. Однак, захворюваність студентів з кожним роком зростає, а проблема профілактики та оздоровлення залишається актуальною

Виходячи з цього, проблема адаптації студентів вищих навчальних закладів до навчання є актуальною, що потребує пошуку засобів, які сприяють прискоренню процесу адаптації студентів до навчання та знижують вплив на них негативних факторів.

Мета роботи. Метою роботи є вирішення проблеми пошуку ефективних шляхів оптимізації здорового способу життя студентів. Розкрити основні засоби, які спрямовані на формування мотивації дбати про власне здоров'я під час навчання, що підвищує їхню адаптацію до умов життя. Мета дослідницької програми полягає в експериментальному обґрунтуванні застосування засобів фізичного виховання, спрямованих на полегшення негативного впливу факторів навчання на організм студентів ВНЗ 1-2 рівня акредитації.

Методика дослідження. Програма міжнародного соціологічного дослідження здорового способу життя та фізичного виховання студентів є частиною більш широкого дослідницького проекту «Показники і компоненти здорового способу життя та фізичної культури різних особистих груп населення (комплексний соціологічний аналіз)», який розроблений відповідно до плану багатостороннього міжнародного співробітництва вчених різних країн.

Цей план передбачає проведення вченими різних країн філософсько-соціологічних досліджень в галузі фізичної культури та спорту і в першу чергу філософсько-соціологічне обгрунтування шляхів формування активного відношення різних груп населення до фізичної культури, до занять фізичними вправами і спорту. Дослідницький проект включає в себе робочу програму дослідження та базову анкету. Робоча програма містить обгрунтування необхідності розробки і реалізації досліднецького проекту, опис проблемної ситуації, об'єкта, предмета, цілі, завдань, гіпотез і методів дослідження, а також характеристику його основних етапів.

Визначення у дослідницькому проекті жорстко запрограмованної частини, що є умовою порівняльного аналізу, зіставлення даних, не обмежує можливості інших дослідників уточнювати окремі положення, збирати і обробляти інформацію на свій розсуд з урахуванням інтересів і конкретних завдань.

Розробка дослідницького проекту і проведення відповідного дослідження обумовлені в першу чергу тим, що на нинішньому етапі вдосконалення суспільства потрібно не тільки посилення професійної підготовленості людей, але також зміцнення їх здоров'я та суттєве підвищення рівня їх фізичної культури. Важливо, щоб кожна людина правильно ставилася до свого здоров'я і фізичного розвитку, розуміла їх велике соціальне й особистісне значення щоб вона освоїла відповідні знання та засоби, які дозволяють йому цілеспрямовано впливати на наявні у нього дефектів у фізичному розвитку і здоров'я, щоб він це робив не «по принуждению», а в результаті внутрішньої потреби у фізичному вдосконаленні. Необхідно щоб кожна людина змолоду піклувалася про своє фізичне вдосконалення, володіла знаннями в області гігієни та медичної допомоги, вела здоровий спосіб життя.

Вперше конкретно-соціологічні дослідження в галузі фізичної культури та спорту були проведені в різних країнах але єдиною програмою.

Досвід підготовки та проведення згаданих вище досліджень, а також деяких інших, врахований при розробці даного дослідницького проекту. Все зазначене вище і визначило вибір об'єкта, предмета, мети, завдань і методів обговорюваного дослідницького проекту.

Об'єктом дослідження є - навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - роль фізичного виховання в адаптації студентів до навчальної діяльності у ВНЗ 1-2 рівня акредитації.

Головна мета цієї дослідницької програми полягає в експериментальному обґрунтуванні застосування засобів фізичної культури, спрямованих на полегшення негативного впливу факторів навчання на організм студентів ВНЗ.

Для реалізації цієї головної мети вирішуються такі завдання:

1. Провести огляд науково-методичної літератури, з проблеми дослідження.

2. Проаналізувати функціональний, фізичний та емоційний стан студентів під час навчання у вищий школі за результатами анкетування та інтерв’ювання.

3. Розробити рекомендації щодо застосування засобів фізичної культури у навчальної діяльності студентів ВНЗ 1-2 рівня акредитації.

4. Для рішення поставлених завдань були обрані наступні методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; педагогічне спостереження; анкетування; опитування (інтерв’ю); методи математичної статистики.

Основним методом дослідження обрано анкетування та опитування (інтерв'ю). Питання базової анкети, розробленої нами і адаптованої до особливостей студентської молоді, за смисловим значенням згруповані в блоки: оціночні судження про основні показники фізичного стану, ролі і значення цих показників; розуміння культури особистості, ії компонентів, їх ролі і значення (в тому числі фізичної культури); інтереси, потреби, установки та ціннісні орієнтації, пов'язані з індивідуальною діяльності щодо збереження та оптимізації свого фізичного стану; ставлення до фізкультурно-спортивної діяльності та інших засобів впливу на фізичний стан людини; загальна система ціннісних орієнтації та поведінки, впливає на фізичну культуру респондентів і здоровий спосіб життя; життєва позиція; оцінка факторів, що впливають на здоров'я.

Експериментальне дослідження проводилось в вищому навчальному закладі 1-2 рівня акредитації Гірничому коледжі Державному вищому навчальному закладі «Криворізький національний університет» (ГК ДВНЗ «КНУ»), у першому семестрі 2014-2015 навчальному році. Методом експериментального дослідження було обрано анкетування та опитування (інтерв’ю). Дослідження проводилось зі студентами перших - других курсів, в кількості 133 студентів (98 юнаків та 35 дівчини ), вік анкетованих 15 -17 років.

Результати дослідження. Методом анкетування та опитування було обстежено 133 студента 1 та 2-го курсів (98 юнаків і 35 дівчат).

Серед обстежених 7,5%, були відмінники, 41,5% мали гарні оцінки, 48,0%-задовільні і 3.0% мали перездач і незадовільні оцінки.

Чим же зайняті студенти у вільний від навчання та роботи час! На перших рангових місцях у них знаходяться перегляд телевізійних передач, відвідування дискотек, комп’ютерних клубів, кінотеатрів,спортивних видовищ. Заняття фізичним вихованням та спортом знаходяться на шостому місці серед форм дозвілля. Можна зробити висновок про дуже пасивному споживанні фізичної культури під час свого відпочинку. На превеликий жаль сьогоднішне дозвілля студентів не пов'язаний з майбутньою спеціальністю. На підтвердження цього відзначимо, що у вільний від навчання та роботи час лише 4,2% студентів читають літературу по своїй спеціальності.

На що скаржаться студенти? На першому місці - втома - 22,9%, на другому місці - млявість, сонливість - 20,6%, на третьому місці - поганий настрій - 20,5%, дратівливість - 19,8%, головні болі-16, 2%.

На питання анкети: «Чи можна вважати культурною людиною того, хто не піклується про свій фізичний стан?» - 24,0% студентів ВНЗ 1-2 рівня акредитації відповіли - «Так, звичайно, можно, і 50,0% відповіли -« Не можна ». Звідси випливає висновок, що серед студентської молоді повинна постійно проводитися роз'яснення про те, що фізична культура - частина загальної культури і ми повинні домагатися того, щоб студенти прониклись цією думкою і турботою про свій фізичний стан і здоров’я. Студенти повинні зрозуміти, що настав час, коли будь-якому підприємству чи організації стало невигідно тримати хворого фахівця. Серед різних форм рухової активності на першому місці у наших студентів знаходяться прогулянки і ходьба - 52,4% відповідей, на другому - фізична праця по господарству і вдома - 50,0%, на третьому - танці, відвідування дискотек - 42,9%. Далі йдуть спортивні та рухливі ігри -33,7%, оздоровчий біг і кроси - 24%, туристичні походи - 20,6%, ковзани - 19,2%, плавання - 18,8%.

Оцінюючи участь студентів у спортивному житті ВНЗ1-2 рівня акредитації, ми отримали наступні результати. Половина студентів - 50,2 % взагалі не беруть жодної участі в спортивному житті ВНЗ, 29,2 % беруть участь у спортивних заходах усередині групи і курсу, 13,9% виступають за факультети і лише 6,7%- за збірні команди. Виходячи з наших даних, можна зробити висновок, що відсутність стимулу для занять фізичною культурою, обмежені можливості виїздів збірних команд ВНЗ 1-2 рівня акредитації в інші міста країни не сприяють залученню студентської молоді до занять вищим спортивним майстерством.

Велика увага в соціологічному дослідженні була предоставленна питанню ставлення студентів до занять з фізичного виховання. Встановлено, що 47,4% студентів відчувають емоційниний підйом і гарний настрій після занять, 22,0%- задоволені від спілкування зі своїми товаришами та викладачами. Таким чином, заняття з фізичного виховання можна роздивлятися як засіб спілкування, реалізацію потреби зустрітися на спортивних майданчиках ВНЗ 1-2 рівня акредитації.

З'ясовуючи у студентів, хто з оточуючих більше за все способствовал залученню до регулярних занять спортом, виявлено, що на першому місці перебувають однолітки та друзі-40, 2% відповідей, на другому - батьки - 30,1%, на третьому - викладачі фізичного виховання - 24,7%.

Нас цікавило питання, хто в сім'ї активно займається спортом, тому що відомо, що здоров'я «родом з дитинства». Ніхто в сім'ї, не займається у 58% студентів, займаються брати і сістри - 40,2%, батьки - 10,7% відповідей. Основним показником, за яким студенти найчастіше перевіряли вплив фізичного навантаження, виявилося самопочуття - 19,4% відповідей, за вказівкою викладача - 6,3%, за показниками дихання-4, 0%. Визначення фізичного навантаження за частотою пульсу знаходилося на п'ятому місці - 2,0%. Але ж відомо, що показник пульсу, один з інтегральних показників спортивного тренування. Більшість студентів найкраще знали свой зріст -87,7%, потім пульс-31, 7%), вагу-26, 4%, артеріальний тиск-24, 2%. Виявлено, що найбільший інтерес у студентів викликає така інформація: 1-раціональне харчування, 2 - регулювання статевого життя; 3 - методика гігієнічної гімнастики; 4 - методика оздоровчого бігу; 5 - вплив лазні; 6 - контроль і самоконтроль у процесі занять фізичним вихованням.

Ми поцікавилися у студентів, як наше суспільство має реагувати на те, що одні дбають про своє здоров'я, а інші ні. Відповіді були дуже цікаві: 35,5% студентів вважають, що турбота про здоров'я - справа кожної людини окремо і ніхто не повинен втручатися, 28.9% вважають за потрібне заохочувати студентів матеріально, роблячи добавки до стипендії; 16,8%-пропонувати обов'язкове моральне заохочення (грамотами, значками, медалями); 9,9% вважають, що студентів необхідно карати, оголошуючи їм догани та зауваження; 8,9% - вважають що студентів необхідно карати матеріально, вираховуючи гроші із стипендії.

Запитавши у студентів, хто повинен в першу чергу піклуватися про Ваше здоров”я? На першому місці - «ми самі», на другому - «батьки», на третьому «викладачі».

Рекомендації щодо застосування засобів фізичної культури у навчальної діяльності студентів ВНЗ.

Враховуючи, що останні роки кафедрам фізичного виховання країни було запропоновано внести корективи в навчальні плани, нами прийнято рішення на підставі соціологічного обстеження розробити новий лекційний курс з теоретичного розділу фізичного виховання та розробити методичні рекомендації щодо використання “ малих форм ” фізичної культури в навчанні студентів.

Використання “малих форм” фізичної культури в навчальній праці студентів відіграє суттєву роль в оздоровленні її умов, підвищення працездатності. До них слід включити ранкову гімнастику, фізкультурну паузу.

Ранкова гімнастика ефективна для активного включення в навчально трудовий день за рахунок мобілізації вегетативних функцій, активізації діяльності центральної нервової системи /ЦНС/, створення певного емоційного фону. Ранкова гімнастика повинна сполучатися з гімнастикою до занять. У цьому виподку ефективність її зростає. Кожен комплекс складає 6-8 вправ, кожна вправа виконується 6-8 разів.

Доступним видом активного відпочинку є фізкультурна пауза. Її проведення ефективне, якщо організується після 4 годин аудиторних занять на протязі 8-10 хв., а в період самопідготовки - після кожних 1,5-2 год. роботи на протязі 5 годин.

Завдання фізкультурних хвилинок і фізкультурних пауз однакові:

- повернути втомленому студенту працездатність, увагу;

- зняти м'язове і розумове напруження;

- попередити порушення постави;

Фізкультхвилинки проводяться на кожному занятті за перших ознак втоми (порушення уваги, зниження активності), яка наступає переважно після 30-40 хвилин навчання ( залежно від інтенсивності розумової діяльності студентів). Час початку фізкультхвилинки визначається викладачем.

Організовуючи фізкультурні хвилинки, дуже важливо дотримуватися певних методичних умов, а саме: належної їх тривалості (2,5-3 хв), включення 3-4 вправ з 6-8-разовим повторенням кожної. Окремі вправи для рук, для відчуття постави можуть виконуватися за партою.

Комплекс передбачає вправи для м'язів рук, спини, ніг, які здатні зняти статичне напруження, активізувати дихання, посилити кровообіг (усунути застійні явища).

Фізкультурні паузи проводяться в домашніх умовах студентами протягом 10-15 хвилин кожних 50-60 хвилин навчальної праці. Крім загально-розвиваючих вправ, виконують біг на місці, стрибки, рухливі ігри. Під час фізкультпауз студенти, зазвичай, опрацьовують домашні завдання з фізичної культури.

Якщо ми не виховаємо потреби у студентів щоранку та після навчання займатися, рухатися, усвідомлено розуміти, що заняття фізичною культурою - це здоров'я, що фізична культура - частина загальної культури людини, то стан справ у фізичному вихованні студентів не зміниться. Необхідно піднімати моральне і матеріально стимулюювати студентів і викладачів, що активно займаються фізичними вправами, створювати необхідні умови для заняття.

Тому, ми вважаємо, що ці рекомендації щодо застосування засобів фізичної культури у навчальної діяльності студентів ВНЗ 1-2 рівня акредитації на початковому етапі реформування фізичної культури є вкрай необхідними.

Висновки. Проаналізувавши науково-методичну літературу, з проблеми адаптації студентів ВНЗ 1-2 рівня акредитації до навчальної діяльності, можна зробити висновок, що ця проблема є однією з найбільш актуальних на сьогодні і потребує пошуку засобів, які сприяють прискоренню процесу адаптації студентів до навчання та знижують вплив на них негативних факторів. Тому, що негативні фактори призводять до зниження розумової працездатності студентів під час навчальних занять в вищій школі і можуть привести до погіршення стану здоров’я.

Таким чином, проведене експериментальне дослідження функціонального та емоційного стану студентів під час навчання у ВНЗ 1-2 рівня акредитації ГК ДВНЗ «КНУ» за результатами анкетування та інтерв’ювання показало, що однією з основних причин, що сприяють пасивному відношенню до фізичного виховання, є низька привабливість в порівнянні з іншими розвагами. Студент знаходить час для того, щоб читати книги, дивитися телевізор, танцювати на дискотеках, не виділяючи його для активного заняття фізичним вихованням. Причини низької привабливості фізичного виховання можна пояснити наступним: студенти знають, що активні заняття фізичним вихованням і спортом приведуть до зміцнення здоров'я і фізичного досконалння, але вони вважають себе цілком здоровими и тому не вважають запотрібне займатися.

Виходячи з результатів експериментального дослідження, ми розробили рекомендації щодо засобів фізичної культури у навчальній діяльності студентів ВНЗ і вважаємо, що їх застосування протягом навчального дня є вкрай необхідними для підвищення розумової та фізичної працездатності, що вони активізують адаптаційні реакції організму до розумових навантажень, віддаляють настання втоми, слугують формою активного відпочинку студентів і переключення з одного виду діяльності на інший.

Список використаних джерел.

1. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого/ Владимир Константинович Бальсевич.– М., 1988.- 311с.

2. Барко В.І. Психологічна діагностика. / Шаповалов О.В., Панок В.Г. //Практична психологія та соціальна робота. – 1998. - №9. – С.27-30.

3. Белов Р.А. Самостоятельные занятия студентов физической культурой/ Роман Александрович Белов. – К., 1988. – 287 с.

4. Березовин Н.А. Адаптация студентов к жизнедеятельности вуза: психолого-педагогические аспекты/ Николай Александрович Березовин. – М.,- 2001.- 251с.

5. Данияров С.Б. Взаимосвязь физиологических и психологических показателей в процессе адаптации у студентов / Краснов И.Г. Соложенкин В.В..– Харків, 1989.- 206 с.

6. Зданевич Л.В. Як живеться студентові?/Зданевич Лев Віталійович// Гуманітарні науки. – 2005. - №2. – С. 174 -179.

7. Ільницький В.І. Фізичне виховання у середніх навчальних закладах. / Є.А. Ясінський. – Тернопіль, 2000.- 375 с.

8. Казміренко В.П. Програма дослідження психосоціальних чинників адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії. / Казміренко Володимир Петрович // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. - №6. – С. 76-78.

9. Кондратова Н.О. Проблеми адаптації студентів ВНЗ : зміст, форми, психологічна специфіка./ Кондратова Надія Олександрівна // Психологія. - НПУ. – 1999. – 196 с.

10. Ляхова І.М. Використання системного аналізу процесу адаптації студентів-першокурсників / Інна Ляхова, Олена Учитель //Рідна школа. – 2001. - №1. – С. 61-63.

11. Мурза В.П. Фізичні вправи і здоров'я/ Мурза В.П. – Київ, 1991. – 203с.

12. Научитель Е.Д. Адаптация студента в ВУЗе./ Е.Д. Научитель // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. - №7. – С. 21-23.

13. Новіков Б. І. Пакет соціологічних анкет: 51 питання студентам про фізкультуру і спорт / Лабскір В. М.,Столяров В. І.. - Харків, 1988.-222 с.

14. Петрова Н.И. Уровень самоактуализации студентов и их социально-психологическая адаптация./ Н.И.Петрова //Психологический журнал. – 2003. – №3. – С. 116-120.

15. Розов В.И. Психосоматическая адаптивность и ее развитие у студентов в системе психологической службы ВУЗа / Розов В.И. - К.: Вища школа. – 1992. – 257с.

16. Розов В.І. Формування і розвиток механізмів адаптивної психофізіологічної саморегуляції у студентів/ Розов В.І..- К.: Вища школа.- 2001.- 189 .

17. Столяров В.І. Запитальник (базова анкета) міжнародного социологичного дослідження здорового способу життя та фізичної культури студенської молоді / Володимир Іванович Столяров. - М., 1987.- 131 с.