Литературная гостиная для 9-11 классов на тему: "Любовь - высокое чувство человека""

Літературна вітальня «Кохання - високе почуття людини»

Мета. Розкрити суть кохання, його вплив на людей, розвивати творчість, мислення, увагу, пам’ять. Виховувати естетичні смаки, високе почуття – кохання.

Обладнання: ілюстрація із символами кохання, портрети В. Симоненка, Інни Бердецької, відеоролик із піснями «Скрипаль» Ніни Матвієнко та «Перше кохання» А. Горчинського, «Берег любові» Іво Бобула.

Хід заходу

І .Організаційна частина.

ІІ. Основна частина

Перегляд відеоролика «Перше кохання» А. Горчинського

1. Сьогодні ми поговоримо про найсвятіше, найсвітліше і найпрекрасніше почуття – любов. Почуття, про яке відомий український поет Василь Симоненко сказав:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси,

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає , і серце, що кохає.

Безперечно, любов – сонце людських почуттів. Вона чудодійно змінює світ у наших очах, виявляє в нас усе найкраще, розкриває красу людської душі.

Торкнімося своїми серцями цього дива, що змінює світ і нас у ньому, робить людей кращими, добрішими, благороднішими! Спробуємо розібратися, чи всім відкривається кохання? Як воно змінює людину, і , зрештою, що таке любов і кохання?

Від сотворіння світу всім правила любов.

Кожна людина є особою неповторною, бо має персональну, лише їй належну і властиву душу. Вона, на відміну від інших живих істот, має право

1

і здатність чинити так, як забажає, відмінно від інших людей, тобто вона має ще й власну волю. Але вчинки ті повинні обов’язково бути спрямованими на добро, на допомогу всьому живому і неживому, на любов і милосердя.

3. Закохані по-іншому бачать світ і по-іншому сприймають дійсність, ніж решта люду, що не переживають у цей момент ніжного й окриляючого почуття. Закоханий живе в іншому світі.

Знання, поєднані з Любов’ю – це Мудрість. Людині допомагає пройнятися любов’ю Віра у Всевишнього . Соломон повчав: «Дорога ж безбожних темна: не знають, об що спіткнуться».

Саме кохання, любов – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми зверталися художники, композитори, скульптори, філософи, поети.

Ми приходимо в світ для любові.

Все, що інше, - неправда гірка.

ІІІ. Розкриття змісту заходу

1.Ми народжені для любові.

Скільки болю та скільки б злив

Не судилося в кожній долі,

Для любові Господь нас створив.

2. Для чого ми приходимо у світ?

У чому сенс людського існування?

Хтось прагне по собі лишити слід.

А хтось шукає щастя у коханні

У кожного призначення своє,

Комусь судилося ледь жевріти – не жити.

А хтось, як зірка віфлеємська, засвітивсь

І буде людям крізь віки світити.

2

Лиш у красі найвищий бачу смисл,

У прагненні до росту, до цвітіння.

Якщо як творча особистість ти розкривсь,

Тоді життя твоє - не животіння.

3. Кохання – таємниця двох,

Божественна, благословенна…

Це безліч спалахів зірок

В очах закоханих. Це весни,

Що поєднались водночас

У розквітлих душах.

Кохання – це земне й небесне,

Це міст між вічністю і часом.

4.Без любові тяжко в світі жити…

Замість серця – в грудях пустота.

5.У душі моїй щодня тринадцять –

Піснею пісень любов звучить.

Небо поєднало долі наші.

І ніщо не в змозі розлучить.

6.Я буду зіркою в тебе на долоні…

Без тебе небо чорне поле,

Ніколи не засіяне зірками,

І навіть Всесвіт – велетенська брама

До антисвіту із брудними кольорами.

3

Зірки… Вони кохають самоту

І віддано виконують роботу.

Веселі, врівноважені, легкі,

Вони не знають болю та скорботи,

Їм невідомі почуття людські.

Я буду зіркою …небесною, земною…

Світитиму щоденно і щоночі,

Щоб ти ніколи не блукав без світла,

Щоб ти не знав моєї самоти.

7.Душа людини – книга.

У ній безліч сторінок:

І радощів відлига.

І берег, і пісок,

Випробувань година

І смутку синя смуга,

І відчаю хвилина,

І теплий лист від друга.

Лиш сонечко засяє – вона до світла пнеться.

Полегшено зітхає

І віршами сміється.

І сповнена натхнення,

Здіймається до неба.

Душа, мов птиця Фенікс,

Їй тільки щастя треба.

8. Закоханість – немов кульбабка:

4

Вмить спалахнула й одцвіла.

Та залишилися на згадку

Для пісні два стрімких крила.

Вони несуть мене над світом

Назустріч сонцю та весні…

А серце – серце прагне літа,

Що житом хилиться до ніг.

Піду самотньо по стежині.

Ще мліє від тепла земля.

Та чую, як мені, дитині

Природа стиха промовляє.

Ще будуть радощі й дощі,

І жовто-золоті кульбабки

Завжди цвістимуть на душі.

9. Хай живуть у щасті люди.

У серцях любов плекають.

Хай любов – одвічне чудо –

На планеті не зникає!

10. Не вмирає кохання,

І Мавка не вмерла – жива…

В кожній люблячій жінці

Царівна живе лісова.

Але знову і знову

Приходять у світ Лукаші,

Знову зраду вчиняють

5

На вічну загибель душі.

М а в к а
Я слухаю тебе...
Твого кохання...
(Бере в руки голову його, обертає проти місяця
і пильно дивиться у вічі).
Л у к а ш
Нащо так? Аж страшно,
Як ти очима в душу зазираєш...
Я так не можу! Говори, жартуй,
питай мене, кажи, що любиш, смійся...
М а в к а
У тебе голос чистий, як струмок,
А очі — непрозорі.
Л у к а ш
Може, місяць
неясно світить.
М а в к а
Може...
(Схиляється головою йому до серця і замирає).
Л у к а ш
Ти зомліла?
М а в к а
Цить! Хай говорить серце... Невиразно
воно говорить, як весняна нічка.
Л у к а ш
Чого там прислухатися? Не треба!

6

М а в к а
Не треба, кажеш? То не треба, милий!
Не треба, любий! Я не буду, щастя,

Loading...

не буду прислухатися, хороший!
Я буду пестити, моє кохання!
Ти звик до пестощів?
Л у к а ш
Я не любився
Ні з ким ще зроду. Я того й не знав,
Що любощі такі солодкі!
Мавка пристрасно пестить його, він скрикує з мукою втіхи.
Мавко!
Ти з мене душу виймеш!
М а в к а
Вийму, вийму!
Візьму собі твою співочу душу,
А серденько словами зачарую...
Я цілуватиму вустонька гожі,
щоб загорілись,
щоб зашарілись,
наче ті квітоньки з дикої рожі!
Я буду вабити очі блакитні,
хай вони грають,
хай вони сяють,
хай розсипають вогні самоцвітні!
(Раптом сплескує руками),

7

Та чим же я принаджу любі очі!
Я ж досі не заквітчана!
Л у к а ш
Дарма!
Ти й без квіток хороша.
М а в к а
Ні, я хочу
для тебе так заквітчатися пишно,
як лісова царівна!

(Біжить на другий кінець галяви, далеко від озера,
до цвітучих кущів).
Л у к а ш
Почекай!
Я сам тебе заквітчаю.
(Іде до неї).
М а в к а
(смутно)
Некрасні
квітки вночі... тепер поснули барви...
Л у к а ш
Тут світляки в траві, я назбираю,
вони світитимуть у тебе в косах,
то буде наче зоряний вінок.
(Кладе скільки світляків їй на волосся).
Дай подивлюся... Ой, яка ж хороша!
(Не тямлячись від щастя, пориває її в обійми).
Я ще набрати мушу. Я вберу

8

тебе, мов королівну, в самоцвіти!
(Шукає в траві попід кущами світляків).
М а в к а
А я калини цвіту наламаю.
Вона не спить, бо соловейко будить.
(Ламає білий цвіт і прикрашує собі одежу).

11.Відома поетеса Луганщини Інна Бердецька писала: «Коли серце , переповнене Любов’ю, коли я знову відчуваю биття пульсу тяжіння до іншої людини, душу мою озорює крилата птиця творчості, кожний помах її сяйливо - полум’яних крил народжує вірш – кришталево – прозорий і довершений, мов крапля, несподіваний і чистий, як сльоза».

12.Розкажи , мій коханий, навіщо мені

Ти приніс вогнецвіту жарину,

Розпаливши у серці струмки вогняні,

Щоб горіло воно безупинно.

І тепер моє серце – криниця без дна,

Переповнена сяйвом любові ,

Що вирує настоєм міцного вина

І пульсує у кожному слові.

13.Я не журюся. Ти сказав «цілую»-

І в серці проліски розквітли весняні.

Ще заспівають, може, «Алілуя…»

В священнім храмі і тобі, й мені…

9

Я Мавкою була зачинена у скелі,

І той немилий, що у ній сидить,

Перетворив життя моє в пустелю,

Що я воліла вмерти, а не жить.

«Твоє ж цілую» так зігріло душу,

Що я за двох віднині жити мушу!

Перегляд відеоролика із піснею «Скрипаль» Ніни Матвієнко

Інсценізація учнями уривку з «Лісової пісні» Лесі Українки

14.(Лунає сопілка, на фоні музики в ролях виконується фрагмент з «Лісової пісні» Лесі Українки.

На сцені з’являється Мавка, сідає, схиляє голову на руки і тихо плаче. До неї підходить Русалка, заглядає до Мавки, здивована і цікава.)

Русалка . Ти плачеш, Мавко?

Мавка. Ти хіба ніколи не плакала, Русалонько?

Русалка. О, я ! Як я заплачу на малу хвилинку, то мусить хтось сміятися до смерті!

Мавка. Русалонько,ти ніколи не кохала?..

Русалка. Я не кохала? Ні, то ти забула, яке повинно буть кохання справжнє. Кохання – як вода,- пливке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пан - воно кипить, а стріне холод – стає мов камінь. От має кохання! А те, твоє – солом’яного духу дитина квола. Хилиться од вітру, під ноги стелиться. Зустріне іскру – згорить, не борючись, а потім з нього залишиться чорний згар та сивий попіл, коли ж його зневажають, як покидьку, воно лежить і кисне, як солома, в воді холодній марної досади під пізніми дощами каяття.

Мавка.(підводить голову). Ти кажеш каяття? Спитай березу, чи кається вона за тії ночі, коли весняний вітер розплітав їй довгу косу?

Русалка. А чого ж сумує?

10

Мавка. Що милого не може обійнятися, навіки пригорнути довгим віттям.

Русалка. Чому?

Мавка. Бо милий той – весняний вітер.

Русалка. Нащо ж було кохати їй такого?

Мавка. Бо він був ніжний, той весняний легіт, співаючи, їй розвивав листочки, милуючи, розмаяв їй віночка і, пестячи, кропив росою косу. Так, так…він справжній був весняний вітер, та іншого вона б не покохала.

Русалка. Ну, то нехай тепер жалобу спустить аж до землі, бо вітру обійняти не зможе – він уже прилинув(повільно виходить).

Мавка.(тихо з глибокою журбою). Так, він уже пролинув…(підводиться і виходить).

Кохання раптове і несподіване. А за ним – надія і натхнення. кохання приходить тоді,коли однієї миті тернисті стежки двох переплітаються воєдино.

Кохання – дар Божий, як талант, приходить не до всіх тому, що кохати означає не тільки насолоджуватися, упиватися своїм щастям, кохати –

значить віддавати тепло, ласку, доброту найдорожчій людині.

15. Коли знестерпнеш від тривог,

Поклич мене і я прийду.

Весняним вітром у саду

Розвію ніжністю печаль

В твоїх очах.

Коли зневіришся на мить,

Я гіркоту твою сумну

В своїм чеканні розчиню,

А ти відчути лиш зумій,

Коханий мій.

11

Коли дістане самота,

Поклич мене і я прийду,

До твого серця міст зведу

І твій неспокій промине.

Поклич мене.

Любов – це творець і натхненник. До кожної людини вона приходить своїми шляхами. Її ознаки, прикмети багатогранні: закоханий відчуває радість, задоволення, даруючи радість від того, що радість відчуває інший, насолоду – від насолоди коханого, коли добре від того, що добре комусь, і коли хочеться зробити ще краще.

Фромм говорить: «Коли я люблю, я люблю людей, люблю світ, люблю життя».

16. Учениця читає напам’ять притчі Соломона про любов.

Коли цар Соломон спустився з гори, після зустрічі сходу Сонця, ті, що зібралися біля підніжжя сказали:

• Ти джерело натхнення для нас. Твої слова змінюють серця. А мудрість твоя просвітлює розум. Ми бажаємо слухати тебе. Скажи нам: хто ми? Він усміхнувся і сказав:

- Ви – світ світу. Ви - зірки. Ви – храм істини. У кожного із вас Всесвіт. Заглибте розум у серце, запитуйте своє серце, слухайте через своє кохання. Блаженні, що знають мову Бога.

• У чому смисл життя?

• Життя – це шлях, мета і нагорода. Життя – це танець Кохання. Ваше призначення – розцвісти. Бути – це великий дар світу. Ваше життя – історія Всесвіту. Відносьтеся до життя , як до свята, бо життя цінне

саме собою. Життя складається із сучасного. А смисл сучасного – бути в сучасному.

12

• Чому нещастя переслідують нас?

• Що сіяли, те і збираєте. Нещастя – це ваш вибір. Бідність – творіння людське . А гіркота – це плід невихованості. Звинувачуючи, губите силу і розсіюєте щастя. Просніться, бо бідний той, хто не усвідомлює себе. А ті, що не знайшли всередині Царство Боже – бездомні. Бідним

стає той, хто попусту витрачає час.

• Як побороти нещастя?

• Не судіть себе, бо ви божественні, не порівнюйте і не розділяйте, за все дякуйте.

• Радійте, бо радість творить чудеса. Любіть себе, бо ті, що люблять себе, люблять все. Благословляйте небезпеки, бо сміливі знаходять блаженство. Моліться в радості – і нещастя обійде вас. Моліться , але не торгуйтесь з Богом. І знайте, звеличування – найкраща молитва, а щастя – найкраща страва для душі.

- Який шлях до щастя?

- Щасливі ЛЮБЛЯЧІ, щасливі ті, що вдячні. Щасливі тихі. Щасливі ті, що знаходять рай у собі. Щасливі ті, що дарують радість і щасливі ті, що приймають дари з радістю. Щасливі ті, що шукають. Щасливі ті, що проснулися. Щасливі ті, що слухають голосу Бога. Щасливі ті, хто виконує своє призначення. Щасливі ті, що пізнали Єдність. Щасливі ті, що скуштували смак Богоспоглядання. Щасливі ті, які знаходяться в гармонії.

• Щасливі ті, які прозріли красу світу. Щасливі ті, що відкрилися Сонцю. Щасливі ті, що течуть, як ріки. Щасливі готові прийняти щастя. Щасливі мудрі. Щасливі ті, що усвідомлюють себе. Щасливі ті, що полюбили себе. Щасливі ті, що схвалюють життя. Щасливі ті, що створюють. Щасливі вільні. Щасливі ті, що прощають.

• У чому секрет достатку?

13

• Життя ваше – велика дорогоцінність в скарбниці Бога. А Бог –

• дорогоцінність серця людського. Багатство всередині вас невичерпне, а достаток навкруги вас безмежний. Світ достатньо багатий, щоб кожний став багатим. Тому чим більше даєте, тим більше отримуєте.

• Щастя стоїть біля порогу вашого будинку. Відкрийтесь достатку. І перетворюйте все в золото життя. Блаженні ті, що знайшли скарб у собі.

Живіть просто. Не приносьте нікому шкоди. Не заздріть. Нехай сумніви очищують, а не приносять безсилля, присвятіть життя прекрасному. Творіть заради творчості, а не заради признання. Відносьтесь до ближніх, як до відкриття. Перетворіть минуле, забувши його. Приносьте у світ нове. Наповніть тіло Любов’ю. Станьте енергією любові, бо любов все одухотворяє. Де любов – там Бог.

- Як досягти досконалості життя?

- Щасливий змінює багатьох. Нещасні залишаються рабами, бо щастя любить свободу. Воістину радість там, де Свобода. Збагніть мистецтво щастя. Відкрийтесь світу, і світ відкриється вам. Відмовившись від протистояння,

ви стаєте володарем. І, подивившись на всіх з Любов’ю, він додав. - Але багато ще вам відкриє Безмовність… Тільки будьте Собою!

- Живіть в гармонії! Будьте собою!

17. Звучить мелодія пісні «Берег любові» Іво Бобула

18. Діалог дівчини і хлопця

Вона

Стрілися двоє, що долею схожі,
Може десь тут, або, може, десь там…

14

Дивляться в очі : чи вірити можна
Теплій руці і привітним словам?
Він
Берег любові в далекім тумані,
І допливеш, коли тільки удвох,
І допливеш, коли спільне бажання…
Берег любові і хвилі тривог.
Вона
Стрілися двоє в житейському морі,
Може, сьогодні, а може, колись.
В серця питаються: йти далі поруч,
Чи, постоявши, навік розійтись?
Він
Стрілися двоє - так просто і звично,
Хочеться радісне слово сказать…

Вона
Чом же у тебе печаль на обличчі?

Він
Чом на щоці в тебе тиха печаль?

ІІІ. Заключна частина

15