Година спілкування.ПОРІС ЧОРНОБИЛЕМ ЧОРНОБИЛЬ, БІДОЮ НАШОЮ ПОРІС.

Поріс чорнобилем Чорнобиль, бідою нашою поріс

Мета: навчати дітей уболівати за минуле своєї держави, сприймати її такою, яка вона є; сприяти формуванню особистості, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу; розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України; виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя — як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави; виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.

Обладнання: аудіозаписи пісень («Пісня про Чугайстра» («Про Чорнобильську катастрофу) (муз. і сл. Gods Tower); «Пісні про Чорнобиль» (муз. О. Осадчого, сл. М. Ткача); ); написи на плакатах («Чорнобиль не має минулого», «Чорнобиль... Трагедія... Пам’ять...»); 7-а частина «Реквієму» А. Моцарта; «Чорнобиль» у виконанні Юрія Кіцила; «На Чорнобиль журавлі летіли» (муз. О. Білаша, сл. Д. Павличка); «Чорнобильські хати» (муз. Ю. Васильківського, сл. М. Грабовського); «А над Чорнобилем» (муз. і сл. Т. Питлика); «Молитва за Чорнобиль» (муз. і сл. В. Кукоби)); слайд-презентація, присвячена Чорнобильській трагедії; екран; свічки, квіти; фотографії чорнобильців.

Перебіг заходу

Звучить аудіозапис пісні «Пісня про Чугайстра» («Про Чорнобильську катастрофу) (муз. і сл. Gods Tower).

На екрані — слайд-презентація, присвячена Чорнобильській трагедії.

1 - й в е д у ч и й. Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг та безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.

1 - й у ч е н ь

Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

2 - й у ч е н ь

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам’ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

3 - й у ч е н ь

Ти відомий сьогодні кожному —

Не ім’ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад Прип’ятською водою...

4 - й у ч е н ь

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров на твоєму обличчі.

5 - й у ч е н ь

26 квітня... В ніч забуття

Йде страшне створіння — атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема,

І уста безкровні, і душа німа.

Звучить аудіозапис «Пісні про Чорнобиль» (муз. О. Осадчого, сл. М. Ткача).

2 - й в е д у ч и й. Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували. Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.

1 - й в е д у ч и й. Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.

2 - й в е д у ч и й. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

1 - й в е д у ч и й. На четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства.

2 - й в е д у ч и й. Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося. А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих.

1 - й в е д у ч и й. За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора за тривогою прибули пожежні охорони станції на чолі з начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’яті на чолі з лейтенантом Віктором Кибенком. Вступивши в полум’я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України.

6 - й у ч е н ь

Так, земля завогнилась

І стала страшна, ніби атом.

Ви не знали про це, молоді обранці життя.

Кожен з вас до кінця залишився і в смерті солдатом,

І про власну хоробрість не знали ви ще до пуття.

7 - й у ч е н ь

Тільки б смерть зупинить

Ту підступну, що атомом зветься,

Де живе все згорає на її непомітному тлі.

Ви плечем до плеча пов’язались

І серцем до серця, ідучи у вогонь

Лиш заради життя на землі.

8 - й у ч е н ь

Зойкнула Земля чаїним криком:

— Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із ікони ликом:

— Йди, синочок. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

— Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятом ніжним:

— Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

9 - й у ч е н ь

І уже ні сина, ані мужа.

Лиш розверсті зоряні поля...

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.

Дух і воля, небо і Земля.

1 0 - й у ч е н ь

Жорстока ноче, о, яка ти довга!

В тобі, як крик і мука, вість одна...

Ті, що пішли в огонь, ввійшли у стогін,

І душу, болем зчорнену до дна.

1 1 - й у ч е н ь

І, може, стали ми від болю ближчі,

Четвертий блок заповнив думи вщерть...

Як відродить землі ясне обличчя,

Коли нічим не зупинити смерть.

Звучить аудіозапис пісні «На Чорнобиль журавлі летіли» (муз. О. Білаша, сл. Д. Павличка).

1 - й в е д у ч и й. Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Каменюк. Його, опаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі.

2 - й в е д у ч и й. Валерія Івановича так і не знайшли... Четвертий блок став для нього і могилою, і пам’яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук.

1 2 - й у ч е н ь

Палаюча безодня ночі,

Нема ні впину, ні кінця,

А ранок ще страждань доточить,

Ще сколихне людські серця.

1 3 - й у ч е н ь

Ще день, мов поклик розів’ється

У небі, обріях земних.

І пам’ять зболеного серця

Назве і мертвих, і живих.

1 4 - й у ч е н ь. А вогонь все лютував, не затихав. Відкритий реактор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням, на величезній висоті маячіли маленькі фігури, в полум’ї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом з вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в’їдався у шкіру.

1 5 - й у ч е н ь. До п’ятої години ранку пожежу було ліквідовано. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки підірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію...

Звучить аудіозапис 7-ї частини «Реквієму» А. Моцарта.

1 - й в е д у ч и й. Пожежників Чорнобиля було 28. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

На підмосковному кладовищі на скромних плитах довічно викарбовано імена Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенко, Віктора Дибенка, Миколи Титенок, Володимира Тишури — перших, хто собою закрив вогонь.

1 6 - й у ч е н ь

Душевні, добрі, сильні, вперті —

Змогли стихію подолать.

Комусь прийшлось назавтра вмерти,

Комусь — ще довго помирать.

1 7 - й у ч е н ь

Бій без траншей і без окопів...

Він увійшов у пам’ять літ.

Спасли чорнобильці Європу.

А може, цілий світ.

1 8 - й у ч е н ь

Біду небачену зуміли

Від долі людства відвести,

А на чорнобильських могилах

Безмовні виросли хрести.

2 - й в е д у ч и й. Ушануймо хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Хвилина мовчання.

1 - й в е д у ч и й. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, що радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

Звучить аудіозапис пісні «Чорнобильські хати» (муз. Ю. Васильківського, сл. М. Грабовського).

2 - й в е д у ч и й. Йод-131, цезій-134, -137, стронцій-90, плутоній-239, плутоній-240. Увесь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії та Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. У життя мільйонів людей увійшли слова «радіація», «зона», «ліквідатор», «відселення».

1 - й в е д у ч и й. А на квітучий українській землі з’явилися порожні міста і села, мертвий ліс, до якого не можна наближатися, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

2 - й в е д у ч и й. Евакуація. Цей термін воєнного часу, що жив тільки у пам’яті людей, які пізнали лихоліття часів Вітчизняної, увірвався в наше сьогодення. Його викликав чорнобильський ураган, вирвавши людей із обжитих ними місць, відірвавши від коренів, що єднали з рідною землею. Цю землю називають «зоною».

1 9 - й у ч е н ь

На всій планеті до сьогодні ти одна,

На сотні літ приречена, приречена,

Тут совість кожного тобою опромінена,

Тобою біографія оміряна.

Ти ніби свіже унаочнення біди.

Звучить аудіозапис пісні «А над Чорнобилем» (муз. і сл. Т. Питлика).

1 - й в е д у ч и й. На сьогодні з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні. Смерть понад 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

2 - й в е д у ч и й. Радіація — невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди.

2 0 - й у ч е н ь

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка,

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь;

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко,

Бо чорнобиль-трава — не полин.

2 1 - й у ч е н ь

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска,

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько,

Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?

2 2 - й у ч е н ь

Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю,

Як же ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

2 3 - й у ч е н ь

І петля радіації стягує шию твою.

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба,

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

1 - й в е д у ч и й. Минають роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми відчуватимемо на собі її наслідки, тривалий час чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

2 4 - й у ч е н ь

Подій могло не бути цієї ночі —

А скільки сили віддано й життів

За те, що хтось там, десь там був не точний,

За те , що хтось у чомусь поспішив.

2 5 - й у ч е н ь

Чорнобиль — тільки лиш маленька віха

Загрозливої для людей біди,

Він є відлунням ядерного віку,

Її можливо, в нім майбутнього сліди.

1 - й в е д у ч и й. «Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...

2 6 - й у ч е н ь

Подай у душі доброго вогню —

Хай воскресає світ животворящий,

Хай до нащадків озоветься пращур,

Хай древній рід збере свою рідню.

Очисть від скверни воду нам і кров,

Хай доля нас завчасно не займає...

Пошли нам, Боже, згоду і любов.

Звучить аудіозапис пісні «Молитва за Чорнобиль» (муз. і сл. В. Кукоби).

2 - й в е д у ч и й. Послухайте звернення Землі.

«Важко мені жити, діти мої, кровиночки мої! Чи не я вас породила? Чи не я вам сили даю? Викохую для вас кожен кущик, кожну травинку. Усі свої багатства віддаю вам до останку. Захищаю братів ваших менших: пташок, жучків, хробачків. За що раните мене, діти мої, чом не шануєте? Зриті ранами надра мої гоїтимуться тисячі років, споєні отрутою поля не будуть родити, не колоситиметься на них золота пшениця. Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я — ваша мати!»

2 7 - й у ч е н ь. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як нині усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім ще звечора жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте тієї ночі, із 25 на 26 квітня, відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік часу пішов на години, хвилини і секунди.

2 8 - й у ч е н ь. Гірко нині усвідомлювати, що якби у нас справді в пошані була наука, вибух четвертого реактора міг би обійтися нам меншими витратами. На превеликий жаль, ціна трагедії надто значна.

2 9 - й у ч е н ь. Сьогодні весь світ знає про ту виняткову місію, яку взяли на себе під час подолання ядерної стихії працівники пожежної охорони. Крізь пекло Чорнобиля пройшли 6217 пожежників з усіх областей України.

3 0 - й у ч е н ь. Ще й сьогодні ми не можемо сповна оцінити й осмислити наслідки фатального вибуху, щоб спрогнозувати його відлуння в майбутньому. Знаємо тільки, що це назавжди.

1 - й в е д у ч и й. Щороку ми повертаємося пам’яттю і серцем до незабутніх трагічних подій, щоб ще раз осягнути, кому зобов’язані мирним небом над головою, можливістю жити і ростити дітей та онуків.

2 - й в е д у ч и й. Ми віддаємо данину шани і вдячності тим, хто пожертвував найдорожчим, хто пішов у вічність заради життя і майбутнього свого народу та всього людства.

Звучить аудіозапис пісні «Чорнобиль» у виконанні Юрія Кіцила.

Г. В. Юр’єва, Іваннівська ЗОШ І—ІІ ст., Рівненська обл.

Джерела інформації:

Уроки мужності в середній школі: навч.-метод. посібник. [Текст] / уклад. Л. В. Климко — Х. : ВГ «Основа», 2015. — 112с.

ТОВ «Видавнича група "Основа"»

Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку»