Соціалізація особистості в умовах креативності

Автор

Волк Н.В.

Соціалізація особистості в умовах креативності

Ключові слова: соціалізація, соціальне виховання, соціальна

активність, соціальні здібності ,соціальна відповідальність, особистість, школа, виховання,креативність.

"Розпізнати, виявити, розкрити, виплекати, виплекати в кожного учня його неповторно-індивідуальний талант - значить підняти особистість на високий рівень розквіту людської гідності"

В. О. Сухомлинський

Творчі здібності не створюються, а вивільняються.»

Фергюсон [12, с. 214]

Освіта й виховання – це ті провідні фактори, які забезпечують соціальну мобільність молодої людини, її здатність протидіяти негативним соціальним процесам. Освіта й виховання покликані формувати свідомого громадянина, який міг би відстоювати власні права, толерантного, відповідального за власний добробут і за стан суспільства.

   У «Концепції загальної середньої освіти» сказано: «Освіта ХХІ століття, освіта для людини. Її стрижень – розвиваюча культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни». При цьому особливого значення набуває креативність особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми власної життєдіяльності.
         Концепція сучасної креативної освіти відповідає основним документам, що забезпечують діяльність освітньої галузі: Загальній декларації прав людини, Декларації прав дитини, Національній доктрині розвитку освіти, Законам України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державним документам щодо реформування сучасної освіти

У сучасному суспільстві, що нестримно розвивається і змінюється,

соціалізація відбувається часто стихійно, а розвиток індивідуальності в

процесі освоєння соціального досвіду замінюється формуванням

особистісних стереотипів. У той же час суспільству потрібна ділова,

ініціативна, творча, активна особистість, здатна реалізувати себе в

професійній сфері та міжособистісних відносинах. У сучасних умовах саме

школа покликана забезпечити розвиток таких якостей та можливостей для

самореалізації підростаючого покоління.

Проблема «соціалізації», соціалізації молодого покоління, теоретико-

методологічних засад соціалізації є предметом дослідження таких

науковців, як Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, Н. Заверико, Ю. Загородній,

І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, А. Коджаспіров, Г. Коджаспірова,

М. Лукашевич, Л. Мардахаєв, О. Мудрик, А. Рижанова, С. Савченко,

А. Сбруєва, С. Харченко, С. Хлєбнік, М. Шакурова та ін.

У соціологічному словнику під редакцією В. Воловича соціалізація визначається як процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв'язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві.

У XX ст. в західній соціології та психології затвердилося розуміння соціалізації як частини процесу становлення особистості, коли формуються найзагальніші та найпоширеніші, усталені риси особистості, що виявляються в соціально організованій діяльності, регульованій рольовою структурою суспільства. У цьому тлумаченні соціалізації звернено увагу на формування рис характеру в соціальній взаємодії з іншими суб'єктами.

У сучасній освіті особистість все частіше стикається з особливими труднощами в процесі своєї соціалізації. Знеособлення освітнього процесу, акцентування уваги на нових освітніх стандартах, глобальна комп'ютеризація - все це призводить до ослаблення уваги на розвиток соціально активної особистості. На даному етапі особистість як центральна фігура освіти не береться до уваги здебільшого через те, що самі учасники освіти поглинені засвоєнням тих змін, які вводяться на федеральному рівні. Звичайно, це все тільки перші результати впровадження нових стандартів, в перспективі подібні зміни несуть більш ефективні і позитивні тенденції розвитку.

Згідно теорії Гессена процес соціалізації складається з трьох основних етапів

3. Пост-шкільний період (період завершення формування особистості, що характеризується інтенсивною самоосвітою, самовдосконаленням, сформованістю позиції та світогляду особистості). Процес соціалізації залежить від усвідомлення власного “Я” та оточення особистості.

2. Шкільний період (період активного пізнання законів і вимог життя). Процес соціалізації залежить здебільшого від діяльності навчально-виховного закладу та оточення дитини.

1. Дошкільний період (період довільного розвитку). Переважає ігрова діяльність дитини. Процес соціалізації залежить здебільшого від сім’ї та взаємовідносин в системі батьки – діти.

Школа виступає одним із мікрофакторів соціалізації особистості,

уніфікуючи її розвиток, визначаючи не лише майбутні професійні

можливості молодого покоління, але й їхні особистісні характеристики. У

шкільній життєдіяльності проявляються усі складники соціалізації:

стихійна соціалізація, відносно спрямована соціалізація, виховання та

самозміна, саморозвиток особистості [2].

Школа, виконуючи посередницьку функцію, виступає адаптером і

транслятором впливів факторів соціалізації на людину. Тобто, школу

можна характеризувати як самостійний фактор соціалізації, а вчителя – як

своєрідного (професійного) агента соціалізації [9, с. 4].

Щоб соціалізація проходила якомога успішніше, особистості необхідно проявляти добре розвинені або, принаймні, добре розвиваються соціальні здібності. Адже саме вони дають основу позитивного і продуктивному розвитку процесу соціалізації.

Соціальні здібності - придбані властивості особистості, що відповідають вимогам соціально-значимої діяльності, що змінюються під впливом соціального виховання, відповідні соціальним нормам.

До соціальних здібностям ми відносимо саму мова людини, його вміння спілкуватися з іншими, вміння правильно себе подати і, звичайно, його лідерські якості і вміння налагоджувати ефективну взаємодію з усіма учасниками комунікативного процесу.

Життя вимагає розглядати цей процес не лише в контексті гуманізації освіти, розвитку в учнів національної самосвідомості, але й педагогізації суспільства. Перед сучасною педагогікою стоїть складне завдання: з одного боку є потреба звільнити дітей та молодь від надмірної опіки, створити сприятливі умови для продуктивної навчальної та творчої діяльності, а з іншого – виховати такого громадянина, який не лише відчував би себе особистістю, але й керувався в повсякденному житті загальнолюдськими моральними цінностями та був здатен відповідати за свої дії перед суспільством

У Концепції загальної середньої освіти наголошено, що школа — це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу слід вибудовувати так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника свого життя

Отже, школа важлива, перш за все, тим, що вона є найпотужнішим

інструментом соціалізації дитини, завдяки якому суспільство отримує не

стільки освіченого, скільки члена суспільства, що уміє жити в соціумі

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Гіденс Е. Соціологія. - К.: Основи, 1999.

2. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість. - К.: Знання, 2002.

3. Бех І. Від волідо-особистості. - К.: Україна-Віта, 1996.

4. Боришевський М. Про виховання особистості // Початкова школа. - 1998. - №

5. Боришевський М. Психологічні механізми розвитку особистості//Педагогіка і психологія. - 1996. - № 3.

6. Боришевський М. Духовні цінності встановленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. - 1997. - № І.

7. Вершловский С. и др. Личность, семья, школа (проблемы социализации учащихся). - СПб, 1996.

8. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі :

навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. В. Безпалько. – К. : Центр

учбової літератури, 2009. – 208 с.

9. Заверико Н. В. Школа як фактор соціалізації учнівської молоді

[Електронний Ресурс] : стаття / Н. В. Заверико // Електронний збірник

наукових праць Запорізького обласного інституту післядипломної

педагогічної освіти. – 2012. – № 1 (7). – Режим доступу до журн. :

http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp7/konf3/Zaveriko.pdf

10. Каджаспирова Г. М. Словарь по педагогике (междисциплинарный) /

Каджаспирова Г. М., Каджаспиров А. Ю. – Москва – Ростов-на-Дону :

Издательский центр «МарТ», 2005. – 448 с.

11. Кондрус О. В. Соціалізація особистості – необхідна умова виховання

громадянина України [Електронний Ресурс] : стаття / О. В. Кондрус //

Електронний збірник наукових праць Запорізького обласного

інституту післядипломної педагогічної освіти. – 2012. – № 11 (3). –

Режим доступу до журн. : http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/

pages/vyp11/3/Kondrus.pdf

12. Мрихіна О. М. Педагогічні умови соціалізації старшокласників у

навчально-виховному процесі сучасної гімназії [Електронний Ресурс] :

стаття / О. М. Мрихіна // Електронне наукове фахове видання

«Науковий вісник Донбасу». – 2010. – № 4 (12). – Режим доступу до

журн. : http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN12/10mompsg.pdf

13. Мудрик А. В. Социальная педагогика : учебник [для студ. высш. учеб.

заведений] / А. В. Мудрик. – М. : Издательский центр «Академия»,

2007. – 224 с.

14. Злобіна О. Особистісна складова суспільних змін: соціологічний контекст // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2003 - № 3

.