Урок литературы "Позакласне читання. Вірші українських поетів про Т. Шевченка"

Материал на украинском языке.

Мета: познайомити учнів із поезіями українських поетів про Тараса Шевченка, оцінити участь кожного учня у проекті, перевірити вміння підбирати матеріал, у тому числі в Інтернеті; розвивати вміння семикласників виразно, вдумливо читати поетичні твори, допомогти усвідомити ідейний зміст поезій; виховувати почуття поваги до Великого Кобзаря, на творчості якого виховувалися українські письменники.

Обладнання: епіграф уроку, автопортрети Т. Шевченка, збірка «Кобзар» різних років видання, вірші українських поетів на аркушах - плакатах, оформлені учнями.

Хід уроку

І. Організаційний момент. Психологічна підтримка учнів

 ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

 Запитання до учнів.

 - З якими словами звернувся до нас, своїх нащадків, у «Заповіті» Тарас Шевченко?

 - Так. І мене в сім’ї великій,  

  Сім’ї вольній, новій,

  Не забудьте пом’янути

  Незлим, тихим словом.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку

 - Протягом двох тижнів ви готувалися до колективного проекту «Вірші українських поетів про Тараса Шевченка», присвяченого 200 - річчю з дня народження Великого Кобзаря, відвідуючи бібліотеки, звертаючись до Інтернету. Сьогоднішній наш урок ми присвячуємо величному ювілею. Епіграфом уроку будуть рядки поезії:

 Спи, Тарасе, тихо, тихо,

 Поки Бог розбудить…

 Твою славу на Вкраїні

 Повік не забудуть.

  Олександр Кониський

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

 Слово вчителя.

 - Життя великого українського поета Тараса Шевченка склалося так, що більша частина його пройшла далеко від рідного краю, який довелося залишити ще в дитинстві і куди він поривався до останніх своїх днів. Вільно, Петербург, казахські степи, берег Каспійського моря, знову Петербург - не по своїй волі довелося йому побувати і прожити роки в цих таких далеких від батьківської хати місць. Тричі Шевченко приїздив на Україну і два рази, у 1845 та 1859 роках, із твердим наміром оселитися тут, жити і працювати. Ця мрія не здійснилась, але все життя і творчість поета ні на одну мить не були відірвані від України, від її народу, в становленні самосвідомості якого він зіграв виняткову роль. Усе краще, що він узяв у нього, як його син, він повернув йому сторицею, і народ, який дав його світові, через століття пишається своїм генієм.

Десятки міст і сіл України сьогодні свято бережуть пам'ять навіть про короткочасне перебування тут Шевченка, пишаються тим, що він залишив їхні географічні назви у своїй поетичній, малярській чи епістолярній спадщині.

Шануючи пам'ять Великого Кобзаря, українці поновлюють місця, пов’язані з його ім’ям, поновлюють шевченківські кімнати у краєзнавчих музеях, але головне - не треба забувати його творів, рідної мови, щоб не заслужити гіркого докору поета, зверненого до правнуків «славних прадідів великих».

Ми познайомилися із творами поета на попередніх уроках, а сьогодні прозвучать поетичні рядки українських авторів про свого літературного вчителя.

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

 1. Слово вчителя.

 - Попереднє знайомство з поезіями, підібраними вами для участі у проекті, дало можливість мені вибудувати послідовність участі кожного з вас у ньому. Спільне завдання для кожного - виразно прочитати поезію, визначити основну думку вірша, пояснити, чому саме цей твір привернув вашу увагу.

2. Нагадування вимог щодо виразного читання поезій.

3. Читання вірша Лесі Храпливої « Тарас Шевченко» (поезію обрали кілька учнів, вийшов конкурс на кращого читця). (Додаток 1)

4. – Яка основна думка вірша? (Учні висловлюють власні думки).

5. Узагальнення вчителя.

 – Поетичними рядками ми пройшли весь життєвий шлях поета, дійшовши до весняних днів, коли вшановується пам'ять про Великого Кобзаря. 2014 рік оголошений роком Тараса Шевченка.

6. Перед читанням наступного вірша Лесі Храпливої «Портрет Тараса Шевченка» розглядаємо автопортрети поета.

7. Учні після читання вірша висловлюють свої враження від поезії та автопортретів. (Додаток 2)

8. Узагальнення вчителя.

 - Малярська спадщина Тараса Шевченка не менш значна і важлива, ніж літературна, серед картин кілька автопортретів, майстерно виконаних справжнім художником. Вони та поезії надихають нас пам’ятати Поета і Художника та любити неньку Україну.

9. - А ось вірш іншого автора - Дмитра Луценка «У Шевченковому краю». (Читання учнем поезії). (Додаток 3)

10. - У який край привів нас вірш Д. Луценка?

(Учні висловлюють власні міркування).

11. Узагальнення вчителя.

 - Черкащина - батьківщина поета - історична частина України, яка знала і Залізняка, і гайдамаків, і Бодана Хмельницького і яка, мабуть, найбільш готова до ювілею знаменитого земляка.

12. Учні продекламували вірші І. Тихоненка «Ти до болю любив Україну », І. Огієнка «Гаряче й глибоке Тарасове серце», Л. Яцури « Відродися, Тарасе!» та інші, визначили їх ідейний зміст. ( Оформлені на окремих аркушах - плакатах, вони ввійдуть до спільного альбому - проекту). (Додатки 4, 5, 6)

VI. Підбиття підсумків уроку

Бесіда.

 - Які почуття ви переживали протягом уроку?

 - Які ваші думки з приводу читання однокласниками поезій про Кобзаря?

 « Мікрофон»: Що найбільше запам’яталося про Тараса Григоровича Шевченка з поезій, які прозвучали на уроці?

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

Узагальнення вчителя щодо участі кожного учня в уроці, в оформленні матеріалів колективного альбому –проекту до ювілею Кобзаря.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з урахуванням читання віршів, визначення ідейного змісту, участі в ході уроку.

VIIІ. Домашнє завдання: підготуватися до тестової перевірки знань творчості Т. Шевченка

Весь матеріал – смотрите документ.

Українська література. 7 клас

Тема. Позакласне читання. Вірші українських поетів про Тараса Шевченка (проект до 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря)

Н. В. Кононихіна, учитель української мови та літератури Харківської гімназії № 116 Харківської міської ради Харківської області

Мета: познайомити учнів із поезіями українських поетів про Тараса Шевченка, оцінити участь кожного учня у проекті, перевірити вміння підбирати матеріал, у тому числі в Інтернеті; розвивати вміння семикласників виразно, вдумливо читати поетичні твори, допомогти усвідомити ідейний зміст поезій; виховувати почуття поваги до Великого Кобзаря, на творчості якого виховувалися українські письменники.

Обладнання: епіграф уроку, автопортрети Т. Шевченка, збірка «Кобзар» різних років видання, вірші українських поетів на аркушах-плакатах, оформлені учнями.

Хід уроку

І. Організаційний момент. Психологічна підтримка учнів

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Запитання до учнів.

- З якими словами звернувся до нас, своїх нащадків, у «Заповіті» Тарас Шевченко?

- Так. І мене в сім’ї великій,

Сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку

- Протягом двох тижнів ви готувалися до колективного проекту «Вірші українських поетів про Тараса Шевченка», присвяченого 200-річчю з дня народження Великого Кобзаря, відвідуючи бібліотеки, звертаючись до Інтернету. Сьогоднішній наш урок ми присвячуємо величному ювілею. Епіграфом уроку будуть рядки поезії:

Спи, Тарасе, тихо, тихо,

Поки Бог розбудить…

Твою славу на Вкраїні

Повік не забудуть.

Олександр Кониський

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

Слово вчителя.

- Життя великого українського поета Тараса Шевченка склалося так, що більша частина його пройшла далеко від рідного краю, який довелося залишити ще в дитинстві і куди він поривався до останніх своїх днів. Вільно,Петербург, казахські степи, берег Каспійського моря, знову Петербург- не по своїй волі довелося йому побувати і прожити роки в цих таких далеких від батьківської хати місць. Тричі Шевченко приїздив на Україну і два рази, у 1845 та 1859 роках, із твердим наміром оселитися тут, жити і працювати. Ця мрія не здійснилась, але все життя і творчість поета ні на одну мить не були відірвані від України, від її народу, в становленні самосвідомості якого він зіграв виняткову роль. Усе краще, що він узяв у нього, як його син, він повернув йому сторицею, і народ, який дав його світові, через століття пишається своїм генієм.

Десятки міст і сіл України сьогодні свято бережуть пам'ять навіть про короткочасне перебування тут Шевченка, пишаються тим, що він залишив їхні географічні назви у своїй поетичній, малярській чи епістолярній спадщині.

Шануючи пам'ять Великого Кобзаря, українці поновлюють місця, пов’язані з його ім’ям, поновлюють шевченківські кімнати у краєзнавчих музеях, але головне - не треба забувати його творів, рідної мови, щоб не заслужити гіркого докору поета, зверненого до правнуків «славних прадідів великих».

Ми познайомилися із творами поета на попередніх уроках, а сьогодні прозвучать поетичні рядки українських авторів про свого літературного вчителя.

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

- Попереднє знайомство з поезіями, підібраними вами для участі у проекті, дало можливість мені вибудувати послідовність участі кожного з вас у ньому. Спільне завдання для кожного - виразно прочитати поезію, визначити основну думку вірша, пояснити, чому саме цей твір привернув вашу увагу.

2. Нагадування вимог щодо виразного читання поезій.

3. Читання вірша Лесі Храпливої « Тарас Шевченко» (поезію обрали кілька учнів, вийшов конкурс на кращого читця). (Додаток 1)

4. – Яка основна думка вірша? (Учні висловлюють власні думки).

5. Узагальнення вчителя.

– Поетичними рядками ми пройшли весь життєвий шлях поета, дійшовши до весняних днів, коли вшановується пам'ять про Великого Кобзаря. 2014 рік оголошений роком Тараса Шевченка.

6. Перед читанням наступного вірша Лесі Храпливої «Портрет Тараса Шевченка» розглядаємо автопортрети поета.

7. Учні після читання вірша висловлюють свої враження від поезії та автопортретів. (Додаток 2)

8. Узагальнення вчителя.

- Малярська спадщина Тараса Шевченка не менш значна і важлива, ніж літературна, серед картин кілька автопортретів, майстерно виконаних справжнім художником. Вони та поезії надихають нас пам’ятати Поета і Художника та любити неньку Україну.

9. - А ось вірш іншого автора - Дмитра Луценка «У Шевченковому краю». (Читання учнем поезії). (Додаток 3)

10. - У який край привів нас вірш Д. Луценка?

(Учні висловлюють власні міркування).

11. Узагальнення вчителя.

- Черкащина - батьківщина поета - історична частина України, яка знала і Залізняка, і гайдамаків, і Бодана Хмельницького і яка, мабуть, найбільш готова до ювілею знаменитого земляка.

12. Учні продекламували вірші І.Тихоненка «Ти до болю любив Україну », І. Огієнка «Гаряче й глибоке Тарасове серце», Л. Яцури « Відродися, Тарасе!» та інші, визначили їх ідейний зміст.( Оформлені на окремих аркушах-плакатах, вони ввійдуть до спільного альбому-проекту). (Додатки 4, 5, 6)

VI. Підбиття підсумків уроку

1. Бесіда.

- Які почуття ви переживали протягом уроку?

- Які ваші думки з приводу читання однокласниками поезій про Кобзаря?

2. « Мікрофон»: Що найбільше запам’яталося про Тараса Григоровича Шевченка з поезій, які прозвучали на уроці?

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

1. Узагальнення вчителя щодо участі кожного учня в уроці, в оформленні матеріалів колективного альбому –проекту до ювілею Кобзаря.

2. Оцінювання навчальних досягнень учнів з урахуванням читання віршів, визначення ідейного змісту, участі в ході уроку.

VIIІ. Домашнє завдання: підготуватися до тестової перевірки знань творчості Т. Шевченка

Додаток 1

Леся Храплива

Тарас Шевченко

Іде весна, іде ясна,

Мов квітка розвилася,

І спогад нам несе вона

Про віщого Тараса.

Що більше сотні тому літ

Умер в чужій країні,

Та славний він на цілий світ,

Його всі знають нині.

Багато зла перетерпів,

Назнав лихої долі,

Малий остався без батьків

І вівці пас у полі.

Дідусь розказував не раз

Про козаків завзяття,

І слухав залюбки Тарас,

Блищали оченята.

Та пан Тараса в слуги взяв:

Картав, карав щоднини.

Тарас же нишком малював

Із панських стін картини.

Застав при малюванні раз

В саду його Сошенко.

Поміг, що вільним став Тарас,

Що вчитись став Шевченко.

Його пізнали малярі,

Хвалили вдале діло.

Але злякалися царі:

• Він вірші пише сміло!

Бо в віршах пригадав Тарас,

Як нарід жив на волі,

Як козаки в воєнний час

Перемагали в полі.

Бо в віршах тих розповідав,

Як добре вільним бути,

Яка невольникам біда,

Як гнобить ворог лютий.

Які степи, який Дніпро

І українські люди,

Як переможе ще добро

І весело всім буде.

Злякавсь, що пісня голосна,

Московський цар поганий,

Тараса в чужину прогнав,

Закув його в кайдани.

Та ще й писати заказав

Московський цар лукавий.

А все таки Тарас писав,

Ховав вірші в халяві.

І так в пустелі, в чужині

У самоті томився,

Писав про Рідний Край пісні

І Богу все молився.

Як проминуло десять літ,

Вернувся він на волю,

Та невеселий був той світ,

Ридало серце з болю.

Замовкло серце Кобзаря

У чужині холодній,

Та слово, ясне, мов зоря,

Нам світить до сьогодні.

І кожен раз в весняний час

Всі українські діти

Згадають: нас любив Тарас!

Йому дарують квіти.

Сповнить Тараса Заповіт

Ніхто з нас не забуде!

І хоч минула сотня літ,

Він завжди з нами буде!

Додаток 2

Леся Храплива

Портрет Тараса Шевченка

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там на стіні.

Читає пісні його залюбки ненька,

Розказував батько мені:

Як вівці він пас – ще малий був хлопчина,

А виріс - великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься «Кобзар».

Як книгу святу берегли ми завзято,

З собою забрали у світ,

Як слово Тараса завжди зберігати,

Великий усім заповіт.

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То, може, й мені ще не раз

З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш Батько, великий Тарас.

Додаток 3

Дмитро Луценко

У Шевченковому краю

Шевченків край!..

Я весь його сходив

Шляхами гайдамацького повстання.

Розчулено, як хлопчик, млів од див

Невичахлого болю й хвилювання.

Кирилівка… Допитливий Тарас

Пасе коло села чужі ягнята…

Стрічала співчутливо, мов сестра,

Малого пастушка убога хата.

А він, йдучи крізь горе і жалі,

Мудрішав на шляхах життя з літами.

І генієм піднявся над світами,

Ввібравши в серце стогони землі.

Холодний Яр. Суботів. Чигирин…

І дуб Залізняка, й круті байраки…

І в думах воскресають із сивин

Поборники свободи – Гайдамаки…

На цій землі, знекровленій од ран,

Розтерзаній ікластими хортами,

Жадану волю вимріяв Богдан,

За неї в Берестечко йшов з полками.

Я вже не раз бував у цім краю,

Пізнав його і радощі, й страждання.

Розчулений до трепету, стою

Перед народом, повний хвилювання,

В руках тримаю пишний коровай,

Що пахне так черкаськими степами…

Шевченків край в священних корогвах

Навіки вріс в мою чутливу пам'ять.

Додаток 4

Ігор Тихоненко

Ти до болю любив Україну,

Степ широкий, могутній Дніпро.

Дім свій, де ти колись народився,

Де страждав ти, й дитинство пройшло.

Ти любив вільний вітер і волю.

Ти Душею із ними літав.

Ти людей любив більше за себе,

І братами знедолених звав.

Любив слухати спів солов’їний,

Як розквітне життя навесні.

Я піду до вишневого саду,

Може, з’явишся ти там мені.

Прагнув ти, щоб і щастя, і воля

Україну колись-то знайшли.

Щоб народу жебрацькая доля

Залишила його назавжди.

Спалахнув, немов зірка на небі.

Ти не жив, а від болю горів.

Шлях Чумацький тебе взяв до себе,

Світ й тепло нам твоє залишив.

Додаток 5

Іван Огієнко

Гаряче й глибоке Тарасове серце,

Й широке, немов синє море, -

То тихе й лагідне, як раннє озерце,

То грізно бурливе й суворе!

Тарасове серце за Долею плаче,

За Щастям свойого народу, -

І лине до Неба, орел той неначе,

Щоб вимолить Нені свободу!

Тарасове серце безмежне й широке,

Гаряче, як мамине лоно, -

Народу віддасть хоч останнії соки

Й навіки-віків не схолоне…

І стогнуть із серця всі й печалі

Закутого в пута народу, -

Із нього виростають скельні скрижалі

На вічну й щасливу свободу!

Тарасове серце усіх охопило

Й веде на дорогу правдиву:

Знедоленим браттям вирощує крила,

І Долю віщує щасливу!

Гаряче й глибоке Тарасове серце,

Й широке, немов синє море, -

То тихе й лагідне, як раннє озерце,

То грізно бурливе й суворе!

Додаток 6

Людмила Яцура

Відродися, Тарасе!

Відродися, Тарасе, мовою,

Одкровенням, душі розмовою.

Відродися, Тарасе, криницею,

Пульс життя в ній, віддача – сторицею

Того кращого, крий чим уславлений.

Твоїм іменем в світі він знаний є.

Відродися білявкою-хатою,

Щедрим колосом, співом крилатим.

Край художник свій пише,

В ньому рай, пломеніє душа,

Драматург словом слід свій залишив,

А поет написав вірша.

Тож, як бачиш, кроками, рухом

Наш народ твоїм серцем живе,

Із твоїм нескореним духом,

З колін вставши, вперед іде.

І , тримаючи кетяг калини,

Біля серця вогонь не згасне.

У ім’я всієї Вкраїни,

Я прошу, відродися, Тарасе.